МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
20 січня 2025 р. № 400/11331/24 м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Ярощука В.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу
за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідачаУправління Служби безпеки України в Миколаївській області, вул. Спаська, 40, м. Миколаїв, Миколаївський район, Миколаївська область, 54005,
провизнання бездіяльності протиправною, стягнення середнього заробітку у сумі 114 861,24 грн,
ВСТАНОВИВ:
03 грудня 2024 року до Миколаївського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі позивач) до Управління Служби безпеки України в Миколаївській області (далі відповідач) про
визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо не проведення з позивачем повного розрахунку при звільненні з військової служби;
стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку в розмірі 114861,24 грн за час затримки виплати йому грошового забезпечення в повному обсязі при звільненні з військової служби.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 10.06.2024 його було виключено зі списків особового складу відповідача, однак з ним не був проведений повний розрахунок у день його звільнення. Остаточний розрахунок з ним відповідач фактично вчинив 30.08.2024, коли виплатив йому частину грошового забезпечення в розмірі 137575,82 гривні. Таким чином, на переконання позивача, він має право на отримання відповідно до статей 116 і 117 Кодексу законів про працю України (далі КЗпП України) середнього заробітку за весь час затримки з ним повного розрахунку при звільненні, а саме: за період з 11.06.2024 по 30.08.2024 в розмірі 114861,24 гривні.
У відзиві на позовну заяву від 20.12.2024 відповідач заперечив проти позову. Свою позицію він умотивував тим, що позивач проходив у нього військову службу, а тому на спірні правовідносини не поширюються норми КЗпП України. Питання відповідальності за затримку розрахунку при звільненні військовослужбовців не урегульовано положеннями спеціального законодавства. Крім цього, відповідач закцентував увагу на тому, що звернення працівника до суду з позовом про стягнення середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку при звільненні обмежено строками. Оскільки спірні правовідносини пов`язані зі звільненням з публічної служби і повинні вирішуватися в порядку адміністративного судочинства, то строк звернення до суду з таким позовом згідно з приписами частини п`ятої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) становить один місяць. Отож, перебіг строку звернення до суду з позовом у справі, що розглядається, розпочався 31.08.2024 (наступний день за днем здійснення виплати одноразової грошової допомоги, остаточного розрахунку при звільненні), а сплив зазначений строк відповідно 29.09.2024. Проте, позивач звернувся з цим позовом 29.11.2024, тобто з недотриманням місячного строку, установленого частиною п`ятою статті 122 КАС України.
У встановлений судом строк позивач правом на подання відповіді на відзив не скористався.
09.12.2024 Миколаївський окружний адміністративний суд постановив ухвалу про відкриття провадження у справі, про її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), а також про витребування у відповідача деяких доказів.
Відповідач подав до суду всі витребувані в нього докази.
Розглянувши заяви по суті справи, повно і всебічно з`ясувавши всі обставини адміністративної справи в їх сукупності, перевіривши їх дослідженими доказами, суд встановив наступне.
Згідно з наказом відповідача від 10.06.2024 № 114-ОС позивача виключено зі списків особового складу з 11.06.2024.
Відповідно до Довідки відповідача про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2024 до 31.08.2024 відповідач виплатив позивачу за платіжними інструкціями:
від 11.06.2024 № 730 грошове забезпечення;
від 21.06.2024 № 770 додаткову винагороду під час дії воєнного стану за травень 2024 року;
від 19.07.2024 № 946 додаткову винагороду під час дії воєнного стану за червень 2024 року;
від 30.08.2024 № 1275 одноразову грошову допомогу при звільненні.
Наказом відповідача від 28.08.2024 № 196-ОС внесено зміни до наказа відповідача від 10.06.2024 № 114-ОС в частині збільшення календарної служби для виплати одноразової грошової допомоги при звільненні на 11.06.2024.
Вважаючи, що відповідач зобов`язаний був виплатити йому також середній заробіток за весь час затримки виплати грошового забезпечення, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходив з такого.
Відповідно до частини п`ятої статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Згідно з частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Частиною першою статті 122 КАС України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Строки звернення до суду у справах щодо недотримання законодавства про оплату праці встановлені статтею 233 КЗпП України.
Враховуючи на гарантування конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю та рівність усіх працівників у цьому праві, положення статті 233 КЗпП України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов`язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною п`ятою статті 122 КАС України.
Аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 13.05.2019 у справі № 524/39/15-а, від 03.08.2023 у справі № 280/6779/22, від 18.01.2024 у справі № 240/5105/23 та рішенні Верховного Суду від 06.04.2023 у справі № 260/3564/22.
Відповідно до частин першої та другої статті 233 КЗпП України працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
Таким чином, строк звернення до суду із позовною заявою про стягнення середнього заробітку за весь час затримки виплати грошового забезпечення звільненому військовослужбовцю становить три місяці, а не один місяць, як стверджує відповідач.
Суд встановив, що зі змісту наказу відповідача від 10.06.2024 № 114-ОС слідує, що позивач проходив у відповідача військову службу.
Згідно з Довідкою відповідача про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2024 до 31.08.2024 відповідач провів остаточний розрахунок з позивачем при його звільнені 30.08.2024 шляхом виплати йому за платіжною інструкціє № 1275 одноразову грошову допомогу при звільненні в розмірі 139670,88 гривні.
Відтак строк звернення до суду з цим позовом спливає через три місяці після остаточного розрахунку відповідача з позивачем, а саме: 30.11.2024. Із позовом позивач звернувся до суду 29.11.2024, тобто з дотриманням тримісячного строку, встановленого статтею 233 КЗпП України.
Тому суд відхилив як необґрунтоване твердження відповідача про пропущення позивачем строку звернення до адміністративного суду з цим позовом.
Що стосується безпосередньо спірних правовідносин, то суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 19 Закону України «Про Службу безпеки України» кадри Служби безпеки України складають: співробітники-військовослужбовці, працівники, які уклали трудовий договір із Службою безпеки України, а також військовослужбовці строкової служби. Порядок обліку кадрів Служби безпеки України затверджується Головою Служби безпеки України.
Статтею 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» соціальний захист військовослужбовців діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Згідно з частиною другою статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Відповідно до абзацу першого частини першої статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Спеціальним законодавством, яке регулює оплату праці військовослужбовців, не встановлено відповідальність військових частин за невиплату або несвоєчасну виплату військовослужбовцю всіх належних сум. З метою забезпечення рівності прав та принципу недискримінації в цих правовідносинах суд прийшов до висновку про можливість застосування норм КЗпП України як таких, що є загальними та поширюються на правовідносини, які складаються під час звільнення з військової служби.
Аналогічний правовий висновок викладений в постановах Верховного Суду від 31.05.2018 у справі № 823/1023/16, від 05.03.2021 у справі № 120/3276/19-а і від 25.04.2024 у справі № 460/49364/22.
Згідно з частиною першою статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.
Відповідно до частини першої статті 117 КЗпП України у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.
Таким чином, у разі невиплати з вини суб`єкта владних повноважень належних військовослужбовцю при його звільненні з військової служби сум грошового забезпечення, такий суб`єкт владних повноважень повинен виплатити військовослужбовцю його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більше як за шість місяців.
Суд встановив, що згідно з наказом відповідача від 10.06.2024 № 114-ОС позивача виключено зі списків особового складу з 11.06.2024, а остаточний з ним розрахунок відповідач провів 30.08.2024, виплативши йому 139670,88 грн одноразової грошової допомоги при звільненні за платіжною інструкцією від 30.08.2024 № 1275. Час затримки становив менше шести місяців.
У Довідці про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2024 до 31.08.2024 відповідач зазначив, що виплата 30.08.2024 була проведена позивачу на підставі наказа відповідача від 28.08.2024 № 196-ОС, яким було внесено зміни до наказа відповідача від 10.06.2024 № 114-ОС у частині перерахунку календарної служби для виплати одноразової грошової допомоги при звільненні станом на 11.06.2024.
Відтак затримка виплати позивачу одноразової грошової допомоги відбулась з вини відповідача, оскільки він при виключенні позивача зі списків особового складу невірно визначив календарну службу для виплати одноразової грошової допомоги при звільненні.
Будь-яких об`єктивних причин того, чому не вівся правильний облік відповідної календарної служби для виплати грошової допомоги при звільненні під час проходження позивачем військової служби у відповідача, відповідач суду не повідомив.
За таких обставин, суд прийшов до висновку, що відповідач зобов`язаний був виплатити позивачу середній заробіток за весь час затримки, а саме: за період з 12.06.2024 по 30.08.2024, що складає 80 календарних днів, а не 81 день, як помилково зазначив позивач.
Процедура нарахування середнього заробітку працівника визначається за правилами Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 (далі Порядок № 100).
Відповідно до абзаців першого і четвертого пункту 2 Порядку № 100 обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток, надання матеріальної (грошової) допомоги або виплати компенсації за невикористані відпустки проводиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки, надання матеріальної (грошової) допомоги або виплати компенсації за невикористані відпустки.
У всіх інших випадках середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата.
Положеннями абзацу першого пункту 8 Порядку № 100 передбачено нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, на число календарних днів за цей період.
Відповідно до відповідача про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2024 до 31.08.2024 розмір грошового забезпечення позивача за квітень і травень 2024 року (останні два календарні місяці служби, що передували місяцю виключенню зі списків особового складу відповідача) відповідно становили 56557,00 грн і 33942,28 гривні.
Середньоденний заробіток позивача за останні два календарні місяці, що передували місяцю його виключення зі списків особового складу відповідача становить 1483,59 грн:
(?56557,00 (грошове забезпечення за квітень 2024 року) + ?33942,28 (грошове забезпечення за травень 2024 року)) / (30 (кількість днів квітня) + 31 (кількість днів травня)) ? ?1483,59.
Відтак середній заробіток позивача з 12.06.2024 (наступний день після дня виключення позивача зі списків особового складу відповідача) по 30.08.2024 (день остаточного розрахунку відповідача з позивачем) складає 118687,20 грн (?1483,59 (середньоденний заробіток позивачки) Х 80 (календарних днів затримки розрахунку при звільненні за період з 12.06.2024 по 30.08.2024) = ?118687,20).
Оскільки у позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача середній заробіток в розмірі 114861,24 грн, тому саме в цьому розмірі він підлягає стягненню.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню,
Позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до пункту 12 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» і не поніс документально підтверджених судових витрат, пов`язаних з розглядом цієї справи в суді. Тому розподіл судових витрат у порядку статті 139 КАС України суд не здійснював.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 22, 139, 238, 241-246, 255, 295, 297 КАС України, суд
ВИРІШИВ:
1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Управління Служби безпеки України в Миколаївській області (вул. Спаська, 40, м. Миколаїв, Миколаївський район, Миколаївська область, 54001; код ЄДРПОУ: 20001639) задовольнити повністю.
2. Визнати протиправною бездіяльність Управління Служби безпеки України в Миколаївській області щодо не проведення із ОСОБА_1 повного розрахунку при звільненні з військової служби.
3. Стягнути з Управління Служби безпеки України в Миколаївській області (вул. Спаська, 40, м. Миколаїв, Миколаївський район, Миколаївська область, 54001; код ЄДРПОУ: 20001639) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) середній заробіток в розмірі 114861 (Сто чотирнадцять тисяч вісімсот шістдесят одна) гривня 24 копійки за час затримки виплати йому грошового забезпечення в повному обсязі при звільненні з військової служби.
4. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
5. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
6. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду.
Суддя В.Г.Ярощук
Повний текст рішення складено 20 січня 2025 року
Суд | Миколаївський окружний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 20.01.2025 |
Оприлюднено | 22.01.2025 |
Номер документу | 124533943 |
Судочинство | Адміністративне |
Категорія | Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо звільнення з публічної служби, з них |
Адміністративне
Миколаївський окружний адміністративний суд
Ярощук В.Г.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні