Рішення

від 20.01.2025 по справі 400/11923/24

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 січня 2025 р. № 400/11923/24 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Ярощука В.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,

до відповідачаВійськового інституту танкових військ Національного технічного університету "Харківський політехнічний інститут", вул. Полтавський Шлях, 192, м. Харків, Харківський район, Харківська область, 61098,

провизнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

17 грудня 2024 року до Миколаївського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі позивач) до Військового інституту танкових військ Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» (далі відповідач) про

визнання протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у нездійсненні позивачу нового розрахунку матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань та грошової допомоги на оздоровлення з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, яку отримував під час проходження військової служби за 2016-2018 роки;

зобов`язання відповідача здійснити перерахунок матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань та грошової допомоги на оздоровлення позивачу, яку отримував під час проходження військової служби з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди під час проходження військової служби за 2016-2018 роки з урахуванням раніше виплачених сум;

зобов`язання відповідача виплатити позивачу матеріальну допомогу на вирішення соціально-побутових питань та грошову допомогу на оздоровлення з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди та здійснити виплату позивачу недоплачену частину за 2016-2018 роки із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44.

Позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що у період проходження ним військової служби у відповідача в 2016-2018 роках відповідач при обрахунку та виплаті йому допомоги на вирішення соціально-побутових питань та грошової допомоги для оздоровлення протиправно не включав до їх складу щомісячну додаткову грошову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій» (далі Постанова № 889). Зазначене призвело до неотримання позивачем вищевказаних виплат у повному розмірі.

У відзиві на позовну заяву від 04.01.2025 відповідач заперечив проти позову, умотивувши його тим, що на момент дії спірних правовідносин розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за спеціальним (військовим) званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців, які проходять військову службу є саме розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом на 01.01.2018, а мінімальна заробітна плата (чи її частина), тобто пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі Постанова № 704).

Позивач у встановлений судом строк правом на подання відповіді на відзив не скористався.

20.12.2024 Миколаївський окружний адміністративний суд постановив ухвалу про відкриття провадження в адміністративній справі, про її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), а також витребування у відповідача довідки про складові матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань та грошової допомоги на оздоровлення, які були нараховані та виплачені позивачу у 2016-2018 роках.

У встановлений судом строк відповідач витребуваний в нього доказ до суду не подав, про причини його ненадання не повідомив.

Дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з`ясувавши всі обставини адміністративної справи в їх сукупності, перевіривши їх дослідженими доказами, суд встановив наступне.

Позивач у період з 30.08.2016 по 27.07.2021 проходив військову службу у відповідача, що підтверджується наказами відповідача від 30.08.2016 № 195 і від 19.06.2021 № 132.

24.10.2024 позивач надіслав цінним листом з описом відповідачу заяву, в якій зокрема просив нарахувати і виплатити йому допомогу на вирішення соціально-побутових питань і грошову допомогу для оздоровлення з включенням до їх складу щомісячної додаткової винагороди, встановленої Постановою № 889, за періоди з 2014 по 2018 роки.

У листі від 04.11.2024 № 2298 відповідач відмовив у задоволенні звернення позивача, зазначивши, що під час проходження позивачем військової служби у відповідача нарахування та виплата йому грошового забезпечення здійснювалась з дотриманням норм чинного законодавства. Усі належні види грошового забезпечення виплачені по день виключення зі списків особового складу відповідача, заборгованість відсутня.

Вважаючи протиправною таку відмову відповідача у задоволенні його заяви, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходив з такого.

Згідно з частиною п`ятою статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Статтею 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» встановлено, що соціальний захист військовослужбовців діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з частиною другою статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Відповідно до абзацу першого частини першої статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Згідно з частиною другою статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Відповідно до частини четвертої статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Абзацом першим пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (чинна у період з 01.01.2008 по 28.02.2018 включно) було передбачено, що виплата грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснюється в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством інфраструктури, Державною службою з надзвичайних ситуацій, Службою безпеки, Адміністрацією Державної прикордонної служби, Управлінням державної охорони, Службою зовнішньої розвідки, Державною пенітенціарною службою, Адміністрацією Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації (далі державні органи).

Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України у період з 01.01.2008 по 28.02.2018 були встановлені Інструкцією про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженою наказом Міністерства оборони України від 11.06.2008 № 260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14.07.20108 за № 638/15329 (далі Інструкція № 260).

Згідно з пунктом 30.1 розділу ХХХ Інструкції № 260 особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського та старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом та набули право на щорічну основну відпустку, один раз на рік надається грошова допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.

Розмір грошової допомоги для оздоровлення визначається виходячи з посадових окладів, окладів за військовими званнями та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення), на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою згідно з законодавством України на день підписання наказу про надання цієї допомоги (абзац перший пункту 30.3 розділу ХХХ Інструкції № 260).

Пунктами 33.1 розділу ХХХІІІ Інструкції № 260 визначено, що особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять службу за контрактом, для вирішення соціально-побутових питань один раз на рік надається матеріальна допомога в розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.

Матеріальна допомога надається військовослужбовцям за їх заявою за місцем штатної служби на підставі наказу командира військової частини, а командиру (начальнику) - на підставі наказу вищого командира (начальника) із зазначенням у ньому розміру допомоги.

Згідно з абзацами першим і другим пункту 33.3 розділу ХХХІІІ Інструкції № 260 розмір матеріальної допомоги установлюється за рішенням Міністра оборони України виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України.

До місячного грошового забезпечення, з якого визначається матеріальна допомога, включаються посадові оклади, оклади за військовими званнями та щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення), на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою згідно з законодавством України на день підписання наказу про надання цієї допомоги.

Таким чином, розміри грошової допомоги для оздоровлення і матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань визначались з врахуванням щомісячних додаткових видів грошового забезпечення.

Відповідно до абзацу четвертого пункту 1.2 розділу І Інструкції № 260 до складу грошового забезпечення входять щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія).

Водночас пунктом 1 Постанови № 889, яка була чинною з 02.10.2010 по 28.02.2018, для військовослужбовців Збройних Сил установлено щомісячну додаткову грошову винагороду.

У пункті 60 мотивувальної частини постанови від 10.11.2021 у справі № 825/997/17 Велика Палата Верховного Суду сформувала правовий висновок про те, що зі змісту постанови № 889 слідує, що щомісячна додаткова грошова винагорода відповідає ознакам щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, оскільки є щомісячною та має постійний характер.

Віднесення зазначеної винагороди до щомісячних видів грошового забезпечення також підтверджено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі № 522/2738/17.

Відтак щомісячна додаткова грошова винагорода, установлена Постановою № 889, входила до складу грошового забезпечення військовослужбовців, з якого обчислювалися розміри грошової допомоги для оздоровлення і матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у період дії Постанови № 889, тобто з 02.10.2010 по 28.02.2018.

Суд встановив, що в період з 30.08.2016 по 27.07.2021 позивач проходив військову службу у відповідача, що підтверджується наказами відповідача від 30.08.2016 № 195 і від 19.06.2021 № 132.

Відтак відповідач повинен був враховувати щомісячну додаткову грошову винагороду, установлену Постановою № 889, при обчислені позивачу вказаних виплат у період з 30.08.2016 (зарахування його до списків особового складу відповідача) до 28.02.2018 (останній день, коли була чинна Постанова № 889).

У матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що у 2016-2018 роках відповідач нараховував і виплачував позивачу грошову допомогу на оздоровлення і матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань.

З метою встановлення складових цих виплат, у разі їх здійснення у 2016-2018 роках, суд витребував у відповідача довідку про складові матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань та грошової допомоги на оздоровлення, які були нараховані та виплачені позивачу у 2016-2018 роках.

У встановлений судом строк відповідач не надав суду вказану довідку, про причини її ненадання не повідомив.

Крім цього, у відзиві на позовну заяву від 04.01.2025 відповідач закцентував увагу на обчисленні розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням відповідно до положень Постанови № 704. У відзиві він нічого не зазначив про предмет доказування в цій справі.

Відповідно до абзаців першого і другого статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

За таких обставин, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині нарахування та виплати позивачу грошової допомоги на оздоровлення і матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, які були виплачені позивачу відповідачем у період з 30.08.2016 по 28.02.2018, з урахуванням щомісячної додаткової винагороди, установленої Постановою № 889.

Щодо позовних вимог про виплату грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, суд зазначає таке.

Згідно з пунктом 168.5 статті 168 Податкового кодексу України суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими, особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, а також визначених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» членами сім`ї, батьками, утриманцями загиблого (померлого) військовослужбовця, у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян.

Постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44 затверджено Порядок виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (далі Порядок № 44).

Згідно з пунктом 1 Порядку № 44 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 06.01.2005 № 17) цей Порядок визначає умови та механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (в тому числі відрядженими до органів виконавчої влади та інших цивільних установ), співробітниками Служби судової охорони у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби.

Абзацом першим пункту 2 Порядку № 44 встановлено, що грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби.

Виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (далі грошове забезпечення), що пов`язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб» (пункт 3 Порядку).

Відповідно до пункту 4 Порядку № 44 виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення.

Згідно з пунктом 5 Порядку № 44 грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Відтак нарахування та виплата позивачу грошового забезпечення мають бути здійснені із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб

Відповідно пункту 6 Порядку №44 територіальні органи Державного казначейства та установи банків провадять за платіжними документами видачу податковим агентам готівки для здійснення одночасно виплати грошового забезпечення та грошової компенсації із сплатою (перерахуванням) в установленому порядку податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Отже, механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, передбачає виплату такої компенсації у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб за місцем одержання грошового забезпечення одночасно з виплатою грошового забезпечення.

Аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 22.06.2018 у справі № 812/1048/17.

Поряд з цим, у постанові Верховного Суду від 17.03.2020 у справа № 815/5826/16 (пункт 63) зазначено, що оскільки з позивачем не проведено повного розрахунку за матеріальним забезпеченням, позовні вимоги в цій частині є передчасними.

Отже, після набрання рішенням суду у цій справі законної сили на відповідача покладається обов`язок виконати рішення суду. Водночас на відповідача, як податкового агента, законодавством покладено обов`язок утримати відповідні суми податків та зборів із одночасною компенсацією відповідної суми позивачу.

У цьому контексті право на захист є самостійним суб`єктивним правом, яке виникає у суб`єкта лише в момент їх порушення або оспорювання.

Захист порушених прав, свобод та інтересів особи є похідним, тобто передбачає наявність встановленого факту їх порушень, при цьому суд не здійснює превентивного захисту.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що у нього наразі відсутні підстави зобов`язувати відповідача здійснити на користь позивача компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб , оскільки відповідні обов`язки виникають одночасно з виплатою грошового забезпечення, тобто у майбутньому.

Отож ці позовні вимоги є передчасними і задоволенню не підлягають.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до пункту 12 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» і не поніс документально підтверджених судових витрат, пов`язаних з розглядом цієї справи в суді. Тому розподіл судових витрат у порядку статті 139 КАС України суд не здійснював.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 9, 22, 139, 241-246, 255, 295, 297 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Військового інституту танкових військ Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» (вул. Полтавський Шлях, 192, м. Харків, Харківський район, Харківська область, 61098; код ЄДРПОУ: 07905262) задовольнити частково.

2. Визнати протиправною бездіяльність Військового інституту танкових військ Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» щодо нездійснення ОСОБА_2 нового розрахунку та виплати грошової допомоги на оздоровлення і матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за період з 30.08.2016 по 28.02.2018 з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, установленої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій».

3. Зобов`язати Військовий інститут танкових військ Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» (вул. Полтавський Шлях, 192, м. Харків, Харківський район, Харківська область, 61098; код ЄДРПОУ: 07905262) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) грошової допомоги на оздоровлення і матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, які були виплачені йому в період з 30.08.2016 по 28.02.2018, з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, установленої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій», та з урахуванням раніше виплачених сум.

4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

6. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

7. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Суддя В.Г.Ярощук

Повний текс рішення складено 20 січня 2025 року