Ухвала

від 20.01.2025 по справі 500/212/25

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

Справа № 500/212/25

20 січня 2025 рокум.ТернопільСуддя Тернопільського окружного адміністративного суду Чепенюк О.В., розглянувши позовну заяву та додані до неї матеріали ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 через представника - адвоката Єрьоміну Вікторію Анатоліївну звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, в якому просить:

визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 в періоди з 22.11.2022 по 20.05.2023 грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023, на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі Постанова №704), з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44 (далі Порядок №44);

зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 Національної гвардії України здійснити ОСОБА_1 перерахунок грошового забезпечення за період з 22.11.2022 по 20.05.2023 грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023, на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 Постанови № 704, з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку № 44;

Позов обґрунтовано тим, що позивачу в період з 22.11.2022 по 20.05.2023 під час проходження ним військової служби грошове забезпечення виплачувалось виходячи із розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2018. Вважає, що такі дії відповідача суперечать нормам чинного законодавства, оскільки через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, у позивача виникли підстави для встановлення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 Постанови №704.

Відповідно до вимог частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, серед іншого, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

Позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтею 161 КАС України, з порушенням строку звернення до суду, а тому її належить залишити без руху з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частиною третьою статті 122 КАС України визначено, для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів

Відповідно до частини п`ятої статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Разом з тим, Кодекс законів про працю України (далі КЗпП України) встановлює інші строки звернення до суду щодо вирішення трудових спорів.

Спір щодо виплати грошового забезпечення із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи на відповідний рік охоплюється визначенням «законодавство про оплату праці», яке міститься в частині другій статті 233 КЗпП України.

Частина друга статті 233 КЗпП України (в редакції, чинній до 18.07.2022 включно) передбачала, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду без обмеження будь-яким строком.

Однак, Законом України від 01.07.2022 № 2352-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» були внесені зміни до цієї статті КЗпП України і з 19.07.2022 строки звернення до суду стали обмеженими. Зокрема, працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Із заявою у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)".

Отже, після 19.07.2022 строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права. Аналогічний правовий висновок викладений у рішенні Верховного Суду від 06.04.2023 у справі №260/3564/22 та у постанові від 18.01.2024 у справі №240/5105/23.

У цій справі позовні вимоги, які стосуються нарахування і виплату позивачу грошового забезпечення за період з 22.11.2022 по 20.05.2023, подані з пропуском тримісячного строку звернення до суду із цим позовом, позивач звернувся до суду лише 12.01.2025 (цією датою позов здано на пошту).

Разом з позовом представник позивача - адвокат Єрьоміна В.А. подала до суду заяву, в якій просила поновити позивачу строк звернення до суду зі вказаною позовною заявою. Обґрунтовуючи заяву зазначила, що спірні правовідносини щодо нарахування та виплати грошового забезпечення виникли в період з 22.11.2022 по 20.05.2023, а на момент виникнення спірних правовідносин діяла редакція, яке передбачала, що право на звернення до суду з позовом про стягнення належної заробітної плати не обмежується будь-яким строком, а тому представник позивача вважає, що строк звернення до суду підлягає поновленню.

Такі обставини суд вважає неповажними причинами пропуску строку звернення до суду. Представник позивача помилково вважає, що строк звернення до суду у спірному випадку не обмежений будь-яким строком, бо вище суд виклав положення статті 233 КЗпП України, які свідчать про протилежне.

Також суд зазначає, що оскільки грошове забезпечення позивач отримував щомісячно, тому про порушення свого права щодо розрахунку такого грошового забезпечення з певних сум прожиткового мінімуму, повинен був дізнатися при отриманні грошового забезпечення за відповідний місяць. Стосовно виплат, які підлягають до виплати при звільненні, то тримісячний строк щодо звернення до суду обчислюється з наступного дня після звільнення з військової служби з 21.05.2023, і також пропущений позивачем.

Отже, отримуючи заробітну плату (грошове забезпечення) за спірний період з 22.11.2022 по 20.05.2023, позивач мав право протягом 3 місяців з дати отримання відповідних сум грошового забезпечення звернутися з позовом щодо невірного його розрахунку. При цьому виплата грошового забезпечення за листопад 2022 року проводилася у грудні 2022 року.

Будь-яких обставин і причин, які об`єктивно перешкодили позивачу своєчасно звернутися до суду щодо перерахунку та виплати йому за період з 22.11.2022 по 20.05.2023 грошового забезпечення, а також виплачених сум грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023, на відповідні тарифні коефіцієнти, позовна заява та заява про поновлення пропущеного строку не містять.

Також суд зауважує, що отримання позивачем листа відповідача від 28.11.2024 на його заяву не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли він почав вчиняти дії щодо реалізації свого права на нарахування грошового забезпечення в належному розмірі і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку.

Отже, викладені у заяві доводи не стосуються об`єктивних фактів, не містять посилань на обставини, які перешкодили своєчасно звернутися до суду. Така заява не підлягає задоволенню.

Відповідно до приписів частини шостої статті 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

За правилами частин першої, другої статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Оскільки позовна заява не відповідає зазначеним вище вимогам, встановленим статтею 161 КАС України, її належить залишити без руху, встановивши позивачу строк для усунення недоліків - десять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Позивачу у цей строк необхідно усунути вказані недоліки позовної заяви шляхом подання (надіслання) до суду заяви про поновлення строку звернення до суду щодо нарахування та виплати позивачу грошового забезпечення за період з 22.11.2022 по 20.05.2023, у якій вказати інші причини поважності пропуску цього строку, ніж зазначені у заяві про поновлення строку, навести обставини, які об`єктивно перешкоджали позивачу своєчасно звернутися до суду, та надати відповідні докази на їх підтвердження.

Керуючись статтями 122, 123, 161, 169, 248 КАС України, суддя

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви представника позивача про поновлення строку звернення до суду відмовити.

Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії залишити без руху.

Встановити позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви - десять днів з дня отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Роз`яснити, що у випадку не усунення недоліків позовної заяви у встановлений судом строк позовна заява і додані до неї документи будуть повернуті позивачу без розгляду.

Копію ухвали надіслати особі, яка подала позовну заяву.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею і оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвалу може бути включене до апеляційної скарги на рішення суду.

СуддяЧепенюк О.В.