Рішення

від 20.01.2025 по справі 200/7868/24

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 січня 2025 року Справа№200/7868/24

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Аканова О.О., розглянувши в спрощеному позовному провадженні у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (місцезнаходження: Україна, 58002, Чернівецька область, м.Чернівці, площа Центральна, 3, код ЄДРПОУ 40329345), Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (місцезнаходження: Україна, 84122, Донецька область, м.Словянськ, пл.Соборна, 3, код ЄДРПОУ 13486010), Комісії з питань підтвердження стажу при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області (місцезнаходження: Україна, 84122, Донецька область, м. Словянськ, пл.Соборна, 3 ЄДРПОУ 13486010) про

визнання протиправними та скасування рішення Комісії з питань підтвердження стажу при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області від 12 вересня 2024 №8/34, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області від 30 жовтня 2024 №056550006477 щодо відмови в призначенні пільгової пенсії;

зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області зарахувати до пільгового стажу за Списком №1 періоди роботи з 06 жовтня 1989 по 09 серпня 1990, з 21 серпня 1990 по 23 лютого 1993; до Списку №2 періоди роботи з 11 лютого 1987 по 05 жовтня 1989, з 15 квітня 2013 по 16 травня 2013 та період служби в армії з 14 листопада 1984 по 28 листопада 1986 року;

зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області повторно розглянути заяву про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції Рішення Конституційного суду від 23 січня 2020 року №1-р/2020 по справі 1-5/2018 (746/15) (Список №2) від 24 жовтня 2024 року з урахуванням вимог статті 14-6.2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з вищевказаною позовною заявою.

Позовні вимоги мотивовані тим, 24 жовтня 2024 позивачем подано заяву до органів Пенсійного фонду України про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції Рішення Конституційного суду від 23 січня 2020 року №1-р/2020 по справі 1-5/2018 (746/15). Також позивачем подано заяву на Комісію при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області, щодо підтвердження стажу роботи за Списком №1 на посаді «пресувальника гарячого скла» в Костянтинівському заводі «Автоскло» з 06 жовтня 1989 року по 09 серпня 1990 року; на посаді «пресувальника гарячого скла» в Костянтинівському скляному заводі ім.Жовтневої революції (ВАТ «Костянтинівський скляний завод») з 21 серпня 1990 року по 23 лютого 1993 року; за Списком №2 на посаді «слюсаря по ремонту обладнання» в Костянтинівському заводі «Автоскло» з 11 лютого 1987 року по 05 жовтня 1989 року.

Рішенням Комісії при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області від 12 вересня 2024 року №8/34 відмовлено у підтверджені періодів роботи на пільгових умовах за Списком №1 у зв`язку з відсутністю документів, які підтверджують пільговий характер роботи.

30 жовтня 2024 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернівецькій області винесено рішення №056550006477 про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції Рішення Конституційного суду від 23 січня 2020 року №1-р/2020 по справі 1-5/2018 (746/15) (Список №2) яке мотивоване тим, що позивач не має достатнього пільгового стажу за Списком №2.

Такі висновки відповідача позивач вважає безпідставними, а рішення протиправним, тому звернувся до суду з даним позовом.

Від відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що відносно позивача прийнято рішення №056550006477 від 30.10.2024 про відмову у перерахунку пенсії за віком на пільгових умовах, через відсутність пільгового стажу роботи.

Вказали, що на момент звернення позивач досяг віку 58 років. Страховий стаж роботи склав 22 роки 3 місяці 25 днів. Пільговий стаж не підтверджений встановленим порядком. До пільгового стажу роботи не зараховано: періоди роботи з 11.02.1987 по 05.10.1989, з 06.10.1989 по 09.08.1990, з 21.08.1990 по 23.02.1993, оскільки заявник не надав довідку відповідно пункту 20 Постанови № 637, в даних персоніфіковано обліку відсутня інформація про спеціальний стаж, а також Комісія при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області рішенням № 8/34 від 12.09.2024 не підтвердила пільговий стаж за зазначені періоди.

Відповідачем - Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернівецькій області до суду надано відзив на позовну заяву, в якому вказали, що за результатами розгляду заяви позивача від 24.10.2024 про призначення пенсії, 30.10.2024 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернівецькій області прийнято рішення за №056550006477 про відмову у призначенні пенсії за віком у зв`язку із відсутністю необхідного пільгового стажу.

Вважають, що норми щодо можливості визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та пенсійного віку особи за нормами ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" не підлягають застосуванню після набрання чинності Законом №2148.

Просили відмовити в задоволенні позову.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 13 листопада 2024 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження в адміністративній справі; розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні без повідомлення сторін).

Законом України від 24 лютого 2022 року N 2102-IX, затверджено Указ Президента України від 24 лютого 2022 року N 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", згідно якого, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Указом Президента України №133/2022 Про продовження строку дії воєнного стану в Україні, у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією російської федерації проти України, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб.

Законом України Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 21 квітня 2022 року N 2212-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб.

Законом України Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 22 травня 2022 року №2263-ІХ, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб.

Законом України Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 15 серпня 2022 року №2500-ІХ, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб.

Законом України Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 16.11.2022 р. №2738-IX строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб.

Законом України Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 06.02.2023 №2915-ІХ строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб.

Законом України Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 02.05.2023 №3057-ІХ строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 20 травня 2023 року строком на 90 діб.

Законом України Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 27.07.2023 №3275-ІХ строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 18 серпня 2023 року строком на 90 діб.

Законом України Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 08.11.2023 № 3429-IX строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 16 листопада 2023 року строком на 90 діб.

Законом України Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 06 лютого 2024 № 3564-IX строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 14 лютого 2024 року строком на 90 діб.

Законом України Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 08 травня 2024 № 3684-IX строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 14 травня 2024 року строком на 90 діб.

Законом України Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 23 липня 2024 № 3892-IX строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 12 серпня 2024 року строком на 90 діб.

Законом України «Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 29 жовтня 2024 № 4024-IX строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 10 листопада 2024 року строком на 90 діб.

Враховуючи викладене в Україні продовжує діяти воєнний стан.

Відповідно до ст. 12-2 Закону України Про правовий режим воєнного стану від 12 травня 2015 року № 389-VIII, в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.

Рішенням Ради суддів України від 24 лютого 2022 року N 9, з урахуванням положень статті 3 Конституції України про те, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю рекомендовано зборам суддів, головам судів, суддям судів України у випадку загрози життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів оперативно приймати рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ.

Згідно п. 4 опублікованих 02.03.2022 року Радою суддів України Рекомендацій щодо роботи судів в умовах воєнного стану, судам України рекомендовано усіх доступних працівників, по можливості, перевести на дистанційну роботу.

Місцезнаходження Донецького окружного адміністративного суду визначено м.Слов`янськ Донецької області.

У зв`язку з активізацією проведення бойових дій на території Донецької області та прилеглих областей, виникнення загрози безпеці, здоров`ю та життю людей, головою Донецького окружного адміністративного суду 26 лютого 2022 року прийнято наказ №14/І-г. Про запровадження особливого режиму роботи Донецького окружного адміністративного суду у вигляді дистанційної роботи. Наказом запроваджено особливий режим роботи з 26 лютого 2022 року до закінчення воєнного стану, і до дня відновлення роботи суду у звичайному режимі.

Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.

Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується паспортом громадянина України НОМЕР_2 .

Рішенням Комісії з питань підтвердження стажу при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області про результати розгляду заяви про підтвердження стажу роботи від 12 вересня 2024 №8/34 відмовлено позивачу у підтвердженні періодів роботи на пільгових умовах за Списком №2 з 11.02.1987 по 05.10.1989 на посаді слюсаря з ремонту обладнання та за Списком №1 з 06.10.1989 по 09.08.1990 на посаді пресувальника гарячого скла на ВАТ «Костянтинівський скляний завод» у зв`язку з відсутністю документів, які підтверджують пільговий характер роботи заявника.

24.10.2024 позивач звернулась до відповідача з заявою про призначення пенсії за віком.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області від 30.10.2024 № 056550006477 відмовлено в призначенні пенсії у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу.

Зазначено, що вік заявника 58 років. Страховий стаж роботи склав 22 роки 3 місяці 25 днів. До пільгового стажу роботи не зараховано: періоди роботи з 11.02.1987 по 05.10.1989, з 06.10.1989 по 09.08.1990, з 21.08.1990 по 23.02.1993, оскільки рішенням комісії з питань підтвердження стажу роботи, що дає право на призначення пенсії при Головному управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №8/34 відмовлено у підтвердженні вищезазначених періодів роботи.

Як вбачається з трудової книжки НОМЕР_3 позивач:

26.07.1984 прийнятий машиністом екскаватора в Костянтинівське управління механізації (наказ №100 від 24.07.84);

06.11.1984 звільнений в зв`язку з призовом до армії (наказ №163 від 15.11.2024);

10.11.1984 - 28.11.1986 служба в армії;

11.02.1987 прийнятий слюсарем по ремонту обладнання на Костянтинівський завод «Автоскло» (наказ №28к від 10.02.1987);

09.08.1990 звільнений за переводом (наказ №154к від 10.08.90);

21.08.1990 прийнятий пресувальником гарячого скла на Костянтинівський скляний завод (наказ №158к від 20.08.1990);

03.01.1997 звільнений за власним бажанням (наказ №1к від 03.01.97);

15.04.2013 прийнятий монтажником з монтажу сталевих та залізобетонних конструкцій (наказ №144 від 15.04.13);

16.05.2013 звільнений за власним бажанням (наказ №185 від 16.05.2013).

Як вбачається з форми РС-право позивачу не зараховано до стажу періоди роботи: з 11.02.1987 по 06.10.1989, з 07.10.1989 по 09.08.1990, з 21.08.1990 по 23.02.1993, з 15.04.2013 по 16.05.2013 року.

Як вбачається з диплому НОМЕР_4 позивач 01 вересня 1981 вступив до Коснтянтинівського СМПТУ №39 і 19 липня 1984 закінчив повний курс середнього професійно-технічного училища за професією машиніст екскаваторів одноковшових.

Позивач проходив військову службу в період з 14.11.1984, звільнений з запас по закінченню строку служби 27.11.1986 року, що підтверджується військовим квитком НОМЕР_5 .

Як вбачається з архівної довідки виконавчого комітету Костянтинівської міської ради від 22.07.2024 №05-07-07/56 позивач працював у ВАТ «Костянтинівський скляний завод» з 21 серпня 1990 по 03 січня 1997 року. З 21.08.1990 працював в цеху «шлакоситали виробництво скла пресувальник гарячого скла 5 розряду», з 23.02.1993 по в «РСЖ сторож», з 13.10.1994 в «РСЦ підсобний робочий 2 розряду», з 06.09.1995 в «РСЦ плотник 2 розряду».

Як вбачається з індивідуальних відомостей про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування за позивача сплачено суми заробітку для нарахування пенсії за звітний 2013 (квітень, травень) страхувальником ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВIДПОВIДАЛЬНIСТЮ "ЗАХІДПЕЩЩАРЕМОНТ" (код ЄДРПОУ 36252790).

В матеріалах справи наявні: накази про проведення атестації робочих місць від 05.08.1994 №229, від 27.07.1999 №256; особова картка №2959.

Спірним є питання досягнення пенсійного віку із застосуванням положень п. б ч. 1 ст. 13 Закону України Про пенсійне забезпечення (в редакції відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року №1-р/2020).

Вирішуючи даний спір, суд виходить з такого.

За ст. 3 Конституції України, людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав свобод людини є головним обов`язком держави.

На підставі ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як слідує зі ст. 22 Конституції України, конституційні права і свободи ґрунтуються і не можуть бути скасовані.

Відповідно до ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Частиною першою статті 4 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування №1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон №1058-IV) визначено, що законодавство про пенсійне забезпечення в Україні, яке базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, цього закону, Закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відміни від загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення в Україні.

Підстави надання пенсії особам за віком на пільгових умовах визначені статтею 114 Закону №1058-IV. Так, відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону №1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Відповідно до пункту "б" частини 1 статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (далі за текстом Закон 1788)на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Таким чином, згідно пункту "б" частини 1 статті 13 наведеного Закону 1788 пенсія на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи призначається працівникам за наявності трьох обов`язкових умов у сукупності:

- зайняття повний робочий день на відповідних роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України;

- атестація робочих місць;

- досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

В свою чергу, статтю 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), рішенням Конституційного Суду № 1-р/2020 від 23.01.2020. Порядок застосування статті 13 визначає пункт 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду № 1-р/2020 від 23.01.2020.

Так, відповідно до пункту 1 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду № 1-р/2020 від 23.01.2020 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти б-г статті 54 Закону України Про пенсійне забезпечення від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення від 2 березня 2015 року № 213-VIII.

Згідно з пунктом 2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду № 1-р/2020 від 23.01.2020 стаття 13, частина друга статті 14, пункти б-г статті 54 Закону України Про пенсійне забезпечення від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення від 2 березня 2015 року № 213-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Пунктом 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду № 1-р/2020 від 23.01.2020 встановлено, що застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти б-г статті 54 Закону України Про пенсійне забезпечення від 5 листопада 1991 року № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення від 2 березня 2015 року № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме:

"На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:

а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:

чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах;

жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам і на 1 рік 4 місяці - жінкам;

б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:

чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах;

жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи - жінкам".

При цьому, Конституційний Суд в пункті 4.1 Рішення № 1-р/2020 від 23.01.2020 зазначив, що статтею 13 Закону № 1788 до внесення змін Законом № 213 було передбачено зменшення пенсійного віку для чоловіків і жінок стосовно загального пенсійного віку (60 років для чоловіків і 55 років для жінок) з урахуванням різниці між пенсійним віком у чоловіків і жінок на 10 років для працівників, зайнятих повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, та на 5 років для працівників, зайнятих повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці; зменшення пенсійного віку та стажу для чоловіків і жінок стосовно загального пенсійного віку з урахуванням різниці між пенсійним віком у чоловіків і жінок на 5 років.

Отже, у статті 13 Закону № 1788 до внесення змін Законом № 213 було встановлено такий пенсійний вік: у пункті а для чоловіків - 50 років, для жінок - 45 років; у пунктах б-з для чоловіків - 55 років, для жінок - 50 років.

У Законі № 1788 зі змінами, внесеними Законом № 213, збережено вказану пропорцію щодо зменшення пенсійного віку для чоловіків і жінок стосовно загального пенсійного віку без урахування різниці між пенсійним віком для чоловіків і жінок. У частині першій статті 13 Закону № 1788 зі змінами, внесеними Законом № 213, встановлено однаковий пенсійний вік для чоловіків та жінок, а саме: у пункті а- 50 років (на 10 років менше, ніж загальний пенсійний вік), у пунктах б-з- 55 років (на 5 років менше, ніж загальний пенсійний вік).

Таким чином, статтею 13 Закону № 1788 зі змінами, внесеними Законом № 213, передбачено поетапне збільшення пенсійного віку та стажу для працівників, зайнятих на роботах, визначених у цих нормах.

Відповідно до пункту 4.4 Рішення Конституційного Суду № 1-р/2020 від 23.01.2020 перевіряючи статтю 13, частину другу статті 14, пункти б-г статті 54 Закону № 1788 зі змінами, внесеними Законом № 213, на відповідність Конституції України, Конституційний Суд України виходив з такого.

Вказаними положеннями Закону № 1788 зі змінами, внесеними Законом № 213, передбачено поетапне підвищення на 5 років віку виходу на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та на пенсію за вислугу років.

Згідно зі статтею 13, частиною другою статті 14, пунктами б-г статті 54 Закону № 1788 у редакції до внесення змін Законом № 213 у осіб, які належать до категорій працівників, вказаних у цих нормах, виникли легітимні очікування щодо реалізації права виходу на пенсію. Однак оспорюваними положеннями Закону № 213 змінено нормативне регулювання призначення пенсій таким особам.

Конституційний Суд України, дослідивши правовідносини, пов`язані зі змінами підстав реалізації права на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та на пенсію за вислугу років, зазначає, що ці зміни вплинули на очікування осіб стосовно настання юридичних наслідків, пов`язаних із реалізацією права виходу на пенсію.

Отже, особи, що належать до певної категорії працівників, були учасниками правовідносин, у яких вони об`єктивно передбачали настання відповідних наслідків, а саме призначення пенсій, тобто їх легітимні очікування були пов`язані саме з положеннями Закону № 1788 у редакції до внесення змін Законом № 213. Отже, зміна умов призначення пенсій особам, які належать до певної категорії працівників, з урахуванням наявності відповідного стажу роботи, призвела до такого нормативного регулювання призначення пенсій, яке суттєво вплинуло на очікування вказаних осіб, погіршило їх юридичне становище стосовно права на призначення пенсій, що має реалізовуватися при зміні нормативного регулювання лише у разі справедливого поліпшення умов праці та впевненості у настанні відповідних юридичних наслідків, пов`язаних із реалізацією права виходу на пенсію.

Таким чином, стаття 13, частина друга статті 14, пункти б-г статті 54 Закону № 1788 зі змінами, внесеними Законом № 213, якими передбачено поетапне підвищення на 5 років віку виходу на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та на пенсію за вислугу років для працівників, визначених у вказаних нормах, порушують легітимні очікування таких осіб, а отже, суперечать частині першій статті 8 Конституції України, тобто порушують принцип верховенства права, складовою якого є юридична визначеність.

Окрім цього, суд звертає увагу на те, що у справах "Щокін проти України" (заяви № 23759/03 та 37943/06, рішення від 14.10.2010) та "Серков проти України" (заява № 39766/05, рішення від 07.07.2011) Європейський суд з прав людини дійшов висновку що, по-перше, національне законодавство не було чітким та узгодженим та не відповідало вимозі "якості" закону і не забезпечувало адекватного захисту осіб від свавільного втручання у права заявника; по-друге, національними органами не було дотримано вимоги законодавства щодо застосування підходу, який був би найбільш сприятливим для заявника, коли в його справі національне законодавство припускало неоднозначне трактування; по-третє, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості і точності порушує вимогу "якості закону". В разі коли національне законодавство припустило неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов`язків осіб, національні органи зобов`язані застосувати найбільш сприятливий для осіб підхід. Тобто вирішення колізій у законодавстві завжди тлумачиться на користь особи.

За вказаних обставин, така обов`язкова умова для призначення пенсії на пільгових умовах: необхідний вік та стаж роботи, має застосовуватися в порядку, визначеному пунктом 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду № 1-р/2020 від 23.01.2020, та виходячи з принципу правої визначеності як складового елементу верховенства права, гарантованого статтею 8 Конституції України. Таке застосування судом вищевказаних норм права, усуває колізію в їх застосуванні, у спосіб застосування тієї норми, яка створює більш сприятливі умови для реалізації права особи на пенсійне забезпечення, та забезпечує у спірних правовідносинах правову визначеність.

Отже, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Відповідно до ст.62 Закону 1788 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно п.2.14 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників,затвердженої Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 року №58, якщо працівник має право на пенсію за віком на пільгових умовах, запис у трудовій книжці робиться на підставі наказу, виданого за результатами атестації робочих місць, і має відповідати найменуванню Списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення. Показники, зазначені у цих Списках обов`язково повинні бути підтверджені у карті оцінки умов праці робочого місця за результатами атестації і можуть записуватись у дужках.

Постановою КМУ від 12.08.1993 року № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок № 637).

Відповідно до пункту 20 Порядку № 637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Тобто, надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.

Таким чином, у спірних правовідносинах, на думку суду, відповідач діяв з порушенням меж повноважень, визначених Законами України, необґрунтовано та не пропорційно, чим порушив вимоги ст. 18 Конституції України та ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, за якими органи державної влади та органи місцевого самоврядування, в тому числі, зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також обґрунтовано і пропорційно.

Відповідно до ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Доказів, які б доводили необґрунтованість заявленого позову, відповідач суду не надав.

А отже, спірне рішення не відповідає обставинам справи та нормам матеріального права, а тому є протиправним, необґрунтованим і підлягає скасуванню.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про визнання протиправним та скасування рішення 30 жовтня 2024 №056550006477 про відмову в призначенні пенсії.

Реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України, статтею 5 КАС України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в прохальній частині позову власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Звертаючись до суду, позивач самостійно визначає у позовній заяві, яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права.

Зміст позовних вимог - це вимоги позивача (предмет позову). Предметом позову є безпосередньо матеріально-правова вимога позивача до відповідача, щодо якої особа звертається до суду за захистом своїх прав чи інтересів.

Іншими словами зміст позовних вимог - це максимально чітко і зрозуміло сформовані визначення способу захисту порушеного права, свободи чи інтересу у прохальній частині позову.

Також згідно із частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За змістом зазначеної норми це право суд може здійснити за результатом розгляду справи за наявності на це підстав.

Тобто процесуальний закон надає право (не обов`язок) суду вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів.

Таким чином, суд дійшов висновку про зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції Рішення Конституційного суду від 23 січня 2020 року №1-р/2020 по справі 1-5/2018 (746/15) (Список №2) від 24 жовтня 2024 року з урахуванням вимог статті 14-6.2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Що стосується вимоги позивача про визнання протиправними та скасування рішення Комісії з питань підтвердження стажу при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області від 12 вересня 2024 №8/34, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області від 30 жовтня 2024 №056550006477 щодо відмови в призначенні пільгової пенсії, суд зазначає наступне.

Суд критично ставиться до посилань відповідача на рішення Комісії з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, з огляду на наступне.

Механізм підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремої категорії працівників у разі ліквідації підприємства, установи та організації без визначення правонаступника, визначений Порядком підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, затвердженим Постановою правління Пенсійного фонду України 10.11.2006 року № 18-1 (далі - Порядок № 18-1).

Згідно положень пункту 6 Порядку № 18-1, основним завданням Комісії є розгляд заяв про підтвердження стажу роботи та прийняття за результатами їх розгляду рішень про підтвердження (відмову в підтвердженні) стажу роботи.

З аналізу змісту Порядку № 18-1 вбачається, що Порядок підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, був прийнятий на виконання пункту 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 вересня 1993 року N 637.

В той же час Порядок, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року, застосовується в разі коли відсутня трудова книжка, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи.

З наведеного вбачається, що обов`язок звернення до Комісії з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах, установленої для окремої категорії працівників у разі ліквідації підприємства без визначення правонаступника позивач мала би тоді, коли у її трудовій книжці були відсутні необхідні записи або містилися неправильні чи неточні записи про періоди її роботи.

За таких підстав, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування рішення Комісії з питань підтвердження стажу при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області від 12 вересня 2024 №8/34.

Щодо вимоги позивача про зобов`язання відповідача зарахувати до пільгового стажу за Списком №1 періодів роботи з 06 жовтня 1989 по 09 серпня 1990, з 21 серпня 1990 по 23 лютого 1993; до Списку №2 періодів роботи з 11 лютого 1987 по 05 жовтня 1989, з 15 квітня 2013 по 16 травня 2013 та період служби в армії з 14 листопада 1984 по 28 листопада 1986 року, суд зазначає наступне.

Як вбачається з трудової книжки позивач в період з 06 жовтня 1989 по 09 серпня 1990, з 21 серпня 1990 по 23 лютого 1993 працював за професією - пресувальник гарячого скла, яка відноситься до Списку №1, виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, тому вказаний період роботи позивача суд вважає за необхідне зарахувати до пільгового стажу позивача за Списком №1.

В період з 11 лютого 1987 по 05 жовтня 1989 позивач виконував роботи слюсаря по ремонту обладнання, з 15 квітня 2013 по 16 травня 2013 монтажника з монтажу сталевих та залізобетонних конструкцій.

Вказані професії відносяться до Списку №2, виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, тому вказаний період роботи позивача суд вважає за необхідне зарахувати до пільгового стажу позивача за Списком №2.

Тому, суд доходить висновку про задоволення позову в цій частині.

Щодо позовної вимоги в частині зарахування періоду з 14 листопада 1984 по 28 листопада 1986 року, суд вважає, що така позовна вимога підлягає задоволенню, оскільки як вбачається з трудової книжки та військового квитка у вказаний період позивач проходив військову службу, якій передувало робота за професією, що передбачена Списком №2 машиніст екскаватора.

Тому, суд доходить висновку, що період проходження позивачем військової служби слід зарахувати до пільгового стажу позивача за Списком №2.

Відповідно до ч.3 ст. 291 Кодексу адміністративного судочинства України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, позов підлягає задоволенню.

Позивачем сплачено судовий збір в розмірі 969 грн. згідно квитанції від 11.11.2024 №QUZT-YTRM-ARRE.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону № 3674-VI судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленогозакономна 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Підпунктом 1 пункту 3 частини другоїстатті 4 Закону № 3674-VI визначено, що ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано, зокрема, фізичною особою - 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до Закону України Про Державний бюджет України на 2024 рік від 09.11.2023 №3460-IX встановлено розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028 грн.

Позивач звернувся до суду за допомогою системи «Електронний суд».

Відповідно до частини 3 статті 4 Закону № 3674 при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Судовий збір за подачу вимоги немайнового характеру складає 968,96 грн. (3028 грн.х0,4х0,8 = 968,96 грн.)

Відповідно до положень ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, судовий збір підлягає стягненню з відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області в розмірі 968,96 грн., за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача.

Суд роз`яснює позивачу його право звернутись до суду з заявою про повернення надміру сплаченого судового збору в розмірі 4 копійки.

На підстав наведеного, керуючись ст. ст. 32, 139, 243 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (місцезнаходження: Україна, 58002, Чернівецька область, м.Чернівці, площа Центральна, 3, код ЄДРПОУ 40329345), Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (місцезнаходження: Україна, 84122, Донецька область, м.Словянськ, пл.Соборна, 3, код ЄДРПОУ 13486010), Комісії з питань підтвердження стажу при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області (місцезнаходження: Україна, 84122, Донецька область, м. Словянськ, пл.Соборна, 3 ЄДРПОУ 13486010) про визнання протиправними та скасування рішення Комісії з питань підтвердження стажу при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області від 12 вересня 2024 №8/34, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області від 30 жовтня 2024 №056550006477 щодо відмови в призначенні пільгової пенсії; зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області зарахувати до пільгового стажу за Списком №1 періоди роботи з 06 жовтня 1989 по 09 серпня 1990, з 21 серпня 1990 по 23 лютого 1993; до Списку №2 періоди роботи з 11 лютого 1987 по 05 жовтня 1989, з 15 квітня 2013 по 16 травня 2013 та період служби в армії з 14 листопада 1984 по 28 листопада 1986 року; зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області повторно розглянути заяву про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції Рішення Конституційного суду від 23 січня 2020 року №1-р/2020 по справі 1-5/2018 (746/15) (Список №2) від 24 жовтня 2024 року з урахуванням вимог статті 14-6.2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати рішення Комісії з питань підтвердження стажу при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області від 12 вересня 2024 №8/34.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (місцезнаходження: Україна, 58002, Чернівецька область, м.Чернівці, площа Центральна, 3, код ЄДРПОУ 40329345) від 30 жовтня 2024 №056550006477 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ).

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (місцезнаходження: Україна, 58002, Чернівецька область, м.Чернівці, площа Центральна, 3, код ЄДРПОУ 40329345) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) від 24 жовтня 2024року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції Рішення Конституційного суду від 23 січня 2020 року №1-р/2020 по справі 1-5/2018 (746/15) (Список №2) з урахуванням вимог статті 14-6.2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з зарахуванням до пільгового стажу за Списком №1 періоди роботи з 06 жовтня 1989 по 09 серпня 1990, з 21 серпня 1990 по 23 лютого 1993; за Списком №2 періоди роботи з 11 лютого 1987 по 05 жовтня 1989, з 15 квітня 2013 по 16 травня 2013; період служби в армії з 14 листопада 1984 по 28 листопада 1986року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (місцезнаходження: Україна, 58002, Чернівецька область, м.Чернівці, площа Центральна, 3, код ЄДРПОУ 40329345) на користь ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 968,96 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.О. Аканов