Рішення

від 20.01.2025 по справі 520/24255/24

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

20 січня 2025 року Справа № 520/24255/24

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Супруна Ю.О. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп: НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (вул. Григорія Сковороди, буд. 46, м. Харків, Харківська обл., Харківський р-н, 61057, код ЄДРПОУ 43983495) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Адвокат Шох Кристина Антонівна, діючи в інтересах ОСОБА_1 звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, в якому просить суд:

- визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області № 000/9091-2405-2034 від 21.04.2023 про нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у розмірі 33461,53 грн.;

- визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області №0035730-2405-2034 від 21.04.2023 про нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у розмірі 34724,09 грн.;

- визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області № 0035735-2405-2034 від 21.04.2023 про нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у розмірі 48123,00 грн..

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати, а саме: 10000,00 грн. - орієнтовний розмір витрат на професійну правничу допомогу, 968,96 грн. - судовий збір.

В обґрунтування позовної заяви представник позивача посилається на те, що оскаржуваними рішеннями йому протиправно визначено суму податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Представник позивача вважає, що ці рішення прийняті відповідачем з порушенням п. «є» п.п.266.2.2 п.266.2 ст.266 Податкового кодексу України у зв`язку із тим, що нерухоме майно, яке належить позивачу на праві власності, не є об`єктом оподаткування, оскільки належить до будівель промислового призначення.

Разом із позовною заявою позивачем до суду подано заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду.

За результатом вивчення змісту заявленого клопотання судом установлено достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 03.09.2024 відкрито спрощене провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження на підставі пункту 10 частини шостої статті 12, частини першої статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі за текстом КАС України) та запропоновано відповідачу надати відзив на позов.

В зв`язку із здійсненням діяльності Харківським окружним адміністративним судом з відправлення правосуддя в умовах ведення бойових дій на території Харківської міської територіальної громади, яка віднесена до переліку територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточені (блокуванні) згідно Наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій від 25.04.2022 №75 (із змінами), розгляд справи було відтерміновано.

Крім того, на тривалість виготовлення процесуального документу вплинула обставина знаходження судді у відпустці.

Згідно з положеннями частини четвертої статті 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до положень статті 258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Згідно з положеннями частин другої, третьої, четвертої, п`ятої статті 262 КАС України, розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі. Підготовче засідання при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - протягом п`ятнадцяти днів з дня відкриття провадження у справі. Перше судове засідання у справі проводиться не пізніше тридцяти днів із дня відкриття провадження у справі. За клопотанням сторони суд може відкласти розгляд справи з метою надання додаткового часу для подання відповіді на відзив та (або) заперечення, якщо вони не подані до першого судового засідання з поважних причин. Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Представник відповідача, Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, 17.09.2024 через систему «Електронний суд» подав до Харківського окружного адміністративного суду відзив на позовну заяву, у якому зазначив, що доводи представника позивача безпідставні. Представник відповідача наголосив, що відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно позивачу належить нежитлова будівля, але не зазначено її цільове призначення, відтак ГУ ДПС не погоджується з твердженням представника позивача щодо відповідності його діяльності нормі «є» пп. 266.2.2 ПКУ. Відповідно до Класифікатора будівель, для застосування звільнення від оподаткування, будівля повинна бути класифікована як промислова та використовуватись за призначенням у господарській діяльності. Представник відповідача вказує, що позивач не довів використання будівлі за функціональним призначенням протягом спірного податкового періоду.

Представник позивача, адвокат Шох Кристина Антонівна, 23.09.2024 через систему «Електронний суд» подала до Харківського окружного адміністративного суду відповідь на відзив, у якому заперечувала проти доводів представника відповідача та повністю підтримала правову позицію.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Фізична особа підприємець ОСОБА_1 зареєстрований як суб`єкт господарювання в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 11.08.1999 (індивідуальний номер 2904708030).

Основний вид діяльності згідно Класифікації видів економічної діяльності ДК 009:2010 - 16.29 Виробництво інших виробів з деревини; виготовлення виробів з корка, соломки та рослинних матеріалів для плетіння класифікується у секції С «ПЕРЕРОБНА ПРОМИСЛОВІСТЬ».

Як слідує з матеріалів справи за даними Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності па нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта у ОСОБА_1 обліковується інформація про перебування у власності об`єкта нерухомого майна: нежитлові будівлі, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2832969763140, загальною площею: 1069,4 кв.м. Адреса: АДРЕСА_2 .

Головним управлінням ДПС у Харківській області 21.04.2023 винесено:

- податкове повідомлення-рішення №000/9091-2405-2034, якими визначено податкове зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлових нерухомості, за 2019 рік, щодо зазначеного вище об`єкта нерухомості, в загальній сумі 33461,53 грн.;

- податкове повідомлення-рішення №0035730-2405-2034, якими визначено податкове зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлових нерухомості, за 2020 рік, щодо зазначеного вище об`єкта нерухомості, в загальній сумі 34724,09 грн.;

- податкове повідомлення-рішення №0035735-2405-2034, якими визначено податкове зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлових нерухомості, за 2021 рік, щодо зазначеного вище об`єкта нерухомості, в загальній сумі 48123,00 грн..

Позивач 06.03.2024 звертався до Головного управління ДПС у Харківській області із заявою про проведення звірки даних щодо нарахованої суми податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Згідно відповіді Головного управління ДПС у Харківській області 17938/6/20-40-24-05-11 від 09.04.2024 податкові повідомлення-рішення за 2019-2021 роки від 21.04.2023 № 000/9091-2405-2034 на суму 33461,53 грн., від 21.04.2023 року № 0035730-2405-2034 на суму 34 724,09 грн., від 21.04.2023 № 0035735-2405-2034 на суму 48123,00 грн. залишено без змін. Рішення контролюючого органу прийнято не через не віднесення нежитлових будівель до групи «Будівлі промисловості та склади» (код 125) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, а враховуючи абзац 4 пункту 63.3 статті 63 ПКУ, за яким платник податків зобов`язаний стати на облік у відповідник контролюючих органах за основним та не основним місцем обліку, повідомити про всі об`єкти оподаткування і об`єкти, пов`язані з оподаткуванням, контролюючі органи за основним місцем обліку згідно з порядком обліку платників податків.

Позивач 27.05.2024 звертався до Головного управління ДПС у Харківській області із зверненням на отримання індивідуальної податкової консультації з питань практичного застосування окремих норм податкового та іншого законодавства, а саме: чи є обов`язковою умовою застосування пільги зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у відповідності до підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПКУ документальне підтвердження реєстрації власника нерухомого майна - фізичної особи-підприємця - (або місця здійснення ним підприємницької діяльності), що перебуває на спрощеній системі оподаткування, за місцезнаходженням відповідного об`єкта нерухомого майна, яке фактично використовується власником у своїй підприємницькій діяльності.

В отриманій індивідуальній податковій консультації від 24.06.2024 контролюючим органом було, зокрема вказано, що «поділ на класифікаційні одиниці в межах розділів виконується перш за все відповідно до технічних характеристик споруди, які обумовлюються призначенням споруди. Будівлі класифікуються переважно за їх функціональним призначенням. Таким чином, з метою уникнення неоднозначного тлумачення норм податкового законодавства в частині належності об`єктів нерухомості до тої чи іншої класифікаційної одиниці, доцільно звертатися для надання роз`яснень до органу, уповноваженого на ведення НК 018:2023».

Вважаючи податкові повідомлення-рішення протиправними та таким, що підлягають скасуванню, позивач звернувся за захистом своїх прав до суду.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов наступних висновків.

Згідно зі ст. 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до п.п. 36.1, 36.2 ст. 36 ПК України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов`язок виникає у платника за кожним податком та збором.

За правилами пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 ПК України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларовану до повернення з бюджету у зв`язку із використанням платником податку права на податкову знижку, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, застосування штрафних (фінансових) санкцій та нарахування пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Правовідносини щодо сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, регулюються ст. 266 ПК України.

Положеннями пп. 266.1.1 п. 266.1 ст. 266 ПК України передбачено, що платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Згідно з пп. 266.2.1 п. 266.2 ст. 266 ПК України об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

У відповідності до пп. 266.3.1 п. 266.3 ст. 266 ПК України базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

Відповідно до пп. 266.3.2 п. 266.3 ст. 266 ПК України база оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Згідно з пп. 266.5.1 п. 266.5 ст. 266 ПК України ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Відповідно до пп. 266.6.1 п. 266.6 ст. 266 ПК України базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Підпунктом 266.7.1 п. 266.7 ст. 266 ПК України передбачено, що обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об`єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.

Згідно з пп. 266.7.2 п. 266.7 ст. 266 ПК України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з пп. 266.7.1 п. 266.7 цієї статті, разом з детальним розрахунком суми/сум податку, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються платнику податку контролюючим органом у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).

Пунктом 4.3 ст. 4 ПК України встановлено, що податкові періоди та строки сплати податків та зборів установлюються, виходячи з необхідності забезпечення своєчасного надходження коштів до бюджетів, з урахуванням зручності виконання платником податкового обов`язку та зменшення витрат на адміністрування податків та зборів.

Відтак з аналізу наведених норм слідує, що у разі наявності об`єкта оподаткування з податку на нерухоме майно, платник податку, зобов`язаний сплатити суму податку обчисленого контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості, виходячи із загальної площі кожного з об`єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.

Порядок прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення позивачем та розрахунок нарахованого податку не оспорюється, водночас ставиться під сумнів визначення об`єкту оподаткування як такого, з приводу чого суд зазначає таке.

Перелік об`єктів нерухомості, які не є об`єктами оподаткування податком на нерухоме майно, відмінних від земельної ділянки, визначено у пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України. Вказаний перелік є вичерпний.

Відповідно до п.п. «є» п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266ПК України (в редакції чинній у 2023 році ) не є об`єктом оподаткування будівлі промисловості, віднесені до групи "Будівлі промислові та склади" (код 125) Державного класифікатора будівель та споруд ДК018-2000, що використовуються за призначенням у господарській діяльності суб`єктів господарювання, основна діяльність яких класифікується у секціях B - FКВЕД ДК 009:2010, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку;

За положеннями пп. 14.1.1291 п. 14.1 ст. 14 ПК України об`єкти нежитлової нерухомості - будівлі, приміщення, що не віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду. У нежитловій нерухомості виділяють серед іншого будівлі промислові та склади (підпункт "ґ").

Відповідно до п. 5.3 ст. 5 ПК України інші терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, будівлі промисловості (криті будівлі промислового призначення, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства тощо) віднесено до підрозділу «Будівлі нежитлові» (група 125 «Будівлі промислові та склади» клас 1251 «Будівлі промисловості»).

До будівель промисловості відносяться об`єкти нерухомості, які відповідно до ДК 018-2000 належать до класу 1251 «Будівлі промисловості», що включає підкласи: 1251.1 «Будівлі підприємств машинобудування та металообробної промисловості»; 1251.2 «Будівлі підприємств чорної металургії»; 1251.3 «Будівлі підприємств хімічної та нафтохімічної промисловості»; 1251.4 «Будівлі підприємств легкої промисловості»; 1251.5 «Будівлі підприємств харчової промисловості»; 1251.6 «Будівлі підприємств медичної та мікробіологічної промисловості»; 1251.7 «Будівлі підприємств лісової деревообробної та целюлозно-паперової промисловості»; 1251.8 «Будівлі підприємств будівельної індустрії, будівельних матеріалів та індустрії, будівельних матеріалів та виробів, скляної та фарфоро-фаянсової промисловості»; 1251.9 «Будівлі інших промислових виробництв, включаючи поліграфічне».

Визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об`єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000.

Разом з тим, з аналізу пп."є" п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України слідує, що не лише цільове призначення будівлі згідно правовстановлюючих документів, а й фактичне її використання як об`єкту промисловості, є підставою для застосування пільги з оподаткування відповідно до вказаної норми Податкового кодексу України.

Обираючи за вихідне поняття "промисловість", у зв`язку з яким застосовується податкова пільга, законодавець пов`язує звільнення від сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не тільки і не стільки із його статусом (придатністю його застосування у виробничому промисловому циклі господарської діяльності без конкретизації видів промислового виробництва та організаційних форм у яких воно здійснюється), а й з використанням будівлі з метою провадження виробничої діяльності, тобто з використанням такої за цільовим призначенням для виготовлення промислової продукції.

Встановлення законодавцем певних податкових пільг зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, як в даному випадку п.п. "є" п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України, за своєю сутністю спрямоване на збалансування суспільних відносин у сфері справляння податків та мало на меті створити умови для стимулювання та зменшення податкового навантаження на тих платників податків фізичних та юридичних осіб, які є власниками певних об`єктів нерухомості, що використовуються за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва.

Застосування п.п. "є" п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України можливе у разі якщо власниками об`єктів промисловості є фізичні та інші юридичні особи, в тому числі нерезиденти, та за умови (з урахуванням виду їх діяльності) використання таких об`єктів за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва (виготовлення промислової продукції будь-якого виду).

Вказані висновки стосовно застосування положень п.п. "є" п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 31.10.2023 у справі №160/11472/19, від 17.02.2020 у справі №820/3556/17, від 25.03.2020 у справі №280/5332/18, від 20.02.2020 у справі №819/1537/17, від 15.05.2018 у справі №806/2461/17.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відтак застосовуючи об`єктно-функціональний підхід до визначення податкової пільги у абз. є п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України, законодавець ключовими критеріями обрав сукупність дотримання трьох обов`язкових умов:

1) об`єкт оподаткування є будівлею промисловості, віднесеною до групи "Будівлі промислові та склади" (код 125) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000;

2) використовується за призначенням у господарській діяльності суб`єктів господарювання, основна діяльність яких класифікується у секціях B-F КВЕД ДК 009:2010;

3) не здається власниками в оренду, лізинг, позичку.

Встановлена відсутність будь-якої з наведених вище ознак об`єкта нерухомого майна не дає підстав для звільнення його від оподаткування за правилами п.п. "є" п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України.

Судом встановлено, що за даними Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності па нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта у ОСОБА_1 обліковується інформація про перебування у власності об`єкта нерухомого майна: нежитлові будівлі, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2832969763140, загальною площею: 1069,4 кв.м. Адреса: АДРЕСА_2 . Опис: нежитлова будівля (млин) цегла літ. А-1 загальною площею 56,8 кв.м.; нежитлова будівля (склад) цегла літ. Б-1 загальною площею 587,1 кв.м.; склад цегла літ. Г-1 загальною площею 58,3 кв.м.; виробнича будівля літ. Е-1 загальною площею 367,2 кв. м.

Земельна ділянка площею 0,3559 га під нерухомим майном за адресою: АДРЕСА_2 за кадастровим номером 6321785001:01:002:0129 має цільове призначення: іншої комерційної діяльності, категорія земель: землі житлової та громадської забудови; вид використання: для ведення комерційної діяльності, що підтверджується довідкою з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку.

За договором оренди земельної ділянки від 03.05.2012, земельна ділянка площею 0,3559 га за кадастровим номером 6321785001:01:002:0129 передана в строкове платне користування ОСОБА_1 для ведення комерційної діяльності (обслуговування нежитлових будівель), що зафіксовано пункті 1 Договору оренди земельної ділянки.

В технічному паспорті від 09.04.2010 на громадський будинок нежитлова будівля/адміністративно-побутова/ літ. А-1, № 57-Б, вул. Отакара Яроша, с. Соколове, інвентаризаційна справа № 574, реєстровий № 1н - 66а, наявна експлікація приміщення: коридор 4,2 кв.м; кабінет 12,8 кв.м; кабінет 7,7 кв.м; коридор 5, 3 кв.м; побутове 11,0 кв.м; туалет 2,1 кв.м; душова 2,2 кв.м; коридор 2,8 кв.м; побутове 8,7 кв.м..

Згідно технічного паспорта на громадський будинок нежитлова будівля/ адміністративно-побутова/ літ. Б-1, № 57-Б, вул. Отакара Яроша, с. Соколове, наявна така експлікація приміщення: склад 191,1 кв.м; склад 396,0 кв.м.

Відповідно до технічного паспорта на громадський будинок нежитлова будівля/ адміністративно-побутова/ літ. Г-1, № 57-Б, вул. Отакара Яроша, с. Соколове, наявна така експлікація приміщення: склад 58,3 кв.м..

Відповідно до технічного паспорта на громадський будинок нежитлова будівля/ адміністративно-побутова/ літ. Е-1, № 57-Б, вул. Отакара Яроша, с. Соколове, наявна така експлікація приміщення: виробничий цех 347, 6 кв.м; кладова 15,3 кв.м..

Довідкою сертифікованої установи з інвентаризації нерухомого майна - Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРІМА-КР» №15236 від 07.08.2021, копія якої наявна в матеріалах справи, підтверджується, що 07.08.2021 при обстеженні об`єкту нерухомого майна, проведено комплекс робіт, за результатами чого встановлено що ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу нежитлових будівель посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харитоновою Я. М. № 858 від 20.07.2011 належать нежитлові будівлі такі як: нежитлова будівля літ. «А-1»- млин, загальною площею 56,8 кв.м; нежитлова будівля літ. «Б-1»- виробничо-складське, загальною площею 587,1 кв.м; нежитлова будівля літ. «Г-1»- виробничо-складське, загальною площею 58,3 кв.м; нежитлова будівля літ. «Е-1»- виробнича будівля, загальною площею 367,2 кв.м..

Даним обстеженням також встановлено, що вищезазначені, перелічені будівлі використовувались як виробничі будівлі (будівлі промисловості).

Державним комітетом України по стандартизації, метрології та сертифікації наказом від 17.08.2000 №507 затверджено і введено в дію Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000 (діяв до 31.12.2023), який призначений для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб`єктами господарювання (юридичними та фізичними особами).

Об`єктами класифікації в ДК 018-2000 є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення. Згідно з Державним класифікатором будівель та споруд ДК 018-2000, будівлі промислові та склади віднесено до підрозділу «Будівлі нежитлові» група 125 «Будівлі промислові та склади».

Відповідно до ДК 018-2000, будівлі підприємств лісової, деревообробної та целюлозно-паперової промисловості віднесено до класу будівель промисловості за кодом класифікатора 1251.7.

Відтак нежитлові будівлі, загальною площею 1069,4 кв.м. за своїм функціональним призначенням відноситься до класу будівель промисловості

Ураховуючи викладене суд дійшов висновку, що об`єкта оподаткування належить до будівель промисловості групи "Будівлі промислові та склади" (код 125) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000.

Як зазначалося вище, ОСОБА_1 як фізична особа-підприємець у звітних 2019, 2020, 2021 роках здійснював такі види діяльності за КВЕД:

16.29 Виробництво інших виробів з деревини; виготовлення виробів з корка, соломки

та рослинних матеріалів для плетіння (основний);

46.90 Неспеціалізована оптова торгівля;

46.19 Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту, що підтверджується податковими деклараціями платника єдиного податку фізичної особи-підприємця, в яких зокрема вказані види підприємницької діяльності у звітному періоді, а також довідками ФОП ОСОБА_1 №29/07 від 29.07.2024 та № 29/07-2 від 29.07.2024, копії яких наявні в матеріалах справи.

Судом встановлено, що іншої нежитлової нерухомості, яка придатна для здійснення такої діяльності, у власності або користуванні позивача у 2019-2021 роках не перебувало, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта.

Відповідно до податкової декларації платника єдиного податку фізичної особи підприємця за 2019 рік, розмір доходу позивача за здійснення господарської діяльності згідно КВЕД 16.29 Виробництво інших виробів з деревини; виготовлення виробів з корка, соломки та рослинних матеріалів для плетіння (основний); 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; 46.19 Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту, становить 1855984, 30 грн., загальна сума єдиного податку - 17827,12 грн..

За податковою декларацією платника єдиного податку фізичної особи-підприємця за 2020 рік, розмір доходу позивача за здійснення зазначених видів господарської діяльності становить 147095,95 грн., загальна сума єдиного податку - 5861,65 грн..

Згідно з податковою декларацією платника єдиного податку фізичної особи підприємця розмір доходу позивача за 2021 рік у зв`язку з веденням господарської діяльності становить 156721,04 грн., загальна сума єдиного податку - 3264,70 грн..

Окрім того, використання нежитлових будівель, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 , за цільовим призначенням, підтверджується товарно-транспортними накладними, зокрема, за 2019-2020 роки, з яких вбачається, що пунктом навантаження товару є саме адреса АДРЕСА_2 , а товаром є деревина (дрова твердолистяної породи; бук; береза, ясен, граб, ільм, в`яз, акація, клен, дуб, модрина), вантажовідправником та замовником є ФОП ОСОБА_1 , копії яких наявні в матеріалах справи.

Судом встановлено, що нежитлові будівлі за адресою: АДРЕСА_2 у 2019-2024 роках не здавались власником - ОСОБА_1 в оренду, лізинг, позичку, що також підтверджується довідкою № 29/07 від 29.07.2024, протилежного в ході розгляду судом не встановлено, а з боку податкового органу не доведено.

Доказів подання позивачем станом на час виникнення спірних правовідносин відомостей про об`єкти оподаткування (Повідомлення за ф. № 20-ОПП) до контролюючого органу матеріали справи не містять.

Між тим суд зазначає, що позивачем 06.03.2024 на підставі п.п. 266.7.3 п. 266.7 ст. 266 ПК України, подав заяву на проведення звірки щодо нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки та права на користування пільгою (п.п. "є" пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України) зі сплати податку.

Однак згідно відповіді ГУ ДПС у Харківській області 17938/6/20-40-24-05-11 від 09.04.2024 податкові повідомлення-рішення за 2019-2021 роки від 21.04.2023 № 000/9091-2405-2034 на суму 33461,53 грн., від 21.04.2023 №0035730-2405-2034 на суму 34724,09 грн., від 21.04.2023 № 0035735-2405-2034 на суму 48123,00 грн. залишено без змін. Рішення контролюючого органу прийнято не через не віднесення нежитлових будівель до групи «Будівлі промисловості та склади» (код 125) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, а враховуючи абзац 4 пункту 63.3 статті 63 ПКУ, за яким платник податків зобов`язаний стати на облік у відповідник контролюючих органах за основним та не основним місцем обліку, повідомити про всі об`єкти оподаткування і об`єкти, пов`язані з оподаткуванням, контролюючі органи за основним місцем обліку згідно з порядком обліку платників податків.

Відповідач у відзиві на позовну заяву вказує, що позивач не надав доказів того, що об`єкти нерухомості використовувалися ним у господарській діяльності та не подавав до контролюючого органу повідомлення за формою №20-ОПП із зазначенням інформації про об`єкти оподаткування власні чи орендовані.

Суд відхиляє такі доводи відповідача та зазначає, що факт неподання суб`єктом господарювання повідомлення за формою №20-ОПП є підставою для накладення штрафу, проте не є доказом того, що такі об`єкти не використовувалися у власній господарській діяльності.

Окремо суд зазначає, що з боку податкового органу не надано доказів притягнення позивача до відповідальності за порушення окресленого в правовій позиції відповідача питання до податкової відповідальності, з урахуванням часових проміжків його виявлення зважаючи на твердження податкового органу, а судом окресленого в ході розгляду справи не встановлено.

Стосовно питання про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України на користь позивача понесених судових витрати в справі, зокрема витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн., суд зазначає наступне.

Крім того, відповідно до ч. 7 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Позивач у позовній заяві просив суд стягнути з Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правову допомогу у сумі 10000,00 грн..

При цьому, до Харківського окружного адміністративного суду не було надано документів на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу, з яких встановлюється обсяг наданих послуг та визначається розмір витрат на правничу допомогу.

Також, представником позивача зазначено, що орієнтовний розрахунок суми витрат на професійну правову (правничу) допомогу адвоката, які позивач вже поніс та очікує понести у зв`язку із розглядом справи складає 10000,00 грн..

Окремо зазначено: "В разі задоволення позовних вимог (повного, часткового), докази на підтвердження зазначених витрат будуть подані до суду протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.".

З огляду на викладене, суд не вирішує питання про судові витрати на професійну правничу допомогу.

За приписами ч. 1 та ч. 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку про наявність правових підстав для повного задоволення позовних вимог.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 14, 243-246, 291, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп: НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (вул. Григорія Сковороди, буд. 46, м. Харків, Харківська обл., Харківський р-н, 61057, код ЄДРПОУ 43983495) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Григорія Сковороди, буд. 46, м. Харків, Харківська обл., Харківський р-н, 61057, код ЄДРПОУ 43983495) від 21.04.2023 №000/9091-2405-2034.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Григорія Сковороди, буд. 46, м. Харків, Харківська обл., Харківський р-н, 61057, код ЄДРПОУ 43983495) від 21.04.2023 №0035730-2405-2034.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Григорія Сковороди, буд. 46, м. Харків, Харківська обл., Харківський р-н, 61057, код ЄДРПОУ 43983495) від 21.04.2023 №0035735-2405-2034.

Стягнути з Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Григорія Сковороди, буд. 46, м. Харків, Харківська обл., Харківський р-н, 61057, код ЄДРПОУ 43983495) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 968 (дев`ятсот шістдесят вісім) гривень 96 копійок.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Текст рішення складено та підписано 20.01.2025.

СуддяСупрун Ю.О.