Ухвала

від 20.01.2025 по справі 420/1109/25

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/1109/25

УХВАЛА

20 січня 2025 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Бабенко Д.А., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України про визнання протиправними та скасування наказів, стягнення середнього заробітку та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

14 січня 2025 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, в якій позивач просить суд:

- визнати незаконним та скасувати наказ від 03.06.2020 року №2 о/с про скасування наказу від 29.12.2017 №12о/с в частині сплати ОСОБА_1 за час вимушеного прогулу з 08 вересня 2015 року по 06 листопада 2015 року у розмірі 5821, 80 грн.;

- визнати незаконним та скасувати наказ №4 о/с від 02.03.2017, яким ОСОБА_1 звільнено з посади слідчого за пунктом 64 «г» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (через скорочення штатів) з 06 листопада 2015 року;

- стягнути з Міністерства внутрішніх справ України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 299 138,4 грн.;

- стягнути з Міністерства внутрішніх справ України на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 150 000 (сто п`ятдесят тисяч) гривень 00 коп.

Відповідно до ч.1 ст.171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує: чи подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність, має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником), відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу, належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності, позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними), немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Розглянувши позовну заяву, суд вважає, що вона не відповідає вимогам ст.ст.160, 161 КАС України.

Суддя зазначає, що рішенням Ради суддів України від 05.08.2022 року №26 визначено, що відповідно до пункту 113 Положення про порядок функціонування окремих підсистем Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17.08.2021 року №1845/0/15-21 (зі змінами), забезпечення початку функціонування всіх підсистем (модулів) ЄСІТС справи розглядаються (формуються та зберігаються) в паперовій формі. Документи, що надійшли до суду в електронній формі, роздруковуються за наявності такої можливості в суді та приєднуються до матеріалів паперової справи.

За таких умов, Рада суддів України закликала усіх учасників судових проваджень при подачі значного обсягу документів до суду в електронній формі (понад 30 аркушів) додатково подавати їх суду в паперовій формі.

Суддя вказує, що поданий позивачем через систему «Електронний суд» адміністративний позов разом з додатками мають загальну кількість більше 30 сторінок, що унеможливлює їх роздрукування та приєднання до матеріалів справи.

Відтак, позивачу необхідно надати до суду додатки до позовної заяви у паперовому вигляді.

Згідно з ч.3 ст.161 КАС України, до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Частиною 2 статті 132 КАС України визначено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Правові засади справляння судового збору, платники, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначаються Законом України «Про судовий збір».

Відповідно до ч.1 ст.3 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.

Як вбачається з описової та прохальної частини позовної заяви, позивачем заявлено 2 позовні вимоги немайнового характеру та 2 позовні вимоги майнового характеру.

Згідно з ч.3 ст.6 Закону України «Про судовий збір», за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

У разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Згідно з підпунктом 2 пункту 1 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір», за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою, ставка судового збору встановлюється у розмірі - 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до підпункту 1 пункту 1 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір», за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано фізичною особою або фізичною особою - підприємцем, ставка судового збору встановлюється у розмірі - 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

При цьому, згідно з ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір», при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» з 1 січня 2025 року установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб 3028,00 грн.

Отже, з урахуванням заявлення 2 вимог немайнового характеру та 2 вимог майнового характеру, судовий збір за подання вказаного позову становить 5531,02 грн.

На підтвердження сплати судового збору позивачем додано до вказаної заяви квитанцію №0.0.4115688530.2 від 08.01.2025 на суму 2503,02 грн та квитанцію №0.0.4089171215.2 від 23.12.2024 на суму 3028,00 грн.

Відповідно до ч.2 ст.9 Закону України «Про судовий збір», суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.

Згідно з даними бази даних КП Діловодство спеціалізованого суду судом встановлено, що у справі №420/1109/25 відсутнє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України по вищевказаним платіжному дорученню.

Водночас, з бази даних КП Діловодство спеціалізованого суду судом встановлено, що квитанції №0.0.4115688530.2 від 08.01.2025 на суму 2503,02 грн та №0.0.4089171215.2 від 23.12.2024 на суму 3028,00 грн вже подавались позивачем на підтвердження сплати судового збору за подання адміністративного позову ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України про визнання протиправним та скасування рішення у справі №420/39815/24.

При цьому, у справі №420/39815/24 наявне підтвердження зарахування суми сплаченого судового збору згідно з квитанціями №0.0.4115688530.2 від 08.01.2025 на суму 2503,02 грн та №0.0.4089171215.2 від 23.12.2024 на суму 3028,00 грн до спеціального фонду Державного бюджету України.

Отже, докази сплати судового збору, а саме: квитанції №0.0.4115688530.2 від 08.01.2025 на суму 2503,02 грн та №0.0.4089171215.2 від 23.12.2024 на суму 3028,00 грн, - вже були подані позивачем за подачу адміністративного позову в іншій справі, і вказана сума судового збору за вказаним платіжним дорученням зарахована до спеціального фонду Державного бюджету України.

Зважаючи на викладене, позивачу необхідно надати до суду інші належні докази сплати судового збору по справі № 420/1109/25 у розмірі 5531,02 грн.

Щодо строку звернення до суду.

Приписами частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно з ч.2 ст. 122 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

За приписами ч. 3 ст. 122 КАС України, для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч.5 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ч.3 ст.122 КАС України).

За змістом наведеної норми процесуального закону, законодавець виходить не тільки з факту безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об`єктивної можливості цієї особи знати про такі факти.

Якщо цей день встановити точно неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.

За наведеним у пункті 17 частини першої статті 17 КАС України визначенням, публічна служба діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

У цій категорії справ законодавець визнав строк в один місяць достатнім для того, щоб особа, яка вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушено її права, свободи чи інтереси, визначилася, чи звертатиметься вона до суду з позовом за їх захистом.

Таке законодавче обмеження строку звернення до адміністративного суду обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.

З матеріалів адміністративного позову вбачається, що позивач не погоджується з наказом від 03.06.2020 року №2 о/с про скасування наказу від 29.12.2017 №12о/с в частині сплати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за час вимушеного прогулу з 08 вересня 2015 року по 06 листопада 2015 року у розмірі 5821, 80 грн. та з наказом №4 о/с від 02.03.2017, яким ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) звільнено з посади слідчого за пунктом 64 «г» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (через скорочення штатів) з 06 листопада 2015 року, та просить скасувати відповідні накази.

Водночас, до суду із адміністративним позовом щодо оскарження вище зазначених наказів, позивач звернувся лише 14.01.2025, тобто щодо оскарження наказу від 03.06.2020 року №2 о/с через 4,5 років та щодо оскарження наказу №4 о/с від 02.03.2017 майже через 8 років.

У позовній заяві позивачем вказано, що він дізнався про рішення відповідача наказ від 03.06.2020 року №2 о/с про скасування наказу від 29.12.2017 №12о/с, наказ №4 о/с від 02.03.2017 лише у жовтні 2024 року з інформації старшого державного виконавця про закінчення виконавчого провадження. До цього часу, не зважаючи на тривалість виконання рішення Одеського окружного суду від 20 грудня 2016 року у справі №815/4162/16, відповідач жодним чином не повідомляв позивача при прийняті ним рішення, а виплата відбулася у серпні 2024 року де також не зазначено підстави виплати за вимушений прогул, крім посилання на рішення суду.

При цьому, жодних доказів на підтвердження того, що позивач дізнався про порушення своїх прав саме у жовтні 2024 до суду не надано.

Суд зауважує, що правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість, закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або непереборними і об`єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об`єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб`єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки.

Інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб`єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв`язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб`єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.

У рішенні від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» ЄСПЛ вказав, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте, навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. Від судів вимагається вказувати підстави. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні в часі, ні в підставах для поновлення строків (пункт 41).

У вимірі описаних позивачем обставин, суддя доходить висновку, що позивач мав можливість ознайомитися із всіма рішеннями, які стосувалися поновлення його на посаді, подальшого звільнення та виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Більше того, у позивача були відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені щодо його переведення (призначення) на іншу посаду. Реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить, виключно, від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача чи інших державних органів.

Як вбачається з Єдиного державного реєстру судових рішень, постановою Одеського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2016 року у справі №815/4162/16 частково задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 :

- визнано протиправним та скасовано наказ УМВС України на Одеській залізниці № 127 о/с від 08.09.2015 року у частині звільнення майора міліції ОСОБА_1 , слідчого слідчої частини слідчого відділу Управління МВС України на Одеській залізниці з 08 вересня 2015 року за п. 64»г»(через скорочення штатів) Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ;

- поновлено майора міліції ОСОБА_1 , слідчого слідчої частини слідчого відділу Управління МВС України на Одеській залізниці з 08 вересня 2015 року;

- зобов`язано ліквідаційну комісію Управління МВС України на Одеській залізниці, здійснити розрахунок та виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу ОСОБА_1 , слідчого слідчої частини слідчого відділу Управління МВС України на Одеській залізниці з 08 вересня 2015 року відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100;

- допущено негайне виконання постанови суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді слідчого слідчої частини слідчого відділу Управління МВС України на Одеській залізниці з 08 вересня 2015 року.

Зазначене рішення набрало законної сили 18.04.2019.

У позовній заяві зазначено, що за заявою стягувача, відділом примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) 15.07.2019 було розпочато виконавче провадження ВП №59549517 щодо виконання виконавчого листа Одеського окружного адміністративного суду від 19.06.2019 по справі №815/4162/19.

При цьому, у позовній заяві позивач оскаржує, зокрема наказ від 29.12.2017 №12 о/с в частині сплати позивачу середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 08.09.2015 до 06.11.2015.

За таких підстав, суд доходить висновку, що позивач, принаймні у 2019 році вже мав знати про наявність оскаржуваного ним наказу.

В подальшому, як вказує позивач, ухвалою суду від 04.02.2022 заяву представника ОСОБА_1 про заміну боржника задоволено та замінено боржника у виконавчому провадженні ВП №59549517 щодо виконання виконавчого листа Одеського окружного адміністративного суду від 19.06.2019 по справі №815/4162/19 з Ліквідаційної комісії управління Міністерства внутрішніх справ України на Одеській залізниці (код ЄДРПОУ 08603376) на Міністерство внутрішніх справ України (вул. Богомольця, 10, м. Київ, 01024, код ЄДРПОУ 00032684).

Постановою Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 14.12.2022 року у задоволені касаційної скарги відмовлено, а ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2022 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2022 року у справі №815/4162/16 залишено без змін. За заявою стягувача, відділом примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) 15.07.2019 було розпочато виконавче провадження ВП №59549517 щодо виконання виконавчого листа Одеського окружного адміністративного суду від 19.06.2019 по справі №815/4162/19.

Тобто, позивач у 2022 році також мав можливість дізнатись про оскаржувані ним накази від 02.03.2017 №4 о/с та від 03.06.2020 №2 о/с.

Суд критично оцінює твердження позивача про те, що з жодним із зазначених наказів позивача не було ознайомлено у будь-який спосіб, а про їх існування йому стало відомо лише з інформації старшого державного виконавця від 08.10.2024 про закінчення виконавчого провадження №74149067 та повернення виконавчого листа, оскільки позивачем не наведено жодних доводів щодо неможливості ознайомлюватись з виконанням рішення суду, яке набрало законної сили, не лише через виконавче провадження, але й самостійно дізнаватись у боржника про хід виконання рішення суду.

При цьому, як вже зазначено судом, постановою Одеського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2016 року у справі №815/4162/16, яке набрало законної сили 18.04.2019, допущено негайне виконання постанови суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді слідчого слідчої частини слідчого відділу Управління МВС України на Одеській залізниці з 08 вересня 2015 року.

У вимірі описаних обставин, суд дійшов висновку, що позивач мав можливість ознайомитися із всіма рішеннями, які стосувалися поновлення його на посаду, подальшого звільнення та виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Більше того, у позивача були відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені щодо виконання постанови Одеського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2016 року у справі №815/4162/16.

Суд повторює, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в межах строку звернення до суду залежить, виключно, від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача чи інших державних органів.

З урахуванням наведеного, суд визнає неповажними причини пропуску строку звернення до суду, що зазначені позивачем у позовній заяві.

Згідно з ч. 1, 2 ст.123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, встановлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Згідно з ч. 1 ст. 169 КАС України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Згідно з ч. 1 ст. 120 КАС України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Відповідно до ч.6 ст. 120 КАС України якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

Враховуючи вищевикладене, позовну заяву слід залишити без руху, встановивши позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання до суду:

- роздрукованих додатків до позовної заяви;

- доказів сплати судового збору у сумі 5531,02 грн;

- обґрунтованого клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду з наведенням інших підстав пропуску такого строку та з наданням доказів поважності причин пропуску такого строку.

Керуючись ст.120, 160, 161, 169 КАС України, суддя

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України про визнання протиправними та скасування наказів, стягнення середнього заробітку та моральної шкоди залишити без руху.

Повідомити позивача про необхідність у десятиденний строк з дня отримання копії ухвали усунути недоліки та роз`яснити, що у разі не усунення у визначений судом строк недоліків, позов буде визнаний неподаним та повернутий позивачу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Дмитро БАБЕНКО