Постанова

від 20.01.2025 по справі 480/8062/23

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2025 р. Справа № 480/8062/23Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Макаренко Я.М.,

Суддів: Жигилія С.П. , Любчич Л.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 12.01.2024, головуючий суддя І інстанції: С.В. Воловик, м. Суми, по справі № 480/8062/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс"

до Державної служби України з безпеки на транспорті

про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Альянс" звернулося до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови, в якій просило суд визнати протиправною та скасувати постанову №342809 від 14.07.2023.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 12.01.2024 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс" до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови задоволено.

Визнано протиправною та скасовано постанову Державної служби України з безпеки на транспорті (відділ Державного нагляду (контролю) у Сумській області) №342809 від 14.07.2023.

Вирішено питання про судові витрати.

Відповідач, не погодившись з вищевказаним рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить рішення Сумського окружного адміністративного суду від 12.01.2024 по справі 480/8062/23 скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс" відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що підставою для притягнення позивача до відповідальності у вигляді адміністративно-господарського штрафу слугувало перевезення вантажу без оформлення документів, перелік яких визначений статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», з огляду на відсутність на момент перевірки протоколу перевірки адаптації тахографа до транспортного засобу та особової карти водія, чим порушено приписи Наказу МТЗУ №385 від 24.06.2010. Стверджує, що твердження позивача про відсутність встановленого цифрового тахографа не відповідають дійсності та спростовуються відеозаписом з нагрудної бодікамери інспектора. Крім того наголошує, що за змістом пункту 1.3 Положення №340 вимоги цього Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами, та відповідно до пункту 1.4 виняток щодо непоширення дії Положення у разі здійснення перевезень для власних потреб стосується виключно фізичних осіб, які здійснюють такі перевезення за власний рахунок та без використання праці найманих водіїв.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

У відповідності до п.3 ч.1 ст.311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Згідно з ч.4 ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що 16.06.2023 відділом державного нагляду (контролю) у Сумській області було складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №АР023253, згідно якого інспектором було здійснено перевірку транспортного засобу марки "КАМАЗ НЕФАЗ", номерний знак НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , яким керував водій ОСОБА_1 .

Згідно вищезазначеного акту в ході перевірки було встановлено наступне: при наданні послуг з перевезення вантажу згідно товарно-транспортної накладної №046570 від 16.06.2023 на момент перевірки відсутній протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, який передбачений п.3.3 НАКАЗУ МТЗУ №385 від 24.06.2010 .

14.07.2023 Державною службою України з безпеки на транспорті складено постанову про застосування адміністративно - господарського штрафу №342809 та накладено на товариство з обмеженою відповідальністю "Альянс" штраф у розмірі 17000грн відповідно до абз.3 ч.1 ст.60 Закону України "Про автомобільний транспорт".

Не погоджуючись із вказаною постановою, позивач звернувся до суду з позовом у цій справі.

Задовольняючи позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс", суд першої інстанції виходив з того, що оскільки порядок складення протоколу повірки та адаптації тахографів визначений нормативним актом (Інструкцією від 24.06.2010 №385), який не розповсюджує свою дію на позивача, то він не мав законної можливості виконати свій обов`язок, та дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з вищевказаним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень визначено Законом України від 05.04.2001 №2344-III «Про автомобільний транспорт» (далі по тексту - Закон №2344-III).

Статтею 2 Закону №2344-III визначено, що законодавство про автомобільний транспорт складається із цього Закону, законів України «Про транспорт», «Про дорожній рух», чинних міжнародних договорів та інших нормативно-правових актів у сфері автомобільних перевезень.

Відповідно до ст.1 Закону №2344-III автомобільний перевізник фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; автомобільний самозайнятий перевізник - це фізична особа - суб`єкт господарювання, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів на таксі без застосування праці найманих водіїв; вантажні перевезення - перевезення вантажів вантажними автомобілями.

Абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону №2344-ІІІ встановлено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Статтею 48 Закону №2344-ІІІ передбачено перелік обов`язкових документів, на підставі яких виконуються вантажні перевезення. Для водія юридичної особи, що здійснює вантажні перевезення на договірних умовах, є: посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством України.

Порядок установлення, технічного обслуговування та використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільних транспортних засобах (крім таксі), які використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів встановлено Інструкцією з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженої Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України № 385 від 24.06.2010 (далі по тексту - Інструкція №385), пунктом 1.4 якої передбачено, що контрольний пристрій (тахограф) - обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв; тахокарта - бланк, призначений для внесення й зберігання зареєстрованих даних, який вводять в аналоговий контрольний пристрій (тахограф) та на якому маркувальні пристрої останнього здійснюють безперервну реєстрацію інформації, що підлягає фіксуванню відповідно до положень ЄУТР.

Положеннями пункту 3.3 Інструкції №385 передбачено, що водій транспортного засобу, обладнаного тахографом: забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа; своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання; використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом; має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом; у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв); у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів.

Відповідно до пунктів 2.5 Інструкції №385 повірку тахографів здійснюють повірочні лабораторії, які уповноважені на проведення повірки тахографів відповідно до Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність». Пункти сервісу тахографів виконують перевірку та адаптацію тахографів до транспортних засобів відповідно до вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення періодично кожні два роки, а також у разі: установлення або заміни тахографа; ремонту тахографа; зміни типу розмірів пневматичних шин автомобільного транспортного засобу; якщо під час технічного обслуговування або ремонту автомобільного транспортного засобу відбулося пошкодження таблички тахографа або пломб, накладених на його складові, під час установлення або адаптації або у разі зміни конструкції автотранспортного засобу, що може вплинути на роботу тахографа.

Згідно пункту 2.7 Інструкції №385, за результатами перевірки та адаптування тахографа до транспортного засобу ПСТ оформлює у двох примірниках протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу за формою, наведеною в додатку 5. Бланк протоколу перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу роздруковується відповідальною особою ПСТ на папері формату А4 (210x297 мм) щільністю 100 г/кв.м або більше. Не допускається робити закреслення чи виправлення відомостей, які заносяться до протоколу, а також внесення додаткових записів після того, як протокол підписано та поставлено печатку відповідальної особи ПСТ. У графах, які не заповнюються під час складання протоколу, проставляються прочерки. ПСТ надає один примірник зазначеного протоколу перевізнику, а другий залишає собі і зберігає разом з тахокартою або у разі цифрового тахографа - з роздруківкою та електронними файлами, що підтверджують достовірність наведених у протоколі даних. Протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу зберігають протягом трьох років з дати проведення робіт.

Відповідно до п.3.3. Інструкції № 385 водій транспортного засобу, обладнаного тахографом, повинен мати при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом.

Пунктами 3.5., 3.6 Інструкції №385 передбачено, що перевізники забезпечують водіїв, які відправляються в рейс, необхідною кількістю тахокарт або паперу для роздруківки даних, що відповідають типу тахографа (аналоговий, цифровий); зберігають інформацію, отриману за допомогою тахографа, кожного водія протягом 12 місяців з дати останнього запису, а протоколи перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, свідоцтва про повірку - протягом одного року з дати закінчення терміну їх дії. Перевізники забезпечують належну експлуатацію тахографів та транспортних засобів з установленими тахографами та згідно з вимогами ЄУТР здійснюють періодичні інспекції, які включають перевірку: наявності у водіїв транспортних засобів тахокарт у кількості, визначеній пунктом 3.3 цього розділу, або наявності та чинності картки для цифрового тахографа; строків зберігання відповідної інформації, отриманої за допомогою тахографа, протоколів перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу та повірки тахографа.

Відповідно до п.6.3 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку України №340 від 07.06.2010, водій, який керує транспортним засобом не обладнаним тахографом, веде індивідуальну контрольну книгу згідно додатку 3.

Разом з тим, пунктом 1.3 Інструкції №385 встановлено, що ця Інструкція поширюється на суб`єктів господарювання, які провадять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільними транспортними засобами (крім таксі).

Відповідно до пункту 1.4 Інструкції №385 перевізники - суб`єкти господарювання, які провадять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільним транспортом.

Отже, виходячи зі змісту вказаних норм обов`язок мати при собі протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу покладений на перевізника, який в розумінні Інструкції №385 є суб`єктом господарювання, який провадить діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільним транспортом.

Суд враховує, що законодавець, хоч і передбачив наявність обов`язку обладнання транспортного засобу тахографом або наявність індивідуальної контрольної книжки водія для автомобільних перевізників, проте не визначив процедури дотримання цього обов`язку для суб`єктів господарювання, які не надають послуги з перевезення вантажів, а перевозять вантаж для власних потреб власними засобами, без залучення безпосередніх перевізників.

За визначенням статті 1 Закону України "Про автомобільний транспорт" послуга з перевезення пасажирів чи вантажів - перевезення пасажирів чи вантажів транспортними засобами на договірних умовах із замовником послуги за плату.

Так, з матеріалів справи встановлено, що під час перевірки транспортного засобу водієм було надано уповноваженим особам контролюючого органу ТТН №046570 від 16.06.2023, де в графі автомобільний перевізник було зазначено ТОВ «Альянс» та в графі замовником, вантажоодержувачем є ТОВ «Альянс», а вантажовідправник ТОВ Агрофірма «Хвиля».

За таких обставин наявна в матеріалах справи ТТН свідчить про те, що позивачем здійснювалося перевезення товару для власних потреб, оскільки позивач є одночасно замовником, перевізником та одержувачем товару.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Однак, відповідач не надав доказів, що свідчили про перевезення позивачем вантажу на комерційній основі (за плату) на замовлення ТОВ Агрофірма «Хвиля» або інших юридичних або фізичних осіб у відповідності до укладеного договору.

Отже, вимоги цієї Інструкції не поширюються на Товариство з обмеженою відповідальністю "Альянс" під час здійснення перевезення 16.06.2023 за товарно-транспортною накладною №046570 від 16.06.2023, оскільки здійснюючи це перевезення позивач не проводив діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільними транспортними засобами (крім таксі), що підтверджується змістом самої товарно-транспортної накладної №046570, тому водій транспортного засобу не мав обов`язку мати при собі протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу, за відсутність якого до позивача застосовано адміністративно-господарський штраф в сумі 17000грн оскаржуваною постановою №342809 від 14.07.2023.

Колегія суддів відхиляє доводи апелянта, що Інструкція №385 визначає обов`язкову наявність тахографів при здійсненні перевезення вантажів, оскільки приписи зазначеної Інструкції на позивача не поширюється.

Належних та допустимих доказів того, що позивач 16.06.2023 за товарно-транспортною накладною №046570 здійснював надання послуг з перевезення вантажів автомобільними транспортними засобами на договірних умовах із замовником послуги за плату, відповідачем до суду першої та апеляційної інстанції не надано, як і не повідомлено для якого саме замовника, на думку відповідача, здійснювалося це перевезення, у зв`язку з чим колегія суддів відхиляє даний довід апеляційної скарги.

Таким чином, наданими суду доказами підтверджено, що позивач не надавав послуг з перевезення вантажів і такими послугами не користувався, а здійснював господарську діяльність із залученням власних засобів.

Відповідачем не надано та матеріали справи не містять належних доказів, що даний транспортний засіб був обладнаний контрольним пристроєм (цифровим тахографом).

Відсутність установленого в автомобілі тахографу виключає обов`язок мати протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу.

Як зазначено вище, відповідно до п.6.3 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку України №340 від 07.06.2010, водій, який керує транспортним засобом не обладнаним тахографом, веде індивідуальну контрольну книгу згідно додатку 3.

Отже, у випадку відсутності тахографа водій автомобіля повинен мати індивідуальну контрольну книжку, яка відображає відомості про тривалість змінного періоду керування і є іншим способом контролю водіїв, що виключає застосування адміністративно-господарського штрафу, передбаченого абз.3 ч.1 ст.60 Закону України "Про автомобільний транспорт".

У даному випадку позивача притягнуто до відповідальності за відсутність у водія транспортного засобу протоколу перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу.

Як зазначає позивач, водій неодноразово наголошував на тому, що в автомобілі відсутній тахограф, а тому може надати для перевірки індивідуальну контрольну книжку водія.

При цьому зі змісту акту №АР023253 від 16.06.2023 встановлено, що під час проведення перевірки відповідачем обставини наявності індивідуальної контрольної книжки не досліджувались, контрольна книжка у водія не витребовувалась.

В силу ст.77 КАС України саме на відповідача покладається обов`язок надати належні та допустимі докази на підтвердження наявності в діях особи складу правопорушення.

Факт того, що на момент зупинки транспортного засобу у водія була у наявності індивідуальна контрольна книжка водія, підтверджується копіями наступних документів: наказом №4/1 від 01.11.2021 року, журналом обліку книжок водія, індивідуальною контрольною книжка водія.

Отже, наявність книжки водія на момент перевірки транспортного засобу виключає можливість притягнення перевізника за порушення вимог ст.60 Закону України "Про автомобільний транспорт".

З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про неправомірність оскаржуваної постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу №342809 від 14.07.2023 у зв`язку з не доведеністю факту вчиненого позивачем порушення, відповідальність за яке передбачена абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів прийшла висновку, що при прийнятті рішення, суд першої інстанції дійшов вичерпних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального права.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Згідно із статтею 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті - залишити без задоволення.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 12.01.2024 по справі № 480/8062/23 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя Я.М. Макаренко Судді С.П. Жигилій Л.В. Любчич