Ухвала

від 13.01.2025 по справі 761/39007/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №761/39007/24 Слідчий суддя в суді першої інстанції - ОСОБА_1

Провадження № 11-сс/824/704/2025 Суддя-доповідач у суді апеляційної інстанції - ОСОБА_2

Категорія: ст. ст. 170-173 КПК України

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2025 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі судового засідання - ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою представника власника майна ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 , на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 25 листопада 2024 року, -

за участю:

прокурора ОСОБА_8 ,

власника майна ОСОБА_6 ,

представника власника майна ОСОБА_7 ,

в с т а н о в и л а:

Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 25 листопада 2024 року задоволено клопотання прокурора відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_9 , про арешт тимчасово вилученого майна у кримінальному провадженні № 72023000410000063, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 06 грудня 2023 року, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 209, ч. 3 ст. 212 КК України та накладено арешт на майно, яке тимчасово вилучене 17 жовтня 2024 року під час проведення обшуку у складському приміщенні за адресою: АДРЕСА_1 , а саме на мобільний телефон марки iPhone IMEI1: НОМЕР_1 , IMEI2: НОМЕР_2 із сім картою номеру телефону НОМЕР_3 , шляхом заборони відчуження, розпорядження та користування зазначеним майном.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням слідчого судді, представник власника майна ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 , подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу слідчого судді.

На обґрунтування вимог поданої апеляційної скарги апелянт зазначає, що оскаржувана ухвала слідчого судді є незаконною, містить висновок, який не відповідає матеріалам кримінального провадження.

Апелянт вказує на те, що ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 08.10.2024 року надано дозвіл на проведення обшуку у приміщенні, за адресою АДРЕСА_1 . Однак обшук проводився не в складському приміщенні, а у жилій квартирі, в якій проживає сім`я ОСОБА_6 та їх рідні. При цьому мобільний телефон у ОСОБА_6 було відібрано, зі сторони старшого детектива та співробітників СБУ незаконно з погрозами, під психологічним та психічним впливом. Крім того, ухвалою про обшук не надавався дозвіл на обшук особи чи речей на особі, а дозвіл лише на проведення обшуку приміщення.

Також апелянт зазначає, що мобільний телефон, з сім картою не є речовим доказом, не має значення та відношення до кримінального провадження. При цьому за період з 17.10.2024 по 25.11.2024 мобільний телефон не оглядався, а тому не зрозуміло, як органами слідства та прокурором установлено, що він є речовим доказом і що його необхідно визнавати як речовий доказ.

Крім того, апелянт вказує на те, що слідчий суддя в оскаржуваній ухвалі зазначає, що власника майна було повідомлено про судовий розгляд, однак як власника майна могли повідомити, коли у нього немає мобільного телефону, оскільки він перебуває в органів досудового розслідування.

При зверненні в усній формі до детектива про повернення мобільного телефону ОСОБА_6 , детектив повідомив, що він не заперечує, але необхідно звертатися та вирішувати це питання в судовому порядку.

З часу вилучення мобільного телефону до накладення арешту, до теперішнього часу пройшов значний проміжок часу - майже 1,5 місяці, однак слідством та прокуратурою не встановлено та не здобуто ніякого речового значення щодо обставин вчиненого правопорушення у кримінальному провадженні за допомогою мобільного телефону, з сім-карткою НОМЕР_3

Станом на теперішній час, у зв`язку з арештом вказаного телефону ОСОБА_6 позбавлений можливості спілкуватися мобільним та користуватися інтернет-зв`язком в реаліях сьогоднішнього часу, також вказаний телефон прикріплений до банківської системи, до певних виплат, сплати комунальних платежів, із лікарем, який здійснює його лікування, при цьому ОСОБА_6 є особою з певними вадами по здоров`ю.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи власника майна та його представника в підтримку поданої апеляційної скарги з проханням її задовольнити, думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вважаючи оскаржувану ухвалу законною та обґрунтованою, вивчивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги представника власника майна колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як вбачається з наданих до суду апеляційної інстанції матеріалів судового провадження та ухвали слідчого судді місцевого суду, що Головним підрозділом детективів Бюро економічної безпеки України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 72023000410000063, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 06 грудня 2023 року, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 209, ч. 3 ст. 212 КК України.

Так, досудовим розслідуванням встановлено, що службові особи ТОВ «Хім-Трейд ЮА» за попередньою змовою з службовими особами ТОВ «ВДМ-Ресурс» та іншими невстановленими особами протягом 2022-2023 років, набули, використовували та розпорядились грошовими коштами в особливо великих розмірах, щодо яких фактичні обставини свідчать про одержання їх злочинним шляхом, в ході проведення господарських взаємовідносин з ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання АЗОТ», щодо постачання енергетичних ресурсів, товаро-матеріальних цінностей та надання послуг.

За результатами аналізу фінансово-господарської діяльності ТОВ «ВДМ-РЕСУРС» встановлено, що діяльність вищевказаного підприємства з придбання ТМЦ у ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання АЗОТ» спрямована на штучне створення первинних бухгалтерських документів (договорів, актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), рахунків-фактур, видаткових накладних, податкових накладних та інших документів), які були підставою для формування витрат та податкового кредиту з ПДВ у бухгалтерському обліку на загальну суму 291,24 млн грн, в т.ч. ПДВ на суму 48,54 млн грн, що призвело до ухилення від сплати податкових платежів ТОВ «ВДМ-РЕСУРС».

Крім того встановлено, що службовими особами ТОВ «Хім-Трейд ЮА» (код ЄДРПОУ 43156949), ТОВ «ВДМ-РЕСУРС» (код ЄДРПОУ 38729385), ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання АЗОТ» (код ЄДРПОУ 33270581) та іншими невстановленими особами, було проведено фіктивні фінансово-господарські операції з ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання АЗОТ», яке повністю зупинило виробництво, а залишки готової продукції у повному обсязі вивезені з території підприємства.

Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 08 жовтня 2024 року надано дозвіл на проведення обшуку за місцем фактичного знаходження офісних, складських та виробничих приміщень ТОВ «ВДМ РЕСУРС» (код ЄДРПОУ 38729385) за адресою: АДРЕСА_1, які відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, довідка № 396925811 від 27.09.2024 на праві власності належить АТ «ОРІАНА» (код ЄДРПОУ 05743160), з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання знарядь кримінального правопорушення, речей і документів, що мають значення для досудового розслідування та можуть бути доказами під час судового розгляду, а саме: первинних бухгалтерських документів, договорів, додаткових угод, видаткових накладних, податкових накладних, актів прийому передачі товарно-матеріальних цінностей, робіт, послуг, рахунків-фактур, товарно-транспортних накладних, карток складського обліку, документів, які підтверджують факт оплати за товарно-матеріальні цінності, роботи та послуги (банківських виписок, платіжних доручень, тощо) в частині купівлі\продажу дорогоцінних металів між ТОВ «ВДМ-РЕСУРС» (код ЄДРПОУ 38729385) та ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» (код ЄДРПОУ 33270581), ПрАТ «Рівнеазот» (код ЄДРПОУ 05607824), ТОВ «Благосервіс» (код ЄДРПОУ 42818601), ТОВ «Неотехресурс» (код ЄДРПОУ 35393932), ТОВ «ТД «Будопт 2021» (код ЄДРПОУ 44316429), ТОВ «Аском Сервіс» (код ЄДРПОУ 34561966), ТОВ «Будкомпані-КР» (код ЄДРПОУ 43678741), ТОВ «Альтаір» (код ЄДРПОУ 31351354), ТОВ «БК «МД-Груп» (код ЄДРПОУ 31865764), ТОВ «Грінбуд 3000» (код ЄДРПОУ 44358322), ТОВ «Граніт» (код ЄДРПОУ 35624424), ТОВ «Ананеіла» (код ЄДРПОУ 35790970), ТОВ «ВСВ Сервіс Плюс» (код ЄДРПОУ 43732185), ТОВ «Метал-Метиз-Холдинг» (код ЄДРПОУ 33108024), ТОВ «Вайт» (код ЄДРПОУ 37215550), ТОВ «Рембуд ОГ» (код ЄДРПОУ 31780005), мобільних терміналів зв`язку, які містять інформацію щодо обставин вчинення протиправної діяльності, їх рольової участі, фотокопій документів, способи приховування слідів злочину, які мають доказове значення, комп`ютерної техніки, електронних носів інформації (моноблоків, ноутбуків, планшетів, жорстких дисків, флеш-накопичувачів, оптичних дисків, серверів та інших носіїв інформації, на яких були створені та зберігаються вищезазначені документи, інших документів в частині інформації з купівлі\продажу дорогоцінних металів, що необхідно для проведення почеркознавчих експертиз, технічних експертиз документів та економічних експертиз, для встановлення розміру матеріального збитку.

На виконання зазначеної ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 08 жовтня 2024 року, 17 жовтня 2024 року було проведено обшук, за результатами якого виявлено та вилучено мобільний телефон марки iPhone IMEI1: НОМЕР_1 , IMEI2: НОМЕР_2 із сім картою номеру телефону НОМЕР_3 .

Постановою старшого детектива Головного підрозділу детективів Бюро економічної безпеки України ОСОБА_10 від 17 жовтня 2024 року, виявлене та вилучене майно визнано речовим доказом у даному кримінальному провадженні.

18.10.2024 прокурор відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_9 звернувся до слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва із клопотанням про арешт тимчасово вилученого майна у кримінальному провадженні № 72023000410000063, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 06 грудня 2023 року, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 209, ч. 3 ст. 212 КК України.

На обґрунтування вимог поданого клопотання прокурор зазначив, що в органу досудового розслідування виникла необхідність у накладенні арешту на вищевказане майно, оскільки воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України, є знаряддям вчинення кримінального правопорушення, а також містить сліди вчинення протиправної діяльності та відомості, що можуть бути використані як доказ факту та обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а також з метою забезпечення проведення судових експертиз.

25.11.2024 ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва вказане клопотання прокурора задоволено та накладено арешт на майно, яке тимчасово вилучене 17 жовтня 2024 року під час проведення обшуку у складському приміщенні за адресою: АДРЕСА_1 , а саме на мобільний телефон марки iPhone IMEI1: НОМЕР_1 , IMEI2: НОМЕР_2 із сім картою номеру телефону НОМЕР_3 , шляхом заборони відчуження, розпорядження та користування зазначеним майном.

Задовольняючи дане клопотання, внесене в межах кримінального провадження за №72023000410000063, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 06 грудня 2023 року, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 209, ч. 3 ст. 212 КК України, враховуючи правову кваліфікацію кримінальних правопорушень, за ознаками вчинення яких здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 72023000410000063 від 06 грудня 2023 року, слідчий суддя з метою запобігання можливості приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення та відчуження майна, яке відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, та визнано речовими доказами у даному кримінальному провадженні, а також з метою забезпечення проведення під час досудового розслідування експертних досліджень, прийшов до висновку про наявність достатніх підстав для задоволення клопотання прокурора відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_9 та накладення арешту на майно, яке тимчасово вилучене 17 жовтня 2024 року під час проведення обшуку.

З такими висновками слідчого судді колегія суддів погоджується, з огляду на наступне.

Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.

З ухвали слідчого судді та журналу судового засідання вбачається, що наведені в клопотанні прокурора доводи про накладення арешту на майно перевірялись судом першої інстанції. При цьому були досліджені матеріали судового провадження, вислухано доводи прокурора в підтримку поданого клопотання, а також з`ясовані інші обставини, які мають значення при вирішенні питання щодо арешту майна.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК Українита судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК Україниарештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Згідно ч. 2 ст. 170 КПК Україниарешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК Україниу випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Арешт на комп`ютерні системи чи їх частини накладається лише у випадках, якщо вони отримані внаслідок вчинення кримінального правопорушення або є засобом чи знаряддям його вчинення, або зберегли на собі сліди кримінального правопорушення, або у випадках, передбачених пунктами 2, 3, 4 частини другою цієї статті, або якщо їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, а також якщо доступ до комп`ютерних систем чи їх частин обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов`язаний з подоланням системи логічного захисту.

При винесенні ухвали судом, у відповідності до вимог ст. 173 КПК України, були враховані наведені в клопотанні прокурора правові підстави для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також обставини кримінального провадження №72023000410000063, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 06 грудня 2023 року, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 209, ч. 3 ст. 212 КК України, та відношення до нього вилученого майна, а тому слідчим суддею обґрунтовано задоволено клопотання прокурора про арешт майна, з урахуванням наявних для цього підстав, передбачених ст. 170 КПК України.

Як встановлено під час апеляційного розгляду, слідчий суддя, всупереч твердженням апелянта обґрунтовано, у відповідності до вимог ст. ст. 131-132, 170-173 КПК України, наклав арешт на вище зазначене майно, з тих підстав, що воно у встановленому законом порядку визнано речовими доказами в рамках вказаного кримінального провадження та відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 168 КПК Українитимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду.

Тимчасове вилучення електронних інформаційних систем, комп`ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв`язку для вивчення фізичних властивостей, які мають значення для кримінального провадження, здійснюється лише у разі, якщо вони безпосередньо зазначені в ухвалі суду.

Забороняється тимчасове вилучення електронних інформаційних систем, комп`ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв`язку, крім випадків, коли їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, або якщо такі об`єкти отримані в результаті вчинення кримінального правопорушення чи є засобом або знаряддям його вчинення, а також якщо доступ до них обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов`язаний з подоланням системи логічного захисту.

Згідно вимог ч. 7 ст. 236 КПК Українипри обшуку слідчий, прокурор має право проводити вимірювання, фотографування, звуко- чи відеозапис, складати плани і схеми, виготовляти графічні зображення обшуканого житла чи іншого володіння особи чи окремих речей, виготовляти відбитки та зліпки, оглядати і вилучати документи, тимчасово вилучати речі, які мають значення для кримінального провадження. Предмети, які вилучені законом з обігу, підлягають вилученню незалежно від їх відношення до кримінального провадження. Вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.

Як вбачається зі змісту клопотання проведеним оглядом, встановлено, що виявлений у складському приміщенні за адресою: АДРЕСА_1 , мобільний телефон марки iPhone IMEI1: НОМЕР_1 , IMEI2: НОМЕР_2 із сім картою номеру телефону НОМЕР_3 , що належить ОСОБА_6 , містить інформацію, яка має значення для встановлення обставин у даному кримінальному провадженні, тобто на ньому зберігаються відомості, які можуть бути використані, як доказ фактів, що розслідуються у кримінальному провадженні, а тому постановою старшого детектива Головного підрозділу детективів Бюро економічної безпеки України ОСОБА_10 від 17.10.2024 вказаний мобільний телефон визнано речовим доказом /а.с. 131-132/.

З огляду на наведене та враховуючи, що в засіданні суду першої інстанції ретельно перевірено майно і його відношення до матеріалів кримінального провадження, а також встановлено мету арешту майна відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України, а саме збереження речових доказів колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для частково задоволення клопотання прокурора та накладення арешту на майно.

Крім того, матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення запобігання можливості приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження, що може перешкодити кримінальному провадженню, а слідчий суддя, в свою чергу, не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.

Таким чином, колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст. ст. 132, 170 - 173 КПК України, наклав арешт на майно.

Підстав сумніватися в співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження колегія суддів не вбачає. Обставини кримінального провадження на час прийняття рішення вимагали вжиття такого методу державного регулювання як накладення арешту.

Будь-яких негативних наслідків від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження, які можуть суттєво позначитися на інтересах інших осіб, колегією суддів не встановлено.

Доводи апеляційної скарги про необґрунтованість накладення арешту на майно є такими, що не відповідають матеріалам провадження. Крім того, слідчим суддею суду першої інстанції накладено арешт на майно відповідно до вимог ст. ст. 132, 170, 173 КПК України на підставі належно досліджених доводів органу досудового розслідування.

Твердження апелянта, що ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 08.10.2024 року надано дозвіл на проведення обшуку у приміщенні, за адресою АДРЕСА_1 . Однак обшук проводився не в складському приміщенні, а у жилій квартирі, в якій проживає сім`я ОСОБА_6 та їх рідні, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, оскільки як з ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 08.10.2024 року, якою надано дозвіл на проведення обшуку /а.с. 113-117/, так і з протоколу обшуку від 17.10.2024 /а.с. 119-130/ вбачається, що вказана процесуальна дія проводилась саме в складському приміщенні. При цьому, жодних зауважень зі сторони учасників обшуку у вказаному протоколі обшуку не зазначено.

Посилання апелянта на те, що слідчий суддя в оскаржуваній ухвалі зазначив, що власника майна було повідомлено про судовий розгляд, однак як власника майна могли повідомити, коли у нього немає мобільного телефону, оскільки він перебуває в органів досудового розслідування, колегія суддів бере до уваги, однак не вважає безумовною підставою для скасування оскаржуваної ухвали, оскільки із матеріалів провадження вбачається, що представник власника майна ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 був обізнаний про дату та час розгляду клопотання прокурора про арешт майна, однак надіслав клопотання про відкладення судового засідання.

Разом з цим, колегія зауважує, що відповідно до ч. 1 ст. 172 КПК України клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею, судом не пізніше двох днів з дня його надходження до суду, за участю слідчого та/або прокурора, цивільного позивача, якщо клопотання подано ним, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності - також захисника, законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження. Неприбуття цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.

Зважаючи на викладене, в сукупності з обставинами провадження, колегія суддів об`єктивно переконана, що слідчий суддя, накладаючи арешт, діяв у спосіб та у межах діючого законодавства, арешт застосував правомірно, а тому доводи апелянта стосовно незаконності ухвали слідчого судді слід визнати непереконливими.

Всі інші зазначені в апеляційній скарзі обставини не можуть бути безумовними підставами для скасування ухвали суду.

Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, колегією суддів не вбачається.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що арешт майна є тимчасовим заходом забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження, який в подальшому може бути скасований у визначеному законом порядку. У відповідності до вимог ст. 174 КПК Україниарешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з`ясував всі обставини, з якими закон пов`язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційні скарги - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 170-173, 307, 309, 376, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду,

п о с т а н о в и л а:

Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 25 листопада 2024 року, - залишити без змін, а апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 , - залишити без задоволення.

Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4