Постанова

від 20.01.2025 по справі 520/27215/23

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2025 р. Справа № 520/27215/23Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Макаренко Я.М.,

Суддів: Любчич Л.В. , Жигилія С.П. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЛАСТА-2018" на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05.12.2023, головуючий суддя І інстанції: Сагайдак В.В., м. Харків, по справі № 520/27215/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЛАСТА-2018"

до Державної служби України з безпеки на транспорті, в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській області

про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "ВЛАСТА-2018", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті, в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській області, в якому просив суд:

- визнати протиправною та скасувати повністю постанову Державної служби України з безпеки на транспорті, в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській області, код ЄДРПОУ 39816845, №029262 від 11.07.2023 року, про накладання адміністративно господарського штрафу в сумі 17 000 грн.

- стягнути з Державної служби України з безпеки на транспорті, в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській області, код ЄДРПОУ 39816845 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Власта-2018», Код ЕДРПОУ 41985134, судовий збір у розмірі 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн. 00 коп.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2023 року по справі № 520/27215/23 в задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЛАСТА-2018" відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову, якою позовні вимоги задовольнити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на те, що відсутні підстави для накладання штрафу, у зв?язку з тим, що ТОВ «Власта-2018» не є суб?єктом адміністративного штрафу, тому що ТОВ «Власта-2018» не є перевізником в розумінні статті 1 Закону «Про автомобільний транспорт» (далі Закон №2344) та відсутні в видах діяльності ТОВ «Власта-2018» такого виду, як здійснення вантажних перевезень чи пасажирів.

Відповідач, Державна служба України з безпеки на транспорті, подав відзив на апеляційну скаргу, в якому він, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Враховуючи, що справа судом першої інстанції розглянута за правилами спрощеного провадження, то за таких обставин колегія суддів вважає за необхідне розглянути справу в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що вимоги апеляційної скарги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що22.06.2023 року автомобіль ТОВ «Власта-2018» було зупинено державним інспектором Відділу державного нагляду (контролю) у Чернігівській області та складено акт №033077 від 22.06.2023 року. Підставою для складання акту, стало порушення см. 48 ЗУ «Про автомобільний транспорт», а саме відсутність на момент проведення перевірки протоколу про повірку тахографу.

11 липня 2023 року постановою №029262 від 11.07.2023 року, заступником начальника Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській області Державної служби України з Безпеки на транспорті Антоном Терещенко, ТОВ «Власта-2018» було накладено адміністративно господарський штраф у розмірі 17000 грн..

Позивач, вважаючи протиправним оскаржувані рішення, звернувся з даним позовом до суду.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з правомірності застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень, регулює Закон України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.2001 за № 2344-ІІІ (далі - Закон № 2344-ІІІ), Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 за № 1567 (далі - Порядок № 1567).

Статтею 5 Закону № 2344-ІІІ визначено, що основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг.

У відповідності до статті 6 Закону № 2344-ІІІ державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Відповідно до ч. 12 ст. 6 Закону № 2344-ІІІ державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Згідно п. 2-4 Порядку № 1567 рейдовим перевіркам (перевіркам на дорозі) підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних автомобільних перевізників (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.

Рейдові перевірки (перевірки на дорозі) на автомобільному транспорті проводяться посадовими особами Укртрансбезпеки та її територіальних органів (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) згідно з додатком 1-1, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку.

За приписами п. 14 Порядку № 1567 рейдовою перевіркою (перевіркою на дорозі) є перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об`єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.

Відповідно до частини першої статті 48 Закону № 2344-III автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Відповідно до частини другої статті 48 Закону № 2344-III документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

для автомобільного перевізника документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

для водія посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Аналіз положень статті 48 Закону № 2344-III дає підстави для висновку, що законодавцем при визначенні документів для здійснення внутрішніх перевезень вантажів не встановлений їх вичерпний перелік, проте зазначено про необхідність наявності інших документів, передбачених законодавством.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 10.10.2024 у справі №420/15732/22, від 11.02.2020 у справі № 820/4624/17

У свою чергу, непред`явлення під час проведення перевірки, зазначених у статті 48 Закону № 2344-III документів, свідчить про порушення законодавства про автомобільний транспорт, що має наслідком для застосування санкцій, визначених статтею 60 Закону № 2344-ІІІ.

При цьому Законом №2344-ІІІ передбачена відповідальність у вигляді адміністративно-господарського штрафу саме до автомобільних перевізників.

Так, абзацом 3 частини першої статті 60 Закону № 2344-III, визначено, що суб`єктом відповідальності за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - є автомобільний перевізник.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 25 липня 2024 року у справі №440/2334/23.

З матеріалів справи встановлено, що під час перевірки виявлено порушення при перевезенні вантажу згідно товарно-транспортної накладної №МА0070722 від 21.06.2023, на момент проведення перевірки у водія відсутні документи визначені ст. 48 Закону № 2344-III та Інструкцією з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженої наказом Міністерства транспорту та зв`язку від 24.06.2010 № 385, а саме: відсутній протокол перевірки та адаптації тахографа, у тому числі порушення, відповідальність за яке передбачена статтею 60 Закону № 2344-III, а саме: абзац 3 частини першої перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтею 48 цього Закону.

Абзацом 3 частини першої статті 60 Закону № 2344-III передбачена відповідальність автомобільних перевізників у вигляді адміністративно-господарських штрафів за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Статтею 1 Закону № 2344-III наведені терміни вживаються в такому значенні: автомобільний перевізник це фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; послуга з перевезення пасажирів чи вантажів перевезення пасажирів чи вантажів транспортними засобами на договірних умовах із замовником послуги за плату; товарно-транспортна накладна єдиний для всіх учасників транспортного процесу (крім фізичних осіб, які здійснюють перевезення вантажу за рахунок власних коштів та для власних потреб) документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, який складається у паперовій та/або електронній формі та містить обов`язкові реквізити, передбачені цим Законом та правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом.

Автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб`єкт господарювання, який відповідно до законодавства та одержаної ліцензії надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовують на законних підставах (статті 33 Закону № 2344-III).

Згідно з частинами першою, другою статті 50 Закону № 2344-III договір про перевезення вантажу автомобільним транспортом укладається відповідно до цивільного законодавства між замовником та виконавцем у письмовій формі (договір, накладна, квитанція тощо).

Згідно із підпунктами 3.1-3.5 пункту 3 Правил № 363 договори про перевезення вантажів автомобільним транспортом укладаються між фізичними та юридичними особами, які здійснюють автомобільні перевезення вантажів на комерційній основі (надалі - Перевізники), та вантажовідправниками або вантажоодержувачами (надалі - Замовники).

Договір про перевезення вантажів може укладатися Перевізником з посередницьким підприємством, яке користується правами та несе обов`язки і відповідальність, що передбачені для вантажовідправників і вантажоодержувачів.

Ініціативу про встановлення договірних стосунків для перевезення вантажів автомобільним транспортом може виявити як Перевізник, так і вантажовідправник (вантажоодержувач) - майбутній Замовник.

За приписами підпунктів 11.1, 11.3, 11.5 пункту 11 Правил № 363 основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.

Верховний Суд, аналізуючи наведені положення законодавства у постанові від 19 жовтня 2023 року у справі № 640/27759/21 зазначив, що в контексті належного установлення автомобільного перевізника, щодо якого проводиться перевірка, варто виходити із того, що у кожному такому випадку уповноважений контролюючий орган зобов`язаний встановити, а особа, транспортний засіб якої перевіряється, зобов`язана надати документи, які містять беззаперечну інформацію щодо предмета такої перевірки, зокрема інформацію про автомобільного перевізника.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 06 березня 2024 року у справі № 200/4052/22.

Згідно з розділом 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року № 363, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за № 128/2568, перевізник фізична або юридична особа-суб`єкт господарювання, що надає послуги з перевезень вантажів чи здійснює за власний кошт перевезення вантажів автомобільними транспортними засобами.

Отже, автомобільним перевізником є той, хто за умовами договору (із замовником) про перевезення вантажу надає відповідну послугу, а не власник/користувач транспортного засобу.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 06.07.2023 року у справі № 560/514/22.

Міністерством транспорту та зв`язку було розроблено та затверджено Інструкцію з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженої наказом Міністерства транспорту та зв`язку від 24.06.2010 № 385 (далі Інструкція № 385) та Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку від 07.06.2010 № 340 (далі Положення № 340).

Пунктом 1.5 Положення №340 визначено, що тахограф це обладнання, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їх водіїв.

Згідно з пунктом 6.1. Положення № 340 автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тон повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.

У силу пункту 1.4 Інструкції №385 контрольний пристрій (тахограф) - обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв; тахокарта - бланк, призначений для внесення й зберігання зареєстрованих даних, який вводять в аналоговий контрольний пристрій (тахограф) та на якому маркувальні пристрої останнього здійснюють безперервну реєстрацію інформації, що підлягає фіксуванню відповідно до положень ЄУТР.

Згідно з підпунктом 3.3 Інструкції № 385 водій транспортного засобу, обладнаного тахографом:

забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа;

своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання;

використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом;

має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР ( 994_016 ), або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом;

Відповідно до пункту 1.4 Інструкції №385 перевізники - суб`єкти господарювання, які провадять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільним транспортом.

Водночас, пунктом 1.3 Інструкції №385 встановлено, що ця Інструкція поширюється на суб`єктів господарювання, які проводять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільними транспортними засобами.

Отже, виходячи зі змісту вказаних норм обов`язок мати при собі протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу покладений на перевізника, який в розумінні Інструкції №385 є суб`єктом господарювання, який провадить діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільним транспортом.

Проте, в матеріалах справи відсутні будь-які докази, що позивач перевозив товар у зв`язку з наданням послуг перевезень.

Крім того, з аналізу положення Закону № 2344-III, а також Інструкції № 385, колегія суддів дійшла висновку, що відповідальність за порушення вимог законодавства в сфері автомобільного транспорту під час перевезення вантажів підлягають саме перевізники - суб`єкти господарювання, що надають послуги з перевезення товару, а не інші особи (власники транспортних засобів, тощо).

Так, з матеріалів справи встановлено, що під час перевірки ТЗ марки Mercedez-Benz реєстраційний номер НОМЕР_1 водієм було надано уповноваженим особам контролюючого органу ТТН №МА0070722 від 21.06.2023, де в графі автомобільний перевізник було ТОВ «Власта-2018» та в графі замовник(платник), вантажовідправник, вантажоодержувач є ТОВ «Власта-2018».

Крім того, позивач зазначає, що було переміщення майна позивач для себе без надання послуг перевезення іншим юридичним чи фізичним особам, оскільки в ТТН №МА0070722 від 21.06.2023 вантажовідправник, вантажоодержувач є ТОВ «Власта-2018».

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Однак, відповідач ні у ході рейдової перевірки, ані під час розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт не надав доказів, що свідчили б про перевезення позивачем вантажу на комерційній основі (за плату) на замовлення фізичних та/або юридичних осіб у відповідності до укладеного договору перевезення

Крім того, колегія суддів зазначає, що надана товарно-транспортна накладна №МА0070722 від 21.06.2023 не підтверджує факту здійснення перевезення вантажу за замовленням інших осіб, тобто на комерційній основі, оскільки в графі автомобільний перевізник, замовник(платник), вантажовідправник, вантажоодержувач зазначено ТОВ «Власта-2018».

Будь-які докази, що свідчили б про укладення позивачем договору перевезення та надання послуг з перевезення 22.06.2023 на підставі такого договору матеріали справи не містять.

Таким чином, належність на праві власності автомобіля марки Mercedez-Benz, номерний знак НОМЕР_1 позивачу, не може бути підставою для притягнення позивача до відповідальності, передбаченої абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», оскільки, відповідач не надав належних, достатніх та беззаперечних доказів на підтвердження того, що під час проведення рейдової перевірки 22.06.2023 року позивач на зазначеному транспортному засобі надавав послуги з перевезення вантажів на замовлення, та, що він є автомобільним перевізником у розумінні Інструкції №385.

Враховуючи вказане, колегія суддів дійшла до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЛАСТА-2018" про визнання протиправною та скасування постанови Державної служби України з безпеки на транспорті, в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській області №029262 від 11.07.2023 року, про накладання адміністративно господарського штрафу в сумі 17 000 грн.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги спростовують позицію суду, викладену в оскаржуваному судовому рішенні, підтверджують допущення судом першої інстанції порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позову.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ст. 317 КАС України підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду підлягає скасуванню на підставі ст. 317 КАС України, з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог.

Стосовно розподілу витрат зі сплати судового збору, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 6 ст. 139 КАС України якщо суд апеляційної інстанції змінить або ухвалить нове рішення, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Судом встановлено, що Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЛАСТА-2018" при зверненні до суду першої інстанції було сплачено судовий збір у розмірі 2684,00 грн. згідно платіжної інструкції №1170 від 26.09.2023 року.

При зверненні до суду апеляційної позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 4026,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №1227 від 25.12.2023 року

Враховуючи вказане, на користь позивача підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті (ЄДРПОУ 39816845) судові витрати зі сплати судового збору у загальному розмірі 6710,00 грн (2684 +4026).

Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЛАСТА-2018" - задовольнити.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05.12.2023 по справі № 520/27215/23 - скасувати.

Прийняти по справі нове судове рішення, яким позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЛАСТА-2018" до Державної служби України з безпеки на транспорті, в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській області про визнання протиправною та скасування постанови - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати повністю постанову Державної служби України з безпеки на транспорті, в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській області (код ЄДРПОУ 39816845) №029262 від 11.07.2023 року, про накладання адміністративно господарського штрафу в сумі 17 000 грн.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЛАСТА-2018" за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті (ЄДРПОУ 39816845) судові витрати зі сплати судового збору за подання позову та апеляційної скарги у розмірі 6710,00 грн..

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя Я.М. Макаренко Судді Л.В. Любчич С.П. Жигилій