Ухвала

від 20.01.2025 по справі 500/194/25

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

Справа № 500/194/25

20 січня 2025 рокум. Тернопіль Суддя Тернопільського окружного адміністративного суду Мірінович У.А., розглянувши позовну заяву та додані до неї матеріали ОСОБА_1 до Тернопільського відділу державної виконавчої служби Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправною та скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

14 січня 2025 року до Тернопільського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Тернопільського відділу державної виконавчої служби Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції у якій позивач просить суд:

- визнати протиправною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження №67504139 від 16.11.2021, що була винесена Тернопільським відділом державної виконавчої служби у Тернопільському районі Тернопільської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ);

- визнати протиправним накладення арешту на пенсійний рахунок ОСОБА_1 в АТ КБ «Приватбанк» (номер банківської карти НОМЕР_1 ) та звернення стягнення з такого рахунку, і зобов`язати Тернопільський відділ державної виконавчої служби Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції зняти арешт та зупинити стягнення з пенсійного рахунку ОСОБА_1 в АТ КБ «Приватбанк» (номер банківської карти НОМЕР_1 ).

У відповідності до вимог пункту 3 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161,172 цього Кодексу.

Позовна заява подана без додержання вимог, встановлених статтею 160, 161 КАС України, та містить такі недоліки.

Суд зазначає, що особливості провадження в адміністративних судах у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця визначені статтею 287 КАС України.

Так, відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 КАС України позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.

Як слідує зі змісту позовних вимог, позивач просить скасувати постанову від 16.11.2021 про відкриття виконавчого провадження №67504139.

З даним позовом до суду позивач звернувся 10.01.2025 (штамп на поштовому конверті), тобто з пропуском встановленого пунктом 1 частини другої статті 287 КАС України процесуального строку на звернення до суду із такими позовними вимогами.

Відповідно до частини шостої статті 161 КАС України, у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Позивачем в порушення вимог частини шостої статті 161 КАС України до позовної заяви не додано заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, однак, в тексі позовної заяви зазначено, що позивач дізнався про оскаржену постанову у листопаді 2024 року коли ознайомлювалась із виконавчим провадженням, про існування якого попередньо дізналася через блокування банківського рахунку.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправним накладення арешту на пенсійний рахунок позивача, та зобов`язати відповідача зняти арешт та зупинити стягнення з пенсійного рахунку, то позивач жодних обґрунтувань причин пропуску звернення до суду із даною позовною вимогою не вказав, хоча такий арешт накладено в межах того ж виконавчого провадження №67504139 згідно постанови від 16.11.2021.

Позивач також зазначає, що вона є особою похилого віку та особою з інвалідністю II групи, а тому вона обмежена в можливостях швидкого реагування на порушення своїх прав, одразу ж після того, як її стан здоров`я дозволив їй це, вона звернулася із позовом до суду.

Вказує, що протягом усього періоду дії воєнного стану, запровадженого на території України у зв`язку зі збройною агресією російської федерації, суворе застосування судами процесуальних строків стосовно звернення до суду з позовними заявами, апеляційними та касаційними скаргами, іншими процесуальними документами може мати ознаки невиправданого обмеження доступу до суду, гарантованого статтями 55, 124, 129 Конституції, ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права та ст. 6 зазначеної Конвенції.

Вирішуючи питання про наявність поважних причин пропуску звернення до суду із цим позовом, суд виходить з такого.

Питання застосування строку звернення до суду було неодноразово предметом розгляду Верховним Судом, де Верховний Суд зазначив, що «установлення законом процесуальних строків передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Поновлення встановленого процесуальним законом строку для звернення до адміністративного суду здійснюється у розумних межах та лише у виняткових, особливих випадках, виключно за наявності обставин об`єктивного і непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права звернення до адміністративного суду за захистом порушених прав, свобод або законних інтересів. Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом.

За практикою ЄСПЛ застосування судами наслідків пропущення строків звернення до суду не є порушенням права на доступ до суду. Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору в публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. Початок перебігу строку звернення до суду починається з часу, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були об`єктивно непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на звернення з позовом, тобто коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Порівняльний аналіз словоформ «дізналася» та «повинна була дізнатися» дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх прав. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Вирішення питання щодо дотримання позивачем строку звернення до суду з адміністративним позовом не ставиться в залежність від вказаних обставин, а вирішується з огляду на факт, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення такого права та не може змінювати момент, з якого позивач дізнався про порушення такого права. Для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів. При зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом місяця від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду.

В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів. Суд наголошує, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані лише ті обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами. Суд вважає, що чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи, а для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного поновлення судами пропущеного строку.

Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів.

Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, не реалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.

Суд зазначає, що підстави пропуску строку можуть бути визнані поважними, строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з непереборними та об`єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи. Слід зазначити, що учасники справи повинні дотримуватися процесуального законодавства щодо порядку, строків і умов реалізації цього права. Такі процесуальні обов`язки для всіх учасників судового процесу є однаковими, що забезпечує принцип рівності сторін.

Отже, поновленню підлягають строки, які порушені з поважних причин, а поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, яка звернулася з позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Аналогічний висновок висловлений, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.10.2023 у справі №990/139/23.

В той же час позивачем зазначено, що фактично оскаржена постанова про відкриття виконавчого провадження позивачем отримана «у листопаді 2024 року», однак, будь-яких доказів про ознайомлення позивача саме у листопаді 2024 року із виконавчим провадженням не надано. З огляду на що, суд зазначає, що бездіяльність позивача на протязі більш ніж трьох років з моменту відкриття у 2021 році виконавчого провадження є тривалою та потребує належного обґрунтуванням поважності порушення строку звернення до суду для захисту своїх прав протягом всього його тривалості.

Щодо покликань позивача на обставини пов`язані з її станом здоров`я, які за твердженням позивача, впливають на оперативність її звернення до суду вчасно, то суд їх оцінює критично та першочергово зазначає, що на підтвердження вказаних обставин, позивачем не надано до суду жодного доказу, згідно якого було б зафіксовано ускладнений стан здоров`я позивача, який причинно-наслідково вплинув на можливість звернення позивача до суду за захистом свої прав у встановлений законом строк.

Окрім того, позивач не надала доказів неможливості своєчасного звернення з позовом до суду через свого представника (адвоката).

Щодо покликань позивача на те, що протягом усього періоду дії воєнного стану, запровадженого на території України у зв`язку зі збройною агресією російської федерації, суворе застосування судами процесуальних строків стосовно звернення до суду з позовними заявами, апеляційними та касаційними скаргами, іншими процесуальними документами може мати ознаки невиправданого обмеження доступу до суду, гарантованого статтями 55, 124, 129 Конституції, ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права та ст. 6 зазначеної Конвенції, то суд зазначає, що сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є безумовною підставою для поновлення процесуального строку, а тому це питання має вирішуватися в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві та обставин, які існували та об`єктивно перешкоджали вчиненню процесуальних дій.

Суд вважає за необхідне зазначити позивачу, що при оцінці поважності причин пропуску процесуального строку з причини введення воєнного стану в Україні додатково слід брати до уваги, зокрема: територіальне місцезнаходження суду, порядок його функціонування; місце проживання (місцезнаходження) заявника; ведення на відповідній території бойових дій або розташування у безпосередній близькості до такої території, посилення ракетних обстрілів у відповідний проміжок часу, що об`єктивно створювало реальну небезпеку для життя учасників процесу; тривалість самого процесуального строку та час, який минув із дати завершення процесуального строку; наявність чи відсутність обставин, які об`єктивно перешкоджали конкретній особі реалізувати своє право (повноваження) у межах визначеного процесуального строку; поведінку особи, яка звертається з відповідним клопотанням, зокрема, чи вживала особа розумних заходів для того, щоб реалізувати своє право (повноваження) у межах процесуального строку та якнайшвидше після його закінчення (у разі наявності поважних причин його пропуску), та інші доречні обставини.

Вказане узгоджується з правовою позицією постанови Верховного Суду від 10.01.2023 по справі №640/3489/21.

Водночас, конкретних пояснень причин з доказами існування безпосереднього причинно-наслідкового зв`язку між цим фактом та фізичною неможливістю своєчасно вчинити процесуальну дію з приводу звернення до суду подана заява не містить.

Відтак, викладені позивачем доводи не доводять підстав поважності пропуску строку звернення до суду більш як на два роки та два місяці.

Таким чином, позивач не навів достатніх та переконливих аргументів на підтвердження наявності об`єктивних, непереборних та істотних перешкод на звернення позивача до суду, які б завадили їй звернутися з цим позовом протягом встановленого для цього законом строку, а тому наведені позивачем обставини суд визнає недостатніми для висновку про те, що позивач своєчасно звернувся до суду.

За сформульованим Верховним Судом у постанові від 19.12.2022 у справі №420/13281/20 правовим висновком саме позивач повинен довести дотримання строку звернення до суду, приєднавши до матеріалів позову докази або дотримання строку на звернення до суду або пропуску строку на звернення до суду з поважних причин.

Однак, будь-яких інших належних та допустимих доказів неможливості звернутись до суду за захистом порушеного права у строк, визначений чинним законодавством України, позивачем не надано.

При цьому, щодо позовної вимоги про визнання протиправним накладення арешту на пенсійний рахунок позивача, та зобов`язати відповідача зняти арешт та зупинити стягнення з пенсійного рахунку, то позивач жодних обґрунтувань причин пропуску звернення до суду із даною позовною вимогою не вказав, хоча такий арешт накладено в межах того ж виконавчого провадження №67504139 згідно постанови від 16.11.2021.

З огляду на вищевикладене, зазначені скаржником підстави поважності причин пропуску строку на звернення до суду не можуть бути визнані судом поважними.

Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України, відповідно до якої, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву (частина перша та друга статті 123 КАС України).

Відповідно до частини першої статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Наведені обставини вказують на невідповідність позовної заяви вимогам, процесуального законодавства, тому її слід залишити без руху, надавши позивачу строк для усунення вказаних недоліків.

Отже, позивачу відповідно до статті 123 КАС України необхідно звернутися до суду з обґрунтованою заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду з даними вимогами, зазначивши інші поважні причини з підтвердженням їх відповідними доказами, які перешкоджали вчасно звернутися до суду із даними позовними вимогами.

З урахуванням зазначеного, керуючись статтями 160, 161, 169, 171, 256, 293 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Тернопільського відділу державної виконавчої служби Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправною та скасування постанови, - залишити без руху.

Встановити позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви - п`ять днів з дня отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху, шляхом подання необхідних документів на адресу суду:46021 м.Тернопіль, вул. Грушевського, 6.

Роз`яснити позивачу, що уразі не усунення зазначених недоліків у встановлений судом строк, відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява буде повернута останньому.

Копію ухвали направити позивачу.

Роз`яснити учасникам справи, що адвокати, нотаріуси, приватні виконавці, судові експерти, державні органи та органи місцевого самоврядування, суб`єкти господарювання державного та комунального секторів економіки реєструють офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі в добровільному порядку.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Оскарження ухвали окремо від рішення суду не допускається. Заперечення на ухвалу може бути включене до апеляційної скарги на рішення суду.

СуддяМірінович У.А.