Ухвала

від 20.01.2025 по справі 160/1298/25

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УХВАЛА

20 січня 2025 р.Справа №160/1298/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Рябчук О.С.

розглянувши в порядку письмового провадження заяву про забезпечення позову Товариства з обмеженою відповідальністю « Алан» в адміністративній справі № 160/1298/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Алан» до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови, -

УСТАНОВИВ:

17.01.2025 року за допомогою підсистеми «Електронний суд» до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Алан» про забезпечення позову у справі № 160/1298/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Алан» до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови, в якій заявник просить:

- зупинити дію постанови про застосування адміністративно - господарського штрафу від 06.11.2024 року № 075978, до розгляду по суті позовної заяви товариства.

В обґрунтування заяви позивач зазначив, що в.о. начальника Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті винесено постанову від 06.11.2024р. № 075978, відповідно до якого на Товариство з обмеженою відповідальністю «Алан» накладено штраф у розмірі 17 000 грн. Вважаючи означену постанову незаконною товариством оскаржено її в судовому порядку. Разом з тим, оскарження постанови про накладення штрафу не зупиняє її виконання. Заявник також зазначив, що правомірність (неправомірність) прийняття оскаржуваної постанови Державної служби України з безпеки на транспорті буде встановлена лише судовим рішенням, прийнятим за результатами розгляду адміністративної справи, але у разі встановлення протиправності оскаржуваної постанови і задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Алан» про її скасування, товариству доведеться докласти значних зусиль і витрат, щоб відновити свої права та повернути своє майно (кошти), на яке може бути звернено стягнення у разі примусового виконання оскаржуваної постанови.

Заяву зареєстровано за № 36зп-25/160/1298/25 та відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.01.2025року передано до розгляду судді Рябчук О.С.

Відповідно до ст. 153 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову подається: 1) до подання позовної заяви - до суду, до якого має бути подано позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом; 2) одночасно з пред`явленням позову - до суду, до якого подається позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом; 3) після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.

Згідно з ч.2 ст. 154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Розглянувши подану заяву про забезпечення позову №23зп-25/160/789/25, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 1 ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Частиною 2 цієї статті встановлено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно із частинами 1, 2 ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено:

1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Згідно із частиною 4 ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.

Статтею 150 КАС України визначено вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

В розумінні наведених норм процесуального закону, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги; ймовірності ускладнення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушення у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є у часниками даного судового процесу.

Суд, приймаючи рішення про забезпечення позову, повинен пересвідчитися в тому чи існує реальна загроза невиконання, чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який можливо застосувати, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд враховує інтереси не тільки позивача, а також інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Суд також враховує співмірність заходів забезпечення позову заявленим позовним вимогам та обставинам справи.

Тобто, з даної норми слідує, що прийняття рішення про забезпечення позову доцільно та можливе лише в разі наявності достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття заходів забезпечення може у майбутньому ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду чи привести до потреби докладати значні зусилля та витрати для відновлення прав та інтересів позивача або є очевидними ознаками протиправності оскаржуваного рішення та порушення прав позивача цим рішенням.

Судом встановлено, що 10.07.2024 на ділянці автодороги Київ-Харків-Довжанський, км 135+200 м, ліворуч, старшим державним інспектором відділу державного нагляду (контролю) в Полтавський області Гуржій О.С. складений акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом № 020314, відповідно до якого перевіркою вказаного транспортного засобу встановлено наступні порушення: під час перевезення вантажу (харчові продукти відповідно до ТТН № 889508 від 09.07.2024) перевізник не забезпечив водія карткою водія до цифрового тахографа, відсутня роздруківка водія за 10.07.2024, передбачена п. 6.1 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом МТЗУ від 07.06.2010 № 340, чим порушено ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", у тому числі порушення, відповідальність за які передбачена абзацом 3. частини 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".

06.11.2024 в.о. начальника відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті прийнято постанову № 075978 про стягнення з ТОВ "АЛАН" адміністративно- господарського штрафу в розмірі 17 000 грн. за порушення статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", відповідальність за яке встановлено абзацем 3 частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".

Заявник вважає спірну постанову неправомірною, оскільки Положення № 340 не поширюється на перевезення пасажирів чи/та вантажів, які здійснюються під час надзвичайної ситуації державного рівня, встановленої рішенням протоколу засідання Експертної комісії ДСНС з визначення рівня і класу надзвичайної ситуації від 24.02.2022 № 3-22, тобто на території всієї України протягом воєнного стану та окрім наведеного зазначають, що вищезгадане перевезення здійснювалося не для комерційної діяльності, а для власних потреб підприємства.

Доказів віднесення ТОВ "АЛАН" до суб`єктів господарювання, які проводять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів або вантажів автомобільними транспортними засобами (крім таксі), ані постанова, ані акт не містять.

Таким чином, оскільки ТОВ "АЛАН" під час перевезення вантажу за товарно- транспортною накладною не надавав відповідних послуг з перевезення, а задовольняв власні потреби у такому перевезенні, то Інструкція, у тому числі в частині обов`язкової наявності у водія протоколу про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу, не поширює дію до даного перевезення вантажу та не може застосовуватися відповідачем для накладання санкцій.

Розглянувши наведені заявником доводи в обґрунтування заяви про забезпечення позову суд вважає за потрібне зазначити про наступне.

Суд зазначає, що забезпечення позову - це елемент права на судовий захист, що спрямований на те, щоб не допустити незворотності певних наслідків відповідних дій щодо відновлення порушеного права (попередній судовий захист).

Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Салах Шейх проти Нідерландів", ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби ст. 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Алан» не обґрунтовано того, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, тобто не доведено наявності підстав, передбачених частиною 2 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, які є обов`язковими для постановлення ухвали про забезпечення позову.

Також суд зазначає, що на час подання заяви про забезпечення позову оскаржувана постанова не була звернена до виконання відповідачем та зазначена сума штрафних санкцій не стягується з позивача у примусовому порядку.

Постанова про застосування адміністративно - господарського штрафу № 075978 від 06 листопада 2024 року також не містить дати набрання законної сили та не зазначено строку пред`явлення до виконання, що є недоліками виконавчого документу.

Крім того, зазначений позивачем спосіб забезпечення позову шляхом зупинення дії Постанови про застосування адміністративно - господарського штрафу № 075978 від 06 листопада 2024 року, фактично є вирішенням спору по суті, оскільки є рівнозначним задоволенню позовних вимог.

Разом з тим, при розгляді заяви про забезпечення позову не вирішується питання про законність або обґрунтованість позовних вимог по суті, їх оцінка в сукупності може бути надана судом лише за наслідками розгляду справи.

Заявником не доведені та документально не підтверджені обставини, які б унеможливили захист його прав та інтересів без вжиття відповідних заходів до ухвалення рішення у справі, та на які він посилається у заяві про забезпечення позову.

Суд наголошує на тому, що спосіб забезпечення позову, обраний заявником, не відповідає завданням адміністративного судочинства, що є неприпустимим.

Виходячи з викладених заявником обставин та вищенаведених положень чинного законодавства, суд дійшов висновку, що клопотання про забезпечення позову не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 150, 153, 152, 154, 256, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні заяви про забезпечення позову Товариства з обмеженою відповідальністю « Алан» в адміністративній справі № 160/1298/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Алан» до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови - відмовити.

Відповідно до ст. 154 КАС України ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтями 295 та 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.С. Рябчук