Рішення

від 09.01.2025 по справі 620/13354/24

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(повне)

09 січня 2025 року м. Чернігів Справа № 620/13354/24

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді Тихоненко О.М.,

за участю секретаря Кухаренко О.О.,

та представника відповідача Пономарьова А.О.,

розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську (далі - ТУ ДБР у м. Краматорську, відповідач), в якому просить:

визнати протиправною бездіяльність Територіального управління державного бюро розслідувань розташованого у м. Краматорську (ЄДРПОУ 42331094) щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки за 2022, 2023, 2024 роки у загальній кількості 58 календарних днів;

визнати протиправною бездіяльність Територіального управління державного бюро розслідувань розташованого у м. Краматорську (ЄДРПОУ 42331094) щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за роботу у вихідні дні за 2022, 2023, 2024 роки у загальній кількості 60 календарних днів;

зобов`язати Територіальне управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті м. Краматорську (ЄДРПОУ 42331094) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованому за адресою: АДРЕСА_1 ) грошову компенсацію за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2022, 2023, 2024 роки в загальній кількості 58 календарних днів, виходячи з середнього грошового забезпечення за останній рік роботи;

зобов`язати Територіальне управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті м. Краматорську (ЄДРПОУ 42331094) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованому за адресою: АДРЕСА_1 ) грошову компенсацію за роботу у вихідні дні за 2022, 2023, 2024 роки у загальній кількості 60 календарних днів, виходячи з середнього грошового забезпечення за останній рік роботи.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про нездійснення відповідачем оплати позивачу грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2021, 2022, 2023, 2024 роки в загальній кількості 58 календарних днів та грошової компенсації за роботу у вихідні дні за 2022, 2023, 2024 роки у загальній кількості 60 календарних днів при здійсненні повного розрахунку при звільненні з посади старшого слідчого Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Сєвєродонецьку) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську, у зв`язку з чим у відповідача виникла відповідна заборгованість із виплати заробітної плати перед позивачем, чим порушено права позивача на оплату праці.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 09.10.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі та зазначає, що позивач проходив службу в ТУ ДБР у м. Краматорську з 02.03.2021 по 06.09.2024. На виконання вимог статті 116 КЗпП України, 06.09.2024 у день звільнення, із ОСОБА_1 , з урахуванням приписів Положення № 743, проведено повний розрахунок. Станом на день звільнення за ОСОБА_1 не обліковувались дні невикористаних відпусток, а тому грошова компенсація йому не виплачувалась. В той же день, ОСОБА_1 письмово повідомлений про суму нарахованих та виплачених йому під час звільненні виплат (із зазначенням кожного окремо виду виплати). Тож твердження ОСОБА_1 про порушення ТУ ДБР у м. Краматорську вимог статті 116 КЗпП України не відповідають фактичним обставинам. Щодо необґрунтованості вимог про стягнення грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2021 - 2023 роки відповідач зазначає, що умови, тривалість і порядок надання і використання відпусток особами рядового і начальницького складу ДБР визначені у пунктах 81 - 99 Положення № 743. У відповідності до законодавства в ДБР реалізовано особливий порядок надання особам рядового і начальницького складу ДБР відпусток, їх види та компенсації під час звільнення, у разі їх не використання. Ураховуючи правило надання щорічної відпустки тільки до кінця календарного року, у разі її невикористання, в тому числі, в особливих випадках у І кварталі наступного року, особа рядового і начальницького складу ДБР не має права на відшкодування такої відпустки у грошовому еквіваленті. Тож, особам рядового і начальницького складу ДБР у разі їх звільнення зі служби виплачується грошова компенсація виключно за дні відпусток, право на які особа набула і не використала лише в році звільнення, а не за всі невикористані дні відпусток. Оскільки положеннями спеціального законодавства, а саме Положенням № 743, на час звільнення ОСОБА_1 зі служби в ДБР з посади начальницького складу ДБР врегульовано питання виплати грошової компенсації за невикористані дні відпустки, то в даному випадку саме норми спеціального законодавства підлягають застосуванню. Стосовно компенсації невикористаних, на думку позивача, днів щорічної основної відпустки за 2024 слід зазначити, що рішення про продовження або перенесення відпустки приймається за згодою між працівником та роботодавцем. Працівник зобов`язаний повідомити роботодавця про своє рішення продовжити або перенести відпустку на бажаний термін та про причини продовження або перенесення відпустки. Роботодавець видає наказ про продовження або перенесення відпустки. Підстава для такого наказу - листок непрацездатності та заява працівника. Відпустку продовжують або переносять на кількість календарних днів хвороби, що припадають на період відпустки. Враховуючи, що позивач не звертався до ТУ ДБР у м. Краматорську із заявою про продовження або перенесення відпустки, і відповідний наказ про продовження або перенесення відпустки ОСОБА_1 не видавався, у позивача відсутні 6 днів невикористаної відпустки (про які стверджує позивач), оскільки всі вони були використані упродовж 2024 року відповідно до наказів ТУ ДБР у м. Краматорську про відпустку від 19.01.2024 № 61 (11 к.д. з 29.01.2024 по 08.02.2024), від 03.05.2024 № 390 (1 к.д. 04.05.2024), від 28.05.2024 № 468 (16 к.д. з 10.06.2024 по 25.06.2024). Щодо необґрунтованості вимог про стягнення грошової компенсації за роботу у вихідні дні упродовж 2022-2024 років відповідач зазначає, що згідно із пунктом 18 Положення № 743 у разі встановлення режимів підвищеної готовності, надзвичайної ситуації, введення надзвичайного або воєнного стану, а також у зв`язку із службовою необхідністю особи рядового та начальницького складу несуть службу понад установлену тривалість робочого часу, а також у вихідні, святкові та неробочі дні. Як відомо Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, у зв`язку із військовою агресією російської федерації в Україні введено воєнний стан із 5 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб (який неодноразово продовжувався, та досі триває). Так, наказом ДБР від 04.03.2022 № 124 «Про деякі питання організації нарахування та виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу центрального апарату та територіальних управлінь ДБР» встановлено особливості ведення обліку проходження служби особами рядового і начальницького складу ДБР, а саме за кожен день календарного місяця, а не лише робочих днів за виключенням вихідних та святкових. Відтак доводи ОСОБА_1 щодо п`ятиденного робочого тижня з двома вихідними днями під час служби в ДБР є безпідставними і необґрунтованими.

Ухвалою суду від 05.11.2024 розгляд даної справи призначено в режимі відеоконференції.

Протокольною ухвалою суду від 05.12.2024 підготовче провадження закрито та призначено розгляд справи по суті.

Позивач в судове засідання не з`явився, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином, надіслав заяву, в якій просить розглянути справу за його відсутності. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив відмовити у їх задоволенні, посилаючись на обставини, викладені у відзиві.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника відповідача, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

ОСОБА_1 проходив службу з 02 березня 2021 року по 06 вересня 2024 року у ТУ ДБР у м. Краматорську.

Згідно з витягом з наказу відповідача від 29.08.2024 №234-ос/дск позивача звільнено з 06 вересня 2024 зі служби у ДБР у запас за угодою сторін (а.с.115).

На запит представника позивача, відповідач листом від 25 вересня 2024 року № 13-10-26140/24-кр зазначив інформацію щодо кількості невикористаних днів відпустки: кількість днів невикористаної щорічної відпустки (основної та додаткової) за 2021 рік - 3 календарних дні; кількість днів невикористаної щорічної відпустки (основної та додаткової) за 2022 рік - 32 календарних дні; кількість днів невикористаної щорічної відпустки (основної та додаткової) за 2023 рік - 17 календарних днів; за 2024 рік щорічна відпустка (основна та додаткова) використана в повному обсязі.

Щодо грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки - при звільненні не виплачувалась.

Щодо продовження відпустки - в період з 21 червня по 5 липня 2024 року ОСОБА_1 сформовано е-лікарняний в Електронному реєстрі листків непрацездатності. Відповідно до абз.1 п.3 розд. II Порядку видачі (формування) листків непрацездатності в Електронному реєстрі листків непрацездатності від зід 17.06.2021 №1234 (зі змінами), листок непрацездатності вважається виданим через сім днів після дати закриття листка непрацездатності та набуває статусу «готовий до сплати (виданий)». ОСОБА_1 з рапортом про продовження чи перенесення відпустки не звертався.

Щодо компенсації за проходження служби у вихідні, святкові дні - відповідно до Положення про проходження служби особами рядового та начальницького складу Державного бюро розслідувань, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05 серпня 2020 року №743, грошова компенсація за проходження служби у вихідні, святкові дні не передбачена (а.с.30-32).

Не погоджуючись з бездіяльністю відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки та грошової компенсації за роботу у вихідні дні, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та інтересів з відповідним позовом.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові основи організації та діяльності Державного бюро розслідувань визначає Закон України «Про Державне бюро розслідувань» від 12 листопада 2015 року №794-VIII (далі - Закон №794-VIII).

Відповідно до частини першої статті 1 Закону №794-VIII Державне бюро розслідувань є державним правоохоронним органом, на який покладаються завдання щодо запобігання, виявлення, припинення, розкриття та розслідування кримінальних правопорушень, віднесених до його компетенції.

Згідно з частиною першою статті 14 Закону №794-VIII до працівників Державного бюро розслідувань належать особи рядового і начальницького складу, державні службовці та особи, які уклали трудовий договір (контракт) із Державним бюро розслідувань.

Служба в Державному бюро розслідувань є державною службою особливого характеру, що полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (частина друга статті 14 Закону №794-VIII).

Положеннями частини п`ятої статті 14 Закону №794-VIII визначено, що трудові відносини працівників Державного бюро розслідувань регулюються цим Законом (у частині переведення працівників Державного бюро розслідувань на нижчі або рівнозначні посади та звільнення осіб рядового та начальницького складу), законодавством про працю, державну службу та укладеними трудовими договорами (контрактами). На державних службовців Державного бюро розслідувань поширюється дія Закону України «Про державну службу». Посади державних службовців Державного бюро розслідувань відносяться до відповідних категорій посад державної служби в порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до частини другої статті 19 Закону №794-VIII особи рядового і начальницького складу Державного бюро розслідувань користуються соціальними гарантіями відповідно до Закону України «Про Національну поліцію» та інших законів України з урахуванням положень, встановлених цим Законом.

Згідно з частинами першої, другою статті 20 Закону №794-VIII умови грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплата праці державних службовців Державного бюро розслідувань повинні забезпечувати достатні матеріальні умови для належного виконання ними службових обов`язків з урахуванням специфіки, інтенсивності та особливого характеру роботи, забезпечувати добір до Державного бюро розслідувань висококваліфікованих кадрів, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності, компенсувати фізичні та інтелектуальні затрати працівників.

На осіб рядового і начальницького складу Державного бюро розслідувань поширюються умови грошового забезпечення, передбачені для працівників Національної поліції, з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

При цьому частиною шостою статті 14 Закону №794-VIII визначено, що порядок проходження служби особами рядового та начальницького складу Державного бюро розслідувань визначається цим Законом, Положенням про проходження служби особами рядового та начальницького складу Державного бюро розслідувань, що затверджується Кабінетом Міністрів України, а також іншими нормативно-правовими актами.

Положення про проходження служби особами рядового та начальницького складу Державного бюро розслідувань затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 05 серпня 2020 року №743 (далі - Положення №743).

Пунктами 81-82 Положення №743 встановлено, що особи рядового та начальницького складу мають право на такі види відпусток: 1) щорічні відпустки: основна відпустка; додаткові відпустки, передбачені законодавством; 2) додаткові відпустки у зв`язку з навчанням; 3) творча відпустка; 4) відпустка для підготовки та участі в змаганнях; 5) соціальні відпустки: відпустка у зв`язку з вагітністю та пологами; відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку; відпустка у зв`язку з усиновленням дитини; додаткова відпустка працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи; 6) відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення).

Тривалість щорічної основної оплачуваної відпустки осіб рядового та начальницького складу становить 30 календарних днів, якщо законом не визначено більший строк відпустки. За кожний повний календарний рік служби в Державному бюро розслідувань після досягнення п`ятирічного стажу служби особі рядового та начальницького складу надається один календарний день додаткової оплачуваної відпустки, але не більш як 15 календарних днів. Особам рядового та начальницького складу - учасникам бойових дій та прирівняним до них особам надаються щорічні основні відпустки у зручний для них час.

Згідно з пунктом 84 Положення №743 щорічна основна відпустка надається протягом календарного року. В особливих випадках з дозволу відповідного керівника (начальника) щорічна основна відпустка може надаватися за минулий рік у I кварталі наступного року за умови, що раніше її не було надано. Щорічна основна відпустка на прохання особи рядового та начальницького складу може бути поділена на частини за умови, що основна її частина становить 14 календарних днів.

За правилами пункту 89 Положення №743 додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки та соціальні відпустки надаються відповідно до Закону України «Про відпустки». Інші додаткові відпустки надаються особам рядового та начальницького складу на підставах та в порядку, що встановлені законодавством.

Відповідно до пункту 94 Положення №743 у разі звільнення особи рядового та начальницького складу із служби (крім звільнення через службову невідповідність, у зв`язку з обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, яким призначено покарання у виді позбавлення волі, обмеження волі, позбавлення права займати певні посади, у зв`язку з набранням законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, яким на особу накладено стягнення у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, що пов`язані з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, а також у зв`язку із систематичним невиконанням умов контракту особою рядового та начальницького складу) та невикористання нею щорічної основної відпустки їй за її бажанням надається невикористана відпустка з подальшим звільненням її із служби.

Датою звільнення особи рядового та начальницького складу із служби у такому разі є останній день відпустки.

Згідно з пунктами 95-96 Положення №743 у разі звільнення особи рядового та начальницького складу із служби у зв`язку із закінченням строку контракту невикористана нею щорічна основна відпустка за її бажанням може надаватися їй тоді, коли час цієї відпустки повністю або частково перевищує строк дії контракту. В такому разі строк дії зазначеного контракту продовжується до закінчення відпустки.

За невикористану в році звільнення відпустку особам рядового та начальницького складу, які звільняються з Державного бюро розслідувань, виплачується грошова компенсація відповідно до закону.

Особам рядового та начальницького складу, які звільняються із служби за віком, станом здоров`я та у зв`язку із скороченням штатів, щорічна основна відпустка надається за їх бажанням у році звільнення тривалістю, встановленою цим Положенням.

Згідно з пунктом 97 Положення №743 відкликання осіб рядового та начальницького складу із щорічної основної відпустки керівником (начальником), який її надав, допускається

лише у разі службової необхідності. Невикористана частина щорічної основної відпустки надається в порядку, передбаченому абзацом першим пункту 84 цього Положення.

Відповідно до пункту 99 Положення №743 особам рядового та начальницького складу, які захворіли під час щорічної основної відпустки або щорічної додаткової відпустки, строк зазначеної відпустки продовжується наказом по особовому складу після їх одужання керівником (начальником), який її надав, на кількість невикористаних днів відпустки за рапортом особи рядового та начальницького складу.

Наказом Державного бюро розслідувань від 12 липня 2022 року №348 затверджено Інструкцію про механізм реалізації та застосування норм законодавства щодо грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу Державного бюро розслідувань, порядок та умови його виплати (далі - Інструкція №348).

За змістом пункту 3 цієї Інструкції, вона визначає механізм поширення на осіб рядового і начальницького складу Державного бюро розслідувань умов грошового забезпечення, які передбачені для працівників Національної поліції України, з урахуванням особливостей, визначених Законом України «Про Державне бюро розслідувань», відповідно до частини другої статті 20 Закону України «Про Державне бюро розслідувань».

Пунктом 8 Розділу ІІІ Інструкції №348 передбачено, що особам рядового і начальницького складу Державного бюро розслідувань, які відповідно до законодавства України мають право на відпустку зі збереженням грошового забезпечення, виплата грошового забезпечення здійснюється в розмірі, визначеному на день вибуття у відпустку, з розрахунку посадового окладу, установленого за основною штатною посадою, щомісячних основних та додаткових видів грошового забезпечення, премії за поточний місяць та інших виплат передбачених законодавством.

За невикористану в році звільнення відпустку особам рядового і начальницького складу Державного бюро розслідувань, які звільняються з Державного бюро розслідувань, виплачується грошова компенсація відповідно до чинного законодавства.

Виплата грошової компенсації за невикористану в році звільнення відпустку проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого особа рядового і начальницького складу Державного бюро розслідувань має відповідно до чинного законодавства на день звільнення із Державного бюро розслідувань.

24 лютого 2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України №64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-IX, в Україні введено воєнний стан, який діє на теперішній час.

Відповідно до частини четвертої статті 12 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15 березня 2022 року №2136-IX (в редакції Закону від 01 липня 2022 року №2352-IX) у разі звільнення працівника у період дії воєнного стану йому виплачується грошова компенсація відповідно до статті 24 Закону України «Про відпустки».

Законом України «Про відпустки» від 15 листопада 1996 року № 504/96-ВР установлено державні гарантії права на відпустки, визначено умови, тривалість і порядок надання їх працівникам для відновлення працездатності, зміцнення здоров`я, а також для виховання дітей, задоволення власних життєво важливих потреб та інтересів, всебічного розвитку особи.

Статтею 4 Закону №504/96-ВР установлено такі види відпусток: 1) щорічні відпустки: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством; 2) додаткові відпустки у зв`язку з навчанням (статті 13, 14 і 15 цього Закону); 3) творча відпустка (стаття 16 цього Закону); 3-1) відпустка для підготовки та участі в змаганнях (стаття 16-1 цього Закону); 4) соціальні відпустки: відпустка у зв`язку з вагітністю та пологами (стаття 17 цього Закону); відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (стаття 18 цього Закону); відпустка у зв`язку з усиновленням дитини (стаття 18-1 цього Закону); додаткова відпустка працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину-особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи (стаття 19 цього Закону); 5) відпустки без збереження заробітної плати (статті 25, 26 цього Закону). Законодавством, колективним договором, угодою та трудовим договором можуть установлюватись інші види відпусток.

Відповідно до частини першої статті 19 Закону №504/96-ВР жінці, яка працює і має двох або більше дітей віком до 15 років, або дитину з інвалідністю, або яка усиновила дитину, матері особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, одинокій матері, батьку дитини або особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, який виховує їх без матері (у тому числі у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також особі, яка взяла під опіку дитину або особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, чи одному із прийомних батьків надається щорічно додаткова оплачувана відпустка тривалістю 10 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів (стаття 73 КЗпП України).

Згідно з частиною першою статті 24 Закону №504/96-ВР у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину-особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

Аналогічні положення передбачені частиною першою статті 83 КЗпП України.

За змістом наведених правових норм, служба в ДБР є державною службою особливого характеру, спрямованою на запобігання, виявлення, припинення, розкриття та розслідування кримінальних правопорушень, віднесених до її компетенції. Специфічні умови та інтенсивність такої служби зумовлюють підвищені вимоги до осіб, що займають посади в ДБР. Зокрема, особи, які працюють в ДБР, повинні відповідати низці критеріїв, а саме мати належні особисті, ділові та моральні якості, а також відповідний вік, освітній і професійний рівень та стан здоров`я, що дозволяють ефективно виконувати службові обов`язки.

Для виконання поставлених завдань у ДБР працюють кілька категорій працівників: особи рядового та начальницького складу, державні службовці та особи, що уклали трудовий договір (контракт) з ДБР. Такий поділ зумовлений відмінним характером їхньої професійної діяльності, що підвищує ефективність виконання функціональних обов`язків.

Зважаючи на підвищену відповідальність та складність виконуваних службових обов`язків, особи рядового та начальницького складу ДБР повинні мати достатнє грошове забезпечення, а державні службовці - відповідну оплату праці, що спрямовано на належне виконання ними службових обов`язків, стимулювання їх до досягнення високих результатів у службовій діяльності, а також компенсації значних фізичних та інтелектуальних затрат.

З огляду на специфіку завдань, які виконують особи рядового та начальницького складу ДБР, вони користуються спеціальним правовим захистом, зокрема соціальними гарантіями відповідно до Закону України «Про Національну поліцію» та інших законів України, з урахуванням положень, встановлених Законом України «Про Державне бюро розслідувань». Однією з таких гарантій є право на відпустки та компенсації за невикористані відпустки.

Закон №794-VIII, який регулює діяльність ДБР, не містить спеціальних норм щодо надання відпусток чи виплати компенсацій за невикористані дні відпусток при звільненні осіб рядового та начальницького складу ДБР. Водночас цей Закон встановлює, що порядок проходження служби особами рядового та начальницького складу ДБР регулюється Положенням про проходження служби особами рядового та начальницького складу ДБР, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 05 серпня 2020 року №743.

Зазначені нормативно-правові акти є спеціальними щодо КЗпП України та Закону №504/96-ВР, які регулюють трудові відносини підприємств з працівниками в загальному порядку.

Суд зазначає, що за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство може застосовуватися у випадках, коли норми спеціального законодавства не регулюють спірних правовідносин або коли про це зазначено у спеціальному законі.

Недостатня чіткість спеціального законодавства у спірному питанні призводить до ситуації правової невизначеності, яку, за загальним правилом, у тому числі з урахуванням позицій, сформульованих Європейським судом з прав людини, потрібно тлумачити на користь працівника.

Стаття 45 Конституції України гарантує кожному, хто працює, право на відпочинок. Така конституційна гарантія створює для роботодавця безумовний обов`язок забезпечити реалізацію права працівника на відпочинок не лише шляхом його декларування (як, наприклад, затвердження графіків відпусток), а й через безпосереднє видання наказів про відпустку у передбачений законодавством спосіб та термін.

Невиконання роботодавцем цього обов`язку з будь-яких причин, не може створювати для працівника негативні наслідки, зокрема щодо позбавлення гарантованих Конституцією України днів відпочинку під час оплачуваної щорічної відпустки. Для забезпечення дотримання цієї конституційної гарантії законодавець передбачив можливість перенесення відпусток на інший період або компенсації у вигляді грошових виплат.

З огляду на те, що спеціальне законодавство, яке регулює умови грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу ДБР, не містить чіткої регламентації питання невикористаних днів відпустки за попередні роки, суд підтримує застосування до спірних правовідносин норм загального трудового законодавства, зокрема КЗпП України та Закону №504/96-ВР.

У зв`язку з цим, доводи відповідача про те, що Положення №743 повністю врегульовує питання компенсації невикористаних відпусток за попередні роки для осіб рядового і начальницького складу ДБР, а норми загального трудового законодавства не можуть застосовуватися при вирішенні цих правовідносин, є необґрунтованими.

Згідно з правилами частини першої статті 83 КЗпП України та частини першої статті 24 Закону №504/96- ВР, у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

Вказана позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, зокрема у постановах від 19.01.2021 по справі №160/10875/19, від 14.11.2024 по справі № 420/3971/23, від 29.11.2024 по справі №560/19513/23, які в силу вимог частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

За такого правового регулювання та обставин справи, суд вважає, що позивач має право на отримання при звільненні зі служби з ДБР у м. Краматорську грошової компенсації за всі невикористані у 2021-2024 роках 58 календарних дні щорічної відпустки, а саме: за 2021 рік - 3 календарних дні, за 2022 рік - 32 календарних дні, за 2023 рік - 17 календарних днів та за 2024 рік - 6 календарних днів (період перебування на лікарняному).

При цьому, щодо невикористаних 6 днів відпустки за 2024 рік (період перебування на лікарняному), суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, згідно з витягом з наказу від 28.05.2024 №468 дск про надання відпустки ОСОБА_1 , наказано надати ОСОБА_1 частину щорічної оплачуваної відпустки за 2024 рік тривалістю 16 (шістнадцять) календарних днів з 10 червня 2024 року по 25 червня 2024 року (а.с.118).

При цьому, як слідує з листа ТУ ДБР у м. Краматорську від 25.09.2024 №13-10-26140/24-кр щодо продовження відпустки - в період з 21 червня по 5 липня 2024 року ОСОБА_1 сформовано е-лікарняний в Електронному реєстрі листків непрацездатності. Відповідно до абз.1 п.3 розд. II Порядку видачі (формування) листків непрацездатності в Електронному реєстрі листків непрацездатності від від 17.06.2021 №1234 (зі змінами), листок непрацездатності вважається виданим через сім днів після дати закриття листка непрацездатності та набуває статусу «готовий до сплати (виданий)». ОСОБА_1 з рапортом про продовження чи перенесення відпустки не звертався.

Однак вказані доводи відповідача не приймаються судом до уваги, з огляду на наступне.

Так, суд зазначає, що право працюючої особи на відпочинок у формі відпустки закріплено Конституцією України. Особу не може бути позбавлено такого права. Види відпусток, які можуть надаватися поліцейським, визначені у статті 92 Закону №580-VIII. Її аналіз дозволяє зробити висновок, що поліцейським можуть бути надані такі відпустки: щорічні чергові оплачувані відпустки, додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток відповідно до законодавства про відпустки.

Правило про надання відпустки до кінця календарного року не є виключним, про що свідчать положення частин восьмої, одинадцятої статті 93 Закону №580-VIIІ, а саме: до яких поліцейським, які захворіли під час чергової відпустки, після одужання відпустка продовжується на кількість невикористаних днів. Відкликання поліцейського з чергової відпустки, як правило, забороняється. У разі крайньої необхідності відкликання з чергової відпустки може бути дозволено керівнику територіального органу поліції. За бажанням поліцейського невикористана частина відпустки може бути приєднана до чергової відпустки за наступний рік.

Суд зазначає, що з буквального тлумачення пункту 1 частини другої статті 80 КЗпП України та статті 11 Закону України «Про відпустки» відпустка саме продовжується у разі тимчасової непрацездатності працівника, засвідченої у встановленому порядку.

Тобто ні КЗпП України, ні Закон України «Про відпустки» не передбачає звернення працівника з заявою про продовження відпустки, як не передбачає і необхідності отримання за це згоди роботодавця, оскільки період надання відпустки сторонами уже узгоджено, однак неможливість її використання саме у зазначені в наказі дати спричинена обставинами, які не залежать від волі жодної зі сторін.

Єдиним обов`язком працівника є повідомлення роботодавця про тимчасову непрацездатність, яка засвідчена у встановленому порядку, тобто шляхом видачі листа непрацездатності.

При цьому ні КЗпП України, ні Закон України «Про відпустки» не передбачають саме і виключно письмової форми повідомлення про тимчасову непрацездатність. І таке повідомлення може бути вчинене у будь-який спосіб. А надання листа непрацездатності можливе після виходу з відпустки, що буде підтвердженням правомірності такого продовження і унеможливить обмеження прав працівника та не порушить прав роботодавця, який за відсутності належного підтвердження настання тимчасової непрацездатності не позбавлений можливості прийняти рішення про притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності.

Вказана позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, зокрема у постанові від 13.10.2020 по справі №712/9213/18, які в силу вимог частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Враховуючи вищевикладене, на підставі зібраних та досліджених доказів, аналізу чинного законодавства, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, шляхом визнання протиправною бездіяльності Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки за 2021-2024 роки у загальній кількості 58 календарних днів; зобов`язання Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки за 2021-2024 роки в загальній кількості 58 календарних днів, виходячи з середнього грошового забезпечення за останній рік роботи.

Щодо позовним вимог про визнання протиправною бездіяльності Територіального управління державного бюро розслідувань розташованого у м. Краматорську (ЄДРПОУ 42331094) щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за роботу у вихідні дні за 2022, 2023, 2024 роки у загальній кількості 60 календарних днів та зобов`язання Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті м. Краматорську (ЄДРПОУ 42331094) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованому за адресою: АДРЕСА_1 ) грошову компенсацію за роботу у вихідні дні за 2022, 2023, 2024 роки у загальній кількості 60 календарних днів, виходячи з середнього грошового забезпечення за останній рік роботи, то останні задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Так, відповідно до пункту 2 Положення № 743 служба у ДБР є державною службою особливого характеру, що полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України.

Пунктом 14 Положення № 743, передбачено, що особи рядового та начальницького складу вважаються такими, що виконують обов`язки служби: 1) на території органів системи ДБР або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені правилами внутрішнього розпорядку (розкладом занять); 2) під час прямування на службу або із служби, службових поїздок, відряджень, повернення до місця служби; 3) під час перебування поза місцем розташування органів системи ДБР, якщо під час такого перебування вони виконують свої обов`язки або відряджені (направлені) за наказом (розпорядженням) Директора ДБР (директора територіального управління ДБР, керівника органу системи ДБР).

Згідно з пунктом 18 Положення № 743 у разі встановлення режимів підвищеної готовності, надзвичайної ситуації, введення надзвичайного або воєнного стану, а також у зв`язку із службовою необхідністю особи рядового та начальницького складу несуть службу понад установлену тривалість робочого часу, а також у вихідні, святкові та неробочі дні.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, у зв`язку із військовою агресією російської федерації в Україні введено воєнний стан із 5 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб (який неодноразово продовжувався, та досі триває).

Окрім того, з урахуванням положень статті 6 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» тимчасово, на період дії воєнного стану пунктом 2.6 Правил внутрішнього розпорядку для осіб рядового і начальницького складу ТУ ДБР у м. Краматорську, затвердженого наказом ТУ ДБР у м. Краматорську від 15.02.2021 № 18 (зі змінами) передбачено, що положення статей 53, частини 1 статті 65, частини 3-5 статті 67, статей 71, 73, 781 КЗпП України (щодо надурочної роботи у вихідні, святкові і неробочі дні) - не застосовуються.

Організація обліку проходження служби осіб рядового та начальницького складу ТУ ДБР у м. Краматорську здійснюється відповідно до окремого наказу ДБР.

Так, наказом ДБР від 04.03.2022 № 124 «Про деякі питання організації нарахування та виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу центрального апарату та територіальних управлінь ДБР» встановлено особливості ведення обліку проходження служби особами рядового і начальницького складу ДБР, а саме за кожен день календарного місяця, а не лише робочих днів за виключенням вихідних та святкових.

Відтак доводи ОСОБА_1 щодо п`ятиденного робочого тижня з двома вихідними днями під час служби в ДБР є безпідставними та необґрунтованими.

Поряд з цим, суд враховує, що передбачене статтею 20 Закону України «Про Державне бюро розслідувань» грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу ДБР забезпечує достатні матеріальні умови для належного виконання ними службових обов`язків з урахуванням специфіки, інтенсивності та особливого характеру роботи.

Згідно із частиною 2 статті 20 Закону України «Про Державне бюро розслідувань» на осіб рядового і начальницького складу ДБР поширюються умови грошового забезпечення, передбачені для працівників Національної поліції, з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Так, з метою врегулювання механізму реалізації та застосування норм законодавства щодо грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу ДБР наказом ДБР від 12.07.2022 № 348 затверджено Інструкцію про механізм реалізації та застосування норм законодавства щодо грошового забезпечення осіб рядового та начальницького складу ДБР, порядок та умови його виплати (далі - Інструкція № 348).

Зокрема, зі змісту положень Інструкції № 348 вбачається, що грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу обраховується та виплачується також з розрахунку календарних днів відповідного місяця їх служби, а не робочих днів за виключенням вихідних та святкових.

Тобто механізм грошового забезпечення відрізняється від загального механізму оплати праці, який встановлено Главою VII КЗпП України, з огляду на спеціальний статус органу та особливості проходження служби в ДБР, як державну службу особливого характеру, та забезпечує достатнє фінансування з урахуванням специфіки, інтенсивності та особливого характеру роботи.

При цьому, грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу ДБР передбачає: 1) щомісячні основні види грошового забезпечення; 2) щомісячні додаткові види грошового забезпечення; 3) одноразові додаткові види грошового забезпечення.

До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать посадовий оклад, доплати (за спеціальне звання, за вислугу років, роботи, яка передбачає доступ до державної таємниці, науковий ступень, вчене звання, почесне звання).

До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать доплата за службу у нічний час, надбавки (за безперервний стаж на шифрувальній роботі, за специфічні умови проходження служби в ДБР, виконання функцій державного експерта з питань таємниць), премія.

До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать матеріальні допомоги (для оздоровлення та вирішення соціально-побутових питань) та інші види грошового забезпечення, передбачені законодавством.

Так, зі змісту розрахункових листів за 2022, 2023, 2024 роки та витягів з відомостей про проходження служби особами рядового і начальницького складу Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Сєвєродонецьку) ТУ ДБР у м. Краматорську, що за спірний період ОСОБА_1 зокрема, у 2022 році нараховано (всього за рік - 1 009 577,19 грн): квітень за 30 днів служби - 69 837,11 грн., травень за 31 день служби - 129 722,72 грн., червень за 27 днів служби (3 дні відпустки) - 142 337,64 грн., липень за 31 день служби - 80 473,80 грн, серпень за 31 день служби - 80 668,80 грн, вересень за 26 днів служби (4 дні відпустки) - 72 801,60 грн., жовтень за 31 день служби - 81 193,28 грн, листопад за 30 днів служби - 80 798,80 грн; у 2023 році нараховано (всього за рік - 1 083 473 грн): березень за 31 день служби - 58 754 грн, квітень за 29 днів служби (1 день відпустки) - 73 242,50 грн, травень за 29 днів служби (2 дні відпустки) - 85 003,50 грн., червень за 30 днів служби - 127 043,50 грн, липень за 31 день служби - 85 003,50 грн, серпень за 16 днів служби (15 днів відпустки) - 87 731 грн., вересень за 29 днів служби (1 день відпустки) - 130 316,50 грн., жовтень за 31 день служби - 93 186 грн., листопад за 30 днів служби - 136 317 грн., грудень за 31 день служби - 89 367,50 грн.; та у 2024 році нараховано (всього за рік - 854 661,19 грн): січень за 28 днів служби (3 дні відпустки) - 84 361,60 грн, квітень за 30 днів служби - 105 809 грн, травень за 30 днів служби (1 день відпустки) - 174 916 грн., червень за 14 днів служби (16 днів відпустки) - 90 669 грн, липень за 31 день служби - 109 694 грн, серпень за 31 день служби - 84 476,66 грн.

Тобто ОСОБА_1 отримано грошове забезпечення за усі дні служби в тому числі за дні у яких позивач перебував у відрядженні, у вихідні, святкові та неробочі дні.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за роботу у вихідні дні за 2022, 2023, 2024 роки у загальній кількості 60 календарних днів, виходячи з середнього грошового забезпечення за останній рік роботи, оскільки як встановлено судом позивач немає права на оплату праці за вихідні дні, враховуючи, що механізм грошового забезпечення відрізняється від загального механізму оплати праці, який встановлено Главою VII КЗпП України, з огляду на спеціальний статус органу та особливості проходження служби в ДБР, як державної служби особливого характеру.

Водночас, щодо поданого відповідачем висновку експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз (КНДІСЕ) за результатами проведення судової економічної експертизи від 29.11.2024 №11494/24-72, суд зазначає наступне.

Так, на вирішення судової економічної експертизи було поставлено питання: Чи підтверджується нормативно та документально висновки, що визначені в Аудиторському висновку відділу внутрішнього аудиту Управління забезпечення особистої безпеки Державного бюро розслідувань за результатами проведеного дослідження від 12.11.2024 №51/10-7-07 стосовно обґрунтованості дій Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 , як особі рядового і начальницького складу Державного бюро розслідувань, грошової компенсації за виконання службових обов`язків у вихідні дні упродовж за 2022, 2023 та 2024 років?

Згідно з висновком вказаної експертизи, експерт дійшов висновку, що в обсязі наданих на дослідження документів та в межах компетенції експерта економіста, висновки, що зазначені в Аудиторському висновку відділу внутрішнього аудиту Управління забезпечення особистої безпеки Державного бюро розслідувань за результатами проведеного дослідження від 12.11.2024 №51/10-7-07 стосовно обґрунтованості дій Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 , як особі рядового і начальницького складу Державного бюро розслідувань, грошової компенсації за виконання службових обов`язків у вихідні дні упродовж за 2022, 2023 та 2024 років, підтверджуються нормативно та документально.

Відповідно до частин першої-третьої статті 101 Кодексу адміністративного судочинства України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені перед експертом, складений у порядку, визначеному законодавством.

Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань.

Предметом висновку експерта не можуть бути питання права.

Статтею 108 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 90 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивованим у судовому рішенні.

Відповідно до статті 113 Кодексу адміністративного судочинства України висновок експерта у галузі права не є доказом, має допоміжний (консультативний) характер і не є обов`язковим для суду.

Суд може посилатися в рішенні на висновок експерта у галузі права як на джерело відомостей, які в ньому містяться, та має зробити самостійні висновки щодо відповідних питань.

Аналізуючи вказані норми законодавства, суд зазначає, що висновок експерта з питань права не є доказом, а його прийняття та врахування є правом, а не обов`язком суду.

При цьому, такий висновок може стосуватися лише передбачених КАС України питань - застосування аналогії закону чи аналогії права чи змісту норм іноземного права згідно з їх офіційним або загальноприйнятим тлумаченням, практикою застосування, доктриною у відповідній іноземній державі.

Натомість, наданий висновок експерта в галузі права стосується питань застосування законодавства України, при цьому питання, визначені приписами пунктів 1, 2 частини 1 статті 112 КАС України, в межах даної справи не виникали.

З огляду на вищенаведене наданий відповідачем висновок експерта в галузі права не приймається судом до уваги.

Відповідно до частини першої статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

У відповідності до вимог частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що позов необхідно задовольнити частково.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 168, 241, 243, 244-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки за 2021-2024 роки у загальній кількості 58 календарних днів.

Зобов`язати Територіальне управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки за 2021-2024 роки в загальній кількості 58 календарних днів, виходячи з середнього грошового забезпечення за останній рік роботи.

В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач: Територіальне управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Краматорську (вул. Героїв України, 21, м. Краматорськ, Донецька область, 84301, код ЄДРПОУ 42331094).

Повний текст рішення суду складено 20.01.2025.

Суддя Оксана ТИХОНЕНКО