Рішення

від 20.01.2025 по справі 400/11609/24

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 січня 2025 р. № 400/11609/24 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Ярощука В.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовомПРИВАТНОГО ПІДПРИЄМСТВА «ПАРІС-ІНВЕСТ», вул. Троїцька, 240/5, м. Миколаїв, Миколаївський район, Миколаївська область, 54028,

до відповідачаГоловного управління ДПС у Миколаївській області, вул. Героїв Рятувальників, 6, м. Миколаїв, Миколаївський район, Миколаївська область, 54005,

провизнання протиправною та скасування рішення від 29.03.2024 № 52/14-29-04-06-08 та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

10 грудня 2024 року до Миколаївського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ПРИВАТНОГО ПІДПРИЄМСТВА «ПАРІС-ІНВЕСТ» (далі - позивач) до Головного управління ДПС у Миколаївській області (далі - відповідач) про:

визнання протиправним та скасування рішення відповідача від 29.03.2024 № 54/14-29-24-06-08 про анулювання свідоцтва платника єдиного податку позивача;

зобов`язання відповідача поновити позивача в Реєстрі платників єдиного податку з 01.01.2016 та відновити відомості у Реєстрі платників єдиного податку.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він з 01.01.2016 був зареєстрованим як платник єдиного податку з юридичних осіб третьої групи за ставкою 5 %, про що внесено запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, і перебуває на обліку як платник податків та зборів у відповідача. 30.10.2024 він отримав копії Акта про результати перевірки від 29.03.2024 № 5209/14-29-04-06-08/34851534 та рішення відповідача від 29.03.2024 № 54/14-29-24-06-08 про анулювання його свідоцтва платника єдиного податку. З змісту оскаржуваного рішення слідує, що воно прийнято у зв`язку з наявністю в нього податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів. Водночас контролюючий не зазначив, на підставі яких саме даних зроблено висновок про наявність у позивача податкового боргу у відповідній сумі, що унеможливлює встановлення джерела походження інформації про несвоєчасну сплату позивачем узгодженої суми податкового зобов`язання. На думку позивача, відповідач 29.03.2024 провів за своїм змістом його камеральну перевірку. Однак, камеральна перевірка відповідно до статті 75 Податкового кодексу України (далі - ПК України) не може проводитись з питань дотримання платником податків вимог перебування його на спрощеній системі оподаткування. Крім цього, оскаржуване рішення й акт перевірки було надіслано позивачу зі слів відповідача одним поштовим відправленням, чим було порушено приписи статті 86 ПК України в частині ненадання позивачу можливості подати свої заперечення до акта перевірки та / або додаткові документи. Позивач також закцентував увагу на тому, що датою виключення його з Реєстру платників єдиного податку є 29.03.2024 (останній робочий день І кварталу), що не відповідає вимогам абзацу першого пункту 299.11 статті 299 ПК України, оскільки така дата не є першим числом місяця, наступного за кварталом.

У відзиві на позовну заяву від 23.12.2024 відповідач заперечив проти позову і просив у його задоволенні відмовити в повному обсязі. Відзив відповідач умотивував тим, що 29.03.2024 контролюючий орган провів камеральну перевірку позивача щодо дотримання ним вимог перебування на спрощеній системі оподаткування. Перевіркою встановлено, що згідно з інтегрованих карток платника позивач мав податковий борг з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений юридичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, з орендної плати з юридичних осіб, з єдиного податку юридичних осіб, який був станом на 01.10.2023 року і тривав на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів за період з 01.10.2023 по 01.03.2024, а саме: на 01.10.2023 - 10314,84 грн, на 01.11.2023 - 10314,84 грн, на 01.12.2023 - 10314,84 грн, на 01.01.2024 - 10314,84 грн, на 01.02.2024 - 10314,84 грн, на 01.03.2024 - 10314,84 гривні. Тому відповідач на підставі підпунктів 299.10 і 299.11 статті 299 ПК України правомірно прийняв рішення щодо анулювання реєстрації платника податку від 29.03.2024 № 5209/14-29-04-06-08/34851534.

Позивач у встановлений судом строк правом на подання відповіді на відзив не скористався.

12.12.2024 Миколаївський окружний адміністративний суд постановив ухвалу про відкриття провадження у справі та про її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за матеріалами в електронній формі.

Розглянувши матеріали справи, повно і всебічно, з`ясувавши всі обставини адміністративної справи в їх сукупності, перевіривши їх дослідженими доказами, суд встановив наступне.

Відповідно до Довідки з ЄДР, сформованої 09.12.2024, позивач був зареєстрований з 05.01.2007 у Реєстрі платників єдиного податку.

У листі відповідача від 30.10.2024 № 22649/6/14-29-04-04-5 вказано, що позивач з 01.01.2016 по 31.03.2024 був платником єдиного податку третьої групи (юридична особа).

За результатами камеральної перевірки відповідач склав Акт від 29.03.2024 № 5209/14-29-04-06-08/34851534 «Про результати перевірки з питання дотримання платником єдиного податку ПРИВАТНЕ ПІДПРИЄМСТВО «ПАРІС-ІНВЕСТ» код ЄДРПОУ 34851534 вимог перебування на спрощеній системі оподаткування» (далі - Акт перевірки від 29.03.2024), яким встановлено порушення, за яке передбачено анулювання реєстрації платника єдиного податку:

«абз. 3) п. 299.10 ст. 299 Кодексу - наявність податкового боргу за кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів».

На підставі Акта перевірки від 29.03.2024 відповідач прийняв рішення від 29.03.2024 № 54/14-29-24-06-08 про анулювання реєстрації платника єдиного податку (далі - Рішення від 29.03.2024), відповідно до якого анульовано реєстрацію позивача як платника єдиного податку та з 01.04.2024 його виключено з Реєстру платників єдиного податку.

Акт перевірки від 29.03.2024 і Рішення від 29.03.2024 контролюючий орган надіслав позивачу на його поштову адресу, яку він зазначив у позовній заяві як місце свого знаходження. Відповідне поштове відправлення позивач не отримав у зв`язку із закінченням терміну зберігання, що підтверджується довідкою про причини повернення / досилання від 30.04.2024 до поштового відправлення № 0600904568560.

Вважаючи Рішення від 29.03.2024 протиправним, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходив з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 ПК України контролюючими органами є податкові органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи) - щодо дотримання законодавства з питань оподаткування (крім випадків, визначених підпунктом 41.1.2 цього пункту), законодавства з питань сплати єдиного внеску, а також щодо дотримання іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, чи його територіальні органи.

Підпунктом 191.1.7, статті 191 ПК України встановлено, що контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, виконують такі функції, крім особливостей, передбачених для державних податкових інспекцій статтею 193 цього Кодексу: реєструють та ведуть облік платників податків, платників єдиного внеску, об`єктів оподаткування та об`єктів, пов`язаних з оподаткуванням, проводять диференціацію платників податків.

Відповідно до пункту 291.2 статті 291 ПК України спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

Абзацом другим підпункту 3 пункту 291.4 статті 291 ПК України передбачено, що до третьої групи платників єдиного податку відносяться фізичні особи-підприємці, які не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, не обмежена, та юридичні особи - суб`єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 1167 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Згідно з абзацом першим пункту 299.1 статті 299 ПК України реєстрація суб`єкта господарювання як платника єдиного податку здійснюється шляхом внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, веде реєстр платників єдиного податку, в якому міститься інформація про осіб, зареєстрованих платниками єдиного податку (пункт 299.2 статті 299 ПК України).

Відповідно до підпункту 3 пункту 299.10 статті 299 ПК України реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у випадках, визначених підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 та підпунктом 298.8.6 пункту 298.8 статті 298 цього Кодексу.

Підпунктом 8 підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 ПК України встановлено, що платники єдиного податку зобов`язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, у таких випадках та в строки: у разі наявності податкового боргу у розмірі, що перевищує суму, визначену абзацом третім пункту 59.1 статті 59 цього Кодексу, на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів - в останній день другого із двох послідовних кварталів.

Згідно з абзацом третім пункту 59.1 статті 59 ПК України податкова вимога не надсилається (не вручається), а заходи, спрямовані на погашення (стягнення) податкового боргу, не застосовуються, якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує ста вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує сто вісімдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків. Строк давності, визначений пунктом 102.4 статті 102 цього Кодексу для стягнення податкового боргу, у такому випадку розпочинається не раніше дня виникнення податкового боргу у сумі, що перевищує сто вісімдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року (пункт 5 підрозділу 1 розділу ХХ ПК України).

Таким чином, реєстрація платника єдиного податку третьої групи може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у випадку наявності в юридичної особи податкового боргу у розмірі, що перевищує 180 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто 3060,00 грн (180 х ?17,00 = ?3060,00), на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів - в останній день другого із двох послідовних кварталів.

Суд встановив, що в Акті перевірки від 29.03.2024 зазначено про наявність у позивача податкового боргу з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений юридичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, у розмірі 10314,84 грн станом на 01.10.2023, 01.11.2023, 01.12.2023, 01.01.2024, 01.02.2024 і 01.03.2024.

Отже, згідно з цим актом у позивача був наявний податковий борг на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів.

Натомість у позовній заяві позивач закцентував увагу на тому, що контролюючий орган не зазначив на підставі яких саме даних ним зроблено висновок про наявність у позивача податкового боргу у вказаній сумі, що унеможливлює встановлення джерела походження інформації про несвоєчасну сплату позивачем узгодженої суми податкового зобов`язання.

Відповідач будь-яких доказів, за винятком Акта перевірки від 29.03.2024, про наявність у позивача податкового боргу станом на 01.10.2023, 01.11.2023, 01.12.2023, 01.01.2024, 01.02.2024 і 01.03.2024 до суду не надав.

Згідно з абзацом першим пункту 299.11 статті 299 ПК України у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку першої - третьої груп вимог, встановлених цією главою, анулювання реєстрації платника єдиного податку першої - третьої груп проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акта перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення. У такому випадку суб`єкт господарювання має право обрати або перейти на спрощену систему оподаткування після закінчення чотирьох послідовних кварталів з моменту прийняття рішення контролюючим органом.

Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно з пунктом 61.1 статті 61 ПК України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Податковий контроль здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин (підпункт 62.1.3 пункту 62.1 статті 62 ПК України).

Відповідно до абзацу першого пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові; позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з пунктом 76.1 статті 76 ПК України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення.

Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.

Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов`язкова.

Абзацом другим підпункту 69.2 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України установлено, що тимчасово, до 1 серпня 2023 року, податкові перевірки не розпочинаються, а розпочаті зупиняються, крім камеральних перевірок.

Отож відповідач наділений повноваженнями щодо здійснення податкового контролю шляхом проведення камеральних перевірок всієї податкової звітності суцільним порядком, у тому числі, у період дії воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим від 24 лютого 2022 року № 2102-IX.

В Акті перевірки від 29.03.2024 не зазначено вид перевірки, яку проводив відповідач. Проте, з його змісту слідує, що ця вона проводилась посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника відповідача, без направлення посадових осіб контролюючого органу на її проведення у приміщенні відповідача та без повідомлення про її проведення позивача.

Тобто 29.03.2024 відповідач провів за своїм змістом камеральну перевірку позивача з питань дотримання ним вимог перебування на спрощеній системі оподаткування.

У відзиві на позовну заяву від 23.12.2024 відповідач підтвердив той факт, що 29.03.2024 він провів саме камеральну перевірку позивача.

Згідно з підпунктом 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК України (у редакції, чинній до 30.11.2024) камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, даних СОД РРО.

Предметом камеральної перевірки також можуть бути:

1) своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків);

2) своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних;

3) своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах;

4) повнота нарахування та своєчасність сплати податку на доходи фізичних осіб та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у разі невідповідності резидента Дія Сіті вимогам, визначеним пунктами 2, 3 частини першої та пунктом 10 частини другої статті 5 Закону України «Про стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні»;

5) своєчасність подання заяви про взяття на облік фінансових агентів відповідно до вимог статті 393 цього Кодексу;

6) своєчасність подання фінансовими агентами звітів про підзвітні рахунки, виправлених звітів про підзвітні рахунки;

7) своєчасність надання фінансовими агентами відповіді на запити (повідомлення) контролюючого органу, що надсилаються у випадках, визначених статтею 393 цього Кодексу;

8) своєчасність подання повідомлення про структуру власності та кінцевих бенефіціарних власників відповідно до вимог пункту 441.2 статті 441 цього Кодексу;

9) своєчасність подання особою, яка здійснює управління або адміністрування трасту, повідомлення про укладення договору щодо управління або адміністрування трасту або про припинення такого договору, фінансової звітності, копій первинних документів та іншої інформації щодо трасту на запит контролюючого органу у випадках, передбачених статтею 442 цього Кодексу;

10) своєчасність надання інформації на запит контролюючого органу відповідно до пункту 441.3 статті 441, підпунктів 6-8 підпункту 73.3.1 пункту 73.3 статті 73 цього Кодексу;

11) своєчасність та повнота сплати узгодженої суми грошового зобов`язання у вигляді авансового внеску з податку на прибуток підприємств, визначеного відповідно до пункту 141.13 статті 141 цього Кодексу, на підставі даних Реєстру пунктів обміну іноземної валюти.

Таким чином, підпунктом 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК України не встановлено, що предметом камеральної перевірки може бути дотримання платником єдиного податку вимог перебування на спрощеній системі оподаткування.

Натомість відповідно до абзацу першого підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Відтак прийняття контролюючим органом рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку можливе лише на підставі проведеної документальної перевірки відповідного платника податку та встановлених в ході останньої порушень, відповідно до яких платник податків не може перебувати на спрощеній системі оподаткування (бути платником єдиного податку третьої групи).

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 805/1396/17-а і від 10.11.2021 у справі № 340/3300/19.

Тобто відповідач, здійснюючи дослідження питання дотримання позивачем вимог перебування на спрощеній системі оподаткування, вийшов за межі предмету камеральної перевірки, у зв`язку з чим прийняте за результатами такої перевірки Рішення від 29.03.2024 є протиправним і підлягає скасуванню.

Натомість датою виключення позивача з реєстру платника єдиного податку відповідно до оскаржуваного рішення є 01.04.2024 (перший день ІI кварталу), що відповідає вимогам абзацу першого пункту 299.11 статті 299 ПК України, оскільки така дата є першим числом місяця, наступного за кварталом.

Водночас суд відхилив доводи позивача в частині недотримання відповідачем порядку направлення акта перевірки та прийнятого на його підставі оскаржуваного рішення, оскільки поштова кореспонденція з переліченими документами були направлені на адресу позивача, яку він зазначив у позовній заяві як своє місцезнаходження. Відповідне поштове відправлення позивач не отримав у зв`язку із закінченням терміну зберігання, що підтверджується довідкою про причини повернення / досилання від 30.04.2024 до поштового відправлення № 0600904568560.

Відповідно до пункту 42.2 статті 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Відтак Акт перевірки від 29.03.2024 і Рішення від 29.03.2024 вважаються належним чином врученими позивачу.

Щодо позовних вимог в частині поновлення реєстрації позивача як платника єдиного податку третьої групи з 01.01.2016, то суд зазначає наступне.

Відповідно до частини четвертої статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті (визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії), суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Водночас спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Відповідно до пункту 299.1 статті 299 ПК України реєстрація суб`єкта господарювання як платника єдиного податку здійснюється шляхом внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку.

Згідно з абзацом першим пункту 299.13 статті 299 ПК України з метою постійного забезпечення органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб інформацією центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, щоденно оприлюднює для безоплатного та вільного доступу на єдиному державному реєстраційному веб-порталі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та власному офіційному веб-сайті такі дані з реєстру платників єдиного податку, у тому числі і дату виключення особи з реєстру платників єдиного податку.

Таким чином, у випадку анулювання реєстрації платником єдиного податку суб`єкт господарювання не може бути платником цього податку із дати вилучення з відповідного реєстру. Анулювання реєстрації платником єдиного податку передбачає собою перехід платника податків на загальну систему оподаткування.

Оскільки платник податку, починаючи з дати анулювання реєстрації платником єдиного податку, та у разі, якщо за рішенням суду скасовано анулювання реєстрації такого платника, до дати прийняття такого рішення втрачає право перебувати на спрощеній системі оподаткування, тому прийняття контролюючим органом рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку з невідворотністю спричиняє виникнення низки негативних (несприятливих), для такого платника, юридичних наслідків.

Однак, ПК України не передбачає можливість звернення платника податків до контролюючого органу із заявою на поновлення його попереднього статусу платника єдиного податку та включення до реєстру за наслідками скасування у судовому порядку як протиправного рішення контролюючого органу про виключення з реєстру платників єдиного податку.

З врахуванням наведених вище обставин, суд дійшов висновку про те, що оскільки Рішення від 29.03.2024 є протиправним, тому з метою ефективного відновлення порушеного права позивача необхідно зобов`язати відповідача поновити його у реєстрі платників єдиного податку з дня його виключення із Реєстру платників єдиного податку, а саме: з 01.04.2024, а не з 01.01.2016 як просить позивач.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно з частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

У позовній заяві позивач також заявив клопотання про стягнення з відповідача на його користь витрати на правничу допомогу в розмірі 4000,00 гривні.

Відповідно до частин першої, другої статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).

Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

У підтвердження факту надання позивачу правничої допомоги представниця позивача подав до суду копії Договору про надання правової допомоги від 24.10.2024 № 24-10/2024, укладеного між позивачем і адвокатом Горохівською Світланою Ігорівною, Акта приймання-передачі від 05.12.2024 № 2 наданої правової допомоги згідно Договору № 24-10/2024, Платіжної інструкції від 06.12.2024 № 304 і ордера на надання правничої допомоги від 09.12.2024 серія ВЕ № 1137899.

Оцінивши вищезазначені документи, суд прийшов до висновку про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги позивачу адвокатом Горохівською Світланою Ігорівною.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).

Частиною першою статті 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до частини четвертої статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частиною п`ятою статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

За змістом частин сьомої, дев`ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Аналіз вищенаведених положень дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Відповідно до частини шостої статті 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. А згідно з частиною сьомою цієї ж статті КАС України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц вказала про виключення ініціативи суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу застосувала відповідний підхід, надавши оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона мала заперечення.

Отже, принцип співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу повинен застосовуватися відповідно до вимог частини шостої статті 134 КАС України за наявності клопотання іншої сторони.

Зазначене свідчить, що відповідач, як особа, яка заперечує відносно визначеного позивачем розмір витрат на оплату правничої допомоги, зобов`язаний навести обґрунтування та надати відповідні докази на підтвердження його доводів щодо неспівмірності заявлених судових витрат із заявленими позовними вимогами, подавши відповідне клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, а суд, керуючись принципом співмірності, обґрунтованості та фактичності, вирішує питання розподілу судових витрат керуючись критеріями, закріпленими у статті 139 КАС України.

Аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 15.02.2022 у справі № 280/569/21.

У відзиві на позовну заяву відповідач заявив клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги. Свою позицію він умотивував тим, що заявлена до стягнення сума витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 4000,00 грн є необґрунтованою, не відповідає реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, а їх стягнення з відповідача становить надмірний тягар для нього, що суперечить принципу розподілу таких витрат. Заявлений розмір витрат не є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), із реальним часом витраченим адвокатом та із обсягом наданих адвокатом послуг (виконаних робіт).

Надаючи оцінку доводам відповідача проти відшкодування судових витрат у цій справі та визначаючись щодо співмірності та обґрунтованості заявлених до відшкодування на користь позивача судових витрат, суд виходив з фактичного підтвердження позивачем розміру судових витрат, відповідно до наданих документів.

При визначенні суми відшкодування суд виходив з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).

Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору в цій справі є немайнова вимога про скасування рішення про анулювання свідоцтва платника єдиного податку.

Зазначена категорія справ є поширеною і щодо неї є сформовані правові позиції Верховного Суду. Адміністративна справа № 400/11609/24 розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Позовні вимоги задоволено частково.

Тому визначена позивачем вартість правничої допомоги адвокатами у сумі 4000,00 грн є неспівмірною із заявленими позовними вимогами.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що заявлені витрати на професійну правничу допомогу підлягають частковому задоволенню, а саме: в розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленому статтею 7 Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», яка була чинною на день подання позову, тобто у розмірі 3028,00 гривні.

Платіжною інструкцією від 06.12.2024 № 305 підтверджується понесення позивачем судових витрат у розмірі 2422,40 грн на сплату судового збору за подачу адміністративного позову.

Оскільки позовні вимоги в цій справі мають немайновий характер, і вони задоволенні частково, тому за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути половину суми судового збору, сплаченого позивачем за подання цього позову, а саме: 1211,20 грн (?2422,40 / 2 = ?1211,20).

Керуючись статтями 22, 139, 241-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов ПРИВАТНОГО ПІДПРИЄМСТВА «ПАРІС-ІНВЕСТ» (вул. Троїцька, 240/5, м. Миколаїв, Миколаївський район, Миколаївська область, 54028; код ЄДРПОУ: 34851534) до Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Героїв Рятувальників, 6, м. Миколаїв, Миколаївський район, Миколаївська область, 54001; код ЄДРПОУ: 44104027) задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Миколаївській області від 29.03.2024 № 54/14-29-24-06-08 про анулювання реєстрації платника єдиного податку ПРИВАТНОГО ПІДПРИЄМСТВА «ПАРІС-ІНВЕСТ».

3. Зобов`язати Головне управління ДПС у Миколаївській області вул. Героїв Рятувальників, 6, м. Миколаїв, Миколаївський район, Миколаївська область, 54001; код ЄДРПОУ: 44104027) поновити з 01.04.2024 ПРИВАТНЕ ПІДПРИЄМСТВО «ПАРІС-ІНВЕСТ» (вул. Троїцька, 240/5, м. Миколаїв, Миколаївський район, Миколаївська область, 54028; код ЄДРПОУ: 34851534) в Реєстрі платників єдиного податку та відновити відомості у Реєстрі платників єдиного податку.

4. У задоволені решти позовних вимог відмовити.

5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Героїв Рятувальників, 6, м. Миколаїв, Миколаївський район, Миколаївська область, 54001; код ЄДРПОУ: 44104027) на користь ПРИВАТНОГО ПІДПРИЄМСТВА «ПАРІС-ІНВЕСТ» (вул. Троїцька, 240/5, м. Миколаїв, Миколаївський район, Миколаївська область, 54028; код ЄДРПОУ: 34851534):

витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3028 (Три тисячі двадцять вісім) гривень 00 копійок;

судовий збір у розмірі 1211 (Одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.

6. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

7. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

8. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Суддя В.Г. Ярощук

Рішення складено в повному обсязі 20 січня 2025 року