Ухвала

від 20.01.2025 по справі 440/15999/24

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

20 січня 2025 рокум. ПолтаваСправа № 440/15999/24

Суддя Полтавського окружного адміністративного суду Алєксєєва Н.Ю., розглянувши матеріали адміністративного позову Диканської окружної прокуратури Полтавської області в особі Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій України у Полтавській області, Полтавської районної військової адміністрації Полтавської області до Відділу освіти, сім`ї, молоді та спорту Диканської селищної ради, третя особа: Диканська селищна рада про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач Диканська окружна прокуратура Полтавської області в особі Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій України у Полтавській області, Полтавської районної військової адміністрації Полтавської області звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Відділу освіти, сім`ї, молоді та спорту Диканської селищної ради, третя особа: Диканська селищна рада про:

- визнання протиправною бездіяльність Відділу освіти, сім`ї, молоді та спорту Диканської селищної ради щодо не приведення у стан готовності захисної споруди цивільного захисту протирадіаційного укриття №61447, що розміщене за адресою: вул. Шкільна, буд. 17а, с. Балясне, Полтавський район, Полтавська область;

- зобов`язання Відділу освіти, сім`ї, молоді та спорту Диканської селищної ради вжити заходів щодо приведення в належний технічний стан та готовність до укриття населення захисної споруди цивільного захисту протирадіаційного укриття №61447, що розміщене за адресою: вул. Шкільна, буд. 17а, с. Балясне, Полтавський район, Полтавська область, у відповідності до «Вимог щодо утримання та експлуатації захисних споруд цивільного захисту», затверджених Наказом Міністерства внутрішніх справ України №579 від 09.07.2018 «Про затвердження вимог з питань використання та обліку фонду захисних споруд цивільного захисту».

З матеріалів позовної заяви вбачається, що прокурором подано даний позов у зв`язку із неналежним виконанням, на думку прокурора, Головним управлінням ДСНС України в Полтавській області та Полтавською районною військовою адміністрацією своїх повноважень, в тому числі щодо подання позову з вимогами про зобов`язання вчинити дії, спрямовані на приведення у стан готовності захисної споруди цивільного захисту.

Ухвалою суду від 06 січня 2025 року позовну заяву залишено без руху з необхідністю усунення виявлених судом недоліків позовної заяви шляхом надання позовної заяви, яка відповідає вимогам статей 160, 161, 172 КАС України, зокрема щодо зазначення у ній визначених законом підстав для звернення прокурора до суду з урахуванням оцінки суду, наведеної у мотивувальній частині цієї ухвали.

13.01.2025 керівник Диканської окружної прокуратури Полтавської області надав до суду письмові пояснення, у яких зазначив, що відповідно до п. 16 ч. 2 ст. 17-1, ч. 15 ст. 32, ст. ст. 65, 66 Кодексу цивільного захисту України, п. 12 Порядку № 138, пунктів 1, 3, 4, 7 Положення № 1052 Державна служба України з надзвичайних ситуацій є органом, який уповноважений діяти від імені держави у сфері цивільного захисту населення, невід`ємною частиною якого є реалізація його повноважень щодо здійснення контролю за станом належного утримання захисних споруд цивільного захисту, їх готовністю до використання за призначенням, оскільки останні є важливим елементом національної безпеки України та необхідною складовою її обороноздатності. Таким чином, згідно з вищевказаними нормами до повноважень Державної служби України з надзвичайних ситуацій належить захист публічного інтересу у сфері.

Відповідно до Положення про Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області, затвердженого Наказом ДСНС від 18.08.2014 №474 (у редакції наказу ДСНС 12.11.2018 №661) ГУ ДСНС України у Полтавській області є органом, який уповноважений діяти від імені держави на здійснення нагляду за додержанням вимог законодавства щодо утримання захисних споруд на території Полтавської області.

При здійсненні своїх повноважень ГУ ДСНС України у Полтавській області встановлено тривале невиконання Відділом освіти, сім`ї, молоді та спорту Диканської селищної ради обов`язку щодо утримання захисної споруди цивільного захисту №61447 у належному стані, в тому числі після введення воєнного стану на території України. Проте ГУ ДСНС України у Полтавській області не вживало заходів задля зобов`язання власника (балансоутримувача) привести цю захисну споруду у стан готовності шляхом звернення до суду із відповідним позовом. Систематичне невжиття Відділом освіти, сім`ї, молоді та спорту Диканської селищної ради визначених законодавством заходів з метою утримання у належному стані сховища №61447 суперечить інтересам держави у сфері підготовки країни до оборони в умовах воєнного стану та захисту життя людини. Таким чином, унаслідок протиправної бездіяльності відповідача у сфері цивільного захисту населення порушено інтереси держави, що і є підставою для звернення прокурора з позовом.

Вказував на те, що вимогами чинного законодавства на місцеві державі адміністрації покладено функцію державного контролю за утриманням та станом готовності захисних споруд цивільного захисту. Поряд з цим, вказані вище повноваження державного контролю у сфері цивільного захисту населення Полтавською обласною військовою адміністрацією здійснюються неналежним чином та обмежуються лише винесенням протокольних рішень. Попри це, при наявності таких грубих порушень вимог законодавства у сфері цивільного захисту населення, Полтавською районною військовою адміністрацією як органом державного контролю у вказаній сфері заходи, у тому числі позовного характеру, з метою спонукання Відділ освіти, сім`ї, молоді та спорту Диканської селищної ради до активних дій з метою усунення виявлених порушень не вживались.

Також зазначено, що прокуратурою обґрунтовано визначено позивачами у справі Головне управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області та Полтавську районну військову адміністрацію, які у даних спірних правовідносинах є органами, уповноваженими державою здійснювати відповідні функції, позовні вимоги прокурора є такими, що відповідають вимогам законодавства та висновкам Верховного Суду, викладеним у рішеннях за результатами розгляду справ з аналогічними правовідносинами. Також, звернув увагу, що закон не зобов`язує прокурора подавати позов в особі всіх органів, які можуть здійснювати захист інтересів держави у спірних відносинах і звертатися з позовом до суду. Належним буде звернення в особі хоча б одного з них (така позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 16.02.2022 у справі №904/1407/21, постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 18.06.2021 у справі № 927/491/19).

Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов наступних висновків.

Ключовим питанням у даній справі є наявність або відсутність у керівника Диканської окружної прокуратури Полтавської області права на звернення до суду в інтересах держави в особі Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області, Полтавської районної військової адміністрації Полтавської області з позовом до Відділу освіти, сім`ї, молоді та спорту Диканської селищної ради.

Відповідно до п.3 ст.131-1 Конституції України, в Україні діє прокуратура, яка серед іншого, здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно зі ст.46 КАС України, сторонами в адміністративному процесі є позивач та відповідач. Позивачем в адміністративній справі можуть бути громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, підприємства, установи, організації (юридичні особи), суб`єкти владних повноважень. Відповідачем в адміністративній справі є суб`єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Згідно з частинами третьою-п`ятою ст.53 КАС України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

Отже, прокурор у визначених законом випадках наділений повноваженнями здійснювати представництво інтересів держави або конкретної особи шляхом звернення до суду з позовом, якщо таке представництво належним чином обґрунтоване.

Виключними випадками, за умови настання яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття інтерес держави.

У Рішенні Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 року №3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття "інтереси держави", висловив міркування, згідно з яким інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (пункт 3).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Отже, системне тлумачення вказаних приписів дозволяє дійти висновку, що стаття 53 КАС України вимагає вказувати в адміністративному позові, скарзі чи іншому процесуальному документі докази на підтвердження підстав заявлених позовних вимог із зазначенням, у чому саме полягає порушення інтересів держави, та обставини, що зумовили необхідність їх захисту прокурором.

Пунктом 2 частини першої ст.2 Закону України від 14 жовтня 2014 року №1697-VII Про прокуратуру (далі по тексту - Закон України "Про прокуратуру") визначено, що на прокуратуру покладається функція представництва інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених цим Законом.

Згідно з частиною третьою статті 23 вказаного Закону, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Аналіз положень ч.3 ст.23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:

- якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;

- у разі відсутності такого органу.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

Нездійснення захисту виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Суд звертає увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, зокрема, замінює відповідного суб`єкта владних повноважень в судовому провадженні у разі, якщо той всупереч закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести, а суд перевірити, причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Наведений вище висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною Верховним Судом у постановах від 25.04.2018 року у справі №806/1000/17, від 19.07.2018 року у справі №822/1169/17, від 13.05.2021 року у справі №806/1001/17 та Великою Палатою Верховного Суду від 13.02.2019 року у справі №826/13768/16, від 26.05.2020 року у справі №912/2385/18.

Так, своє право на звернення до суду з позовом у даній справі керівник Диканської окружної прокуратури Полтавської області обґрунтовував тим, що Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області та Полтавська районна військова адміністрація Полтавської області, як спеціально уповноваженими державою органами на здійснення контролю за утриманням та стану готовності захисних споруд цивільного захисту, упродовж тривалого часу, у т.ч. з часу запровадження воєнного стану на території України, не вжито відповідних заходів з метою зобов`язання балансоутримувача привести у стан готовності протирадіаційне укриття.

Тобто, фактично прокурор (керівник Диканської окружної прокуратури Полтавської області) вважав, що суб`єктом владних повноважень, який мав би бути позивачем (позивачами) у цій справі, є Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області, Полтавська районна військова адміністрація Полтавської області, але, з огляду на їх бездіяльність з даним позовом звертається саме прокурор.

Відповідно до ч.1 ст.1 Кодексу цивільного захисту України (далі по тексту - КЦЗ України) цей Кодекс регулює відносини, пов`язані із захистом населення, територій, навколишнього природного середовища та майна від надзвичайних ситуацій, реагуванням на них, функціонуванням єдиної державної системи цивільного захисту, та визначає повноваження органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, права та обов`язки громадян України, іноземців та осіб без громадянства, підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності

Згідно ч.8 ст.32 КЦЗ України, утримання захисних споруд цивільного захисту у готовності до використання за призначенням здійснюється суб`єктами господарювання, на балансі яких вони перебувають (у тому числі споруд, що не увійшли до їх статутних капіталів у процесі приватизації (корпоратизації), за рахунок власних коштів.

Контроль за готовністю захисних споруд цивільного захисту до використання за призначенням забезпечує центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, спільно з відповідними органами та підрозділами цивільного захисту, місцевими державними адміністраціями (ч.15 ст.32 КЦЗ України).

Згідно із п.3 "Порядку створення, утримання фонду захисних споруд цивільного захисту та ведення його обліку", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 березня 2017 року №138 (далі по тексту - Порядок №138, у відповідній редакції), балансоутримувач захисної споруди - власник захисної споруди або юридична особа, яка утримує її на балансі.

Утримання фонду захисних споруд у готовності до використання за призначенням здійснюється їх балансоутримувачами (п.9 Порядку №138).

Здійснення контролю за готовністю захисних споруд цивільного захисту до використання за призначенням забезпечує Державна служба України з надзвичайних ситуацій разом з відповідними органами та підрозділами цивільного захисту, місцевими держадміністраціями (п.12 Порядку №138).

Вимоги щодо утримання та експлуатації захисних споруд цивільного захисту затверджені наказом МВС України від 9 липня 2018 року №579 (далі по тексту - Наказ №579).

Споруди фонду захисних споруд мають утримуватися та експлуатуватися у стані, що дозволяє привести їх у готовність до використання за призначенням у визначені законодавством терміни (п.1 розділу ІІ Наказу №579). Споруди фонду захисних споруд, їх комунікації, інженерні мережі, інженерне та спеціальне обладнання, системи життєзабезпечення (далі - обладнання споруд фонду захисних споруд) мають утримуватися в належному технічному стані. Утримання та експлуатація обладнання споруд фонду захисних споруд здійснюються згідно з вимогами і рекомендаціями, визначеними технічною документацією на них, а також відповідними нормами і правилами (п.7 розділу ІІ Наказу №579).

Пунктом 1 "Положення про Державну службу України з надзвичайних ситуацій", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 грудня 2015 року №1052 (далі по тексту - Положення №1052) встановлено, що Державна служба України з надзвичайних ситуацій (ДСНС) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ і який реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій та запобігання їх виникненню, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, рятувальної справи, гасіння пожеж, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб, а також гідрометеорологічної діяльності.

Згідно з пунктом 3 Положення №1052, основними завданнями Державної служби України з надзвичайних ситуацій є: реалізація державної політики у сфері цивільного захисту, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій, запобігання їх виникненню, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, рятувальної справи, гасіння пожеж, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб, а також гідрометеорологічної діяльності; здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням і виконанням вимог законодавства у сфері пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб; внесення на розгляд Міністра внутрішніх справ пропозицій щодо забезпечення формування державної політики у зазначених сферах; виконання функцій компетентного органу у сфері діяльності, пов`язаної з об`єктами підвищеної небезпеки.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування повноважень між центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері цивільного захисту, та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту" від 21 квітня 2021 року №2228-IX із КЦЗ України виключено статтю 67 "Повноваження центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки".

Одночасно, вказаним вище Законом КЦЗ України доповнено ст.17-1 Повноваження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, згідно із пунктами 16, 48, 51 якої такий суб`єкт владних повноважень:

- реалізує державну політику з питань створення, утримання та реконструкції фонду захисних споруд цивільного захисту, ведення обліку таких споруд;

- звертається до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення до повного усунення порушень вимог законодавства з питань пожежної та техногенної безпеки роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, експлуатації будівель, об`єктів, споруд, цехів, дільниць, а також машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, зупинення проведення робіт, у тому числі будівельно-монтажних, випуску і реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту, надання послуг, у разі якщо такі порушення створюють загрозу життю та/або здоров`ю людей;

- перевіряє стан дотримання вимог законодавства у сфері цивільного захисту та складає відповідні акти.

Тобто, на основі зазначеного вбачається, що законодавством передбачено право Державної служби України з надзвичайних ситуацій, як суб`єкта владних повноважень при застосуванні своєї компетенції, на звернення до суду виключно з позовами про застосування заходів реагування (п.48 КЦЗ України).

Колегія суддів констатує, що КЦЗ України не передбачає повноважень Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області на звернення до суду із заявленими позовними вимогами у якості позивача.

З урахуванням наведеного вище, колегія суддів вважає, що прокурором у даній позовній заяві визначено орган (органи), який (які) не має (мають) права на звернення до суду з ним.

Наведені вище висновки також узгоджуються із правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постановах від 11.08.2023 року у справі №560/10015/22, від 09.092023 року у справі №260/4044/22, від 21.12.2023 року у справі №400/4238/22, від 21.02.2024 у справі №580/4578/22.

Також, суд звертає увагу, що прокурор (керівник Диканської окружної прокуратури Полтавської області), вказавши орган (органи), уповноважений (уповноважені) державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, не зазначив конкретні причини, які перешкоджають уповноваженому органу держави виконувати покладені на нього функції державного нагляду у сфері техногенної та пожежної безпеки відповідно до вимог КЦЗ України і Положення про Державну службу України з надзвичайних ситуацій.

Окрім того, у матеріалах даної справи відсутні належні та допустимі докази того, що у спірних правовідносинах органи Державної служби з надзвичайних ситуацій не мали об`єктивної можливості у встановленому законодавством порядку звернутися до суду з відповідним позовом про застосування заходів реагування для усунення виявлених порушень, а прокурор в межах своєї компетенції реагував щодо вказаного суб`єкта.

Доводи прокурора про те, що єдиним та ефективним способом захисту в даному випадку є звернення прокурора в інтересах Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області, Полтавської районної військової адміністрації Полтавської області з відповідною позовною заявою, є необґрунтованими, оскільки прокурором у даній позовній заяві визначено орган (органи), який (які) не мають права на звернення до суду з ним.

З огляду на приписи ч.5 ст.242 КАС України, врахуванню у даній справі підлягають висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, на які посилається суд вище та які є релевантними до спірних відносин у даній справі, а не ті на які посилається скаржник. Окрім того, суд враховує, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30.01.2019 у справі №755/10947/17 зазначила, що суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Верховного Суду.

Щодо посилання на правові позиції Верховного Суду, висловлені останнім в постанові від 15.05.2019 у справі №820/4717/16, то суд зазначає, що у вказаній постанові Верховний Суд не досліджував наявність у прокурора права на звернення до суду в інтересах держави в особі Державної служби з надзвичайних ситуацій у сфері техногенної та пожежної безпеки.

Зокрема, Великою Палатою Верховного Суду у справі №820/4717/16 досліджувалось питання щодо можливості розгляду справи в порядку адміністративного судочинства. Водночас, судом касаційної інстанції фактично не перевірялось та не досліджувалось питання стосовно доцільності та необхідності звернення до суду керівника прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у області через призму наявності у такого органу повноважень на подання до суду позову про зобов`язання балансоутримувача та/або власника вжити заходів щодо приведення в належний технічний стан та готовність до укриття населення захисної споруди цивільного захисту.

Відтак, посилання на вищевказану постанову, як на позицію Верховного Суду щодо представництва прокурором інтересів держави в особі органу Державної служби з надзвичайних ситуацій області, є необґрунтованими.

Стосовно підстав для звернення до суду прокурора в інтересах держави в особі Полтавської районної військової адміністрації суд зазначає наступне.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 68/2022 Про утворення військових адміністрацій на виконання Закону України Про правовий режим воєнного стану для здійснення керівництва у сфері забезпечення оборони, громадської безпеки і порядку утворено Одеську обласну військову адміністрацію.

Статтею 15 Закону України Про правовий режим воєнного стану визначено повноваження військових адміністрацій.

Відповідно до п.8 ч.3 статті 15 вказаного Закону, районна, обласна військові адміністрації здійснюють на відповідній території повноваження, віднесені до їхньої компетенції цим Законом, а також у разі прийняття Верховною Радою України за поданням Президента України рішення, передбаченого частиною третьою статті 10 цього Закону, або у разі тимчасової окупації або оточення адміністративного центру області повноваження із прийняття рішень про звернення до суду щодо визнання незаконними актів місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій, які обмежують права територіальних громад у сфері їх спільних інтересів.

Стаття 15 Закону України Про правовий режим воєнного стану має вичерпний перелік повноважень, наданих військовим адміністраціям, та повноваження на звернення до суду із позовними вимогами про зобов`язання вчинити дії, спрямовані на приведення у стан готовності захисної споруди цивільного захисту у цій статті відсутні.

З огляду на викладене, враховуючи приписи частини 5 ст.46 КАС України, суд дійшов висновку, що Полтавська РВА також не має повноважень на звернення до суду із заявленими позовними вимогами в якості позивача, оскільки таке право їй законом не надане.

Таким чином, прокурором у цій позовній заяві визначено органи, в особі яких він звернувся до суду з цим позовом (та які є позивачами), які не мають права на звернення до суду з ним.

Наведене свідчить про відсутність підстав для звернення прокурора до суду в інтересах держави, оскільки відсутня юридична ситуація, за якої має місце нездійснення чи неналежне здійснення захисту таких інтересів органом державної влади, на який вказував прокурор (Головне управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області та Полтавську районну військову адміністрацію).

Таким чином, у встановлений судом строк вимоги ухвали про залишення позовної заяви без руху позивач не виконав, недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, не усунув.

Згідно з пунктом 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Згідно з пунктом 7 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, якщо відсутні підстави для звернення прокурора до суду в інтересах держави або для звернення до суду особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку про наявність підстав для повернення такої позовної заяви.

Згідно частини 6 статті 169 КАС України, про повернення позовної заяви суд постановляє ухвалу. Копія ухвали про залишення позовної заяви без руху або про повернення позовної заяви надсилається особі, яка подала позовну заяву, не пізніше наступного дня після її постановлення. Копія позовної заяви залишається в суді.

Частиною 8 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

На підставі викладеного, керуючись статтями 169, 248, 256, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, -

У Х В А Л И В:

Позовну заяву Диканської окружної прокуратури Полтавської області в особі Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій України у Полтавській області, Полтавської районної військової адміністрації Полтавської області до Відділу освіти, сім`ї, молоді та спорту Диканської селищної ради, третя особа: Диканська селищна рада про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії повернути позивачу.

Роз`яснити позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала суду може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня складення ухвали до Другого апеляційного адміністративного суду, в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

СуддяН.Ю. Алєксєєва