Рішення

від 20.01.2025 по справі 340/7183/24

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2025 року м. Кропивницький Справа № 340/7183/24

Кіровоградсьий окружний адміністративний суд у складі судді Казанчук Г.П., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Кіровоградській області про визнання протиправною та скасування постанови,

ВИКЛАД ОБСТАВИН:

ОСОБА_1 , через свого представника адвоката Боровського Валерія Антоновича, звернулась до суду з позовною заявою, в якій просить визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №ПШ 053570 від 15.10.2024 року, Відділу державного нагляду (контролю) у Кіровоградській області Державної служби України з безпеки на транспорті відносно ОСОБА_1 , якою застосовано адміністративно-господарський штраф у сумі 17000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті під час проведення рейдової перевірки був зупинений належний їй на праві власності транспортний засіб MERCEDES-BENZ державний номер НОМЕР_1 під керуванням водія, її чоловіка позивача - ОСОБА_2 . В ході перевірки було виявлено відсутність у водія ТТН на вантаж, що перевозився. Проте, на пояснення водія, що фото ТТН знаходиться на телефоні, а також що даний вантаж (цибуля) придбаний для власних потреб, представник Укртрансбезпеки не реагував. Не були прийняті до уваги вказані пояснення і під час розгляду акту перевірки. Вказує, що норми Закону України «Про автомобільні перевезення» на позивача не поширюються, оскільки вона не має статусу суб`єкта господарювання, а перевезення вантажу здійснювалося чоловіком ОСОБА_2 на власному транспортному засобі, вантаж придбаний за власні кошти та для власних потреб.

Державною служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Кіровоградській області (надалі відповідач) надав суду відзив на позовну заяву, у якому заперечив проти задоволення позовних вимог. На обґрунтування заперечень зазначає, що під час рейдової перевірки був зупинений транспортний MERCEDES-BENZ державний номер НОМЕР_1 , що належить на праві власності позивачу. На вимогу державного інспектора водієм не було надано ТТН або інший документ на вантаж, який перевозився. За результатами розгляду справи було винесено постанову ПШ №053570, якою встановлено порушення абзацу 3 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» та накладено штраф на позивача у розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян. Зауважує, що стаття 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» не містить вказівки про застосування штрафу тільки до автомобільного перевізника зі статусом суб`єкта господарювання.

12.11.2024 ухвалою Кіровоградського окружного суду відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у порядку письмового провадження). Вказаною ухвалою сторонам встановлено процесуальний строк для подання заяв по суті справи, а також витребувано у ФГ ''Алмаз'' додаткову інформацію.

Вказану ухвалу двічі було направлено до ФГ ''Алмаз'', проте витребуваної інформації до суду не надійшло.

Дослідивши та оцінивши докази, проаналізувавши норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, суд, -

УСТАНОВИВ:

Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 від 04.07.2024 року власником автомобіля є позивач ОСОБА_1 (а.с.26).

20.08.2024 року о 11.50 год. на автодорозі М30 Стрий Умань Дніпро Ізварене був

зупинений вантажний фургон MERCEDES-BENZ д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням водія, чоловіка позивача - ОСОБА_2 , представником Укртрансбезпеки з метою проведення рейдової перевірки щодо додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.

За результатом перевірки представником відповідача був складений акт № АР 062278 від 20.08.2024 року про виявлення порушення - перевезення вантажу за відсутності на момент проведення перевірки документів, а саме товарно-транспортної накладної на вантаж або інший документ передбачений Законом (надалі акт перевірки, а.с. 25).

У акті перевірки водій вказав про те, що ТТН знаходиться на вайбері, а перевіряючий відмовився прийняти фото ТТН.

Під час розгляду акту перевірки, 01.10.2024 року позивач надавала свої пояснення, щодо даної ситуації, вказуючи, що норми Закону України «Про автомобільні перевезення» на неї не поширюються, оскільки вона не має статусу суб`єкта господарювання, а перевезення вантажу здійснювалося чоловіком ОСОБА_2 на власному транспортному

засобі, вантаж придбаний за власні кошти та для власних потреб. Під час розгляду, позивач подала клопотання про відкладення розгляду, у зв`язку з чим розгляд справи був відкладений до 15.10.2024 року.

15.10.2024 року позивач не з`явилась на розгляд справи, хоча про дату розгляду була повідомлена належним чином.

В.о. начальника відділу державного нагляду (контролю) у Кіровоградській області Кіровоградській області О. Хорзеєва прийнято постанову від 15.10.2024 року №ПШ №053570, якою ОСОБА_1 визнана винною в порушенні абз.3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» та притягнула до відповідальності в вигляді адміністративно-господарського штрафу в сумі 17000,00 грн (надалі спірне рішення, а.с.24).

Отже, правомірність та законність спірного рішення є предметом спору, переданого на вирішення адміністративного суду.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту в Україні визначено Законом України «Про автомобільний транспорт» №2344-III від 05.04.2001 з наступними змінами та доповненнями (далі - Закон №2344-III).

Згідно з частиною 7 статті 6 Закону №2344-III центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює, зокрема, державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм та стандартів на автомобільному транспорті; габаритно-ваговий контроль транспортних засобів у зонах габаритно-вагового контролю, вимоги до облаштування та технічного оснащення яких затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері автомобільного транспорту.

Постановою Кабінету Міністрів України №103 від 11.02.2015 затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті (далі - Положення №103), у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин.

Згідно з пунктом 1 Положення №103 Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

Пункт 4 Положення №103 передбачає, що основними завданнями Укртрансбезпеки, зокрема, є реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування, міському електричному, залізничному транспорті.

Відповідно до пункту 8 Положення №103 Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Процедуру проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт визначає Порядок проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567 (далі - Порядок №1567), у редакції на момент виникнення спірних правовідносин.

Пунктом 4 Порядку №1567 передбачено, що рейдові перевірки (перевірки на дорозі) на автомобільному транспорті проводяться посадовими особами Укртрансбезпеки та її територіальних органів (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) згідно з додатком 1-1, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку.

За приписами пунктів 13 - 15 Порядку №1567 графік проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) складається та затверджується керівником або заступником керівника Укртрансбезпеки або її територіального органу з урахуванням стану аварійності, періоду, що пройшов від попередньої перевірки, забезпечення належного рівня транспортного обслуговування в окремих регіонах, інформації про діяльність осіб, що незаконно надають послуги з перевезень, перевірки дотримання умов перевезень, визначених дозволом (договором) на перевезення, та інших обставин.

Рейдовою перевіркою (перевіркою на дорозі) є перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об`єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.

Під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) перевіряється, зокрема, наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.

Отже, відповідачу надано право здійснювати державний контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.

Згідно п. 8 Положення №103 Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Відповідно до пунктів 18 пункту 12 Положення №103, голова Укртрансбезпеки приймає на роботу та звільняє з роботи в порядку, передбаченому законодавством про працю, працівників Укртрансбезпеки.

Згідно пунктів 25, 27 Порядку №1567 справа про порушення розглядається в територіальному органі Укртрансбезпеки за місцезнаходженням автомобільного перевізника або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи автомобільного перевізника) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.

За наявності підстав керівник територіального органу Укртрансбезпеки або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.

Відповідно до частини 1 статті 48 Закону №2344-III автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

- для автомобільного перевізника документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

- для водія посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

При цьому, суд звертає увагу на те, що Законом №2344-ІІ передбачена відповідальність у виді адміністративно-господарського штрафу саме до автомобільних перевізників.

Так, згідно зі статтею 1 Закону №2344-ІІІ автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Разом з тим, за змістом частини 1 статті 33 Закону №2344-ХІІ автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб`єкт господарювання, який відповідно до законодавства надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовується на законних підставах.

Відповідно до ст. 60 Закону №2344-ІІІ за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи, зокрема, за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Суд зазначає, що положення статті 60 згаданого Закону застосовуються виключно до автомобільного перевізника і не можуть бути застосовані до особи, яка не є учасником правовідносин, щодо яких компетентним органом проводиться перевірка дотримання законодавства про автомобільний транспорт.

Таким чином, з аналізу наведених вище правових норм суд вважає, що відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт, передбачена абзацом 3 частини першої статті 60 Закону №2344-ІІІ, застосовується до автомобільних перевізників - суб`єктів господарювання.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 07.12.2023 у справі №620/18215/21 та від 12.06.2024 у справі №140/2050/22.

Щодо документів, на підставі яких визначається перевізник, то суд зазначає, що Закон №2344-ІІІ не визначає єдиного документа, яким у спірних правовідносинах має підтверджуватися статус перевізника.

У статті 50 Закону №2344-ІІІ визначено, що договір про перевезення вантажу автомобільним транспортом укладається відповідно до цивільного законодавства між замовником та виконавцем у письмовій формі (договір, накладна, квитанція тощо).

Згідно з підпунктом 11.1 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363 (далі - Правила № 363) основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.

Товарно-транспортну накладну суб`єкт господарювання може оформлювати без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім`я, по батькові) Перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які дають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора. Відповідно до статті 1 Закону №2344-ІІІ товарно-транспортна накладна - це єдиний для всіх учасників транспортного процесу (крім фізичних осіб, які здійснюють перевезення вантажу за рахунок власних коштів та для власних потреб) документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, який складається у паперовій та/або електронній формі та містить обов`язкові реквізити, передбачені цим Законом та правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом.

Таким чином, статус перевізника може підтверджуватися, зокрема, договором про перевезення вантажу, накладними (товарно-транспортними накладними), квитанціями тощо.

У постанові від 23.08.2023 у справі №600/1407/22-а Верховний Суд зауважив, що автомобільним перевізником є той, хто за умовами договору (із замовником) про перевезення вантажу надає відповідну послугу (статті 33, 50 Закону № 2344-III). Надання послуги з перевезення вантажів може передбачати використання (на законних підставах) транспортного засобу, який належить іншій особі, але ця обставина не змінює правового статусу перевізника в цих правовідносинах, особливо коли йдеться про застосування відповідальності, передбаченої частиною першої статті 60 Закону № 2344-III.

Тож, при встановленні посадовими особами органу державного контролю факту перевезення вантажів з недотриманням Закону № 2344-III, джерелом інформації про суб`єкта відповідальності за таке порушення законодавства про автомобільний транспорт є насамперед відомості товарно-транспортної накладної, яка супроводжує вантаж, про автомобільного перевізника, оскільки перевізник може не співпадати з водієм, який керує транспортним засобом, чи власником (користувачем) транспортного засобу, зазначеним у реєстраційних документах.

Відповідно до відео матеріалів проведеної перевірки, перевезення вантажу (цибулі) здійснювалося не позивачем особисто, а її чоловіком. Тобто, у цьому випадку, контролюючий орган повинен був пересвідчитись щодо особи автомобільного перевізника. Водночас, перевізником було визнано саме власника транспортного засобу, а не водія, який здійснював перевезення.

Верховний Суд у своїй постанові від 21.12.2023 у справі № 280/2150/23 зазначив, що на основі самих лише реєстраційних документів на транспортний засіб не можливо визначити суб`єкта, який має нести відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт. Ці вихідні дані орган контролю отримує на місці перевірки, тоді як постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу виноситься за результатами розгляду справи в територіальному органі Укртрансбезпеки і саме під час її розгляду і має бути встановлений суб`єкт (особа порушника), який, у розумінні частини першої статті 60 Закону № 2344-ІІІ, має нести відповідальність за порушення вимог цього Закону.

Судом також встановлено про відсутність будь яких доказів, які б свідчили про те, що позивачем здійснювались перевезення вантажу саме як перевізником. Доводи представника позивача, що перевезення вантажу здійснювалось для власних потреб не спростовані жодним належним та допустимим доказом.

За змістом частини 1 статті 238, частини 1 статті 239 Господарського кодексу України (далі - ГК України), за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб`єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади адміністративно-господарські санкції, до яких відноситься адміністративно-господарський штраф.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 241 ГК України адміністративно-господарський штраф - це грошова сума, що сплачується суб`єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності. Перелік порушень, за які з суб`єкта господарювання стягується штраф, розмір і порядок його стягнення визначаються законами, що регулюють податкові та інші відносини, в яких допущено правопорушення.

Отже, за своєю правовою природою штраф, який застосовується до автомобільних перевізників відповідно до статті 60 Закону №2344-ІІІ, є адміністративно-господарським штрафом, а тому він може бути застосований виключно до суб`єкта господарювання та у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності у сфері автомобільного транспорту.

Матеріалами справи стверджується, що позивач, як на час складання акту перевірки, так і на момент прийняття оскаржуваної постанови не був суб`єктом господарювання, і ця обставина не заперечується відповідачем. Не є суб`єктом господарювання і водій (а.с.47), оскільки, згідно відомостей, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 05.05.2024 зареєстровано припинення підприємницької діяльності як фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 .

Надання послуги з перевезення вантажів може передбачати використання (на законних підставах) транспортного засобу, який належить іншій особі, але ця обставина не змінює правового статусу перевізника в цих правовідносинах, особливо коли йдеться про застосування відповідальності, передбаченої абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону № 2344-III. Автомобільний перевізник визначається на основі документів, якими підтверджується укладення договору перевезення вантажу. Проте відповідач застосував адміністративно-господарський штраф до позивача, як до особи, за відсутністю належних та допустимих доказів здійснення перевезення вантажу саме як автомобільним перевізником.

У постанові від 06.07.2023 у справі № 560/514/22 Верховний Суд висловив позицію щодо документу, який обов`язково повинен надаватися під час проведення рейдової перевірки посадовим особам Укртрансбезпеки під час вантажних перевезень та якій підтверджує особу перевізника у разі здійснення вантажних перевезень, а саме товарно-транспортна накладна.

Водночас, при здійсненні перевезення вантажу власним транспортам і для власних потреб, особами, які не є суб`єктами підприємницької діяльності свідчить, що позивач, у спірних правовідносинах, не може бути суб`єктом відповідальності за статтею 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".

За встановлених обставин висновок відповідача щодо допущення порушень законодавства про автомобільний транспорт позивачем, як автомобільним перевізником, не відповідає фактичним обставинам справи.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем під час розгляду справи не доведено правомірність винесеної постанови ПШ №053570 від 15.10.2024, у зв`язку з чим остання підлягає скасуванню.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає, що порушені права позивача підлягають захисту шляхом повного задоволення позову.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позов задоволено повністю, суд стягує на користь позивача судовий збір у сумі 968,96 грн, сплачений ним при поданні позовної заяви за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 241-246, 255, 263, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Кіровоградській області (вул. Героїв Маріуполя, 102, м. Кропивницький, Кіровоградська область, 25004; ЄДРПОУ 39816845) про визнання протиправною та скасування постанови задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Кіровоградській області Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу ПШ №053570 від 15.10.2024.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 968 гривень 96 копійок.

Копію рішення суду надіслати учасникам справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду у 30-денний строк, установлений статтею 295 КАС України.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду Г.П. КАЗАНЧУК