Рішення

від 09.01.2025 по справі 620/11884/24

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 січня 2025 року Чернігів Справа № 620/11884/24

Чернігівський окружний адміністративний суд:

під головуванням судді Соломко І.І.,

за участю секретаря Лавровської В.І.,

представника позивача Кінебаса О.М.,

представника відповідача Полегешко Л.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом Приватного підприємство "Юніпег" до Головного управління ДПС у Чернігівській області відокремленого підрозділу Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,

У С Т А Н О В И В:

У провадженні Чернігівського окружного адміністративного суду перебуває справа за позовом Приватного підприємства "Юніпег" (далі також - ПП "Юніпег", позивач) до Головного управління ДПС у Чернігівській області відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (далі також - ГУ ДПС у Чернігівській області, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 16.08.2024 № 12789/ж10/25-01-07-00, 12788/ж10/25-01-07-00, №12790/ж10/25-01-07-00.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки прийняті без врахування всіх обставин справи, що мають значення для їх прийняття. Зокрема позивач зазначає, що контролюючий орган не довів належними доказами, що ціна товару, придбана позивачем у спірних правовідносинах, та визначена органами статистики, містила аналогічні характеристики. Тому висновки податкового органу, викладені в акті перевірки від 23.07.2024 № 10042/ж5/25-01-07-03-01, що ціна товару відрізняється від середній оптових цін на аналогічні товари за аналогічний проміжок часу, які склалися на внутрішньому ринку України, не відповідають нормам чинного законодавства, базуються на припущеннях і не підтверджуються доказами.

26.09.2024 ухвалою суду провадження у справі відкрито, розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження.

Відповідач у відзиві просив відмовити у задоволенні позову, оскільки позивач повинен був нарахувати податкові зобов`язання з ПДВ у зв`язку з реалізацією товарів звичайних (ринкових) цін продуктів харчування з урахуванням п. 188.1 ст. 188 ПК України, що своєю чергою не зробив. Так, в ході проведення перевірки, на підставі наданих платником податків документів, податковим органом проаналізовано характеристики товару, умови поставки та продажу та враховано ціни, встановлені органами статистити. За таких обставин вважає, що спірні рішення є правомірними.

Ухвалою суду від 17.12.2024, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, закрито підготовче провадження, призначено розгляд справи по суті.

У судовому засідання представник позивача позовні вимоги підтримав з доводів, наведених у позові.

Представник відповідача позов не визнав з мотивів, викладених у відзиві.

Заслухавши пояснення сторін, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

ПП "Юніпег" є юридичною особою зареєстрованою 02.03.2017, що підтверджується витягом з ЄДР. Видами діяльності є: Оптова торгівля фруктами й овочами; Оптова торгівля іншими продуктами харчування, у тому числі рибою, ракоподібними та молюсками; Неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; Неспеціалізована оптова торгівля; Оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами.

ГУ ДПС у Чернігівській області у період з 10.07.2024 по 16.07.2024 проведена перевірка щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за травень 2024 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до бюджетного відшкодування з бюджету, за результатами якої складено акт від 23.07.2024 № 10042/ж5/25-01-07-03-01 ( далі-акт перевірки), в якому встановлено порушення:

- п. 44.1 ст. 44, п. 73.3 ст. 73, п.198.1, п.198.3,, абзацу б п. 200.1, 200.4, п. 200.7, 200.8, 200.9 ст. 200 Податкового кодексу України, пунктів 4, 5 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 №21, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.01.2016 за №159/28289 (зі змінами та доповненнями), в результаті чого платником занижено суму податкових зобов`язань з податку на додану вартість за травень 2024 року на суму 301873,41 грн.

- п. 44.1 ст. 44, п. 73.3 ст. 73, п.198.1, п.198.3,, абзацу б п. 200.1,200.4, п. 200.7, 200.8, 200.9 ст. 200 Податкового кодексу України, пунктів 4, 5 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 №21, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.01.2016 за №159/28289 (зі змінами та доповненнями), платником завищено бюджетне відшкодування на загальну суму 904 642 грн. у т.ч. за травень 2024 року на суму 904642 грн.

- п.п.14.1.71, п.п.14.1.219 п.14.1 ст.14, п.188.1 ст.188, п.200.1, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого платником завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на загальну суму 1638191 гри., в тому числі за травень 2024 року на суму 1638191 грн.

На підставі акту перевірки, відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення: від 16.08.2024 № 12789/ж10/25-01-07-00, яким встановлено завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного податкового періоду на суму 1638191, 00 грн, № 12788/ж10/25-01-07-00, яким встановлено суму завищення бюджетного відшкодування на суму 904642,00 грн, №12790/ж10/25-01-07-00 за податковим зобов`язанням на суму 301873,41 грн, за штрафними санкціями 75468,35 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, в основу акту перевірки та відповідно прийняття оскаржуваних податкових повідомлень рішень відповідачем покладено те, що на формування показників нарахувань податкових зобов`язань мало вплив здійснення операцій з реалізації позивачем продукції за цінами, нижчими від звичайних (ринкових). Ціна товару визначена відповідачем на підставі даних Головного управління статистики у Чернігівській області та Державної статистики України, що підтверджується листами від 06.06.2024 № 05-09/512-24 та від 12.07.2024 №09.5-03/123-24 (а.с. 157,161).

Позивач не погоджується зі спірними рішеннями у зв`язку з чим звернувся до суду за захистом своїх прав.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

За ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Зі змісту п.п. 14.1.18, 14.1.178, 14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України (далі -ПК України) слідує, що бюджетне відшкодування - відшкодування від`ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника; податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу; податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V Кодексу.

Відповідно до п. «а» та п.б п. 185.1 ст.185 ПК України об`єктом оподаткування податком на додану вартість є: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу у володіння та користування лізингоодержувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Згідно з п.187.1 ст.187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Зі змісту п.188.1 ст.188 ПК України видно, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Згідно з п.198.1 ст.198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

У п.198.2 ст.198 ПК України визначено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (пункт 198.3 статті 198 ПК України).

Згідно з п.198.5 ст.198 ПК України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

В п.200.1 ст.200 ПК України видно, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.4 ст.200 ПК України встановлено, що при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно з п.п. 201.1, 201.10 ст.201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Право на нарахування податкового кредиту при придбанні товару (послуг) виникає у платника податків, якщо таке придбання здійснюється з метою використання їх в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, при цьому до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів/послуг, а підставою для нарахування податкового кредиту є видана зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних податкова накладна із заповненням всіх обов`язкових реквізитів.

Відповідно до п.44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пунктом 85.4 ст.85 ПК України передбачено, що при проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об`єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).

Згідно з ч.1-ч.3 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 №996-XIV (далі - Закон №996-XIV) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

При цьому, податковим законодавством не встановлено конкретного переліку первинних документів, які повинні складатися за наслідками тієї чи іншої господарської операції. Таким чином, будь-які документи (у тому числі, договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Тобто, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Для податкового обліку значення має саме факт поставки тим постачальником, який вказаний в первинних документах, наданих платником податків на підтвердження задекларованих сум податкового кредиту (податкових зобов`язань).

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20.02.2018р. у справі №814/328/15.

Аналіз наведених правових норм дає підстави дійти висновку, що для отримання права сформувати податковий кредит із сум податку на додану вартість платник податку на додану вартість повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності. При цьому, право на бюджетне відшкодування частини від`ємного значення виникає лише у разі фактичної сплати податку на додану вартість в ціні придбаного товару (робіт, послуг) отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема, якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, необхідно враховувати, що обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову. У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи.

Суд звертає увагу, що за висновками акту перевірки основним чинником нарахування податкових зобов`язань за спірними рішеннями стала реалізація позивачем товару за цінами, що є нижчими за звичайні (ринкові) ціни.

Так, контролюючий орган вказує, що відповідно до даних бухгалтерського обліку і даних первинних документів перевіркою своєчасності, достовірності і повноти визначення показників відображених в рядку 1.1 Декларації за травень 2024 року «операції, що оподатковуються за основною ставкою»), первинних документів (договори, податкові накладні, акти виконаних робіт, видаткові накладні, ТТН тощо), оборотно-сальдових відомостей по рахунку 361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями», 311 «Рахунки в банках» встановлено його заниження на загальну суму ПДВ 287649,3 грн, у т. ч. за травень 2024 року на суму 287649,3 грн.

Згідно аналізу Єдиного реєстру податкових накладних встановлено, що ПП "ЮНІПЕГ" за травень 2024 року виписано податкові накладні по попередній оплаті з реалізації продуктів харчування (абрикосів свіжих, врожаю 2024р., баклажанів свіжих, врожаю 2024р., динь свіжих, врожаю 2024р., нектарину свіжого, врожаю 2024р., перцю свіжого, врожаю 2024р., персиків свіжих, врожаю 2024р., помідорів свіжих, врожаю 2024р. на адресу «Неплатника», ТОВ «СЕЛМОЛ» на суму 2 660 000 грн., в тому числі ПДВ 443 333 грн. В ході документальної позапланової перевірки ТОВ «Юніпег» за березень 2024 року (акт від 19.07.2024 № 8528 /ж5/25-01-07-03-01) ГУ ДПС у Чернігівській області направлено запити до ГУ статистики у Чернігівській області від 05.06.24 р. №2968/5/25-01-07-03-04 та до Чернігівської регіональної торгово-промислової палати від 05.06.24 р. №6886/6/5-01-07-03-06 щодо оптових цін у межах Чернігівської області та на території України за період лютий, березень 2024 року по наступній номенклатурі товару, а саме: гранати свіжі, грейпфрути свіжі, лимони свіжі, мандарини свіжі, перець солодкий, ківі свіжі, кабачки свіжі, помідори свіжі, апельсини пупкові свіжі.

В ході проведення перевірки отримано відповідь від ГУ статистики у Чернігівській області від 06.06.2024 року №05-09/512-24 із зазначенням середніх споживчих цін на зазначені в запиті продукти харчування.

Також ГУ ДПС у Чернігівській області направлено запит до Державної служби статистики України від 11.07.2024 року №3841/5/25-01-07-03-04, щодо оптових цін у межах Чернігівської області та на території України за квітень 2024 року по наступній номенклатурі товару, а саме: апельсини пупкові свіжі, врожаю 2024р., гранати свіжі, врожаю 2024р., ківі свіжі, врожаю 2024р., лимони свіжі, врожаю 2024р., мандарини свіжі, врожаю 2024р.

В ході проведення перевірки отримано відповідь від Державної служби статистики України від 12.07.2024 №09.5-03/123-24, із зазначенням середніх споживчих цін на зазначені в запиті продукти харчування.

Додатково інформацію щодо оптових цін у межах Чернігівської області та на території України за квітень 2024 року по наступній номенклатурі товару, а саме: апельсини пупкові свіжі, врожаю 2024р., гранати свіжі, врожаю 2024р., ківі свіжі, врожаю 2024р., лимони свіжі, врожаю 2024р., мандарини свіжі, врожаю 2024р. проаналізовано Єдиний реєстр податкових накладних щодо діяльності підприємств, які здійснюють типовий з ПП "ЮНІПЕГ" вид реалізації та встановлено середні оптові ціни на вищевказані товари за квітень 2024 року.

Крім того перевіркою встановлено, що реалізований товар ввезено на митну територію України згідно контракту №15/05 від 15.05.2024 року, укладеного між ПП "ЮНІПЕГ", іменоване «Покупець», в особі директора Євгенія Потебні, з однієї сторони та KUMEY TARIM URUNLERI PAZARLAMA TICARET LIMITED SIRKETI в особі директора EMIN CICEK, Туреччина, що іменується надалі "Продавець".

Станом на 31.05.2024 по рахунку 632 «Розрахунки з іноземними постачальниками» у ПП "ЮНІПЕГ" обліковується кредиторська заборгованість за товари, що були раніше імпортовані на митну територію України на загальну суму 19027601,84 грн., в тому числі ПДВ 3171266,9 грн. Враховуючи вищевикладене потрібно зазначити що підприємством не здійснено оплату за отриманий товар в розмірі 19027601,84 грн., в тому числі ПДВ 3171266,9 грн.

При детальному аналізі та в результаті співставлення фактурної вартості та сплаченого митного ПДВ та мита, зазначеного в митній декларації встановлено, що ПП "ЮНІПЕГ" понесено за травень 2024 року витрати за поставлений на митну територію України товар, а саме продуктів харчування в розмірі 738334,66 грн. (483 905,1 грн. (фактурна вартість) +171220,32 грн. (ПДВ) + 83209,24 грн. (мито) = 738 334,66 грн.).

При цьому при аналізі Єдиного реєстру податкових накладних та видаткової накладної №67 від 22.05.24 р. встановлено, що у травні 2024 року реалізовано продуктів харчування, які було імпортовано у травні 2024 р на загальну суму 655552,8 грн., в тому числі ПДВ 109258 грн.

В результаті вищевказаних операцій з реалізації товару, а саме продуктів харчування ПП "ЮНІПЕГ" отримало збиток на загальну суму 82781,86 грн. Крім того, в ході перевірки встановлено, що ціни на продукти харчування, а саме: абрикосів свіжих, врожаю 2024р., баклажанів свіжих, врожаю 2024р., динь свіжих, врожаю 2024р., нектарину свіжого, врожаю 2024р., перцю свіжого, врожаю 2024р., персиків свіжих, врожаю 2024р., помідорів свіжих, врожаю 2024р., частина з яких була реалізована за перевіряємий період, а на інші виписані податкові накладні по попередній оплаті є меншими в порівняні з цінами продажу типового товару на внутрішньому ринку України тобто нижче звичайних (ринкових) цін.

Тобто, встановлено факт невідповідності звичайним (ринковим) цінам ціни на продукти харчування реалізовані підприємством. Враховуючи вищевикладене потрібно зазначити, що підприємством при визначенні об`єкту оподаткування не враховано звичайні ціни на реалізовані товари, що суперечить вимогам п. 188.1 ст. 188 ПКУ.

Таким чином, в ході перевірки встановлено, що ПП "Юніпег" повинно нарахувати податкові зобов`язання з ПДВ у зв`язку з реалізацією товарів нижче звичайних (ринкових) цін продуктів харчування (апельсини пупкові свіжі, врожаю 2024р., гранати свіжі, врожаю 2024р., ківі свіжі, врожаю 2024р., лимони свіжі, врожаю 2024р., мандарини свіжі, врожаю 2024р) з урахуванням п. 188.1 ПКУ за період квітень 2024 року.

У п.14.1.71 ст.14 ПК України видно, що звичайна ціна - ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін. Це визначення не поширюється на операції, що визнаються контрольованими відповідно до ст.39 цього Кодексу.

Пунктом 14.1.219 ст.14 ПК України встановлено, що ринкова ціна - ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати на добровільній основі, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) у порівняних економічних (комерційних) умовах.

Поняття ринок товарів (робіт, послуг) надано у п.14.1.218 ст.14 ПК України як сфера обігу товарів (робіт, послуг), що визначається виходячи з можливості покупця (продавця) без значних додаткових витрат придбати (реалізувати) товар (роботи, послуги) на найближчій для покупця (продавця) території.

Згідно з п.14.1.80 ст.14 ПК України ідентичні товари (роботи, послуги) - товари (роботи, послуги), що мають однакові характерні для них основні ознаки. При цьому під ідентичними розуміються товари, що мають однакові ознаки з оцінюваними товарами, у тому числі такі, як: фізичні характеристики; якість та репутація на ринку; країна виробництва (походження); виробник.

Пунктом 14.1.131 ст.14 ПК України визначає, що однорідними (подібними) товарами (роботами, послугами) є товари (роботи, послуги), що не є ідентичними, але мають схожі характеристики і складаються із схожих компонентів, у результаті чого виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними. Для визначення товарів однорідними (подібними) враховуються такі ознаки: якість та ділова репутація на ринку; наявність торговельної марки; країна виробництва (походження); виробник; рік виробництва; новий чи вживаний; термін придатності.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У відповідності до ст.632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Зі змісту ст.10, ст.11 Закону України "Про ціни і ціноутворення" слідує, що суб`єкти господарювання під час провадження господарської діяльності використовують: вільні ціни; державні регульовані ціни. Вільні ціни встановлюються суб`єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін.

Отже, при визначенні бази оподаткування податком на додану вартість продукції (товарів) враховується рівень звичайних цін на таку продукцію ( товари). База оподаткування ПДВ операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, що відповідають ринковим. При цьому, суб`єкти господарювання реалізують продукцію за цінами, самостійно визначеними сторонами договору. Така ціна, якщо не доведено зворотне, вважається такою, що відповідає рівню ринкових цін.

Суд звертає увагу відповідача, що Верховний Суд у постанові від 26.03.2024 у справі №200/773/20-а підтримав правову позицію про те, що суб`єкти господарювання реалізують продукцію за цінами, самостійно визначеними сторонами договору. Відповідно до тлумачення нoрм Пoдаткoвoгo кoдексу України звичайнoю цінoю для здійснення розрахунку бази oпoдаткування ПДВ oперацій з пoстачання самoстійнo вигoтoвлених тoварів/пoслуг є ціна, визначена зацікавленими стoрoнами у цивільнo-правoвoму дoгoвoрі, яка, свoєю чергoю, відповідає ринкoвій ціні (ціні, щo склалася на ринку тoварів/пoслуг). Факт доведення реалізації самoстійнo вигoтoвлених тoварів/пoслуг за цінами, які не відпoвідають ринкoвим, пoкладається на oсoбу, яка вважає, щo ціна тoварів (рoбіт, пoслуг), визначена стoрoнами дoгoвoру, не відпoвідає ринкoвим. Тoбтo, oбoв`язoк дoведення невідпoвіднoсті ціни договору рівню звичайних цін покладається на контролюючий орган.

Так, відповідач у спірних правовідносинах не спростовує факт реалізації продукції за ціною договору, проте вказує, що ця ціна є нижчою від середніх споживчих цін, встановлених в Україні, на аналогічну продукцію.

З огляду на позицію відповідача відносно того, що ціна реалізації продукції (товару) не відповідає ринковим (звичайним) цінам, то саме податковий орган в межах проведення контрольного заходу мав довести таку невідповідність. Однак жодних доказів, які б підтверджували невідповідність цін, за якими позивач продав товар іншим особам за наведеними вище накладними рівню звичайних цін, податковим органом не спростовано в ході проведення перевірки, як і не надано суду.

Також суд звертає увагу, що відповідачем належними доказами не доведено, що товар, який був оприбуткований на рахунки позивача продано іншим особам за ціною нижче ціни, за якою такий товар оприбутковано позивачем.

Посилання відповідача на інформацію, яка міститься у листах органів статистики суд відхиляє, оскільки з останніх неможливо встановити, що ці товари мать подібні характеристики, адже на основні чинники ціноутворення впливає, зокрема характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок, країна виробництва (походження); термін придатності.

Так, суд, надаючи оцінку листу Державної служби статистики України від 12.07.2024 №09.5-03/123-24, не визнає його належним доказом звичайної ціни в операціях, які здійснив позивач з реалізації продукції, оскільки відповідно до змісту зазначеного листа він містить статистичну інформацію про середні споживчі ціни на окремі продукти харчування у 2024 році, які розраховуються в рамках державного статистичного спостереження "Зміни цін (тарифів) на споживчі товари (послуги)" (https://www.ukrstat.gov.ua/norm_doc/2021/310/310.pdf) на підставі споживчого набору товарів (послуг)-представників (https://www.ukrstat.gov.ua/operativ/operativ2016/ct/is_c/sntp_2017.htrn) . Ціни в листі наведені в розрізі календарних квітень-травень 2024 року по Україні та Чернігівської області, зокрема по продукції : лимони (свіжі), апельсини (свіжі), кісточкові (персики, нектарини, сливи свіжі), ківі (свіжі), помідори (свіжі), баклажани (свіжі), перець (солодкий свіжий).

Водночас ціна розрахована без співставлення умов поставки (продажу) таких товарів за яких формувалися ці ціни, з умовами поставок (продажу), визначеними в договорах між сторонами, тобто без з`ясування, чи склалися ціни, які були взяті для порівняння з цінами, за якими позивач реалізував продукцію відповідно до умов договорів (купівлі-продажу), в порівняних економічних (комерційних) умовах. Також без аналізу характеристики товару, виробника, торгової марки, наявність знижок, якості товару; країна виробництва (походження); термін придатності.

Відповідач також не врахував звичайну практику при визначенні ціни між непов`язаними особами щодо встановлення надбавок чи знижок до ціни, зокрема знижок, зумовлених сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту, втратою продукцією якості або інших властивостей, а також ту обставину, що продукція, з операцій з постачання якої позивач визначив податкові зобов`язання, була вирощена за межами України. Останнє є суттєвим чинником, який впливає на оцінку вказаного листа як належного та достовірного доказу рівня звичайних цін для операцій з реалізації продукції, вчинених позивачем, оскільки ринок збуту продукції, в Україні та Чернігівській області, може складатися по-різному, а ГУ ДПС своєю чергою не доводить ці обставини.

Отже, в даному випадку припущення контролюючого органу про заниження позивачем податкових зобов`язань з податку на додану вартість за травень 2024 року на суму 301873,41 грн. не знайшли свого підтвердження, а тому, є такими, що не відповідають нормам чинного законодавства, що в свою чергу спростовує також і висновки перевірки в частині завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду на загальну суму 1638191 грн, у тому числі за травень 2024 року на суму 1638191 грн та до завищення суми бюджетного відшкодування за травень 2024 року на суму 904642 грн.

Зважаючи на вищевикладені обставини висновки контролюючого органу про допущення позивачем порушення п.201.4, п.201.10 ст.201 ПК України у зв`язку із не складенням та не поданням на реєстрацію до Єдиного реєстру податкових накладних податкової накладної на перевищення бази оподаткування над фактичною ціною постачання, є помилковими, оскільки таке перевищення не мало місця. Тому, нарахування штрафних санкцій штрафу в розмірі 76468,35 грн. є безпідставним.

Також у контексті вищезазначеного, суд вважає безпідставним посилання контролюючого органу в акті перевірки на положення ч. 1 ст. 57 Митного кодексу України щодо співставлення фактурної вартості та сплаченого митного ПДВ та мита, оскільки вказана норма регулює методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України і не стосується правил оподаткування інших господарських операцій. Митна вартість та ціна придбання (договірна ціна) при визначенні бази оподаткування господарських операцій з реалізації на території України імпортованого товару не є тотожними поняттями.

Тобто, вказана норма використовується при розмитнені товару, а тому не стосується правил оподаткування інших господарських операцій, зокрема операцій при подальшій реалізації товарів на території України.

При цьому, митна вартість товару використовується виключно в цілях митного оподаткування товарів і ведення митної статистики. Якщо товари продані за ціною, вищою від контрактної (фактурної), але нижчою від митної, база обкладення ПДВ визначається виходячи з продажної вартості товару.

Жодною нормою законодавства не передбачено, що митна вартість товару, яка визначається для товарів, що ввозяться на митну територію України, є звичайною ціною для такого товару, який реалізується на території України.

Вказана правова позиція узгоджується також з правовою позицією, яка висловлена Верховним Судом у постановах від 25.07.2024 у справі № 620/1059/20, від 22 квітня 2021 року у справі №520/11812/18 та від 15 квітня 2021 року № 805/142/16-а.

Обов`язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому Законом. При проведенні перевірки платника податку, податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов`язаний обґрунтувати рівень договірних цін і послатися на норму пп. 14.171 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України.

Суд звертає увагу, що всупереч вимогам ч.2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, у матеріалах справи відсутні докази (належні та достовірні, як передбачено ст. 73, ст. 75 КАС України) на підтвердження встановлення таких обставин. Висновок про заниження податкового зобов`язання з податку на додану вартість під час реалізації продукції ґрунтується лише на припущеннях податкового органу та загальному порівнянні податковим органом цін згідно статистичного аналізу цін на аналогічні товари в Україні.

Податковим органом у цій справі не доведено, що позивач здійснював реалізацію аналогічного товару у відповідний звітний податковий період у співставних умовах, але за суттєво відмінними цінами, також не встановлено та не доведено обставин, які б мали вплив на заниження ціни, відповідач посилається виключно на те, що ціна товару не може бути нижчою звичайних (ринкових) цін. Податковим органом не порівнюється номенклатура такого товару, його стан та якість, інші договірні умови, на яких здійснювалася реалізація товару. Відповідачем навіть не встановлено, які саме товари продавалися у кожному конкретному випадку - сорт товару, умови поставки, що має значення у розумінні п.188.1 ст. 188 Податкового кодексу України.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про недоведеність податковим органом складу податкового правопорушення, що виключає правомірність спірних рішень.

Суд також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також, п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

На підставі викладеного, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог повністю.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Тому, на користь позивача підлягає стягненню, сплачений ним при поданні позовної заяви, судовий збір в розмірі 24224,00 грн.

Керуючись ст. ст.139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Чернігівській області від 16.08.2024 № 12789/ж10/25-01-07-00, 12788/ж10/25-01-07-00, №12790/ж10/25-01-07-00.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Чернігівській області відокремленого підрозділу Державної податкової служби України на користь Приватного підприємство "Юніпег" судовий збір у розмірі 24224,00 грн (двадцять чотири тисячі двісті двадцять чотири гривні), сплачений відповідно до платіжних інструкцій від 22.08.2024 №193та від 16.09.2024 №203.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Позивач: Приватне підприємство "Юніпег" вул. Гоголя, 22, 12,м. Чернігів,Чернігівська обл., Чернігівський р-н,14005 код ЄДРПОУ 41185674.

Відповідач: Головне управління ДПС у Чернігівській області відокремлений підрозділ Державої податкової служби України вул. Реміснича, 11,м. Чернігів,Чернігівська обл., Чернігівський р-н,14000 код ЄДРПОУ 44094124.

Повний текст рішення виготовлено 20 січня 2025 року.

Суддя І.І. Соломко