Рішення

від 20.01.2025 по справі 560/15833/24

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 560/15833/24

РІШЕННЯ

іменем України

20 січня 2025 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Блонського В.К. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просить:

1. Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо невжиття заходів щодо направлення заяви на відстрочку ОСОБА_1 від 29.08.2024 на розгляд ІНФОРМАЦІЯ_3 для прийняття рішення.

2. Зобов`язати Комісію ІНФОРМАЦІЯ_3 прийняти рішення за результатами розгляду заяви від 29.08.2024 щодо надання відстрочки ОСОБА_1 , передбачену пунктом 9 частини 1 ст 23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Позовні вимоги обґрунтовано протиправною бездіяльністю відповідача щодо розгляду направлення заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації для розгляду. Позивач наголошує, що ним дотримано процедуру особистого подання документів, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації. Водночас суб`єкт владних повноважень не може утриматися від прийняття рішення, що входить до його виключної компетенції.

Ухвалою від 29.10.2024 суд відкрив провадження в адміністративній справі, розгляд справи призначив за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників

Відповідач, належним чином повідомлений про розгляд справи, правом на подання відзиву на адміністративний позов у наданий йому строк згідно ухвали не скористався, жодних документів до суду не подав.

Відповідно до ч.6 ст.162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини.

29 серпня 2024 року ОСОБА_1 (позивач), бажаючи реалізувати своє право на відстрочку в порядку пункту 9 частини 1 ст.23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» направив цінним листом з описом вкладень заяву на отримання відстрочки до ІНФОРМАЦІЯ_2 (відповідач) у зв`язку із здійсненням постійного догляду за хворою матір`ю, яка за висновком ЛКК потребує постійного догляду та додав перелік документів.

16 вересня 2024 року ІНФОРМАЦІЯ_4 повідомлено позивача про відтермінування відстрочки під час мобілізації до з`ясування обставин щодо перебування на обліку внутрішньо переміщених осіб з вимогою надати довідку ВПО.

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо направлення заяви ОСОБА_1 від 29.08.2024 про надання відстрочки на розгляд ІНФОРМАЦІЯ_3 для прийняття рішення, позивач звернувся за захистом своїх прав до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд виходить із такого.

Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 року у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, що неодноразово пролонговувався та діє на момент розгляду цієї справи.

Законом України № 3543-XII від 21.10.1993 року "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" (далі - Закон №3543-XII) встановлено правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначено засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.

Так, статтею 1 Закону № 3543-XII визначено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Статтею 23 Закону № 3543-XII визначені категорії громадян, для яких встановлена відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації.

Так, зокрема, згідно пункту 5 частини 1 статті 23 Закону № 3543-XII не підлягають призову на військову службу жінки та чоловіки, опікуни, піклувальники, прийомні батьки, батьки-вихователі, які виховують дитину з інвалідністю віком до 18 років.

Згідно з пунктом 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 154 від 23.02.2022 року (далі - Положення № 154), територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі, інших містах, районах, районах у містах.

Залежно від обсягів облікової, призовної та мобілізаційної роботи утворюються районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (далі - районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).

Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються, ліквідуються, реорганізовуються Міноборони.

Відповідно до абзацу 9 пункту 11 Положення № 154 районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення, оформляють для військовозобов`язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації, які надаються в установленому порядку, та проводять перевірку підстав їх надання, ведуть спеціальний облік військовозобов`язаних.

У подальшому Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 560 від 16.05.2024, яка набрала чинності 18.05.2024 року "Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період" (далі - Порядок № 560).

Відповідно до пункту 56 Порядку № 560 відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов`язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

Пунктом 57 Порядку № 560 регламентовано, що для розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії у такому складі:

голова комісії - керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відокремленого відділу);

члени комісії - представники апарату, структурних підрозділів (освіти та науки, охорони здоров`я, соціального захисту населення, служби у справах дітей, центру надання адміністративних послуг) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації) .

За наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов`язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5) особисто подають на ім`я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5. Заява військовозобов`язаного підлягає обов`язковій реєстрації (п. 58 Порядку № 560).

Пунктом 60 Порядку № 560 регламентовано, що комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.

Комісія зобов`язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади.

На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.

Про прийняте комісією рішення повідомляється засобами телефонного, електронного зв`язку або поштою заявнику не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.

У разі позитивного рішення військовозобов`язаному надається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою, визначеною у додатку 6.

У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов`язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови за формою, визначеною у додатку 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.

До ухвалення комісією рішення військовозобов`язаний не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Суд звертає увагу, що Порядком № 560 також не передбачено обов`язку особистого відвідування територіального центру комплектування та соціальної підтримки для подання заяви та документів на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.

Отже, позивачем дотримано процедуру особистого подання (направлення) документів, з метою реалізації його права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.

З аналізу наведених вище норм слідує, що як на час звернення позивача до відповідача із заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, так і на час розгляду судом цієї адміністративної справи, обов`язок прийняття рішення про відстрочку від призову покладено на районні ТЦК або їх відділи.

Таким чином суд відхиляє доводи представника позивача стосовно того, що у ІНФОРМАЦІЯ_1 не утворена комісія, яка розглядає заяви та вирішує питання про надання чи відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу, оскільки такі доводи нічим не підтверджені.

Разом з тим, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого належить вирішення питання щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, після отримання від позивача заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та документів на підтвердження цього права, повинен був за наслідками розгляду цієї заяви прийняти конкретне рішення: або про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації або мотивовану відмову у задоволенні цієї заяви.

Однак, як свідчать матеріали справи, та вже зазначалося вище, відповідач протокольного рішення не прийняв.

Лист відповідача від 16.09.2024 року №5101 з вимогою про надання довідки ВПО є лише відповіддю на звернення щодо надання відстрочки та носить інформативний характер.

Окрім того, суд звертає увагу, що місце реєстрації позивача з 2012 року відповідно по копії паспорта АДРЕСА_1 .

При прийнятті рішення суд враховує, що бездіяльність - це невчинення у встановлений законом строк дії, яку суб`єкт владних повноважень повинен вчинити, та в даному випадку вказана бездіяльність стосується саме розгляду заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.

На підставі наведеного, суд дійшов висновку, що відсутність належним чином оформленого рішення про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації або про вмотивовану відмову в наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, свідчить про протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Крім того, суд звертає увагу й на те, що у постанові Верховного Суду від 17.04.2019р. у справі № 342/158/17 чітко зазначено, що протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень треба розуміти як зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу чи його посадової особи, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону (або ж іншого нормативно-правового регулювання) віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

Частиною 2 ст. 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

На підставі ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Оскільки відповідач належним чином не розглянув заяву позивача про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та не прийняв будь яке рішення, то суд в контексті спірних правовідносин може вважає за необхідне зобов`язати відповідача розглянути по суті заяву позивача, за результатом чого прийняти відповідне рішення.

Враховуючи викладене, позовні вимоги слід задовольнити частково.

Відповідно до ч.1ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Так, предметом позову була одна вимога немайнового характеру, яка хоч і задоволена частково, але розмір компенсації за сплачений судовий збір суд визначає, виходячи з кількості (а не з розміру) задоволених/незадоволених позовних вимог. Такий механізм розподілу витрат зі сплати судового збору застосовано Верховним Судом у рішенні від 16.06.2020 року у справі № 620/1116/20.

Враховуючи наведене, відповідно до вимог статті 139 КАС України, понесені позивачем витрати зі сплати судового збору за подання позову підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача в розмірі 1211,20 грн.

Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2422,40 грн.

Решта сплаченого судового збору в сумі 1211,20 грн є надміру сплаченим судовим збором.

Водночас, згідно п.1 ч.1ст.7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Враховуючи зазначене, суд роз`яснює позивачу його право подати до суду клопотання про повернення надмірно сплаченого судового збору в сумі 1211,20 грн.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 з розгляду заяви ОСОБА_1 від 29.08.2024 року про надання відстрочки від призову під час мобілізації на підставі п. 9 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 розглянути заяву ОСОБА_1 від 29.08.2024 року про надання відстрочки від призову під час мобілізації на підставі п. 9 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" та прийняти відповідне рішення за наслідком розгляду цієї заяви про надання або про відмову у наданні відстрочки.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 понесені витрати зі сплати судового збору у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп. грн за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) Відповідач:ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_2 )

Головуючий суддя В.К. Блонський