Рішення

від 20.01.2025 по справі 160/30113/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2025 року Справа № 160/30113/24 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Юркова Е.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАНДМАНН" до Дніпровської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,-

УСТАНОВИВ:

12 листопада 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛАНДМАНН" в особі представника Афоніна Олександра Вікторовича, через систему "Електронний Суд" звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Дніпровської митниці з вимогами:

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA110050/2024/000153/1, прийняте 17.10.2024 Дніпровською митницею.

В обґрунтування позовної заяви зазначено, що ТОВ "ЛАНДМАНН" з метою митного оформлення товарів подало до Дніпровської митниці електронну митну декларацію №24UA110050004447U3 від 16.10.2024, а також документи на підтвердження заявленої митної вартості товару. Під час декларування товарів за вказаною електронною митною декларацією позивачем обрано основний метод визначення митної вартості товару за ціною договору та подані документи, що підтверджують заявлену митну вартість товару, відповідно до вимог статті 53 Митного кодексу України, зокрема контракт, специфікацію, рахунки-фактури (інвойс), автотранспортні накладні та інші документи, зазначені в графі 44 митної декларації. Вказує, що в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів митницею не зазначені обґрунтовані сумніви щодо заявленої декларантом митної вартості товарів, не обґрунтовано неможливість застосування основного методу визначення митної вартості та не обґрунтовано застосування резервного методу. Всі необхідні документи для підтвердження митної вартості товару наявні у підприємства та надані під час митного оформлення товару. З огляду на викладене позивач вважає, що спірне рішення про коригування митної вартості товару є безпідставним та таким, що підлягає скасуванню.

Позов не відповідав вимогам ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв`язку з чим ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.11.2024 був залишений без руху. На виконання вимог ухвали позивач 20.11.2024 надав відповідну заяву та виправив вказані недоліки у встановлений судом строк.

Ухвалою суду від 20.11.2024 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

11.12.2024 відповідачем надано до суду відзив, в якому просив у задоволенні позову відмовити та зазначив, що при перевірці поданої ТОВ "ЛАНДМАНН" митної декларації №24UA110050004447U3 від 16.10.2024 декларантом заявлено до митного оформлення товар: «Колеса ходові та їх частини для сільськогосподарської техніки: Колесо в зборі 9.00x15.3 - 300 шт., Колесо в зборі W8x16 - 300 шт., Колесо в зборі 13.00x15.5 - 100 шт., Колесо в зборі 16.00x22.5 - 20 шт., Колесо в зборі W15Lx24 - 50 шт., Обід колеса 11.75x22.5 - 100 шт.», проте за результатами перевірки документів було встановлено, що: 1) скановані копії документів - пакувальний лист від 15.07.2024 № б/н, комерційний інвойс від 24.06.2024 № JG064305, коносамент (Bill of lading) від 19.07.2024 № ZJSM24070757, копії митних декларацій країни відправлення від 15.07.2024 №№ 422720240000715090, 425820240000779926, 425820240000782718, 435020240000063978, заявлені в графі № 44 ЕМД надані митному органу без перекладу вище вказаних документів; 2) Документи що підтверджують якість товару декларантом не надано; 3) згідно загальносвітової практики прейскурант (прайс-лист) та комерційна пропозиція має містити відомості, яких достатньо будь-якому покупцю для отримання інформації щодо умов продажу товару; 4) в банківських платіжних документах, що стосується товару № 630032047.020524 від 02.05.2024 та № 630039613.280624 від 28.06.2024 наявне посилаються лише на зовнішньоекономічний контракт від 28.06.2023 № 2806LJ, що не дає можливості повністю ідентифікувати оцінювану партію товару. Також зазначені банківські платіжні документи не містять підписи (власноручний(і)/електронний(і)) відповідальної особи платника, який відповідно до законодавства України має право розпоряджатися рахунком; 5) у рахунках № СФ-40208 від 17.09.2024 та СФ-40209 від 17.09.2024 не зазначено на виконання якого договору на транспортно-експедиційне перевезення підлягає сплата за даними рахунками. Також у рахунках № СФ-40208 від 17.09.2024 та СФ-40209 від 17.09.2024 зазначено, що рахунки дійсні до сплати до 21.09.2024 року. Але за рахунком СФ-40209 від 17.09.2024 оплату здійснено згідно наданої платіжної інструкції лише 10.10.2024, а тому декларантом заявлено не в повному обсязі відомості стосовно розміру митної вартості товару; 6) Переміщення товару здійснено комбінованими видами транспорту. Транспортних документів, що свідчать про перевезення вантажу баржею взагалі не надано. Також в автомобільній накладній від 08.10.2024 № Б/Н не зазначено в якому саме пункті здійснено перевантаження та відправка контейнера. Транспортна складова митної вартості товару, заявленого до митного оформлення, не обчислюється як ціна, що фактично сплачена. Числове значення транспортної складової митної вартості товару згідно наданих товаросупровідних документів не піддаються обчисленню та не підтверджено документально. Враховуючи все вище зазначене, числове значення митної вартості та її складові не підтверджено наданими до митного оформлення документами. Оскільки в ході проведених консультацій сумніви відповідача усунуто не було, відповідно до вимог Митного кодексу України вартість товару була визначена митницею самостійно, митну вартість визначено за резервним методом.

18.12.2024 за на адресу суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій підтримано позицію, викладену в позовній заяві, та зазначено, що доводи, викладені в відзиві на позовну заяву не є підставою для відмови в задоволені позову.

Справа розглянута в межах строку розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, встановленого статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України - в межах шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що 28 червня 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛАНДМАНН" (Покупець) та Qingdao J G INTERNATIONAL TRADING CO., LTD (Китай) (Продавець) уклали Контракт №2806LJ на товар.

Згідно п. 1 Контракту ПРОДАВЕЦЬ продає, і ПОКУПЕЦЬ купує згідно з цим Контрактом Товар (далі - «Товар»), зазначений у Замовленнях на купівлю (далі - «Замовлення»), за цінами та на умовах, зазначених у Специфікаціях та/або Інвойсах. Якщо у Специфікаціях та/або Інвойсах не зазначено інше, зазначений Товар постачається єдиною партією. Дані Специфікації та/або Інвойси є невід`ємною частиною цього Контракту, набувають чинності та є обов`язковими до виконання після підписання обома Сторонами.

Підпунктом 2.1 Контракту визначено, що кількість та якість Товару повинна відповідати зазначеним у Специфікаціях та/або Інвойсах.

Ціни та номенклатура Товару, що постачається в кожній окремій партії, зазначаються у Специфікаціях та/або Інвойсах на кожну вантажну партію.

Ціна Товару включає вартість Товару, упаковку, маркування, митне оформлення на експорт з Китаю, будь-які податки, мита та збори, що стягуються в Китаї у зв`язку з продажем та експортом Товару, навантаження на транспортний засіб та інші витрати, понесені, стягувані та накладені на Товар до моменту його постачання згідно з п. 5.7 цього Контракту. Мита та збори у зв`язку з ввезенням Товару в Україну сплачує Покупець.

Загальна сума (ціна) Договору дорівнює сумі всіх у Специфікацій та/або Інвойсів (П 4.1 - 4.3 Контракту).

Умови оплати зазначені у Специфікаціях та/або Інвойсах (П 5.1. Контракту).

ТОВ "ЛАНДМАНН" з метою митного оформлення товарів подало до Дніпровської митниці електронну митну декларацію №24UA110050004447U3 від 16.10.2024 якою заявлено до митного оформлення товар: «Колеса ходові та їх частини для сільськогосподарської техніки: Колесо в зборі 9.00x15.3 - 300 шт., Колесо в зборі W8x16 - 300 шт., Колесо в зборі 13.00x15.5 - 100 шт., Колесо в зборі 16.00x22.5 - 20 шт., Колесо в зборі W15Lx24 - 50 шт., Обід колеса 11.75x22.5 - 100 шт.».

Також до митного органу було подано документи на підтвердження заявленої митної вартості товару, а саме:

1) зовнішньоекономічний контракт від 28.06.23 № 2806LJ;

2) комерційна пропозиція від 01.04.24;

3) специфікація від 24.04.24 № 2;

4) рахунок (інвойс) від 24.06.24 № JG064305;

5) банківська платіжна інструкція від 02.05.24 № 630032047.020524;

6) банківська платіжна інструкція від 28.06.24 № 630039613.280624;

7) митна декларація країни відправлення від 15.07.24 № 422720240000715090;

8) митна декларація країни відправлення від 15.07.24 № 425820240000779926;

9) митна декларація країни відправлення від 15.07.24 № 435020240000063978;

10) митна декларація країни відправлення від 16.07.24 № 425820240000782718;

11) рахунки перевізника від 17.09.24 № СФ-40208 та № СФ-40209;

12) банківська платіжна інструкція від 18.09.24 № 1935;

13) банківська платіжна інструкція від 10.10.24 № 2128.

Митна вартість товару була визначена за першим методом за ціною договору на загальну суму 29 554,00 долари США.

Під час здійснення митницею контролю правильності визначення митної вартості товару виявлені розбіжності у наданих документах, що стало підставою для витребування у декларанта додаткових документів для підтвердження митної вартості товару повідомленням, а саме: 1) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 2) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;3) виписку з бухгалтерської документації; 4) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 5) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У відповідь на повідомлення митниці 17.10.2024 декларантом надано митному органу лист від 17.10.2024 № 08.12.23-2 про відсутність можливості надання додаткових документів, крім доданих до ЕМД від 16.10.2024 №UA110050/2024/004447.

Дніпровською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товару UA110050/2024/000153/1 від 17.10.2024р, яким до товарів застосовано резервний метод визначення митної вартості, та скориговано загальну вартість товару та надана картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA110050/2024/000300.

Обставини прийняття вказаного рішення:

1) Скановані копії документів - пакувальний лист від 15.07.2024 № б/н, комерційний інвойс від 24.06.2024 № JG064305, коносамент (Bill of lading) від 19.07.2024 № ZJSM24070757, копії митних декларацій країни відправлення від 15.07.2024 №№ 422720240000715090, 425820240000779926, 425820240000782718, 435020240000063978, заявлені в графі № 44 ЕМД надані митному органу без перекладу вище вказаних документів;

2) Відповідно до п. 5.7 Контракту Продавець зобов`язується надати Покупцю документи, що підтверджують якість товару. При цьому, документи від виробника, що містять відомості про детальні якісні характеристики товару, що мають вплив на його вартість, до митного контролю не надано. Також в комерційному інвойсі від 24.06.2024 № JG064305 відсутні дані щодо якості товару. Документи що підтверджують якість товару декларантом не надано;

3) Відповідно до наданого комерційного інвойсу від 24.06.2024 № JG064305 загальна фактурна вартість товару складає 29554,00 дол. США. Надано до митного оформлення банківські платіжні документи, що стосується товару № 630032047.020524 від 02.05.2024 та № 630039613.280624 від 28.06.2024. Зазначені платіжні документи посилаються лише на зовнішньоекономічний контракт від 28.06.2023 № 2806LJ, що не дає можливості повністю ідентифікувати оцінювану партію товару;

4) в банківських платіжних документах, що стосується товару № 630032047.020524 від 02.05.2024 та № 630039613.280624 від 28.06.2024 наявне посилаються лише на зовнішньоекономічний контракт від 28.06.2023 № 2806LJ, що не дає можливості повністю ідентифікувати оцінювану партію товару. Також зазначені банківські платіжні документи не містять підписи (власноручний(і)/електронний(і)) відповідальної особи платника, який відповідно до законодавства України має право розпоряджатися рахунком;

5) Відповідно до відомостей документів, наданих декларантом до митного оформлення, поставка оцінюваного товару здійснюється на комерційних умовах поставки FOB QINGDAO (Китай), згідно Інкотермс 2020. У рахунках № СФ-40208 від 17.09.2024 та СФ-40209 від 17.09.2024 не зазначено на виконання якого договору на транспортно-експедиційне перевезення підлягає сплата за даними рахунками. Також у рахунках № СФ-40208 від 17.09.2024 та СФ-40209 від 17.09.2024 зазначено, що рахунки дійсні до сплати до 21.09.2024 року. Але за рахунком СФ-40209 від 17.09.2024 оплату здійснено згідно наданої платіжної інструкції лише 10.10.2024, а тому декларантом заявлено не в повному обсязі відомості стосовно розміру митної вартості товару;

6) Відповідно до відомостей, зазначених у деклараціях країни відправлення від 15.07.2024 №№ 422720240000715090, 425820240000779926, 425820240000782718, 435020240000063978, наявне посилання на назву судна MSC ALLEGRA/FJ428W, натомість у коносаменті від 19.07.2024 № ZJSM24070757, який надано до митного контролю, зазначено судно MSC ALLEGRA/V428W. З метою підтвердження заявленого рівня транспортної складової декларантом надано договір (контракт) про надання послуг з організації перевезень вантажів автомобільними транспортом у міжнародному сполучені і транспортноекспедиторське обслуговування від 01.12.2022 № 0112-22 з ТОВ «ТГЛ Україна», однак переміщення товару здійснено комбінованими видами транспорту. Транспортних документів, що свідчать про перевезення вантажу баржею взагалі не надано. Також в автомобільній накладній від 08.10.2024 № Б/Н не зазначено в якому саме пункті здійснено перевантаження та відправка контейнера. Транспортна складова митної вартості товару, заявленого до митного оформлення, не обчислюється як ціна, що фактично сплачена. Числове значення транспортної складової митної вартості товару згідно наданих товаросупровідних документів не піддаються обчисленню та не підтверджено документально.

Не погодившись з цим рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Основним нормативно-правовим актом, що регулює правовідносини, пов`язані з митним оформленням товарів, є Митний кодекс України.

Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою (частина 1 статті 52 Митного кодексу України).

Відповідно до статті 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Відповідно до частини 5 статті 54 Митним кодексом України, орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право:

1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості;

2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості;

3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів;

4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску;

5) звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості;

6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Наказом Державної митної служби України № 689 від 11.09.2015 року затверджено Методичні рекомендації щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України.

У випадках спрацювання автоматизованої системи аналізу та управління ризиками за напрямом перевірки правильності визначення митної вартості товарів у зв`язку з ризиком заниження митної вартості та декларуванням митної вартості нижчої, ніж вартість ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, посадова особа, що здійснює контроль за правильністю визначення митної вартості, здійснює перевірку відомостей, що містяться в документах, що підтверджують заявлену митну вартість, та відповідно до частин третьої - четвертої статті 53 Кодексу здійснює запит додаткових документів. У випадках, передбачених частиною шостою статті 54 Кодексу та частиною першою статті 55 Кодексу, посадова особа, що здійснює контроль за правильністю визначення митної вартості, приймає рішення про коригування митної вартості товарів.

Контроль за правильністю визначення митної вартості у випадках, передбачених абзацом першим, здійснюється посадовою особою, що здійснює такий контроль, за погодженням з керівником підрозділу митного оформлення (заступником керівника, старшим зміни). Відповідне погодження засвідчується шляхом проставлення підпису на роздрукованому переліку митних формальностей за митною декларацією, поряд з відомостями про виконання митної формальності за напрямком контролю митної вартості (п.8 розділу 2 Методичних рекомендацій).

Відповідно до положень частини 2 статті 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Перевірка документів та відомостей, які відповідно до статті 335 цього Кодексу подаються органам доходів і зборів під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення формато-логічного контролю, контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками) та в інші способи, передбачені цим Кодексом. (частина 1 статті 337 Митного кодексу України).

Обсяги митного контролю, передбачені главою 49 розділу ХІ Митного кодексу України, визначаються за результатами аналізу ризиків відповідно до положень глави 52 розділу ХІ Митного кодексу України.

Так, відповідно до пункту першого частини 4 статті 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний: здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (стаття 49 Митного кодексу України).

Частиною першою статті 51 Митного кодексу України визначено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Системний аналіз наведених правових норм вказує на те, що митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Таким чином, право митного органу на витребування додаткових документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з таких підстав: надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно приписів 55 Митного кодексу України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Надаючи оцінку доводам відповідача, які стали підставою для прийняття рішень про коригування митної вартості товарів, суд вказує, що 28 червня 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛАНДМАНН" (Покупець) та Qingdao J G INTERNATIONAL TRADING CO., LTD (Китай) (Продавець) уклали Контракт №2806LJ на виконання якою заявлено до митного оформлення товар: «Колеса ходові та їх частини для сільськогосподарської техніки: Колесо в зборі 9.00x15.3 - 300 шт., Колесо в зборі W8x16 - 300 шт., Колесо в зборі 13.00x15.5 - 100 шт., Колесо в зборі 16.00x22.5 - 20 шт., Колесо в зборі W15Lx24 - 50 шт., Обід колеса 11.75x22.5 - 100 шт.».

До Дніпровської митниці позивачем було подано електронну митну декларацію №24UA110050004447U3 від 16.10.2024 та документи на підтвердження заявленої митної вартості товару, а саме: зовнішньоекономічний контракт від 28.06.23 № 2806LJ; комерційна пропозиція від 01.04.24; специфікація від 24.04.24 № 2; рахунок (інвойс) від 24.06.24 № JG064305; банківська платіжна інструкція від 02.05.24 № 630032047.020524; банківська платіжна інструкція від 28.06.24 № 630039613.280624; митна декларація країни відправлення від 15.07.24 № 422720240000715090; митна декларація країни відправлення від 15.07.24 № 425820240000779926; митна декларація країни відправлення від 15.07.24 № 435020240000063978; митна декларація країни відправлення від 16.07.24 № 425820240000782718; рахунки перевізника від 17.09.24 № СФ-40208 та № СФ-40209; банківська платіжна інструкція від 18.09.24 № 1935; банківська платіжна інструкція від 10.10.24 № 2128.

Щодо зауваження митного органу стосовно того, що скановані копії документів - пакувальний лист від 15.07.2024 № б/н, комерційний інвойс від 24.06.2024 № JG064305, коносамент (Bill of lading) від 19.07.2024 № ZJSM24070757, копії митних декларацій країни відправлення від 15.07.2024 №№ 422720240000715090, 425820240000779926, 425820240000782718, 435020240000063978, заявлені в графі № 44 ЕМД надані митному органу без перекладу вище вказаних документів - суд зазначає наступне.

Згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України митні органи вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. У такому разі декларант забезпечує переклад зазначених документів за власний рахунок.

Отже, вказаною статтею чітко передбачено, що митні органи вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації.

Проте суд зазначає, що у разі складення документа, які подається до митного оформлення, або офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, митний орган не повинен вимагати від декларанта перекладу цих документа.

Вимога митного органу про надання перекладу документів українською мовою є правомірною лише у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду від 25.11.2020 року у справі №640/4941/19.

В даному випадку пакувальний лист та коносамент не є документами, які містять інформацію про митну вартість.

Окрім цього, позивачем до митного оформлення подавались документи, складені англійською мовою (крім митної декларації країни відправлення), а тому вимога митниці про переклад останніх є такою, що суперечить положенням статті 254 Митного кодексу України.

Отже, відповідач не обґрунтував неможливість визначення митної вартості товарів виходячи з Контракту, Специфікації, Інвойсу та свіфт-платежу, однак без перекладу пакувального листа від 15.07.2024 № б/н, комерційного інвойсу від 24.06.2024 № JG064305, коносаменту (Bill of lading) від 19.07.2024 № ZJSM24070757, копій митних декларацій країни відправлення від 15.07.2024 №№ 422720240000715090, 425820240000779926, 425820240000782718, 435020240000063978.

Щодо зауваження митного органу про ненадання при митному оформленні позивачем сертифіката якості виробника товару, то варто зазначити, що сертифікат якості виробника товару не є документом, що підтверджує вартість імпортованого товару, відповідно, його неподання декларантом не може бути підставою для прийняття митним органом рішення про коригування митної вартості товарів.

Частини 2 та 3 статті 53 Митного кодексу України не визначають сертифікат якості виробника товару документом, що обґрунтовує заявлену митну вартість та повинен безумовно чи на вимогу митниці подаватися до митного контролю.

Згідно з ч.5 ст. 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Щодо посилань відповідача в оскаржуваному рішенні на те, що надані до митного оформлення банківські платіжні документи, що стосується товару № 630032047.020524 від 02.05.2024 та № 630039613.280624 від 28.06.2024 мають посилання лише на зовнішньоекономічний контракт від 28.06.2023 № 2806LJ, що не дає можливості повністю ідентифікувати оцінювану партію товару, суд зазначає наступне.

Згідно умов п.2.1 Контракту Ціни та номенклатура Товару, що постачається в кожній окремій партії, зазначаються у Специфікаціях та/або Інвойсах на кожну вантажну партію.

Відповідно до специфікації від 24.04.2024 № 2, рахунку (інвойсу) від 24.06.2024 № JG064305 до Контракту №2806LJ, загальна вартість за вказаним договором поставки склала 29 544.00 Доларів США, тобто за вказаним контрактом була одна поставка товару. Тому вказана обставина не є підставою для відмови в розмитнені товару за ціною Контракту.

Також, суд критично ставиться до зазначених вище доводів митниці проте, що в банківських платіжних документах, що стосується товару № 630032047.020524 від 02.05.2024 та № 630039613.280624 від 28.06.2024 наявне посилаються лише на зовнішньоекономічний контракт від 28.06.2023 № 2806LJ, що не дає можливості повністю ідентифікувати оцінювану партію товару.

Суд звертає увагу, що проведення платежу відбулось за допомогою Міжнародної міжбанківської системи передачі інформації та здійснення платежів (SWIFT), за межі території України та у валюті, відмінній від національної валюти України, на цей електронний розрахунковий документ накладались електронні підписи відповідних осіб, тоді як відповідні печатки та підписи на платіжному документі відповідно до Положення про порядок виконання банками документів на переказ, примусове списання і арешт коштів в іноземних валютах та банківських металів, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008 № 216, проставляються виключно у разі його подання не в електронному вигляді. У даному випадку, всі документи на підтвердження митної вартості, в тому числі платіжні доручення в іноземній валюті № 630032047.020524 від 02.05.2024 та № 630039613.280624 від 28.06.2024, подавались в електронній формі, а тому останні не містять відповідних печаток та підписів, а також інших відміток банку.

Суд наголошує на тому, що банківські платіжні доручення в іноземній валюті № 630032047.020524 від 02.05.2024 та № 630039613.280624 від 28.06.2024 є підтвердженням оплати за поставлені позивачу товари, містять посилання на зовнішньоекономічний контракт, дату операції, суму операції в іноземній валюті, найменування банку відправника і банку отримувача, розрахункові рахунки сторін, що повною мірою узгоджується з іншими документами, поданими до митного оформлення; суми, на які здійснювались платежі, відповідають умовам контракт від 28.06.2023 № 2806LJ після відправки копій відвантажувальних документів.

Враховуючи викладене, платіжні доручення № 630032047.020524 від 02.05.2024 та № 630039613.280624 від 28.06.2024 містять усі обов`язкові реквізити, передбачені законодавством, а тому, є підтверджуючими документами, що посвідчують сплату за поставлений товар.

Стосовно зауваження відповідача проте, що відповідно до відомостей документів, наданих декларантом до митного оформлення, поставка оцінюваного товару здійснюється на комерційних умовах поставки FOB QINGDAO (Китай), згідно Інкотермс 2020. У рахунках № СФ-40208 від 17.09.2024 та СФ-40209 від 17.09.2024 не зазначено на виконання якого договору на транспортно-експедиційне перевезення підлягає сплата за даними рахунками. Також у рахунках № СФ-40208 від 17.09.2024 та СФ-40209 від 17.09.2024 зазначено, що рахунки дійсні до сплати до 21.09.2024 року. Але за рахунком СФ-40209 від 17.09.2024 оплату здійснено згідно наданої платіжної інструкції лише 10.10.2024, а тому декларантом заявлено не в повному обсязі відомості стосовно розміру митної вартості товару. Відповідно до відомостей, зазначених у деклараціях країни відправлення від 15.07.2024 №№ 422720240000715090, 425820240000779926, 425820240000782718, 435020240000063978, наявне посилання на назву судна MSC ALLEGRA/FJ428W, натомість у коносаменті від 19.07.2024 № ZJSM24070757, який надано до митного контролю, зазначено судно MSC ALLEGRA/V428W. З метою підтвердження заявленого рівня транспортної складової декларантом надано договір (контракт) про надання послуг з організації перевезень вантажів автомобільними транспортом у міжнародному сполучені і транспортно-експедиторське обслуговування від 01.12.2022 № 0112-22 з ТОВ «ТГЛ Україна», однак переміщення товару здійснено комбінованими видами транспорту. Транспортних документів, що свідчать про перевезення вантажу баржею взагалі не надано. Також в автомобільній накладній від 08.10.2024 № Б/Н не зазначено в якому саме пункті здійснено перевантаження та відправка контейнера. Транспортна складова митної вартості товару, заявленого до митного оформлення, не обчислюється як ціна, що фактично сплачена. Числове значення транспортної складової митної вартості товару згідно наданих товаросупровідних документів не піддаються обчисленню та не підтверджено документально - суд зазначає наступне.

Надані рахунки-фактури № СФ-40208 від 17.09.2024 та СФ-40209 від 17.09.2024 містять посилання на заявку від 01.12.2022 року № TG020355 шляхом зазначення «DL-NR: 20355». Окрім цього, в них вказано номер контейнеру, що міститься в коносаменті. Отже, такі рахунки стосуються наявної операції з постачання.

Також суд вказує, що обставини здійснення розрахунків, незалежно від контрагента (продавець, експедитор, страхувальних) безпосередньо не стосуються митної вартості товарів, оскільки обставина їх здійснення лише створює додатковий документ для підтвердження митної вартості товару (платіжний документ). Однак в разі нездійснення таких розрахунків, незалежно від причин, митний орган все ще має довести, що сукупності інших наданих документів, передусім - Контракту, Специфікації, Інвойсу, свіфт-платежу недостатньо для підтвердження митної вартості товару.

Отже, підстави для неприйняття рахунків на оплату судом віхиляються.

Змістовних пояснень щодо значення одночасного перевезення товарів по різним митним деклараціям, в т.ч. реального впливу цієї обставини на розмір транспортної складової митної вартості товарів, відповідачем не надано.

Складання відповідачем сум за рахунками-фактурами № СФ-40208 від 17.09.2024 та СФ-40209 від 17.09.2024 є безпідставним, оскільки за п. 6 ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України до митної вартості товару входять витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України. В свою чергу в рахунку № СФ-40208 від 17.09.2024 одна з послуг стосується морського перевезення за маршрутом Циндао (Китай) - Константа (Румунія), а по рахунку СФ-40209 від 17.09.2024 перевезення баржою за маршрутом Константа (Румунія) - Чорноморськ (Україна), тобто - охоплює транспортування до місця ввезення на митну територію України та, додатково, транспортування з такого місця. Ця додаткова величина розумно пояснює різницю, на яку посилався відповідач. В свою чергу відповідачем не реалізовано належним чином наявні у нього повноваження для додаткового з`ясування цієї обставини.

Зауваження відповідача до змісту декларації країни відправлення судом також відхиляється, оскільки первинно відповідач має довести недостатність поданих до митного оформлення документів для визначення митної вартості, а після цього також обґрунтувати релевантність витребування конкретного документу. В цій справі в аспекті наявності Контракту, Специфікації, Інвойсу та свіфт платежу відповідач не обґрунтував яку саме додаткову інформацію може містити (який аспект заявленої митної вартості підтвердить або спростує) накладна, згадана в такій декларації країни відправлення.

Таким чином, усі зауваження відповідача до поданої митної декларації були необґрунтованими, що свідчить про протиправність спірного рішення про коригування митної вартості.

Окремо суд зазначає, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів.

Суд зазначає, що наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар повинна бути доведена відповідачем, який з посиланням на існування таких недоліків прийняв рішення, що є предметом оскарження.

Наведені раніше положення Митного кодексу України зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхiднi для підтвердження того чи іншого показника.

В свою чергу, відсутність в рішенні про коригування митної вартості товарів інформації з належним обґрунтуванням того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Системний аналіз наведених раніше правових норм вказує на те, що митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом із тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Суд також зауважує, що тільки в разі доведення митним органом того, що подані декларантом документи були недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликали сумнів у достовірності наданої інформації, може бути реалізовано його повноваження щодо витребування документів.

В цій справі відповідачем не доведено існування недоліків у поданих позивачем документах ані на момент їх витребовування, ані на момент розгляду цієї справи судом. Відповідно, правові підстави для їх витребування були відсутні.

В свою чергу відповідачем витребувано документи, які не належать до основних документів, що підтверджують митну вартість товару.

При цьому відповідач діяв необґрунтовано при витребуванні зазначених ним документів за наявності документів, що були надані йому позивачем, зокрема, Контракту, Інвойсу та інших документів. При цьому відповідач не конкретизував в зв`язку з чим ним не прийнято надані документи та витребовуються додаткові.

Отже, відповідач діяв протиправно при прийнятті рішення, яке є предметом оскарження, з посиланням на те, що позивачем не надано витребувані відповідачем документи, оскільки відповідачем не доведено підстави та необхідність у їх витребуванні.

Аналогічні правові висновки міститься у постановах Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 05.12.2022 року по справі №820/3939/16, від 18.01.2018 року по справі №К/9901/3440/18, від 29.01.2019 року по справі №815/6827/17, від 05.03.2019 року по справі № 815/5791/17, від 17.01.2023 року по справі №0440/5532/18, від 06.03.2019 року по справі №809/278/17, від 12.05.2020 року по справі №821/101/18.

Щодо методу коригування митної вартості, обраного відповідачем.

Відповідно до ч. 1 ст. 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Частинами другою та третьою вказаної статті передбачено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

В цій справі відповідач відхилив основний метод визначення митної вартості та застосував резервний метод визначення митної вартості, що ґрунтується на раніше визнаній (визначеній) митним органом митній вартості товару.

В якості підстави для незастосування попередніх методів митний орган послався на відсутність інформації щодо вартості операцій з ідентичними та подібними (аналогічними) товарами, відсутність інформації щодо обчисленої вартості, наданої виробником товарів.

З приводу використання посилання на конкретні інші митні декларації суд відзначає, що у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Разом з цим, факт ненадання позивачем додатково затребуваних документів, які підтверджують митну вартість товарів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

При цьому рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 Митного кодексу України якщо містить не лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а й порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.

Аналогічні правові висновки міститься у постановах Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 15.02.2022 року по справі №815/6768/17, від 29.01.2019 року по справі №815/6827/17, від 18.12.2020 по справі №160/5853/19.

В цій справі відповідач надав іншу митну декларацію, однак її зміст є неповним. Також суд приймає доводи позивача щодо недостатнього обґрунтування відповідачем неможливості визначення митної вартості товарів за попередніми методами, в т.ч. з огляду на підтверджену кількість операцій з постачання подібних товарів.

Наведене також вказує на необґрунтованість та протиправність рішення, яке є предметом оскарження.

Суд зазначає, що зміст спірного рішення відповідача, які є індивідуально-правовими актами, оскільки породжують права і обов`язки для позивача, має відповідати вимогам, визначеним статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як актів правозастосування, є їх обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення суб`єктом владних повноважень конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.

Обґрунтованість, в силу статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є однією з обов`язкових ознак рішення (дії, бездіяльності) суб`єкта владних повноважень, що підлягає встановленню адміністративним судом.

Рішення суб`єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб`єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.

Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує Закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо.

У рішенні №37801/97 від 1 липня 2003 у справі «Суомінен проти Фінляндії» Європейський суд вказав, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень, а в рішенні від 10 лютого 2010 р. у справі «Серявін та інші проти України Європейський суд відзначив, що у рішеннях судів та органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. В рішенні від 27 вересня 2010 р. по справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» Європейський суд зазначив, що призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що рішення відповідача про коригування митної вартості товарів прийнято без урахування усіх обставин та без дотримання норм чинного законодавства, що вказує на його протиправність, в зв`язку з чим вони підлягають скасуванню.

З огляду на викладене, доводи позивача є обґрунтованими, а позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАНДМАНН" підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно із частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позову до суду в розмірі 9 821,19 грн., що документально підтверджується платіжною інструкцією № 2705 від 15.11.2024 року.

Отже, сплачений судовий збір за подачу позову до суду в сумі 9 821,19 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу.

Також, позивачем було подано заяву про відшкодування судових витрат понесених під час розгляду справи в суді шляхом стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу у загальному розмірі 17 500.00 грн.

Відповідно до статті 16 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини першої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом першим частини третьої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

У пункті 3.2 Рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Статтею 134 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

За змістом частин сьомої, дев`ятої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до статті 30 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Аналіз наведених законодавчих положень дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При цьому суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Cуд також має враховувати чи пов`язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес тощо.

Вказані правові висновки також відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 13.06.2024 року по справі № 480/3837/22, що враховується судом апеляційної інстанції, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження понесення витрат на правничу допомогу позивачем до суду було подано копію договору про надання правничої допомоги від 05.09.2022 року, додаткову угоду від 05.09.2022 року, акт приймання-передачі виконаних робіт від 05.09.2022 року, рахунок №9/МВ від 11.11.2024 року.

Відповідно до детального опису робіт, виконаних адвокатом від 05.09.2024 року, адвокатом Афоніним О.В. було надано позивачу наступну правничу допомогу:

- аналіз рішення митного органу № UA110050/2024/000153/1, митних декларацій №24UA110050004447U3 та №24UA110050004467U2 і поданими із ними для митного оформлення документів - 6000 грн.;

- підготовка позовної заяви про визнання протиправним та скасування рішення митного органу № UA110050/2024/000153/1, виготовлення електронної копії позовної заяви та додатків у формі PDF, направлення її через підсистему «Електронний суд» на адресу Дніпровської митниці та ДОАС - 10 50 грн.;

- підготовка та направлення адвокатського запиту від 11.11.24 на адресу ДМСУ щодо надання копії митної декларації та статистичних відомостей - 1250 грн

Загальна вартість наданих послуг за клопотанням представника позивача складає 17 750.00 грн.

Відповідно до роздруківки з карткового рахунку адвоката Афоніна О.В., позивачем було сплачено останньому винагороду за наданні послуги у розмірі 17 750.00 грн.

Перевіривши зміст наведених документів, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що заявлені до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу за вказані послуги у розмірі 17 750.00 грн. є неспівмірними зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг позивачу, з урахуванням часу, витраченого адвокатом на виконання відповідних робіт (послуг), а тому розмір витрат на правничу допомогу, який підлягає відшкодуванню позивачу за період розгляду справи в суді, у співмірності до наданих послуг, суд вважає становить 2000.00 грн.

Керуючись ст.ст. 9, 72-77, 139, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАНДМАНН" (пр. Дмитра Яворницького, буд. 27А, м. Дніпро, Дніпропетровська обл., Дніпровський р-н,49044; ІК в ЄДРПОУ 43441896) до Дніпровської митниці (вул. Княгині Ольги, буд. 22, м. Дніпро, Дніпропетровська обл., Дніпровський р-н,49038; ІК в ЄДРПОУ 43971371) про визнання протиправним та скасування рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Дніпровської митниці про коригування митної вартості товару від 17.10.2024 року № UA110050/2024/000153/1.

Стягнути з Дніпровської митниці (49038, м. Дніпро, вул. Княгині Ольги, буд. 22, код ЄДРПОУ: 43971371) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАНДМАНН" (49044, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, буд. 27А, код ЄДРПОУ: 43441896) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 9821,19 грн. та витрати з оплати на професійну правничу допомогу у розмірі 2000,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 20 січня 2025 року.

Суддя Е.О. Юрков