Україна
Донецький окружний адміністративний суд
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
20 січня 2025 року Справа№200/8359/24
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Смагар С.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
про визнання дій протиправними та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, в якому просить:
-визнати дії Головного управління ПФУ в Харківській області неправомірними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 14.11.2024 № 056650010112 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за його заявою від 08.11.2024;
-зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 08.11.2024 врахувавши весь період роботи саме за провідною професією прохідника з 01.11.2010 по 06.07.2011, 01.08.2011 по 28.09.2011, 03.10.2011 по 22.10.2011, 26.06.2024 по 30.09.2024 та період навчання 01.09.2002 - 01.02.2006 до пільгового стажу позивача, що дає право на призначення пенсії відповідно ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»;
-зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 08.11.2024 із застосуванням кратності згідно до Роз`яснення від 20.01.1992 № 8 Про порядок врахування трудового стажу, що дає право на пенсії незалежно від віку працівникам, безпосередньо зайнятим повний робочий день на роботах, передбачених ст. 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а також постановою КМУ № 81 від 22.02.1992;
-призначити та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 14.11.2024.
Ухвалою суду від 05 грудня 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху, позивачу був наданий строк 10 днів з дня отримання ухвали на усунення недоліків шляхом надання до суду доказів сплати судового збору в сумі 959,96 грн.
05 грудня 2024 року позивач надав заяву про усунення недоліків позовної заяви. Недоліки позовної заяви позивачем усунені.
Ухвалою суду від 11 грудня 2024 року суд прийняв до розгляду позовну заяву позивача, відкрив провадження в адміністративній справі № 200/8359/24 за правилами спрощеного позовного провадження. Зазначеною ухвалою у Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області витребувано копію пенсійної справи ОСОБА_1 .
У період з 30 грудня 2024 року по 17 січня 2025 року включно суддя Смагар С.В. перебувала у відпустці.
Сторони про відкриття провадження у справі були повідомлені судом належним чином.
Згідно з нормами частини третьої статті 263 КАС України у справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив.
Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що 08.11.2024 він звернувся до управління ПФУ в Донецькій області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до частини 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Його заява була відпрацьована за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області. 14.11.2024 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області було винесено рішення про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 № 056650010112. Пенсію не призначено з тих підстав, що не повністю враховано стаж за ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», а також не застосовано Роз`яснення від 20.01.1992 № 8 «Про порядок врахування трудового стажу, що дає право на пенсії незалежно від віку працівникам, безпосередньо зайнятим повний робочий день на роботах, передбачених ст.14 Закону України «Про пенсійне забезпечення»», а також постановою КМУ № 81 від 22.02.1992. Позивач вважає рішення про відмову у призначенні пенсії необґрунтованим та протиправним. Зазначає, що із отриманого від пенсійного органу витягу розрахунку стажу за формою РС вбачається, що період роботи з 01.08.2011 по 28.09.2011 взагалі не враховано до стажу за провідною професією, що дає право на призначення пенсії за ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», а періоди з 01.11.2010 по 06.07.2011, 03.10.2011 по 22.10.2011 не вірно враховано за Списком №1, проте позивач в цей час працював згідно записів трудової книжки прохідником з повним робочим днем у шахті, ця професія є провідною у вугільній промисловості. Також із розрахунку стажу за формою РС вбачається не зарахування періоду роботи 26.06.2024- 30.09.2024. Позивач вказує, що трудова книжка, яку було надано до пенсійного органу, містить записи про роботу у спірні періоди зі шкідливими та важкими умовами праці, що дає йому право на зарахування цього періоду до пільгового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах на підставі статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». пільговий стаж роботи підтверджений належно оформленими записами у трудовій книжці, відомостями з реєстру застрахованих осіб за формою ОК-5, тому вважає неправомірною відмову Головного управління ПФУ у Харківській області в зарахуванні вищеозначених періодів роботи до пільгового стажу позивача, а саме за ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Крім того, при призначенні пенсії відповідач мав керуватись як Роз`ясненням № 8, так і Постановою КМУ № 81 від 22.02.1992, чого останнім зроблено не було. Також не враховано до пільгового стажу, що дає право на призначення пенсії відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», весь період навчання позивача у професійно-технічному училище №38 за спеціальністю «Електрослюсар підземний, машиніст підземних установок» з 01.09.2002 по 01.02.2006. Позивач вважає необґрунтованою відмову у призначенні йому пенсії.
Ухвалою суду від 11 грудня 2024 року відповідачу був встановлений п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву або заяви про визнання позову, а також витребувано докази у справі.
Як вбачається з КП «Діловодство спеціалізованого суду», копія зазначеної ухвали про відкриття провадження у справі № 200/8359/24 була доставлена до електронного кабінету Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області 11 грудня 2024 року. Відповідач правом на подання відзиву не скористався, витребувані докази суду не надав.
Відповідно до частини 4 статті 159 КАС України, подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Згідно з частиною 6 статті 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив.
Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_2 , виданим Красноармійським МВ ГУМВС України в Донецькій області 16 лютого 2008 року, РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (ЄДРПОУ 14099344) є суб`єктом владних повноважень у відповідності до приписів п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України.
08 листопада 2024 року ОСОБА_1 звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах відповідно до вимог частини 3 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».
За принципом екстериторіальності заява ОСОБА_1 була розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області.
За результатом розгляду заяви позивача Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області 14 листопада 2024 року прийнято рішення № 056650010112 про відмову у призначенні пенсії за віком відповідно до вимог ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».
У рішенні зазначено наступне. Вік заявника: 37 років. Працює. На обліку в територіальних органах Пенсійного фонду України не перебуває та пенсію не отримує. Страховий стаж заявника становить 20 років 4 місяці 11 днів. Страховий стаж з урахуванням кратності становить 37 років 4 місяці 11 днів. Пільговий стаж ст.14 підземні провідні професії (20) становить 15 років 5 місяців 17 днів. Пільговий стаж ст.14 підземні професії за пост.202 (25) становить 21 рік 1 місяць 22 дні. Страховий стаж по СП. 1 17 років 5 місяців 9 днів. До пільгового стажу не зараховано: період роботи з 01.08.2011 по 28.09.2011 згідно трудової книжки НОМЕР_3 в зв`язку з відсутністю пільгової довідки (Додаток № 5). Не взято до уваги пільгову довідку № 941 від 20.09.2024 року за період роботи з 10.06.2024 року по теперішній час, оскільки є невідповідність в інформації про пільговий стаж з пільговою довідкою № 02/1003 від 26.08.2024 року, згідно з якою заявник з 26.06.2024 по теперішній час знаходиться у відпустці без збереження заробітної плати. Враховуючи зазначене, вирішено: відмовити в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу згідно ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцією та Законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Основи соціального захисту, форми та види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України (пункт 6 частини 1 статті 92 Конституції України).
Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі Закон № 1058-IV), розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Частиною 3 статті 4 Закону №1058-IVвизначено, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.
Відповідно до положень статті 5 Закону № 1058-IV цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного та соціального страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом та Законом України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування». Виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням.
Частиною 1 статті 114 Закону № 1058-IV визначено, що право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Частиною 3 статті 114 Закону № 1058-IV визначено, що працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на таких роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років. Такий самий порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) на шахтах з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуються або перебувають у стадії ліквідації, але не більше двох років.
Відповідно до частини 1 статті 44 Закону № 1058-ІV, призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.
Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання в електронній або паперовій формі заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.
Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 року № 13-1) затверджений Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі Порядок № 22-1).
Відповідно до пункту 1.1. Порядку № 22-1 заява, зокрема, про призначення пенсії подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію).
Пунктом 2.1. Порядку №м 22-1 визначено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи, зокрема:
2) документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного стажу роботи). За періоди роботи після впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування (далі - персоніфікований облік) орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року № 8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення (далі - індивідуальні відомості про застраховану особу);
5) документи, які підтверджують право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах: довідка про підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній відповідно до пункту 20 Порядку підтвердження наявного стажу роботи (у випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах згідно з пунктами 1-6, 8 частини другої, частиною третьою статті 114 Закону та пунктом 23 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону). У разі ліквідації підприємства, установи, організації без визначення правонаступника пільговий стаж підтверджується комісією з питань підтвердження стажу роботи, що дає право на призначення пенсії, згідно з Порядком підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу для призначення пенсії, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 10 листопада 2006 року № 18-1, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2006 року за № 1231/13105 (далі - Порядок підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу для призначення пенсії). Орган, що призначає пенсію, додає рішення цієї комісії;
документи про проведення атестації робочих місць за умовами праці відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 01 серпня 1992 року № 442 «Про Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці» (для зарахування до стажу, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, періодів роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 або із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, після 21 серпня 1992 року).
Стаття 62 Закону № 1788-ХІІ встановлює, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Питання призначення пенсій на пільгових умовах згідно зі списками № 1 та № 2 деталізоване у Порядку застосування списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженому наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383 (далі Порядок № 383).
Пунктом 10 Порядку № 383 визначено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637).
Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Пунктом 3 Порядку № 637 визначено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Згідно з пунктом 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).
У довідці повинно бути вказано періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до яких включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка, в тому числі виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій.
У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на територіях, зазначених в абзаці другому пункту 18 цього Порядку, стаж роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.
У разі відсутності правонаступника, а також у разі знищення архівів у зв`язку з воєнними (бойовими) діями підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу роботи, а також до стажу роботи для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням із Мінсоцполітики та Мінфіном.
Отже, право особи на призначення пільгової пенсії відповідно до статті 114 Закону № 1058-IV має бути підтверджене як пенсіонером (особистими документами), так і підприємством, на якому особа працювала на роботах, віднесених до Списків № 1 або № 2, і необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт за Списком № 1 або № 2. Відсутність підтвердження цих обставин не породжує виникнення права на зарахування пільгового стажу та призначення пенсії на пільгових умовах.
Як встановлено судом, 08 листопада 2024 року ОСОБА_1 звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії відповідно до частини 3 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Проте, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 14 листопада 2024 року № 056650010112 позивачу відмовлено у призначенні пенсії відповідно до частини 3 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Підставою для відмови у призначенні позивачу пенсії на пільгових умовах є, зокрема, відсутність у позивача пільгового стажу, передбаченого частиною 3 статті 114 Закону №1058-IV.
Водночас, позивач зазначає, що не всі періоди його трудової діяльності були зараховані до його пільгового стажу.
З приводу незарахування до пільгового стажу позивача за провідною професією періодів його роботи з 01.11.2010 року по 06.07.2011 року, з 01.08.2011 ротку по 28.09.2011 року, з 03.10.2011 року по 22.10.2011 року суд зазначає наступне.
Згідно із записами в трудовій книжці серії НОМЕР_3 позивач:
-01.11.2010 року прийнятий до ТОВ «Шахтобудівельна компанія «Донецькшахтопроходка» Шахтопрохідного будівельного управління № 3 тимчасово на 1 місяць прохідником 5 розряду з повним робочим днем на підземній роботі (запис № 30);
-01.12.2010 року зарахований до штату управління прохідником 5 розряду з повним робочим днем на підземній роботі (запис № 31);
-06.07.2011 року звільнений за ст. 38 КЗпП України за власним бажанням (запис № 32).
-01.08.2011 року - прийнятий до ТОВ «Востокшахтострой» (мовою оригіналу) прохідником підземним 5 розряду з повним робочим днем у шахті (запис № 33);
-28.09.2011 року звільнений за власним бажанням за ст. 38 КЗпП України (запис № 34);
-03.10.2011 року прийнятий до ТОВ «РШС» прохідником підземним 5 розряду з повним робочим днем у шахті (запис № 35);
-22.10.2011 року звільнений за власним бажанням за ст. 38 КЗпП України (запис № 36).
Відповідно до пункту 3 Порядку № 383 при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992 року.
До Списку № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16 січня 2003 року № 36, віднесені усі робітники, зайняті повний робочий день на підземних роботах (позиція 1.1а).
Водночас, суд зауважує, що професія «прохідник» віднесена до провідних професій.
Суд зазначає, що наведені записи у трудовій книжці позивача про роботу за вказані періоди свідчать про зайнятість останнього за провідною професією «прохідник» на підземних роботах, передбачених Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. Записи засвідчені відповідними печатками підприємства і дефектів їх вчинення не мають, відтак факт зайнятості позивача на підземних роботах, передбачених Списком № 1, за провідною професією «прохідник» підтверджується відповідними записами в його трудовій книжки.
Щодо періоду з 01.08.2011 року по 28.09.2011 року суд зазначає, що відповідно до розрахунку стажу (Форма РС-право) цей період не був зарахований до пільгового стажу позивача. Як вбачається зі спірного рішення, зазначений період не зарахований до пільгового стажу позивача у зв`язку з відсутністю пільгової довідки (Додаток № 5).
Пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою КМУ від 12.08.1993 № 637 встановлено, що уточнюючі довідки підприємств або організацій для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників.
Суд звертає увагу, що надання уточнюючих довідок підприємств, установ, організацій або їх правонаступників для підтвердження спеціального трудового стажу необхідно лише у випадку відсутності трудової книжки або коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах.
Між тим записи у трудовій книжці підтверджують характер роботи позивача за Списком № 1 та за провідною професією, що надає право на включення цього періоду до пільгового стажу та право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Наведене відповідає висновкам Верховного Суду в постанові від 22.03.2018 у справі №208/235/17(2-а/208/105/17).
Щодо періодів з 01.11.2010 року по 06.07.2011 року та з 03.10.2011 року по 22.10.2011 року, суд зазначає, що відповідно до розрахунку стажу (Форма РС-право) період роботи позивача з 01.11.2010 року по 30.06.2011 року та з 03.10.2011 року по 22.10.2011 року зарахований до пільгового стажу позивача за Списком № 1. Водночас, період з 01.07.2011 року по 06.07.2011 року не зарахований до пільгового стажу.
Як вбачається з трудової книжки позивача, останній з 01.11.2010 року був прийнятий до ТОВ «Шахтобудівельна компанія «Донецькшахтопроходка» Шахтопрохідного будівельного управління № 3 тимчасово на 1 місяць прохідником 5 розряду з повним робочим днем на підземній роботі. 01.12.2010 року позивач зарахований до штату управління прохідником 5 розряду з повним робочим днем на підземній роботі та 06.07.2011 року звільнений за ст. 38 КЗпП України за власним бажанням (записи № 30 - 32).
Відповідно до Індивідуальних відомостей про застраховану особу (Форма ОК-5) у період з 01.11.2010 року по 06.07.2011 року позивач перебував у трудових відносинах з ТОВ «Шахтобудівельна компанія «Донецькшахтопроходка» Шахтопрохідного будівельного управління № 3 (код ЄДРПОУ 36062187), за вказаний період наявні відомості щодо нарахування позивачу заробітної плати та сплати страхових внесків.
Отже наявними в матеріалах справи доказами підтверджено факт роботи позивача у ТОВ «Шахтобудівельна компанія «Донецькшахтопроходка» Шахтопрохідного будівельного управління № 3 за провідною професією «прохідник» з повним робочим днем на підземній роботі. А відтак, період з 01.11.2010 року по 06.07.2011 року має бути зарахований до пільгового стажу позивача у повному обсязі.
Разом із цим, як вже було зазначено раніше, професія «прохідник» віднесена до провідних професій, проте відповідачем періоди роботи позивача з 01.11.2010 року по 30.06.2011 року та з 03.10.2011 року по 22.10.2011 року зараховані до його пільгового стажу за Списком № 1, за провідними професіями не зараховані.
Крім того, як вбачається з Індивідуальних відомостей про застраховану особу (Форма ОК-5) у період з 01.11.2010 року по 06.07.2011 року позивач перебував у трудових відносинах з ТОВ «Шахтобудівельна компанія «Донецькшахтопроходка» Шахтопрохідного будівельного управління № 3 (код ЄДРПОУ 36062187), у період з 01.08.2011 року по 28.09.2011 року з ТОВ «Востокшахтострой» (код ЄДРПОУ 37253093), у період з 03.10.2011 року по 22.10.2011 року з ТОВ «РШС» (код ЄДРПОУ 37742080). Також наявні відомості щодо нарахування заробітної плати та сплати страхових внесків у вказані періоди. При цьому, періоди роботи позивача з 01.11.2010 року по 30.06.2011 року та з 03.10.2011 року по 22.10.2011 року обліковуються як спецстаж за кодом ЗПЗ013А1.
Згідно з Довідниками кодів підстав для обліку стажу окремим категоріям осіб відповідно до законодавства, до спецстажу з кодом ЗПЗ013А1 віднесені працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць.
Як вбачається з розрахунку стажу (форми РС-право) періоди роботи позивача з 01.11.2010 року по 30.06.2011 року та з 03.10.2011 року по 22.10.2011 року зараховані до його пільгового стажу за Списком № 1. Проте, відповідно до записів у трудовій книжці позивач у вказані періоди працював на підземних роботах за провідною професією «прохідник».
Водночас, періоди з 01.07.2011 року по 06.07.2011 року та з 01.08.2011 року по 28.09.2011 року до пільгового стажу не зараховані, в Індивідуальних відомостях про застраховану особу (Форма ОК-5) вказані періоди як спецстаж не обліковується.
З цього приводу суд зазначає, що Система персоніфікованого обліку була введена в дію 01 січня 2004 року на виконання Указу Президента України від 4 травня 1998 року № 401 «Про заходи щодо впровадження персоніфікованого обліку відомостей у системі обов`язкового державного пенсійного страхування згідно постанов Кабінету Міністрів України № 1854 від 12 грудня 2002 року та № 303 від 12 березня 2003 року.
Згідно з підпунктом 2 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846 (далі Порядок № 22-1), за періоди роботи після впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування (далі - персоніфікований облік) орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року № 8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення (далі - індивідуальні відомості про застраховану особу).
Додаток 4 до Положення це форма ОК-5, а додаток 3 до Положення це форма ОК-2.
Відповідно до частини 1 статті 21 Закону №1058-IV, персоніфікований облік у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється з метою обліку застрахованих осіб, учасників накопичувальної системи пенсійного страхування та їх ідентифікації, а також накопичення, зберігання та автоматизованої обробки інформації про облік застрахованих осіб і реалізацію ними права на страхові виплати у солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та накопичувальній системі пенсійного страхування.
Персоніфікований облік у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування є складовою частиною Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, порядок ведення якого встановлюється Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».
Приписами частини 2 статті 21 Закону №1058-IV передбачено, що на кожну застраховану особу відкривається персональна електронна облікова картка, якій присвоюється унікальний номер електронної облікової картки.
Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 21 Закону №1058-IV, персональна електронна облікова картка застрахованої особи повинна містити такі відомості в частині персональної електронної облікової картки, які відображають страховий стаж, заробітну плату (дохід, грошове забезпечення), розмір сплачених страхових внесків та інші відомості, необхідні для обчислення та призначення страхових виплат: код згідно з ЄДРПОУ або реєстраційний номер облікової картки платника податків, або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки та офіційно повідомили про це відповідний податковий орган і мають відмітку в паспорті) страхувальника (платника); рік, за який внесено відомості; розмір страхового внеску за відповідний місяць; сума сплачених страхових внесків за відповідний місяць; страховий стаж; кількість відпрацьованих застрахованою особою календарних днів (годин) за відповідний місяць; ознака особливих умов праці, що дають право на пільги в системі пенсійного забезпечення; сума заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), з якої сплачено страхові внески за відповідний місяць.
Згідно з частиною 5 статті 21 Закону №1058-IV, персоніфіковані відомості про заробітну плату (дохід, грошове забезпечення, допомогу, компенсацію) застрахованих осіб, на яку нараховано і з якої сплачено страхові внески, та інші відомості подаються до Пенсійного фонду роботодавцями, підприємствами, установами, організаціями, військовими частинами та органами, які виплачують грошове забезпечення, допомогу та компенсацію відповідно до законодавства.
Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 20 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 року № 2464-VI, реєстр застрахованих осіб це автоматизований банк відомостей, створений для ведення єдиного обліку фізичних осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню відповідно до закону.
Реєстр застрахованих осіб формує та веде Пенсійний фонд, користувачами цього реєстру є податкові органи, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, та Фонд загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.
Персоніфіковані відомості про заробітну плату (дохід, грошове забезпечення, допомогу, компенсацію) застрахованих осіб, на яку нараховано і з якої сплачено страхові внески, та інші відомості подаються до Пенсійного фонду роботодавцями, підприємствами, установами, організаціями, військовими частинами та органами, які виплачують грошове забезпечення, допомогу та компенсацію відповідно до законодавства.
З метою обліку в електронній формі відомостей про трудову діяльність працівника страхувальник подає відомості про працівника щодо переведення на іншу роботу (посаду), звільнення, поновлення на роботі, призупинення/поновлення дії трудового договору, а також про присвоєння, зміну або позбавлення рангу, розряду, класу, звання, категорії, складення присяги, належності або неналежності осіб, які працюють, у тому числі підприємців, або забезпечують себе роботою самостійно, до професійних спілок та/або до осіб, які підлягають обов`язковим медичним оглядам.
Персоніфіковані відомості у разі їх відсутності в реєстрі застрахованих осіб, а також у разі зміни або уточнення зазначених відомостей подаються через веб-портал електронних послуг Пенсійного фонду з дотриманням вимог Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронні довірчі послуги».
На кожну застраховану особу заводиться персональна електронна облікова картка, до якої включаються такі відомості:
2) частина картки, що відображає страховий стаж, заробітну плату (дохід, грошове забезпечення), розмір сплаченого єдиного внеску (страхових внесків) та інші дані, необхідні для обчислення та призначення страхових виплат за окремими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування, зокрема, відомості про трудову діяльність (про прийняття на роботу, присвоєння, зміну, позбавлення розряду, рангу, класу, звання, категорії, складення присяги, проходження стажування, переведення на іншу роботу, підстави звільнення); інформація про основне місце роботи; дані про особливі умови праці, що дають право на пільги із загальнообов`язкового державного соціального страхування; номер списків (розділ, підрозділ) виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України; результати атестації умов праці із зазначенням номера і дати розпорядчого акта; кількість відпрацьованих застрахованою особою календарних днів (годин) за відповідний місяць, у тому числі в особливих умовах праці, що дають право на пільги;.
З наведеного вбачається, що Реєстр застрахованих осіб формує та веде Пенсійний фонд, а персоніфіковані відомості про заробітну плату (дохід, грошове забезпечення, допомогу, компенсацію) застрахованих осіб, на яку нараховано і з якої сплачено страхові внески, та інші відомості подаються до Пенсійного фонду роботодавцями, підприємствами, установами, організаціями, військовими частинами та органами, які виплачують грошове забезпечення, допомогу та компенсацію відповідно до законодавства. Отже, особа не може нести відповідальність та зазнавати негативних наслідків через невиконання / неналежне виконання роботодавцем його обов`язків як страхувальника щодо подання (своєчасного подання) відповідної звітності до Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.
З урахуванням викладеного та з огляду на встановлені судом обставини, періоди роботи позивача з 01.11.2010 року по 06.07.2011 року, з 01.08.2011 року по 28.09.2011 року та 03.10.2011 року по 22.10.2011 року підлягають зарахуванню до пільгового стажу за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, та за провідними професіями.
Щодо періоду роботи позивача з 26.06.2024 року по 30.09.2024 року суд зазначає таке.
Як вбачається з трудової книжки серії НОМЕР_3 позивач 13.03.2023 року був прийнятий до ТОВ «Шахтобудівельна компанія» прохідником 5 розряду з повним робочим днем у шахті по строковому трудовому договору на підставі наказу № 191-к від 10.03.2023 року (запис № 46). Цей запис є останнім у трудовій книжці.
Відповідно до довідки про підтвердження трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній № 02/1003 від 26.08.2024 року, виданої ТОВ «Шахтобудівельна компанія», ОСОБА_1 працював повний робочий день в ТОВ «Шахтобудівельна компанія» та виконував роботи зі шкідливими та важкими умовами праці повний робочий день на підземних роботах у ПАТ «ШУ «Покровське», яке веде видобуток вугілля підземним способом, у період з 13.03.2023 року по теперішній час за професією (посадою) прохідник підземної гірничопрохідницької дільниці, що передбачена Списком № 1 розділ 1 підрозділ 1.
Відповідно до довідки про підтвердження трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 20 вересня 2024 року № 941, виданої ПрАТ «Шахтоуправління «Покровське», ОСОБА_1 працював повний рабочий день на підземних роботах у ПрАТ «Шахтоуправління «Покровське» та виконував на виробництві гірничі роботи з метою видобування вугілля підземним способом за професією (посадою) прохідник підземний дільниці № 7 у період з 10.06.2024 року по теперішній час, що передбачена Списком № 1 розділ 1 підрозділ 1. Дані професії підтверджені результатами атестації робочих місць: наказ № 134 від 28.11.2022 року.
В матеріалах справи наявний наказ ПрАТ «Шахтоуправління «Покровське» № 134 від 28.11.2022 року «Про затвердження переліку професій, посад із пільговим пенсійним забезпеченням», згідно з яким підтверджено право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1 виробництв, професій, посад та показників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 461 від 24 червня 2016 року, прохіднику (п. 13 Додатку № 1 до наказу № 134 від 28.11.2022 року).
Як вбачається з рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 14 листопада 2024 року № 056650010112, пільгову довідку № 941 від 20.09.2024 року за період роботи з 10.06.2024 року по теперішній час не взято до уваги, оскільки є невідповідність в інформації про пільговий стаж з пільговою довідкою № 02/1003 від 26.08.2024 року, згідно з якою заявник з 26.06.2024 по теперішній час знаходиться у відпустці без збереження заробітної плати.
Як вбачається з Індивідуальних відомостей про застраховану особу (Форма ОК-5) у період з 10.06.2024 року по 30.09.2024 року позивач перебував у трудових відносинах з ПрАТ «Шахтоуправління «Покровське» (код ЄДРПОУ 13498562). Також наявні відомості щодо нарахування заробітної плати та сплати страхових внесків у вказаний період. Водночас, період роботи позивача з 10.06.2024 року по 30.09.2024 року обліковуються як спецстаж за кодом ЗПЗ014А2.
Згідно з Довідниками кодів підстав для обліку стажу окремим категоріям осіб відповідно до законодавства, до спецстажу з кодом ЗПЗ014А2 віднесені працівники провідних професій: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, які безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) по видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 20 років.
З наведеного вбачається, що у період з 26.06.2024 року по 30.09.2024 року ПрАТ «Шахтоуправління «Покровське» позивачу нараховувалась заробітна плата та сплачувались страхові внески, а отже наявні підстави для зарахування періоду роботи позивача з 26.06.2024 року по 30.09.2024 року до його пільгового стажу за Списком № 1 та за провідними професіями.
Щодо періоду навчання з 01.09.2002 року по 01.02.2006 року, суд зазначає таке.
Відповідно до статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 р. № 1788-ХІІ (далі - Закон № 1788-ХІІ) до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
До стажу роботи зараховується також навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
Відповідно до статті 38 Закону України «Про професійну (професійно-технічну) освіту» від 10.02.1998 № 103/98-ВР, час навчання у закладі професійної (професійно-технічної) освіти зараховується до трудового стажу здобувача освіти, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.
Відповідно до статті 40 Закону України «Про освіту» від 23.05.1991 № 1060-XII (в редакції чинній на час навчання), професійно-технічна освіта забезпечує здобуття громадянами професії відповідно до їх покликань, інтересів, здібностей, а також допрофесійну підготовку, перепідготовку, підвищення їх кваліфікації.
Професійно-технічна освіта громадян здійснюється на базі повної загальної середньої освіти або базової загальної середньої освіти з наданням можливості здобувати повну загальну середню освіту.
Згідно із статтею 41 Закону № 1060-XII до професійно-технічних навчальних закладів належать, зокрема, професійно-технічне училище відповідного профілю, професійний ліцей, професійний ліцей відповідного профілю.
Згідно з наявною в матеріалах справи довідкою № 137 від 08 квітня 2024 року, виданою директором Покровського професійного ліцею, ОСОБА_1 навчався у професійно-технічному училищі № 38 м. Красноармійська з 01.09.2002 року (наказ від 28.08.2002 року № 28к) по 01.02.2006 року (наказ від 01.02.2006 року № 01) за професією «Електрослюсар підземний; машиніст підземних установок». Професійно-технічне училище № 38 м. Красноармійська реорганізовано у Красноармійський професійний будівельний ліцей наказом МОН України від 22.06.2004 року нак. № 518; перейменоване у Красноармійський професійний ліцей наказом МОН України від 31.01.2006 року нак. № 67; змінено назву на Покровський професійний ліцей згідно наказу МОН України від 28.12.2016 року № 1649. Довідка видана на підставі поіменної книги № 17, поіменний № 9479.
В матеріалах справи також наявний атестат про повну загальну середню освіту серії НОМЕР_4 , а також додаток до атестата про повну загальну середню освіту НОМЕР_4 , у яких зазначено, що ОСОБА_1 закінчив у 2006 році Красноармійський професійний будівельний ліцей.
Крім того, трудова книжка позивача серії НОМЕР_3 містить запис № 13 «01.09.2002 01.02.2006 навчання у Красноармійському професійно-будівельному ліцеї».
Водночас, згідно із записом № 14 та № 15 в трудовій книжці серії НОМЕР_3 06.03.2006 року позивач був прийнятий до ВАТ «Вугільна компанія «Шахта «Красноармійська-Західна № 1» електрослюсарем підземним 3 розряду з повним робочим днем у шахті. 15.08.2006 року позивач був звільнений із займаної посади за ст. 38 КЗпП України за власним бажанням.
Як вбачається з розрахунку стажу (форма РС-право) період роботи позивача з 06.03.2006 року по 15.08.2006 року зарахований до пільгового стажу позивача за Списком № 1 з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 31 березня 1994 року № 202.
Оскільки перерва між днем закінчення позивачем навчання за професією «Електрослюсар підземний; машиніст підземних установок» (01.02.2006 року) і днем зарахування на роботу за набутою професією «електрослюсар підземний» (06.03.2006 року) не перевищує трьох місяців, період навчання позивача у Красноармійському професійному будівельному ліцеї з 01.09.2002 року по 01.02.2006 року підлягає зарахуванню до його пільгового стажу за Списком № 1 з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 31 березня 1994 року № 202.
Щодо застосування до обрахунку пільгового стажу позивача Роз`яснення від 20.01.1992 № 8 «Про порядок врахування трудового стажу, що дає право на пенсії незалежно від віку працівникам, безпосередньо зайнятим повний робочий день на роботах, передбачених ст. 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а також постанови КМУ № 81 від 22.02.1992, суд зазначає наступне.
Частина 3 статті 114 Закону № 1058-ІV визначає, що працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на таких роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років. Такий самий порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) на шахтах з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуються або перебувають у стадії ліквідації, але не більше двох років.
Стаття 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ (далі - Закон № 1788-ХІІ) передбачає, що працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) по видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на цих роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 20 років. Такий же порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничо-рятувальних частин) на шахтах по видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуються або знаходяться в стадії ліквідації, але не більше 2 років.
Роз`ясненням Міністерства соціального забезпечення України «Про порядок врахування трудового стажу, що дає право на пенсію незалежно від віку працівникам, безпосередньо зайнятим повний робочий день на роботах, передбачених статтею 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення»» від 20 січня 1992 року № 8 (даліРоз`яснення № 8) передбачено, що працівникам, зайнятим на підземних роботах та в металургії, які мають не менше 10 років стажу роботи, що дає право на пенсію незалежно від віку у відповідності зі статтею 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення», але не відпрацювавших повного стажу, передбаченого зазначеною статтею Закону, пенсія незалежно від віку може призначатися при наявності не менше 25 років стажу підземної та в металургії роботи із зарахуванням до нього: кожного повного року роботи гірничим очисного забою, прохідником, забійником на відбійних молотках, машиністом гірничих виємочних машин, сталеваром, горновим, агломератником, вальцювальником гарячого прокату - за 1 рік роботи 3 місяці; кожного повного року роботи, передбаченої у відповідних розділах Списку № 1 виробництв, професій, посад і показників, які дають право на пільгове пенсійне забезпечення, - за 9 місяців.
Верховний Суд в постанові 18.07.2019 р. у справі № 826/2426/16 зазначив, що листи - це службова кореспонденція, вони не є нормативно-правовими актами, можуть носити лише роз`яснювальний, інформаційний та рекомендаційний характер і не повинні містити нових правових норм, які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер. Такі правові норми мають бути викладені виключно у нормативно-правовому акті, затвердженому відповідним розпорядчим документом уповноваженого відповідно до законодавства суб`єкта нормотворення, погодженому із заінтересованими органами та зареєстрованому в органах юстиції в порядку, встановленому законодавством про державну реєстрацію нормативно-правових актів.
Роз`яснення № 8 за своєю правовою природою не належить до актів законодавства, в тому числі до актів нормативно-правового характеру, а носить лише рекомендаційний характер й, до того ж, в цьому роз`ясненні довільно розтлумачені норми всупереч правовому регулюванню, що було запроваджене ст. 14 та ч. 6 ст. 56 Закону № 1788.
Аналогічний правовий висновок щодо застування роз`яснення № 8 викладений Верховним Судом в постанові від 08.07.2021 року у справі №212/1743/17-а.
Суд також зауважує, що 06.12.1991 року Верховна Рада України прийняла постанову № 1931-ХІІ «Про порядок введення в дію Закону України «Про пенсійне забезпечення» (далі - Постанова ВРУ № 1931).
Пунктом 4 Постанови ВРУ № 1931 Кабінету Міністрів України доручено прийняти нормативні акти щодо застосування вказаного Закону з питань, віднесених ним до компетенції Кабінету Міністрів України.
22.02.1992 р. на виконання Постанови ВРУ № 1931 Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 81 «Про заходи щодо застосування Закону України «Про пенсійне забезпечення» (далі - Постанова КМУ № 81).
Згідно пункту 1 Постанови КМУ № 81 міністерствами і відомствам України доручено розробити проекти нормативних актів щодо застосування Закону № 1788 згідно з додатком.
В додатку до Постанови КМУ № 81 наведений «Перелік проектів нормативних актів щодо застосування Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Розділом ІІ «Документи, що затверджуються міністерствами» Переліку проектів нормативних актів щодо застосування Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено «Роз`яснення щодо врахування трудового стажу при призначенні пенсій (ст. 14 Закону)», виконавець - Мінсоцзабез України, строк виконання - березень 1992 року.
Однак, роз`яснення № 8, зважаючи на дату його прийняття та форму викладення, не може вважатися документом, затвердженим міністерством на виконання постанови КМУ №81.
До того ж Верховний Суд в постанові від 26.10.2022 року у справі №200/591/19-а зазначив: «п.26. Посилання скаржника на обов`язковість застосування роз`яснень Міністерства соціального забезпечення України від 20.01.1992 № 8 «Про порядок врахування трудового стажу, що дає право на пенсію незалежно від віку працівникам, безпосередньо зайнятим повний робочий день на роботах, передбачених ст.14 Закону України «Про пенсійне забезпечення» є необґрунтованими з огляду на положення ст. 7 КАС України, в якій закріплено перелік джерел права, які застосовуються судом.».
Згідно з частиною 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірнихправовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Враховуючи, що роз`яснення Міністерства соціального забезпечення України від 20.01.1992р. № 8 не є нормативно-правовим актом і джерелом права в розумінні статті 7 КАС України та не може підміняти і доповнювати положення частини 3 статті 114 Закону України № 1058, оскільки носить лише роз`яснювальний, інформаційний та рекомендаційний характер, воно не підлягає застосуванню до спірних правовідносин.
В свою чергу, частина 3 статті 114 Закону № 1058 та інші положення цього Закону не передбачають застосування кратності при обчисленні спеціального (пільгового) стажу на підземних роботах та в металургії або за провідними професіями.
Отже, враховуючи висновки касаційного суду у справі № 212/1743/17-а, суд не застосовує роз`яснення Міністерства соціального забезпечення України №8 від 20.01.1992 року, оскільки цей документ за своєю суттю і юридичною природою не належить до актів законодавства, в тому числі до актів нормативно - правового характеру, а носить лише рекомендаційний характер.
З огляду на викладене позовні вимоги позивача щодо обчислення його пільгового стажу, що дає право на пенсію відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із урахуванням роз`яснення Міністерства соціального забезпечення України «Про порядок врахування трудового стажу, що дає право на пенсію незалежно від віку працівникам, безпосередньо зайнятим повний робочий день на роботах, передбачених статтею 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення»» від 20 січня 1992 року № 8 та постанови КМУ № 81 від 22.02.1992, задоволенню не підлягають.
З приводу вимоги позивача щодо призначення та виплати пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 14.11.2024 року, суд зазначає наступне.
Згідно з позицією Верховного Суду, яка сформована, зокрема, у постановах від 13 лютого 2018 року у справі № 361/7567/15-а, від 7 березня 2018 року у справі № 569/15527/16-а, від 20 березня 2018 року у справі № 461/2579/17, від 20 березня 2018 року у справі № 820/4554/17, від 3 квітня 2018 року у справі № 569/16681/16-а, від 12 квітня 2018 року справі № 826/8803/15, від 21 червня 2018 року у справі №274/1717/17, від 14 серпня 2018 року у справі №820/5134/17, від 17 жовтня 2019 року у справі №826/521/16, від 30 березня 2021 року у справі №400/1825/20, від 14 вересня 2021 року у справі № 320/5007/20 та від 27 вересня 2021 року у справі № 380/8727/20, дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними); відповідно до завдань адміністративного судочинства, визначених статтею 2 КАС України, адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями визначеними статтею; завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади; принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно - дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право, тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності; перевірка доцільності переступає компетенцію адміністративного суду і виходить за межі адміністративного судочинства; адміністративний суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесенні до компетенції цього органу.
Водночас повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку. Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.
Суд також враховує правову позицію, що міститься, зокрема у постановах Верховного Суду від 10 вересня 2020 року у справі № 806/965/17 та від 27 вересня 2021 року у справі №380/8727/20, відповідно до якої у разі, якщо суб`єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому особою дотримано усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти певне рішення. Якщо ж таким суб`єктом на момент прийняття рішення не перевірено дотримання особою усіх визначених законом умов або при прийнятті такого рішення суб`єкт дійсно має дискреційні повноваження, то суд повинен зобов`язати суб`єкта владних повноважень до прийняття рішення з урахуванням оцінки суду.
Згідно з частиною четвертою статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Суд зазначає, що призначення пенсій та визначення наявності стажу, достатнього для її призначення є виключно повноваженнями Пенсійного фонду України. Отже, позовні вимоги в частині призначення пенсії задоволенню не підлягають.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до положень статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Згідно з нормами частини другої зазначеної статті у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
Згідно з частиною 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Розглянувши подані документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд доходить висновку про обґрунтованість позовних вимог.
Водночас, нормами частини 2 статті 5 КАС України передбачено, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 5 квітня 2005 року (заява N 38722/02).
Приписами частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
З урахуванням викладеного та з огляду на встановлені судом обставини з метою ефективного захисту порушених прав, свобод, інтересів позивача, суд вважає за можливе задовольнити позовні вимоги позивача частково шляхом визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 14 листопада 2024 року № 056650010112 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 та зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 08 листопада 2024 року про призначення пенсії на пільгових умовах незалежно від віку згідно з частиною 3 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», зарахувавши до його пільгового стажу на підземних роботах за провідними професіями періоди його роботи з 01.11.2010 року по 06.07.2011 року, з 01.08.2011 року по 28.09.2011 року, з 03.10.2011 року по 22.10.2011 року, з 26.06.2024 року по 30.09.2024 року, а також період навчання з 01.09.2002 року по 01.02.2006 року пільгового стажу за Списком № 1 з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 31 березня 1994 року № 202, з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.
Суд вважає такий спосіб захисту ефективним та достатнім для відновлення порушених прав позивача.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Згідно з положеннями частини 3 статті 139 КАС при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору. Позивачем був сплачений судовий збір у сумі 968,96 грн. відповідно до наявних в матеріалах справи квитанцій.
Керуючись статтями 2-17, 19-20, 42-47, 55-60, 72-77, 90, 94-99, 122, 124-125, 132, 139, 143, 159-165, 168, 171, 173, 192-196, 224, 225-228, 229-230, 241, 243, 245, 246, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (адреса: 61022, м. Харків, майдан Свободи, Держпром, 3 під., 2 поверх, ЄДРПОУ 14099344) про визнання дій протиправними та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (адреса: 61022, м. Харків, майдан Свободи, Держпром, 3 під., 2 поверх, ЄДРПОУ 14099344) від 14 листопада 2024 року № 056650010112 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (адреса: 61022, м. Харків, майдан Свободи, Держпром, 3 під., 2 поверх, ЄДРПОУ 14099344) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) від 08 листопада 2024 року про призначення пенсії на пільгових умовах незалежно від віку згідно з частиною 3 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», зарахувавши до його пільгового стажу на підземних роботах за провідними професіями періоди його роботи з 01.11.2010 року по 06.07.2011 року, з 01.08.2011 року по 28.09.2011 року, з 03.10.2011 року по 22.10.2011 року, з 26.06.2024 року по 30.09.2024 року, а також період навчання з 01.09.2002 року по 01.02.2006 року до пільгового стажу за Списком № 1 з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 31 березня 1994 року № 202, з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.
В іншій частині позовних вимог у задоволенні відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (адреса: 61022, м. Харків, майдан Свободи, Держпром, 3 під., 2 поверх, ЄДРПОУ 14099344) на користь ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати по сплаті судового збору у розмірі 600 (шістсот) гривень 00 копійок.
Рішення ухвалене та повне судове рішення складене 20 січня 2025 року.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя С.В. Смагар
Суд | Донецький окружний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 20.01.2025 |
Оприлюднено | 22.01.2025 |
Номер документу | 124532062 |
Судочинство | Адміністративне |
Категорія | Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо управління, нагляду, контролю та інших владних управлінських функцій (призначення, перерахунку та здійснення страхових виплат) у сфері відповідних видів загальнообов’язкового державного соціального страхування, з них загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, з них |
Адміністративне
Донецький окружний адміністративний суд
Смагар С.В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні