Рішення

від 20.01.2025 по справі 280/11605/24

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

20 січня 2025 року Справа № 280/11605/24 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого Лазаренка М.С., розглянув в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МОТОТЕХІМПОРТ»

до Тернопільської митниці

про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

16.12.2024 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "МОТОТЕХІМПОРТ" (далі - позивач) до Тернопільської митниці (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Тернопільської митниці про коригування митної вартості товару №UA403070/2024/000294/2 від 18.11.2024;

- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Тернопільської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МОТОТЕХІМПОРТ" судові витрати по даній справі.

На обґрунтування позовних вимог в позовній заяві зазначає, що відповідачу, при митному оформлені всіх партій поставки, були надані документи, необхідні для митного оформлення товару, що надійшов до України на підставі зовнішньоекономічного контракту, які не містили розбіжностей, наявних ознак підробки та інших характеристик, передбачених п. 2 та 3 ст. 53 Митного кодексу України. Вказує, що контролюючий орган вправі витребувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає контролюючому органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення митної вартості товару. Таким чином, вважає, що позивач надав належні, достовірні, допустимі та в своїй сукупності достатні докази відповідачу для підтвердження розрахованої ним митної вартості, інформація, зазначена в них достатня для розрахунку митної вартості. Зазначені відповідачем сумніви у достовірності поданих декларантом відомостей не обґрунтовані в розумінні вимог ст. 53 Митного кодексу України і подальші дії відповідача, в тому числі витребування додаткових документів, відмова в застосуванні визначеної декларантом митної вартості та винесення рішень про коригування митної вартості є протиправними.

20.12.2024 ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі № 280/11605/24 за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.

Заперечення проти позовних вимог викладено у відзиві на позовну заяву, який надійшов до суду 25.12.2024 за вх. № 59614. З позиції відповідача, за результатами здійсненого контролю правильності визначення митної вартості на підставі розгляду поданих позивачем разом з митною декларацією документів встановлено, що документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості та невідповідності, що не дає можливості впевнитись в достовірності заявленої митної вартості, зокрема здійснити перевірку числових значень складових митної вартості товарів. Так, з метою підтвердження числового значення заявленої митної вартості від декларанта було витребувано відповідно до вимог частини 2, 3 ст.53, ст. 54, ст. 57 Митного кодексу України додаткові документи згідно з переліком, викладеним у електронному повідомленні, проте декларантом не надіслано усіх додаткових документів. Вказані обставини, на думку відповідача, підтверджують правомірність дій митного органу щодо витребування додаткових документів, які під час митного оформлення не були надані, та обґрунтованість сумнівів останнього щодо правильності заявленої позивачем митної вартості, та, як наслідок, прийняття відповідачем спірного рішення, а тому просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Ухвалою суду від 30.12.2024 у задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін відмовлено.

Враховуючи приписи частини 5 статті 262 КАС України справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (частина 5 статті 250 КАС України).

Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, якими обґрунтовуються позовні вимоги, судом встановлено наступне.

ТОВ «МОТОТЕХІМПОРТ» (код ЄДРПОУ 44830259) зареєстровано юридичною особою 07.11.2022. Видами діяльності підприємства є 46.61 Оптова торгівля сільськогосподарськими машинами й устаткованням (основний); 45.11 Торгівля автомобілями та легковими автотранспортними засобами; 45.40 Торгівля мотоциклами, деталями та приладдям до них, технічне обслуговування і ремонт мотоциклів; 46.19 Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; 46.43 Оптова торгівля побутовими електротоварами й електронною апаратурою побутового призначення для приймання, записування, відтворювання звуку й зображення; 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; 47.42 Роздрібна торгівля телекомунікаційним устаткованням у спеціалізованих магазинах; 47.91 Роздрібна торгівля, що здійснюється фірмами поштового замовлення або через мережу інтернет; 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; 73.11 Рекламні агентства.

01.05.2023 позивач (Покупець) уклав з компанією «TAIZHOU KUNSHAN MECHANICAL ELECTRICAL CO. LTD» (Китай) (Продавець) зовнішньоекономічний контракт №TZWD/3 на поставку в Україну товарів в асортименті, кількості та за цінами, вказаними у Специфікації (Додатку), яка є невід`ємною частиною даного контракту.

В подальшому компанією Продавцем відповідно до умов даного зовнішньоекономічного Контракту, Специфікацій №2023-1 від 25.05.2023, №2024-1 від 30.05.2024, рахунку-фактури №TZWD2024-1 від 03.09.2024 було здійснено поставку товарів (бензинові мотокультиватори в кількості 450 шт.).

Для здійснення митного оформлення товару 18.11.2024 позивачем до Тернопільскої митниці було подано митну декларацію №24UA403070009170U4, відповідно до якої визначення митної вартості товару здійснено позивачем згідно зі ст. 57, 58 Митного кодексу України за основним методом (за ціною контракту щодо товару, який імпортуються).

До митного оформлення товарів до митниці разом з ЕМД було надіслано копії наступних документів: перелік яких зазначений в гр. 44 митної декларації, а саме: декларація митної вартості; контракт №TZWD/3, специфікація №2024-1, додаткова угода №4 від 01.11.2024; банківська платіжна інструкція №867 від 14.06.2024, виписка з особистого банківського рахунку за червень 2024, інвойс №TZWD2024-1 від 03.09.2024, пакувальний лист, сертифікат країни походження, технічні характеристики товарів, комерційна пропозиція та прайс-лист виробника від 23.05.2024.

Для підтвердження транспортних витрат (фрахту) до кордону України підприємство надало митниці: договір ТЕО №84 від 04.01.2023; заявка на перевезення №128 від 11.09.2024, коносамент №ZJSM24090605А від 18.09.2024, залізнична накладна №554949 від 08.11.2024, рахунок № 2024/PF/289 від 15.11.2024; акт виконаних робіт №87 від 15.11.2024, довідку про транспортні витрати від 15.11.2024.

Посадовою особою митниці за результатом аналізу наданих до митного оформлення позивачем документів на адресу декларанта направлено електронне повідомлення щодо необхідності надання додаткових документів відповідно до ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, що підтверджують заявлену митну вартість, а саме: якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару. - транспортні (перевізні) документи; - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування, відповідно до ч.3 ст.53 Митного кодексу України надати (за наявності) такі додаткові документи: копію митної декларації країни відправлення; висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією.

У відповідь на запит митниці позивач листом за вих. №216 від 18.11.2024 позивачем додатково надано митниці: платіжну інструкцію №867, завірену банком, виписку з особистого банківського рахунку за червень 2024, комерцйну пропозицію та прайс-лист виробника від 23.05.2024, а також повідомило митницю, що усі наявні у підприємства документи, які підтверджують вартість товарів та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару - вони повною мірою підтверджують розрахунок митної вартості, здійснений декларантом, у зв`язку з чим будь-які інші додаткові документи у ході митного оформлення задекларованого товару, надаватись не будуть та висловило прохання здійснити митне оформлення за наявними документами.

18.11.2024 відповідачем прийнято Рішення про коригування митної вартості товару №UA403070/2024/000294/2, відповідно до якого, загальна митна вартість задекларованих Товарів №1, №3 скоригована митницею за другорядним методом визначення митної вартості - 2-r - резервний метод, згідно з положеннями ст.64 МКУ, а також відмовлено у прийнятті вказаної митної декларації шляхом оформлення картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Митна вартість товарів визначена за резервним методом визначення митної вартості згідно зі ст. 64 Митного кодексу України. За основу для обрахунку митної вартості товарів взято інформацію щодо раніше визнаної митним органом митної вартості згідно митного оформлення:

- товар №1 - за ЕМД від 26.06.2024 №UA500110/2024/004462 на рівні 2,22 дол. США/кг. (65,12 дол.США/шт). (Товар - Культиватор обладнаний бензиновим двигуном.... Торговельна марка: KENTAVR. Виробник: TAIZHOU KUNSHAN MECHANICALELECTRICAL CO.LTD.Країна виробництва: CN. Умови поставки - FOB);

19.11.2024, у відповідності п.7 ст. 55 Митного кодексу України, позивачем було подано та оформлено ЕМД №24UA403070009244U4 із застосуванням гарантії. Загальна різниця митних платежів (ПДВ та ввізне мито) від митної вартості, визначеної підприємством та скоригованої митницею, склала 58207,22 грн. Розрахунок різниці в митних платежах з митної вартості задекларованого товару, заявленої декларантом та скоригованої митницею (ціни позову) зазначено в графах 47 «Нарахування платежів» та «В» «Подробиці розрахунків» зазначеної вище ЕМД.

Вважаючи прийняте відповідачем рішення протиправним, позивач звернувся до суду із даним позовом про його скасування.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Засади державної митної справи, в тому числі процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України №4495-VІ від 13.03.2012.

Згідно з ч. 1 ст. 246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

У відповідності до ч. 1 ст. 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Частиною 1 ст. 257 Митного кодексу України встановлено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.

Положеннями ст. 49 Митного кодексу України передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частинами 1 та 2 ст. 51 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

У відповідності до ч. 4 ст. 58 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

За змістом ч. 2 ст. 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Стаття 53 Митного кодексу України визначає перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.

Відповідно до ч. 1 ст. 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, які підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Згідно з ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частинами 1 і 2 ст. 54 Митного кодексу України встановлено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу (ч. 3 ст. 54 Митного кодексу України).

Згідно з ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Статтями 57, 58 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, відповідно до митного режиму імпорту, за загальним правилом обчислюється за першим методом визначення митної вартості товарів, тобто за ціною договору.

Якщо митна вартість не може бути визначена за першим методом, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, за основу може братися ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному з продавцем покупцю.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Відповідно до ч. 8 ст. 57 Митного кодексу України у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених ст. 64 цього Кодексу.

Системний аналіз вищенаведених норм свідчить про те, що обов`язок доведення заявленої митної вартості товару покладається на декларанта. При цьому, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності визначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. При цьому в розумінні вищенаведених норм сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відтак наведені приписи зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Наведена позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.01.2022 у справі №1.380.2019.005307.

Надаючи оцінку доводам митниці, покладеним в основу прийняття спірного рішення про коригування митної вартості товарів, суд встановив, що позивачем при здійсненні митного оформлення товару на підтвердження заявленої ним митної вартості товару за ціною контракту подано повний пакет документів відповідно до переліку, визначеного у ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України.

Разом із цим, контролюючий орган не погодився з правомірністю визначення митної вартості задекларованого позивачем товару, у зв`язку з чим прийняв спірне рішення про коригування його митної вартості, яким визначив митну вартість ввезеного позивачем товару із застосуванням резервного методу (метод 6).

Надаючи оцінку доводам відповідача, які стали підставою для прийняття спірних рішень про коригування митної вартості товарів, суд зазначає наступне.

Щодо твердження митниці стосовно відмінності у зазначенні класифікаційного коду товару в сертифікаті про походження та в митній декларації суд зазначає наступне.

Особливості застосування Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності (тут і далі - УКТ ЗЕД), основні правила інтерпретації УКТ ЗЕД, особливості застосування специфічних ставок і комбінованих ставок ввізного мита передбачаються Митним тарифом України, який є невід`ємною частиною Закону України «Про Митний тариф України» від 19.10.2022 року № 2697-ІХ. Митний тариф України містить перелік ставок загальнодержавного податку - ввізного мита на товари, що ввозяться на митну територію України і систематизовані згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД), складеною на основі Гармонізованої системи опису та кодування товарів.

Частинами другою-четвертою статті 67 Митного кодексу України встановлено, що в УКТ ЗЕД товари систематизовано за розділами, групами, товарними позиціями, товарними підпозиціями, найменування і цифрові коди яких уніфіковано з Гармонізованою системою опису та кодування товарів. Для докладнішої товарної класифікації використовується сьомий, восьмий, дев`ятий та десятий знаки цифрового коду. Структура десятизнакового цифрового кодового позначення товарів в УКТ ЗЕД включає код групи (перші два знаки), товарної позиції (перші чотири знаки), товарної підпозиції (перші шість знаків), товарної категорії (перші вісім знаків), товарної підкатегорії (десять знаків).

Відповідно до частини 1 статті 69 Митного кодексу України товари при їх декларуванні підлягають класифікації, тобто у відношенні товарів визначаються коди відповідно до класифікаційних групувань, зазначених в УКТ ЗЕД.

Митні органи здійснюють контроль правильності класифікації товарів, поданих до митного оформлення, згідно з УКТ ЗЕД (частина 2 статті 69 Митного кодексу України).

Відповідно до частини 7 статті 69 Митного кодексу України рішення митних органів щодо класифікації товарів для митних цілей є обов`язковими. Такі рішення оприлюднюються у встановленому законодавством порядку. У разі незгоди з рішенням митного органу щодо класифікації товару декларант або уповноважена ним особа має право оскаржити це рішення відповідно до глави 4 цього Кодексу.

На вимогу посадової особи митного органу декларант або уповноважена ним особа зобов`язані надати усі наявні відомості, необхідні для підтвердження заявлених ними кодів товарів, поданих до митного оформлення, а також зразки таких товарів та/або техніко-технологічну документацію на них (частина 3 статті 69 Митного кодексу України).

Відповідач не приймав рішення щодо визначення класифікації товарів для митних цілей в рамках оформлення митної декларації у даній справі.

В митній декларації позивачем зазначено класифікаційний код товару 8432291000, що згідно УКТ ЗЕД - розпушувачi та культиватори. Зазначений код в повній мірі підтверджують вид товару, який ввозився на територію України, а зазначені в митній декларації відомості не містять розбіжностей, які можуть слугувати підставою для коригування митної вартості товару.

Під час митного оформлення спірних партій товару, митний орган погодився з класифікацією товарів згідно УКТЗЕД, здійсненою декларантом, що доводиться фактом здійснення митного оформлення товарів та випущення їх у вільний обіг за ЕМД №24UA403070009244U4 за такими кодами, отже, така розбіжність не мала жодного впливу на митну вартість задекларованого товару, а тому відповідні посилання Митниці є необґрунтованими.

Суд також не бере до уваги і твердження відповідача про те, що копія платіжної інструкції від 14.06.2024 №867 не є достатнім підтвердженням оплати за оцінюваний товар, оскільки не містять обов`язкових реквізитів, виходячи з наступного.

Так, відповідно до п. 14 Положення про виконання банками документів на переказ, примусове списання і арешт коштів в іноземних валютах та банківських металів, затвердженого постановою Правління НБУ 28.07.2008 року № 216, платник має право надсилати платіжне доручення в іноземній валюті або банківських металах до уповноваженого банку як у паперовій формі, так і у формі електронного розрахункового документа за допомогою систем дистанційного обслуговування "клієнт-банк", "клієнт-Інтернет-банк" тощо (якщо це визначено в договорі банківського рахунку або окремому договорі з платником).

В такому вигляді декларантом і було здійснено оплату за товар, на підтвердження чого до митної декларації було надано платіжну інструкцію від 14.06.2024 №867.

Позиція Верховного Суду з приводу таких самих зауважень митного органу висловлена в постанові Верховного Суду від 05.11.2019 у справі № 820/2147/16: "Посилання митниці на те, що позивачем під час митного оформлення товару було надано платіжні доручення, які не містили відміток банку, а тому не можуть підтверджувати числові значення митної вартості товару, суди обґрунтовано не взяли до уваги, оскільки оплата товару позивачем відбувалася через Клієнт-Банк, а тому платіжні доручення були складені в електронній формі. Крім того, митним органом у оскаржуваних рішеннях про коригування митної вартості товару не було зазначено, як підставу для коригування митної вартості товару, недоліки в оформленні платіжних доручень, як не ставився під сумнів і сам факт оплати за імпортований товар".

Надана митниці копія платіжної інструкції формувались в електронному вигляді в програмі «Клієнт-банк» з електронним цифровим підписом відповідальної особи платника. Банківські платіжні інструкції, які в рамках даної поставки підтверджує факт оплати вартості товару від 11.12.2023 №525 та від 29.02.2024 №679 містить відмітки банку про проведення валютної банківської операції з переказу грошових коштів, що засвідчено також підписом відповідальної особи банку, що свідчить як про відповідність заповнення реквізитів даних платіжних інструкцій в іноземній валюті.

Таким чином, з урахуванням норм чинного законодавства щодо проведення платежів в іноземній валюті та усталеної судової практики відсутні підстави вважати платіжну інструкцію, надану позивачем, такою, що не підтверджує митну вартість товарів, або такою, що містить розбіжності, які свідчать про невідповідність дійсності заявленої позивачем митної вартості товару.

Щодо твердження митниці стосовно неповноти інформації про витрати, пов`язані з наданням транспортно-експедиційних послуг суд зазначає наступне.

Як свідчать матеріали справи, перевезення спірної товарної партії здійснювалось відповідно до укладеного договору №84 від 04.01.2023 між ТОВ «МОТОТЕХІМПОРТ», як замовником та компанією «IMOGATE SOLUTION Sp. Z o.o» як експедитором..

Відповідно до пункту 1.1 Договору №84 від 04.01.2023, предметом цього договору є надання Експедитором Клiєнту послуг з транспортно-експедиторського обслуговування (ТЕО) експортних, iмпортних, транзитних та iнших вантажiв Клієнта, в тому , числi з органiзацiї перевезень рiзними видами транспорту, перевалки в портах i надаиня інших узгоджених Сторонами послуг.

Експедитором «IMOGATE SOLUTION Sp. Z o.o» для підтвердження факту здійснення морського перевезення видано товариству морський коносамент №234925608, який є єдиним та достатнім документом на підтвердження здійснення морського перевезення вантажу.

Згідно ч.1 ст.116, 117 Кодексу про торговельного мореплавства України «У морському порту або поза його територією як постійні представники судновласника діють агентські організації (морський агент), які за договором морського агентування за винагороду зобов`язуються надавати послуги в галузі торговельного мореплавства. Морський агент виконує формальності та дії, пов`язані з прибуттям, перебуванням і відходом судна, допомагає капітану судна у налагодженні контактів з адміністрацією морського порту і службою капітана морського порту, власником морського терміналу, підприємствами, установами, організаціями, що надають спеціалізовані послуги, портовими операторами, місцевими органами виконавчої влади, в організації постачання і обслуговування судна в порту, оформляє митні документи та документи на вантаж, інкасує суми фрахту та інші суми для оплати вимог судновласника, що виникають з договору перевезення, сплачує за розпорядженням судновласника і капітана судна суми, пов`язані з перебуванням у порту, залучає вантажі для морських ліній, здійснює збір фрахту, експедирування вантажу, наймання екіпажів для роботи на суднах, виступає від імені вантажовласника, а також договірною стороною учасників перевезення вантажів у прямому змішаному сполученні.

Так, у коносаменті № ZJSM24090605A компанія «IMOGATE SOLUTION Sp. Z o.o» прямо визначена, як агент морської лінії (морським агентом) в порту призначення. Жодних договірних відносин з цією компанією позивач не має, у зв`язку з чим надання будь якого документального підтвердження таких відносин не можливе.

Стосовно зазначення в залізничній накладній третьої особи, позивач пояснює, що це ніяк не свідчить про договірні відносини між ТОВ "МОТОТЕХІМПОТ" та цією третьою особою. Адже, відповідно до п.2.1.2 договору ТЕО Експедитор має право укладати вiд свого імені або вiд імені Клієнта та за рахунок Клiента договори з портами, перевiзниками та iншими органiзацiями на перевезення, перевалку, зберiгання вантажiв та iншi послуги, пов`язанi з ' виконанням даного договору, в т.ч. перепакування, перемаркування, ремонт тари, завантаження i розвантаження контейнерiв, вiдбiр проб i зразкiв, зважування, фумiгацiю, дезактивацiю, визначення ; кiлькостi i якостi, сертифiкацiю, страхування вантажiв Iконтейнерiв.

Таким чином, експедитор користуючись умовами договору ТЕО залучив третю особу для перевезення вантажу залізничним транспортом, для виконання умов цього договору.

Тому, єдині договірні відносини це між ТОВ "Мототехімпорт" та "IMOGATE SOLUTION Sp.zo.o"., документи по яких позивачем було надано, у повній мірі підтверджують вартість перевезення вантажу.

Верховний Суд в постанові від 13.08.2020 по справі №804/4963/16 висловив наступну правову позицію: "…Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що за умовами договору передбачено право експедитора укладати договори з іншими перевізниками з метою виконання умов договору експедирування та здійснює оформлення перевізних документів, як - то товарно-транспортні накладні та коносаменти.

Суд погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій, що вказана обставина спростовує висновки митного органу щодо відсутності документального підтвердження наявності договірних відносин з безпосереднім перевізником товару за коносаментом N GCL/MER/ODS/160091 від 05.03.2016 року, а саме "GLC International Transportation Logistics Container Services Co.Ltd", адже позивач не зобов`язаний мати безпосередні господарські відносини з вказаною компанією-перевізником, адже всі обов`язки щодо належного, своєчасного перевезення вантажу та оформлення необхідних транспортних документів покладено на ТОВ "Фосдайк Груп…".

При цьому суд зазначає, що твердження відповідача про те, що згідно заявки на транспортно-експедиційне обслуговування погоджено перевезення іншого вантажу також є необґрунтованим з урахуванням того, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару, а суперечності у відомостях щодо умов оплати за надання транспортно-експедиційних послуг у документах та інших неточностей, доданих до вантажної митної декларації на підтвердження митної вартості товарів, не можуть бути підставою для витребування митницею додаткових документів у декларанта. Відповідно до частини 2 статті 53 МК України заявка на транспортно-експедиційне обслуговування не входить до обов`язкового переліку документів, які підтверджують митну вартість товару.

Щодо покликань відповідача на те, що наданий позивачем до митного оформлення коносамент жодним чином не завірений, відсутні підписи, штампи чи печатки, суд зазначає наступне.

При перевезенні вантажів морським транспортом задля запобіганню ризику втрати оригіналів коносаментів сторони міжнародного ділового товарообороту використовують повідомлення «TELEX RELEASE», яка підтверджує можливість для покупця отримання вантажу без надання оригіналу коносаменту («BILL OF LADING»), оскільки даний оригінал переданий перевізнику в порту відправки. Наявність «TELEX RELEASE» дозволяє отримувачу забрати з порту прибутий контейнер без пред`явлення оригіналів коносамента.

Отже, відмітка «TELEX RELEASE» - це повідомлення, передане з пункту відправки до пункту призначення про те, що відправник здав оригінали коносамента. Оригінал коносаменту від 18.09.2024 № ZJSM24090605A з відмітками перебуває у представництві океанської лінії, тому з об`єктивних причин позивач позбавлений можливості надати його митному органу. Більш того, митним органом не обґрунтовано, яким чином відмітки перевізника та зазначення товару на коносаменті впливають саме на числові показники заявленої митної вартості товарів, та аргументовано не доведено, що їх відсутність унеможливлює здійснення митним органом перевірки таких числових показників митної вартості.

Щодо зауважень митного органу до наданих позивачем для митного оформлення комерційної пропозиції та прайс-лист суд зазначає, що такі документи не визначено Митним кодексом України, як документи, які підтверджують митну вартість.

Прайс-лист та комерційна пропозиція є документами довільної форми і діючим законодавством, у тому числі міжнародним, не встановлено типової форми прайс-листа та комерційної пропозиції.

Згідно із загальноприйнятою світовою практикою, прайс-лист та комерційна пропозиція мають містити відомості, яких достатньо будь-якому покупцю для отримання інформації щодо умов продажу товару, а саме: найменування товару, артикул, якість товару (за необхідності), одиниці виміру (штуки, упаковки тощо), ціну, з обов`язковим зазначенням валюти, контактну інформацію про продавця та будь-які інші положення, що стосуються умов продажу товарів.

Надані позивачем прайс-лист та комерційна пропозиція у повній мірі містять усі необхідні відомості для ідентифікації цих товарів та знайшли своє підтвердження у первинних документах.

Прайс-лист та комерційна пропозиція не можуть вважатися первинними документами і є лише способом для продавця запропонувати свій товар, до якого чинне законодавство не встановлює вимог щодо форми та змісту. Наявність чи відсутність у прайс-листі та комерційній пропозиції певних відомостей не може свідчити про заниження позивачем митної вартості товарів.

Аналогічна правова позиція неодноразово висловлювалась Верховним Судом у постановах від 27.06.2019 у справі № 0840/3083/18, від 13.09.2019 у справі № 820/859/17, від 06.02.2020 у справі № 520/10709/18.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивач надав митному органу усі необхідні документи, які надають можливість перевірити та підтвердити заявлену митну вартість товару. Суттєвих недоліків поданих до митного органу документи не містили, а відповідно у відповідача не було підстав для прийняття рішення про коригування митної вартості товару.

Суд погоджується, що наявність у митного органу інформації про ціну подібних чи аналогічних товарів може призвести до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товарів та ініціювання повної її перевірки, але така інформація аж ніяк не є підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару.

Вищевказані сумніви митного органу судом відхиляються, оскільки такі доводи спростовуються наявними в матеріалах справи первинними документами, які були надані відповідачу під час проведення митних процедур.

Натомість, відповідач не підтвердив належними доказами та аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення саме складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари.

У зв`язку з вищевикладеним, суд дійшов до висновку, що оскаржене рішення про коригування митної вартості товарів товару №UA403070/2024/000294/2 від 18.11.2024 є таким, що підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Згідно вимог статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України, Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довів правомірності свого рішення, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За таких обставин, враховуючи задоволення позовних вимог, сплачений позивачем судовий збір у розмірі 3028,00 грн. підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Тернопільської митниці.

Керуючись статтями 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «МОТОТЕХІМПОРТ» (69000, м. Запоріжжя, вул. Штабна, буд. 13, прим. 19; код ЄДРПОУ 44830259) до Тернопільської митниці (46400, м. Тернопіль, вул. Текстильна, буд. 38; код ЄДРПОУ 43985576) про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати рішення Тернопільської митниці про коригування митної вартості товару №UA403070/2024/000294/2 від 18.11.2024.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Тернопільської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МОТОТЕХІМПОРТ» судовий збір у розмірі 3028,00 грн (три тисячі двадцять вісім гривень 00 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення складено у повному обсязі та підписано суддею 20.01.2025.

Суддя М.С. Лазаренко