Рішення

від 20.01.2025 по справі 320/49879/24

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 січня 2025 року Cправа №320/49879/24

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Войтович І.І., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Террафуд"

до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Террафуд" (далі - позивач, ТОВ «Террафуд», товариство) із позовом до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (далі - відповідач), у якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 29.07.2024 № 1683/Ж10/31-00-04-01-03-31.

Позиції сторін

Позивач не погоджується із висновками викладеними в Акті перевірки № 1699/5/31-00-04-01-03-26/36867724 від 19.06.2024 щодо встановлених відповідачем порушень ст. 188, п.п. 192.1.1 п. 192.1 ст. 192, п. 200.1 ст. 200, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, та відповідно не визнає виставлені зобов`язання податковим повідомленням-рішенням від 29.07.2024 № 1683/Ж10/31-00-04-01-03-31 з ПДВ на суму 8 768 561 грн.

Товариство вказує, що у податковій декларації з ПДВ за квітень 2024 року вх. № 9135632125 від 20.05.2024 встановлена розбіжність сум задекларованих податкових зобов`язань з ПДВ із сумами зазначеними в зареєстрованих в ЄРПН податкових накладних/розрахунків коригувань 7 971 419 грн., яка виникла за рахунок помилково зареєстрованої в ЄРПН податкової накладної №986 від 22.04.2024 на суму ПДВ 7 971 419 грн. по контрагенту ТОВ «Б.МК».

Зокрема, товариство відмітило, що із вказаним контрагентом відбувались господарські взаємовідносини протягом квітня 2024 року, наявні усі первинні документи, а саме, були зареєстровані в ЄРПН податкові накладні №1123 від 22.04.2024 та №997 від 30.04.2024.

Під час подання і формування декларації з ПДВ за квітень, товариством було виявлено про помилкове формування та подання на реєстрацію в ЄРПН податкової накладної №986 від 22.04.2024 на суму ПДВ 7 971 419 грн. Відповідно, податкова накладна №986 від 22.04.2024 не була включена до декларації, оскільки первинні документи на підтвердження показників даної накладної у товариства відсутні, господарської операції на вказану суму не було. Зауважує, що платникам податків забороняється формування показників податкової звітності на підставі даних не підтверджених документами, що визначені абз. першим п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України. Відповідач не встановив та не підтвердив в Акті перевірки порушення ст. 188 Податкового кодексу України щодо визначення бази оподаткування в разі постачання товарів/послуг, як і порушення п.п. 192.1.1 п. 192.1 ст. 192 Податкового кодексу України щодо умов та виконання господарської операції із контрагентом, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України щодо визначення суми ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету, та п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України щодо форми та реквізитів податкової накладної.

Додає, що оскільки декларація була подана 20.05.2024 в останній день визначеного законодавством строку, допущена помилка була виявлена після завершення загального граничного терміну, передбаченого для реєстрації податкової накладної/розрахунків коригування в ЄРПН, визначених п. 89 підр. 2 розд. ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України. Для уникнення непорозумінь при обрахунку у СЕА ПДВ суми перевищення податкових зобов`язань Товариством розрахунок коригування для «анулювання» податкової накладної №986 від 22.04.2024 не був зареєстрований, оскільки загальний граничний термін передбачений для реєстрації ПН/РК на той момент пройшов. Позивач не міг скористатись правом на подання розрахунку коригування до вказаної податкової накладної.

У поданих до контролюючого орану поясненнях до Акту перевірки, а також у скарзі до ДПС України, але пояснення не були взяті до уваги.

Позивач вказує на порушені відповідачем абз. 24 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, згідно якого мала бути проведена документальна позапланова виїзна перевірка, а не камеральна, оскільки у разі встановлення заниження податкових зобов`язань перевіряються первинні документи, які підтверджують показники податкової звітності на достовірність і повноту нарахування і сплати податку.

Позивач наполягає на протиправності спірного податкового повідомлення-рішення та просить суд його скасувати.

Відповідач вважає необґрунтованими доводи позивача та правомірним спірне податкове повідомлення - рішення Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 29.07.2024 № 1683/Ж10/31-00-04-01-03-31, оскільки висновки Акту перевірки № 1699/5/31-00-04-01-03-26/36867724 від 19.06.2024 є обгрунтованими. Відмітив, що платник податків декларує свої показники на підставі первинних документів. Вказуючи на положення норм п. 50.1 ст. 50 Податкового кодексу України зазначає, що в разі виявлення помилки що міститься у раніше поданій податковій звітності, платник податків зобов`язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації встановленої форми. Та, в разі помилкового складення податкової накладної з метою виправлення допущеної помилки платник податків має право за п. 192.1 ст. 192 Податкового кодексу України скласти розрахунок коригування, який підлягає реєстрації в ЄРПН покупцем (отримувачем) товарів/послуг з дотриманням визначених законодавством термінів реєстрації. Позивач не виконав зобов`язання, визначеного зазначеною нормою ст. 50 та 192 Податкового кодексу України, відтак податкове зобов`язання на 7 971 419 грн. та штрафна санкція на 797 142 грн. застосовані правомірно.

Встановлені обставини судом

На підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 розділу 1. пункту 75.1 статті 75 розділу ІІ Податкового кодексу України, у порядку визначеному пунктом 76.2 статті 76 розділу ІІ Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI зі змінами та доповненнями проведено камеральну перевірку податкової декларації ТОВ «Террафуд» з ПДВ за квітень 2024 року подану 20.05.2024 реєстраційний номер 9135632125.

При перевірці було використано архів подання електронної звітності, ІКС «Податковий блок» та декларація з ПДВ за квітень 2024 року.

В Акті № 1699/5/31-00-04-01-03-26/36867724 від 19.06.2024 «Про результати камеральної перевірки податкової звітності з податку на додану вартість щодо виявлених помилок (порушень) ТОВ «Террафуд» (ЄДРПОУ 36867724) за квітень 2024 року» (далі - Акт перевірки) стверджується, що в податковій декларації з податку на додану вартість за квітень 2024 року виявлено арифметичну (методологічну) помилку, а саме, у податковій декларації з ПДВ від 20.05.2024 № 9135632125 ТОВ «ТЕРРАФУД» задекларовано у р. 9 «Усього податкових зобов`язань» суму ПДВ у розмірі 83 463 763 грн, та згідно з даними Єдиного реєстру податкових накладних (надалі також ЄРПН), встановлено, що ТОВ «ТЕРРАФУД» зареєстровано податкових накладних/розрахунків коригувань, виписаних у квітні 2024 року на загальну суму ПДВ у розмірі 91 435 182 грн., що на 7 971 419 грн. більше, ніж задекларовано в декларації з ПДВ за квітень 2024 року, чим порушено ст. 188, п.п. 192.1.1 п. 192.1 ст. 192, п. 200.1 ст. 200, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями.

В Акті перевірки зокрема зазначено, що ТОВ «Террафуд» задекларовано в р. 9 - 83 463 763,00 грн., а за даними зареєстрованих в ЄРПН податкових накладних - 91 435 181,95 грн., у зв`язку з чим, виявлено заниження податкових зобов`язань з ПДВ у податковій декларації з ПДВ за квітень 2024 року на 7 971 419 грн.

Товариством отримано Акт перевірки 26.06.2024 та подано за п. 86.7 ст. 86 ПК України заперечення від 05.07.2024 №76ВД (вх. №85106/6 від 08.07.2024).

За результатами розгляду заперечення ТОВ «Террафуд» відповідачем встановлено, що висновки акту від 19.06.2024 №1699/K5/31-00-04-01-03-26/36867724 «Про камеральної перевірки податкової звітності з податку на додану вартість щодо виявлених помилок (порушень) ТОВ «Террафуд» (код ЄДРПОУ 36867724) за квітень 2024 року» відповідають вимогам законодавства.

05.08.2024 позивачем отримано податкове повідомлення-рішення Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 29.07.2024 № 1683/Ж10/31-00-04-01-03-31, яким збільшено суму податкового зобов`язання за платежем Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 8 768 561 грн. (із яких основне зобов`язання 7 971 419 грн. та штрафні санкції 797 142 грн.).

В порядку п. 56.2 ст. 56 Податкового кодексу України позивачем подано 16.08.2024 (за вх. №№ 31224/6, 31041/6) скаргу на отримане податкове повідомлення-рішення.

Рішенням ДПС України від 03.10.2024 №29705/6/99-00-06-01-02-06 залишено без змін податкове повідомлення рішення Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 29.07.2024 №1683/10/31-00-04-01-03-31, а скаргу товариства - без задоволення.

Не погоджуючись із правомірністю податкового повідомлення-рішення 29.07.2024 № 1683/Ж10/31-00-04-01-03-31, позивач звернувся до суду із даним позовом за захистом порушених прав та інтересів.

Відтак, предметом спору у справі є податкове повідомлення - рішення Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 29.07.2024 № 1683/Ж10/31-00-04-01-03-31, яке підлягає перевірці судом на відповідність вимогам ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) з дотриманням судом принципів адміністративного судочинства визначені в ч. 3 даної статті кодексу.

Застосовано судом норми права та висновки суду

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зокрема, в силу ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 3 статті 2 КАС України визначено, що основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі; 5) обов`язковість судового рішення; 6) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 7) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом; 8) розумність строків розгляду справи судом; 9) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 10) відшкодування судових витрат фізичних та юридичних осіб, на користь яких ухвалене судове рішення.

За ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 22 квітня 2021 року у справі № 826/15741/18, з метою безумовного дотримання конституційного принципу, визначеного у статті 129 Конституції України, в частині третій статті 2 та статті 9 КАС України закріплено, що до основних засад (принципів) адміністративного судочинства належить, зокрема, змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі; суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Загалом принцип змагальності прийнято розглядати як основоположний компонент концепції "справедливого судового розгляду" у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що також включає споріднені принципи рівності сторін у процесі та ефективної участі.

Принцип змагальності судового провадження охоплює собою право особи, крім можливості подавати власні докази, знати про існування всіх представлених доказів та пояснень іншими учасниками справи, оскільки вони можуть вплинути на рішення суду, мати можливість знайомитись з матеріалами справи та робити з них копії, а також володіти відповідними знаннями (залучати професійного представника) та змогу коментувати представлені докази та пояснення у належній формі та у встановлений час.

Таким чином, принцип змагальності спільно з принципом рівності є одним з основних елементів поняття "право на справедливий суд", що гарантоване Конвенцією.

Провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи (ч. 3 ст. 3 КАС України).

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Вказана норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

«На підставі» означає, що суб`єкт владних повноважень повинен бути утвореним у порядку, визначеному Конституцією та законами України; зобов`язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

«У межах повноважень» означає, що суб`єкт владних повноважень повинен приймати рішення та вчиняти дії відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх.

«У спосіб» означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України від 02.12.2010 №2755-VI (далі - ПК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно з підпунктами 16.1.2, 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов`язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів, подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

У розумінні підпункту 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 ПК України контролюючими органами є податкові органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи) - щодо дотримання законодавства з питань оподаткування (крім випадків, визначених підпунктом 41.1.2 цього пункту), законодавства з питань сплати єдиного внеску, а також щодо дотримання іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, чи його територіальні органи.

Пунктом 75.1 статті 75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Згідно пп. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 ПК України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, даних СОД РРО.

Предметом камеральної перевірки також можуть бути, серед визначених, 1) своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків); 2) своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних.

Згідно п. 76.1 ст. 76 ПК України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення.

Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.

Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов`язкова.

Відповідно до п. 76.2 ст. 76 ПК України порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу.

За п. 76.3 ст. 76 ПК України камеральна перевірка податкової декларації або уточнюючого розрахунку може бути проведена лише протягом 30 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку їх подання, а якщо такі документи були надані пізніше, - за днем їх фактичного подання, крім камеральної перевірки податкової декларації або уточнюючого розрахунку (у разі подання), у складі яких подано заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, строк проведення якої визначений статтею 200 цього Кодексу.

Камеральна перевірка з інших питань проводиться з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу.

Наказом Міністерства доходів та зборів України від 14 червня 2013 року №165 затверджено «Методичні рекомендації щодо організації та проведення камеральних перевірок податкової звітності платників податків, крім перевірок податкової декларації про майновий стан і доходи та податкової декларації платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця» (далі - Методичні рекомендації).

Пунктом 2.1 Методичних рекомендацій визначені строки проведення камеральних перевірок податкової звітності платників податків, крім фізичних осіб, які не є суб`єктами господарювання, а саме, рекомендовано проводити камеральні перевірки даних, заявлених у податковій звітності, протягом 30 календарних днів (якщо інше не передбачено Кодексом), що настають за граничним терміном отримання такої звітності.

Згідно п. 2.5.1. Методичних рекомендацій акт про результати камеральної перевірки складається у вигляді відповідного зразка, який наведено у додатку №2 і складається у разі встановлення помилок (порушень) у податковій звітності або неподання (несвоєчасне подання) податкової звітності.

Отже, у даному випадку камеральна перевірка позивача могла бути проведена виключно на підставі даних, зазначених у податковій декларації з ПДВ за квітень 2024 року.

З аналізу наведених норм вбачається, що камеральна перевірка є способом здійснення податкового контролю, який проводиться в приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків. Показники податкової звітності перевіряються суцільним рядком. Перевірка будь-яких інших відомостей камеральною перевіркою не охоплюється. Особливості камеральної перевірки полягають у тому, що її проведення не потребує наказу керівника податкового органу або іншого спеціального дозволу чи направлення, згоди платника податків та його присутності. Водночас, питання щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів не належить до тих, що мають встановлюватись під час здійснення камеральної перевірки.

Згідно п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Відповідно до п. 78.1 ст. 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав, серед інших вказаних: платником податків не подано в установлений законом строк податкову декларацію, розрахунки, звітність для податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до пункту 39.4 статті 39 цього Кодексу, якщо їх подання передбачено законом (п. 78.1.2); платником податків подано контролюючому органу уточнюючий розрахунок з відповідного податку за період, який перевірявся контролюючим органом (п. 78.1.3); виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту (п. 78.1.4); платником податків подано в установленому порядку контролюючому органу заперечення до акта перевірки в порядку, визначеному пунктом 86.7 статті 86 цього Кодексу, або скаргу на прийняте за її результатами податкове повідомлення-рішення, в яких вимагається повний або частковий перегляд результатів відповідної перевірки або скасування прийнятого за її результатами податкового повідомлення-рішення у разі якщо платник податків у своїй скарзі (запереченнях) посилається на обставини, що не були досліджені під час перевірки, та об`єктивний їх розгляд неможливий без проведення перевірки. Така перевірка проводиться виключно з питань, що стали предметом оскарження (п.78.1.5); платником податків не подано в установлений пунктом 50.3 статті 50 цього Кодексу строк уточнюючий розрахунок для виправлення помилок, виявлених за результатами електронної перевірки, проведеної за заявою платника податків (п.78.1.17).

Відповідно до п. 78.4 ст. 78 ПК України про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

За п. 78.8 ст. 78 ПК України порядок оформлення результатів документальної позапланової перевірки встановлено статтею 86 цього Кодексу.

Суд відмічає, що згідно п. 201.10 ст. 201 ПК України виявлення розбіжностей даних податкової декларації та даних Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення контролюючими органами документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг.

Тобто, при проведенні камеральних перевірок податкові органи мають право перевіряти податкову звітність на наявність арифметичних або методологічних помилок, досліджувати логічний зв`язок та узгодженість відповідних показників безпосередньо декларації, а також додатків до неї, порівнювати показники декларацій за поточний і попередні звітні періоди тощо. Однак, Податковий кодекс України не надає податковим органам повноважень під час камеральної перевірки перевіряти декларування окремих показників «по суті», тобто аналізувати документи і окремі операції платника податків для перевірки достовірності декларування тих чи інших показників. Така перевірка може здійснюватися лише в межах документальної перевірки планової або позапланової, що узгоджується із правовими висновками сформованими у постановах Верховного Суду від 23.07.2020 у справі № 805/1584/17-а, від 21.01.2021 у справі № 813/2519/17.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає необхідним також застосовувати висновки Верховного Суду сформовані у постанові від 16.01.2024 у справі №440/2547/22, якими враховано висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 09 серпня 2022 року у справі №640/23486/21, від 06 березня 2019 року у справі №809/911/17, від 10 квітня 2018 року у справі №826/13195/16, від 17 квітня 2018 року у справі №812/872/17 з питання правового значення і суті камеральної перевірки, які полягають в тому, що камеральна перевірка проводиться виключно на підставі даних, які зазначені у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість, Єдиного реєстру акцизних накладних та даних електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, даних системи обліку даних реєстратора розрахункових операцій (відповідно до абзацу першого підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК зі змінами, внесеними Законами №2628-VІІІ та №129-ІХ).

Тобто, якщо під час камеральної перевірки контролюючий орган на підставі саме інформаційних баз даних виявить, що платник податків занизив податкові зобов`язання з відповідного податку, це може бути підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення із визначенням суми занижених зобов`язань.

Однак, у випадку, якщо для висновку про заниження податкових зобов`язань необхідним є дослідження безпосередньо первинних документів, які підтверджують показники податкової звітності, питання достовірності, повноти нарахування і сплати податку підлягає перевірці шляхом проведення документальної перевірки.

Та, підставою для збільшення позивачеві грошових зобов`язань став висновок контролюючого органу, що дані ЄРПН не відповідають даним, зазначеним у податковій декларації. Тобто, висновок контролюючого органу хоча і ґрунтується виключно на даних інформаційних систем, однак, не є достатнім для висновку саме про заниження позивачем податкових зобов`язань, зокрема, у відповідному звітному періоді, оскільки для такого висновку необхідною є перевірка обставин та змісту відповідних господарських операцій.

Безпосередньо у пункті 201.10 статті 201 ПК України міститься пряма норма про те, що виявлення розбіжностей даних податкової декларації та даних Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення контролюючими органами документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг.

Відповідно, вимога податкового законодавства ґрунтується на тому, що виникнення обов`язку зі сплати податкових зобов`язань пов`язане саме із фактом виникнення бази оподаткування відповідним податком, зокрема, вчинення платником податків оподатковуваної операції.

Саме такий підхід і викладено у постанові Верховного Суду від 11 грудня 2018 року у справі №804/2535/16 (пункт 13 постанови) - Закон встановлює обов`язок продавця при здійсненні операцій з постачання товарів, у день виникнення податкових зобов`язань, скласти, зареєструвати в ЄРПН та надати покупцю податкову накладну. Разом з тим, у разі відсутності факту реєстрації платником податку (продавцем товарів) податкових накладних у ЄРПН, у продавця наявний обов`язок включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

Верховний Суд у постанові від 16 грудня 2019 року у справі № 200/12345/18-а виклав висновок про те, що за нормами чинного законодавства, саме на дату виникнення податкових зобов`язань складається податкова накладна, яка має бути зареєстрована в ЄРПН, натомість, законодавством не передбачено підстав для реєстрації податкової накладної, якщо податкові зобов`язання не виникали, відповідно, не визначено й наслідків такої реєстрації. Висновок, що внаслідок реєстрації податкової накладної у платника податків виникли податкові зобов`язання і, відповідно, обов`язок з їх сплати, суперечить засадам встановлених податків і зборів, визначених статтею 7 ПК України.

Отже, саме факт здійснення оподатковуваної операції є підставою для виникнення податкових зобов`язань, суми податку за якими в обов`язковому порядку мають бути задекларовані в податковій декларації і сплачені протягом встановленого законодавством строку. Підставою для висновку про заниження платником податків податкових зобов`язань з ПДВ може слугувати виявлений контролюючим органом факт здійснення платником податків оподатковуваної операції, за наслідками якої не задекларовані і не сплачені податкові зобов`язання в повному розмірі.

Контролюючий орган, виявивши за встановлених обставин розбіжність між даними ЄРПН і даними, які зазначені у податковій декларації, повинен був перевірити, чи виникли у спірному періоді у позивача податкові зобов`язання, тобто, чи вчинялися ним оподатковувані операції у спірний період, що є можливим під час проведення документальної перевірки, оскільки передбачає здійснення аналізу первинних документів, контролюючий орган не мав правових підстав для прийняття податкового повідомлення-рішення про збільшення грошових зобов`язань за наслідками камеральної перевірки, під час якої виявлено розбіжність даних податкової декларації та даних ЄРПН.

За даною справою судом встановлено, що відповідач проводив камеральну перевірку податкової звітності ТОВ «Террафуд» за поданою ним податковою декларацією з ПДВ за квітень 2024 року, та враховуючи показники по зареєстрованим товариством в ЄРПН податкових накладних, відповідач встановив розбіжність між показниками в рядку 9 декларації щодо сум податкових зобов`язань з ПДВ та сумами в податкових накладних, а саме виявив, що товариством задекларовано лише 83 463 763,00 грн. Як наслідок, враховуючи дані зазначені в податкових накладних та декларації з ПДВ, контролюючим органом встановлено зобов`язань на суму 91 435 181,95 грн. при декларуванні в рядку 9 - 83 463 763,00 грн., у зв`язку з чим зафіксовано відхилення в декларації з ПДВ на 7 971 418,95 грн., та відповідно зазначено про виявлення помилок (порушень) в декларації і про заниження податкового зобов`язання на 7 971 418,95 грн. (перевіркою встановлено податкове зобов`язання 8 024 77,95 грн. та заниження - 7 491 419,00 грн.).

З огляду на встановлені обставини та законодавче регулювання спірних правовідносин суд дійшов висновку, що у відповідача відсутні повноваження під час проведення камеральної перевірки досліджувати повноту нарахування і сплати позивачем податків, оскільки камеральною перевіркою охоплюються лише показники податкової звітності, у зв`язку з чим перевірка будь-яких інших відомостей перебуває поза межами даної перевірки.

Відтак, суд приходить до висновку, що в даному випадку контролюючий орган при встановлені спірних розбіжностей мав проводити позапланову виїзну документальну перевірку, перевірити первинні документи товариства, встановити обставини встановлених розбіжностей дослідивши господарські операції платника податків у спірному періоді.

Суд враховує, що відповідач не надав суду належних та достатніх спростувань доводам позивача щодо підстав для проведення документальної позапланової перевірки, що встановлено судом в даній справі.

В свою чергу в ході розгляду справи відповідач не заперечував проти виявлення помилки вчиненої ТОВ «Террафуд» при декларуванні в рядку 9 в декларації з ПДВ податкового зобов`язання 8 024 77,95 грн. та наполягає на податковій відповідальності товариства незалежно від обставин та пояснень щодо виявлення помилок під час подання декларації з ПДВ за квітень 2024 року незалежно від декларування ним своїх податкових зобов`язань.

Враховуючи встановлене, суд також зазначає, що податкове законодавство передбачає порядок подання податкової звітності із поданням коригування, в разі настання підстав, до контролюючого органу платником податків та подання на реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) податкових накладних і розрахунків коригувань.

За пунктом 187.1 ст.187 ПК України визначено, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період. протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

6) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів дата оформлених митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», незалежно від дати накладення електронного підпису.

Нормами пункту 202.1 статті 202 ПК України визначено, що звітним (податковим) періодом для платників податку на додану вартість є один календарний місяць.

Згідно п. 48.1 ст. 48 ПК України податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 статті 46 цього Кодексу та чинному на час її подання.

Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов`язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору.

Відповідно до п. 49.3 ст. 49 ПК України податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів:

а) особисто платником податків або уповноваженою на це особою;

б) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення;

в) засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги".

Згідно п. 49.4 ст. 49 ПК України платники податків, що належать до великих та середніх підприємств, подають податкові декларації контролюючому органу в електронній формі з дотриманням вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги".

Податкова звітність з податку на додану вартість подається в електронній формі контролюючому органу всіма платниками цього податку з дотриманням вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги".

За п. 49.5 ст. 49 ПК України у разі надсилання податкової декларації поштою, платник податку зобов`язаний здійснити таке відправлення на адресу відповідного контролюючого органу не пізніше ніж за п`ять днів до закінчення граничного строку подання податкової декларації, визначеного цією статтею, а при поданні податкової звітності в електронній формі, - не пізніше закінчення останньої години дня, в якому спливає такий граничний строк.

Відповідно до п.п. 49.8 п. 49.9 ст. 49 ПК України прийняття податкової декларації є обов`язком контролюючого органу. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов`язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов`язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

За умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов`язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання контролюючим органом.

Відмова посадової особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не визначених цією статтею, у тому числі висунення будь-яких не визначених цією статтею передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від`ємного значення об`єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов`язань тощо) забороняється (п. 49.10 ст. ПК України).

За змістом підпункту 49.18.1. пункту 49.18 статті 49 ПК України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

За п. 49.20 ст. 49 ПК України якщо останній день строку подання податкової декларації припадає на вихідний або святковий день, то останнім днем строку вважається операційний день, що настає за вихідним або святковим днем.

Граничні строки подання податкової декларації можуть бути збільшені за правилами та на підставах, які передбачені цим Кодексом.

Відповідно до п. 50.1 ст. 50 ПК України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених ст.102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, по містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов`язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.

Платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов`язання минулих податкових періодів, зобов`язаний, за винятком випадків, установлених п. 50.2 цієї статті:

а) або надіслати уточнюючий розрахунок сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку. Цей штраф не застосовується у разі подання уточнюючого розрахунку до податкової декларації з податку на прибуток підприємств за попередній податковий (звітний) рік з метою здійснення самостійного коригування відповідно до ст. 39 цього Кодексу або при визначенні бази оподаткування відповідно до пп. 1419 13 п.4.91 ст.141 ПК України у разі здійснення контрольованих операцій, якщо їх умови не відповідають принципу «витягнутої руки», у строк не пізніше 1 жовтня року, наступного за звітним;

б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов`язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п`яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов`язання з цього податку.

Якщо після подачі декларації за звітний період платник податків подає нову декларацію з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний період або подає у наступних податкових періодах уточнюючу декларацію внаслідок виконання вимог пункту 169.4 статті 169 цього Кодексу, то штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються.

За п. 50.2 ст. 50 ПК України платник податків під час проведення документальних планових та позапланових перевірок (з урахуванням термінів продовження, зупинення або перенесення термінів її проведення) не має права подавати уточнюючі податкові декларації (розрахунки) до поданих ним раніше податкових декларацій з відповідного податку і збору за звітний (податковий) період, який перевіряється контролюючим органом.

Це правило не поширюється на випадки, встановлені абзацом третім пункту 50.1 статті 50 цього Кодексу.

У разі якщо платник податків подає уточнюючий розрахунок до податкової декларації, поданої за період, що перевірявся, або не подає уточнюючий розрахунок протягом 20 робочих днів після дати складення довідки про проведення електронної перевірки, якою встановлено порушення податкового законодавства, відповідний контролюючий орган має право на проведення позапланової перевірки платника податків за відповідний період (п. 50.3 ст. 50 ПК України).

Порядок заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість затверджено наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 №21 (далі - Порядок №21).

Абзацом 2 п. 1 розд. ІІІ Порядку №21 визначено, що до податкової декларації вносяться дані податкового обліку платника окремо за кожний звітний (податковий) період без наростаючого підсумку.

Відповідно до абз. 1 п. 6 розд. ІІІ Порядку №21, дані, наведені в податковій звітності мають відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника.

Після подання декларації за звітний (податковий) період платник податку має право до закінчення граничного терміну подання декларації за такий самий період подати нову декларацію з виправленими показниками (п. 20 розд. ІІІ Порядку №21).

За п.1 та 2, 3 розділу IV Порядку №21 у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 глави 9 розділу II Кодексу) платник податку самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним декларації, він зобов`язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої декларації за формою, встановленою на дату подання уточнюючого розрахунку.

Внесення змін до податкової звітності за результатами самостійного виявлення помилок здійснюється у порядку, визначеному статтею 50 розділу II Кодексу.

У разі виправлення помилок у рядках поданої раніше декларації, до яких повинні додаватися додатки, до уточнюючого розрахунку повинні бути додані відповідні додатки, що містять інформацію щодо уточнених показників.

Рядок 9 декларації передбачає заповнення платником податків усього податкових зобов`язань (сума значень рядків (1.1 + 1.2 + 1.3 + 4.1 + 4.1.1 (-/+) + 4.2 + 4.2.1 (-/+) + + 4.3 + 4.3.1 (-/+) + 6.1 (-/+) + 6.2 (-/+) + 7 (-/+) + 8) колонки Б) відповідно до розділу V Порядку №21,

Відповідно, зазначені вище норми ПК України щодо вимог до подання податкової звітності з ПДВ для великих та середніх підприємств, передбачають подання податкової звітності зокрема за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця. Контролюючий орган в свою чергу зобов`язаний прийняти податкову декларацію в разі дотримання платником податків вимог до реквізитів при її заповненні, що виключає перевірку показників податкової декларації. Суд відмічає, що в декларації платником податку зазначаються дані вказані в складеній на підставі первинних документів податковій накладній та після подання декларації за звітний (податковий) період платник податку має право до закінчення граничного терміну подання декларації за такий самий період подати нову декларацію з виправленими показниками. Так, норми ПК України передбачають, що в разі якщо платник податків самостійно виявив помилку у складеній та поданій за попередні податкові періоди податковій декларації, то він зобов`язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку та платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.

Згідно з п. 201.1 ст.201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений ПК України термін.

Згідно з п.201.10 ст.201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків:

для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені;

для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені;

для зведених податкових накладних та/або розрахунків коригування до таких зведених податкових накладних, складених за операціями, визначеними пунктом 198.5 статті 198 та пунктом 199.1 статті 199 цього Кодексу, - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем місяця, в якому вони складені;

для розрахунків коригування, складених постачальником товарів/послуг до податкової накладної, що складена на отримувача - платника податку, в яких передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, - протягом 15 календарних днів з дня отримання такого розрахунку коригування до податкової накладної отримувачем (покупцем).

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

За п. 89 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України передбачено, що тимчасово, протягом дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, та шести місяців після місяця, в якому воєнний стан буде припинено або скасовано, реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється з урахуванням таких граничних строків:

для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до 5 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені;

для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 18 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені;

для розрахунків коригування, складених постачальником товарів/послуг до податкової накладної, що складена на отримувача - платника податку, в яких передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, - протягом 18 календарних днів з дня отримання такого розрахунку коригування до податкової накладної отримувачем (покупцем).

Відповідно до п.192.1 ст. 192 ПК України, якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов`язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Розрахунок коригування до податкової накладної не може бути зареєстрований в Єдиному реєстрі податкових накладних пізніше 1095 календарних днів з дати складання податкової накладної, до якої складений такий розрахунок коригування.

Розрахунок коригування, складений постачальником товарів/послуг до податкової накладної, яка складена на отримувача платника податку, підлягає реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних:

постачальником (продавцем) товарів/послуг, якщо передбачається збільшення суми компенсації їх вартості на користь такого постачальника або якщо коригування кількісних та вартісних показників у підсумку не змінює суму компенсації;

отримувачем (покупцем) товарів/послуг, якщо передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, для чого постачальник надсилає складений розрахунок коригування отримувачу.

Відповідно до абз. 5 п. 192.1 ст. 192 ПК України, розрахунок коригування до податкової накладної складається також у випадку виправлення помилок, допущених при складанні податкової накладної, у тому числі не пов`язаних із зміною сум компенсації вартості товарів/послуг.

Підпунктом 192.1.1 пункту 192.1 ст. 192 ПК України визначено, що якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податків постачальника, то:

а) постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов`язань за результатам податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок:

6) отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв`язку отриманням таких товарів/послуг.

Абзацом 2 підпункту 192.1.1 пункту 192.1 ст. 192 ПК України визначено, що постачальник має право зменшити суму податкових зобов`язань лише після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунку коригування до податкової накладної.

Таким чином, ПК України визначає порядок подання податкової накладної для реєстрації її в ЄРПН за наслідками вчинених господарських операцій платником податків із контрагентами та у випадку помилкового складання податкової накладної на операцію з постачання товарів/послуг та реєстрації їй в ЄРПН платник податку, з метою виправлення допущеної помилки, має право згідно з п. 192.1 ст. 192 ПК України скласти розрахунок коригування до помилкової податкової накладної та такий розрахунок коригування підлягає реєстрації в ЄРПН покупцем (отримувачем) товарів/послуг, з дотриманням визначених термінів реєстрації.

Згідно з наведеним у ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначенням, первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 цього Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення.

Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Суд відмічає, що згідно з п. 44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Складання первинних документів здійснюється з врахуванням сутності господарської операції (відносин); відповідності змісту операції, що зафіксовані в документах, реальним обставинам; прийняття до обліку та виконання лише документів на операції, що не суперечать нормативно-правовим актам, не завдають шкоди державі, підписаних уповноваженими на те особами; введення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності з обов`язковим врахуванням вимог, встановлених відповідними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку.

Якщо ж фактичного здійснення господарської діяльності не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення бухгалтерського обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбаченні чинним законодавством. З урахуванням викладеного, для підтвердження даних бухгалтерського обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Таким чином, відображенню у податковій звітності підлягає лише та господарська операція, яка фактично відбулась, а не та, зміст якої лише був відображений в первинних документах. Тому, така господарська операція спрямована лише на формування платником валових витрат та податкового кредиту у зв`язку із відображенням її змісту у первинних документах.

У висновку, формування та відшкодування податкового кредиту можливо лише у разі підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, що узгоджується із висновками Верховного Суду сформованими у постановах від 11.12.2018 у справі №2а-17610/12/2670, від 04.04.2018 у справі №810/4751/13-а .

Також, суд відмічає, що сума податку для включення до податкового кредиту повинна бути підтверджена, крім того, податковою накладною, виписаною постачальником на операцію з постачання товару (послуг) і зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних, що узгоджується із правовими висновками Верховного Суду сформовані, серед інших, у постанові від 28.03.2024 у справі №818/529/16.

Як встановлено судом позивачем ТОВ «Террафуд» була податкова декларація з ПДВ за квітень 2024 року подана 20.05.2024 реєстраційний номер 9135632125, в останній день строку її подання та була прийнята контролюючим органом. Під час її формування товариством було виявлено наявність помилково складеної податкової накладної №986 від 22.04.2024 на суму ПДВ в розмірі 7 971 419,00 грн., у зв`язку з чим не було включено показники за даною податковою накладною до спірної податкової декларації з ПДВ за квітень 2024 року.

Суд, за наявними у справі доказами, враховує, що ТОВ «Террафуд» протягом квітня 2024 року мало господарські відносини з ТОВ «Б.МК» (код ЄДРПОУ 39387655) в рамках виконання раніше укладених господарських договорів: Договір № ГП-1 від 29.03.2023; Договір № ТР-1 від 29.03.2023; Договір № 9 від 30.01.2023.

Згідно з договором № 9 від 30.01.2023 ТОВ «Террафуд» отримало від ТОВ «Б.МК» у квітні 2024 року попередню оплату за молочну продукцію на 10 200 000 грн., в т.ч. ПДВ 1 700 000 грн., у зв`язку з чим було виписано та зареєстровано у ЄРПН наступні податкові накладні: 30.04.2024 № 786 на 2 500 000,00 грн., №787 на 2 400 000,00 грн., №788 на 2 000 000,00 грн., №789 на 1 800 000,00 грн., № 790 на 1 500 000,00 грн.

За договором № ГП-1 від 29.03.2023 р. ТОВ «Террафуд» реалізувало до ТОВ «Б.МК» продукцію на загальну суму 145 145,09 грн., в т.ч. ПДВ 24 190,85 грн., у зв`язку з чим було виписано та зареєстровано у ЄРПН податкову накладну № 1123 від 22.04.2024.

Згідно з договором № ТР-1 від 29.03.2023 р. ТОВ «Террафуд» реалізувало до ТОВ «Б.МК» товарно-матеріальні цінності на загальну суму 113 288,40 грн., в т.ч. ПДВ 18 881,40 грн., у зв`язку з чим було виписано та зареєстровано податкову накладну № 997 від 30.04.2024.

Відповідач за даною справою не заперечує щодо помилкового складення ТОВ «Террафуд» податкової накладної №986 від 22.04.2024 на суму ПДВ в розмірі 7 971 419,00 грн., але вважає, що платник податків мав подати розрахунок коригувань до податкової накладної.

Суд вважає необхідним зробити висновок, що в даній справі за встановленими обставинами, позивач ТОВ «Террафуд», враховуючи строки подання податкової накладної на реєстрацію в ЄРПН та розрахунку коригування, не мав правових підстав для подання розрахунку коригування, оскільки господарської операції на суму ПДВ 7 971 419,00 грн. не підтверджено первинними документами, в свою чергу коригування можливо подати лише в разі усунення неточностей в показниках.

При вирішенні даної справи суд наголошує, що в разі встановлення контролюючим органом виявлення розбіжностей даних податкової декларації та даних Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення контролюючими органами документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг (п. 201.10 ст. 201 ПК України), що відповідно матиме наслідки встановлення заниження податкових зобов`язань та застосування до платника податку штрафної санкції за порушення норм податкового законодавства.

Таким чином, зважаючи на викладене у сукупності та враховуючи незаконність проведення контролюючим органом перевірки, результати якої оформлені актом камеральної перевірки № 1699/5/31-00-04-01-03-26/36867724 від 19.06.2024, суд дійшов висновку, що вказані обставини унеможливлюють виникнення правових наслідків такої перевірки, у тому числі, визначення за її наслідками грошових зобов`язань оскаржуваним у цій справі податковим повідомленням-рішенням від 29.07.2024 № 1683/Ж10/31-00-04-01-03-31.

Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

За ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 74 КАС України).

Відповідно до ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування та питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі (абз. 2 ч. 2 ст. 77 КАС України).

У висновку, суд визнає протиправним та скасовує податкові повідомлення - рішення від 29.07.2024 № 1683/Ж10/31-00-04-01-03-31, оскільки таке рішення не відповідає вимогам ч. 2 ст. 2 КАС України. Протилежного відповідачем суду не доведено, належних та достатніх доказів не надано.

Згідно ч. ч. 1-4 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 5 ст. 242 КАС України).

Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані.

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «RuizTorija v. Spain» від 9 грудня 1994 р., статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Згідно з вимогами пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Згідно положень ч.1 ст. 139 КАС України сплачений позивачем судовий збір у сумі 30 280,00 грн. за подання позову до суду підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача у повному розмірі.

Інших витрат на час прийняття судом рішення позивачем по справі до стягнення не заявлено.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Террафуд» - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 29.07.2024 № 1683/Ж10/31-00-04-01-03-31.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Террафуд» (03037, вул. Зеленогірська, 8, Солом`янський район, м. Київ; код ЄДРПОУ 36867724) за рахунок бюджетних асигнувань Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (02068, вул. Кошиця, 3, м. Київ; код ЄДРПОУ 44082145) витрати по сплаті судового збору у сумі 30 280,00 (тридцять тисяч двісті вісімдесят гривень 00 копійок) грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Войтович І.І.