Постанова

від 24.12.2007 по справі 2-23/8507.1-2007а

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

2-23/8507.1-2007А

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ  АПЕЛЯЦІЙНИЙ    

ГОСПОДАРСЬКИЙ   СУД

Постанова

Іменем України

 21 грудня 2007 року   Справа № 2-23/8507.1-2007А

                    Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                                                  Лисенко В.А.,

суддів                                                                      Фенько Т.П.,

                                                                                          Ткаченка М.І.,

секретар судового засідання                                        Суровикіна М.С.                              

за участю представників сторін:

позивача: не з'явився,

відповідача: Сабурова Н.І., довіреність № 300 від 19.07.2007,

3 особи: не з'явився,

розглянувши апеляційну скаргу Кримського республіканського відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя  Іщенко І.А.) від 01.10.2007 у справі №2-23/8507.1-2007А

за позовом           Кримського республіканського відділення Фонду соціального захисту інвалідів (пр. Кірова, 51-52/10-а, місто Сімферополь, 95017)

до           Приватного підприємства "Блокпост" (вул. Шалфейна, 1, місто Сімферополь, 95000; вул.Полігонна, 60, місто Сімферополь, 95000)

3 особа:  Сімферопольський міський центр зайнятості (вул. Р. Люксембург, 7, місто Сімферополь, 95000)

про стягнення 17490,00 грн.

                                                            ВСТАНОВИВ:

Кримське Республіканське відділення Фонду соціального захисту інвалідів  звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до Приватного підприємства  „Блокпост”  про стягнення  штрафних санкцій за нестворення  робочих місць для працевлаштування інвалідів у сумі  17490,00 грн. Доводи мотивовані тим, що в порушення вимог статті 19 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” № 875-XII від 21.03.1991 відповідач у 2004 році не створив жодного робочого місця, а тому повинен сплачувати штрафні санкції.

          Відповідач позов не визнав у зв'язку з тим, що характер діяльності підприємства не дозволяє працевлаштовувати інвалідів.

          Справа судами розглядалась неодноразово.

          Постановою господарського суду Автономної Республіки Крим від 01.10.2007 у справі №  2-23/8507.1-2007А (суддя Іщенко Г.М.)  у позові відмовлено.

          Постанова суду мотивована тим, що загальною діяльністю підприємства є охоронна діяльність, яка потребує  обов'язкового ліцензування. Тому, Приватне підприємство  здійснює свою діяльність,  керуючись спеціальними нормативними актами, що регулюють  цей вид діяльності. Враховуючи специфіку роботи охоронного підприємства та приймаючи до уваги, що відповідач не  відноситься до  суб'єктів господарювання  зі звичайними  умовами праці, суд дійшов висновку про  неможливість  працевлаштування інвалідів вказаним підприємством, що тягне відмову у задоволенні позову.

          Не погодившись з постановою суду, Кримське республіканське відділення Фонду соціального захисту інвалідів  звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову та задовольнити позовні вимоги. Сторона вказує на порушення судом першої інстанції норм матеріального права.  

Позивач вважає, що стаття 19  Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” № 875-XII від 21.03.1991 передбачає створення робочих місць  для  інвалідів  підприємствами (об'єднаннями), установами, організаціями незалежно від форм власності і господарювання., якщо інше не передбачено Законом. На 2004 рік таких Законів було 5: Закон України „Про залізничний транспорт” № 273/96-ВР від 04.07.1996 (частина 4 статті15); Закон України  „Про автомобільний транспорт” № 2344-III від 05.04.2001 (частина 3 статті 19); Закон України „Про електроенергетику” № 575/97-ВР від 16.10.1997 (частина 8 статті 21); Закон України „Про поштовий зв'язок” № 2759-III від 04.10.2001 (частина 5  статті 16);           Закон України „Про  телекомунікації” № 280-ІV від 18.11.2003 (частина 4 статті 41).  

Підприємства, на яких більшість працівників охоронці, у цих спеціальних Законах не зазначено. Тому, Приватне підприємство „Блокпост” повинно виконувати норматив, вказаний у статті 19 Закону України № 875-XII від 21.03.1991.

          Більш детальніше доводи вказані у скарзі.

 У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, а скаргу позивача –без задоволення.

          У судове засідання представники позивача та третьої особи не з'явились, про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.

          Судова колегія вважає можливим розглянути справу за відсутністю вказаних сторін, оскільки згідно з частиною 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України  неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду,  не перешкоджає судовому розгляду справи.

          Перевіривши  постанову суду відповідно до вимог статей 195, 196 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія встановила таке.

На Приватному  підприємстві „Блокпост”  у 2004 році працювало 149 штатних  робітників, з яких 140 - це охоронці.

Згідно статті 19 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” № 875-XII від 21.03.1991 для підприємств (об'єднань), установ, організацій незалежно від форм власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі 4 % від загальної чисельності тих, що працюють, а якщо працює від 15 до 25 чоловік - в кількості одного робочого місця, якщо інше не передбачене законом.

Таким чином, відносно відповідача норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів –5 осіб.

Фактично на підприємстві не створено у 2004 році  жодного робочого місця.

Матеріали справи вказують на те, що у Приватному підприємстві  „Блокпост” жодний інвалід  у 2004 році не був працевлаштованим, а також не  створено жодного  робочого місця для працевлаштування інвалідів.

Матеріали справи вказують на те, що  відповідачем впродовж 2004 року не було зроблено жодної дії щодо виконання нормативу, оскільки  підприємство не зверталось до міського центру зайнятості зі звітами за формою 3-ПН, які є щомісячною звітністю, не зверталось у інші  інстанції, на які згідно статті 18 Закону покладено обов'язок працевлаштування інвалідів, не проводило атестацію робочих місць для працевлаштування інвалідів, тобто взагалі не займалось цим питанням.

Відповідно до статті 20 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” № 875-XII від 21.03.1991 підприємства (об'єднання), установи, організації незалежно від форм власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж встановлено нормативом, передбаченим частиною 1 статті 19 цього Закону, щорічно сплачують відповідним відділенням Фонду України соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (у об'єднанні), установі, організації за кожне робоче місце не зайняте інвалідом.

Виконанням нормативу робочих місць вважається працевлаштування роботодавцем, інвалідів, для яких це місце роботи є основним.

Крім того, зі змісту статей 19 й 20 Закону України № 875-XII від 21.03.1991  вбачається, що штраф має компенсаційну форму за невиконання нормативу, оскільки згідно статті 20 Закону суми штрафних санкцій використовуються Фондом для фінансування соціальних витрат на професійне навчання непрацюючих інвалідів, видачу підприємствам цільових кредитів на створення робочих місць для інвалідів, надання фінансової допомоги на здійснення заходів по соціальній, трудовій, фізкультурно-оздоровчій і професійній реабілітації інвалідів і т.п., і у суб'єкта підприємницької діяльності є альтернативний обов'язок - або виконання нормативу шляхом працевлаштування інвалідів або оплата штрафних санкцій. Це опосередковано підтверджується формою звітності № 10-ПІ, відповідно до якої підприємство самостійно визначає суму коштів, що підлягає сплаті за невиконання нормативу.

Судова колегія не погоджується з висновком суду щодо звільнення відповідача від сплати штрафних санкцій у зв'язку з характером праці.

Наявність даного факту не є причиною для звільнення  підприємства від відповідальності за невиконання нормативу, передбаченого статтею 19 Закону України № 875-XII від 21.03.1991, тому що в даній статті говориться, що для підприємств установлений норматив у розмірі 4 % незалежно від видів діяльності підприємства, якщо інше не передбачено Законом.

На 2004 рік таких Законів було 5:

-          Закон України „Про залізничний транспорт” № 273/96-ВР від 04.07.1996, частина 4 статті 15 - підприємства й організації залізничного транспорту загального користування - при розрахунку нормативу згідно статті 19 Закону України № 875-XII від 21.03.1991 враховується чисельність працівників,  зайнятих у підсобно-допоміжній діяльності;

-          Закон України „Про електроенергетику” № 575/97-ВР від 16.10.1997, частина 8 статті 21 - підприємства електроенергетики - враховується чисельність працівників, зайнятих у непромисловому виробництві;

-          Закон України „Про поштовий зв'язок” № 2759-III від 04.10.2001, частина 5  статті 16 - Національний оператор поштового зв'язку - враховується загальна кількість персоналу, за винятком чисельності листонош, водіїв і працівників, що зайняті на роботах з важкими і небезпечними умовами праці;

-          Закон України „Про автомобільний транспорт” № 2344-III від 05.04.2001, частина 3 статті 19 - підприємства-перевізники - враховується при розрахунку нормативу загальна чисельність працюючих, крім водіїв;

-          Закон України „Про  телекомунікації” №   1280-IV від   18.11.2003,  частина 4  статті 41   - оператори телекомунікацій і провайдери телекомунікацій - враховується при розрахунку нормативу загальна чисельність працівників без обліку зайнятих у важких, шкідливих умовах і на роботах  з підвищеною небезпекою.

Підприємства, на яких більшість працівників охоронці, у цих спеціальних Законах не зазначено, тому Приватне підприємство „Блокпост” повинно виконувати норматив, вказаний у статті 19 Закону України № 875-XII від 21.03.1991.

Оскільки держава гарантує соціальний захист інвалідів, вона здійснює виконання цієї програми двома засобами: перший - шляхом зобов'язання підприємства створити для інваліда робоче місце (тобто забезпечити його роботою) з виникаючими наслідками (одержання зарплати, лікарняних, відпускних, матеріальної допомоги, пенсійне забезпечення, страхування та інші) та другий - шляхом фінансування витрат бюджету на соціальне забезпечення інвалідів, що не працюють.

При таких обставинах, враховуючи Закон України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” № 875-XII від 21.03.1991, судова колегія погоджується з доводами апеляційної скарги, що підприємства, організації зобов'язані створити робоче місце для інваліда, тобто виконати норматив, або перерахувати до Державного бюджету відповідну суму штрафних санкцій, за рахунок яких держава в особі відповідних уповноважених органів влади забезпечує соціальну підтримку інвалідів, в т.ч. і тих, що не працюють (перша група інвалідності, пенсіонери-інваліди, діти-інваліди та інші).

          Оскільки постанову суду прийнято з порушенням норм  матеріального права, вона підлягає скасуванню.

При прийнятті нового рішення у справі, судова колегія задовольняє позовні вимоги позивача на підставі вищевказаного та згідно розрахунку, створеного позивачем  (а.с.7)  стягує з відповідача на користь позивача 17490,00 грн. штрафних санкцій за нестворення  робочих місць для інвалідів у Приватному підприємстві  „Блокпост” у 2004 році.

          Керуючись статтями 195, 196, 198 (пункт 3), 202, 205 (частина 2), 207 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

                                                            ПОСТАНОВИВ:          

Апеляційну скаргу Кримського республіканського відділення Фонду соціального захисту інвалідів задовольнити.

Постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 01.10.2007 у справі № 2-23/8507.1-2007А скасувати.

Прийняти нову постанову.

Стягнути з Приватного підприємства "Блокпост" (вул.Полігонна, 60, місто Сімферополь, 95000, ОКПО 31095773, МФО 384481, р/р 260040132676 в Кримській філії ВАТ "Инпромбанк")  на користь  Кримського республіканського  відділення Фонду соціального захисту інвалідів  (пр.Кірова, 51-52/10а, місто Сімферополь, 95017, інших реквізитів немає)  17490,00 грн. штрафних санкцій  та на користь державного бюджету України 174,90 грн.  судового збору.

Господарському суду Автономної Республіки Крим  видати виконавчі  листи.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення.

Постанову може бути оскаржено в порядку і строки, передбачені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя                                                  В.А. Лисенко

Судді                                                                                Т.П. Фенько

                                                                                М.І. Ткаченко