Постанова

від 20.01.2025 по справі 400/11564/23

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 січня 2025 р.м. ОдесаСправа № 400/11564/23

Перша інстанція суддя Лісовська Н. В.

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідачаЯковлєва О.В.,

суддівЄщенка О.В., Крусяна А.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Територіального управління Служби судової охорони у Херсонській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2023 року, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Служби судової охорони у Херсонській області, третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача - Служба судової охорони, про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач звернувся до суду з позовом у якому заявлено вимоги Територіальному управлінню Служби судової охорони у Херсонській області, а саме:

- визнання протиправною бездіяльність щодо нарахування та виплати додаткової винагороди, розміром 30 000,00 грн на місяць, за період з 24 лютого 2022 року по 20 квітня 2022 року, відповідно до постанови КМУ від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового i начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану»;

- зобов`язання нарахувати та виплатити додаткову винагороду, встановлену постановою КМУ від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового i начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у розмірі 30 000,00 грн на місяць, за період з 24 лютого 2022 року по 20 квітня 2022 року.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2023 року задоволено позовні вимоги.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням відповідачем подано апеляційну скаргу з якої вбачається про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а тому просить частково скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, в частині позовних вимог за період з 23 березня 2022 року по 20 квітня 2022 року.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що судом першої інстанції зроблено помилковий висновок про повне задоволення позовних вимог, так як додаткова винагорода, розміром 30 000,00 грн, передбачена постановою КМУ № 168, підлягала виплаті позивачу у пропорційному до кількості відпрацьованих днів розмірі.

При цьому, апелянт наголошує, що позивач у період з 23 березня 2022 року по 20 квітня 2022 року не виконував своїх посадових обов`язків та перебував за кордоном, а як наслідок не набув права на отримання спірної додаткової винагороди.

В свою чергу, позивачем подано відзив на отриману апеляційну скаргу у якому зазначено, що судом першої інстанції прийнято законне та обґрунтоване рішення про задоволення позовних вимог, так як позивач має право на отримання спірної виплати за весь перевіряємий період.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду частковому скасуванню, з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 проходила службу в Територіальному управлінні Служби судової охорони у Херсонській області з 05 серпня 2020 року, з 21 квітня 2022 року знаходилась у відпустці, а з 05 травня 2023 року звільнена зі служби за власним бажанням.

При цьому, у травні 2023 року позивач звернулась до Територіального управління Служби судової охорони у Херсонській області із запитом щодо виплати додаткової винагороди, передбаченої постановою КМУ № 168.

Листом Територіального управління Служби судової охорони у Херсонській області від 02 червня 2023 року відмовлено позивачу.

Не погодившись з бездіяльністю відповідача щодо виплати додаткової винагороди, передбаченої постановою КМУ № 168, у повному обсязі, за період служби з 24 лютого 2022 року по 20 квітня 2022 року, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

За наслідком з`ясування обставин справи, судом першої інстанції зроблено висновок про задоволення позовних вимог, так як позивач мав право на отримання більшого розміру грошового забезпечення у спірному періоді, з чим частково не погоджується колегія суддів, з огляду на наступне.

Так, Закон України «Про судоустрій і статус суддів» визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд.

Згідно ст. 160 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів», підтримання громадського порядку в суді, припинення проявів неповаги до суду, а також охорону приміщень суду, органів та установ системи правосуддя, виконання функцій щодо державного забезпечення особистої безпеки суддів та членів їхніх сімей, працівників суду, забезпечення у суді безпеки учасників судового процесу здійснює Служба судової охорони.

Згідно ч. 1 ст. 162-1 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів», до працівників Служби судової охорони належать особи, яким присвоєно спеціальні звання співробітників Служби судової охорони, державні службовці та особи, які уклали трудовий договір із Службою судової охорони.

Згідно ч. 2 ст. 162-1 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів», порядок проходження служби співробітниками Служби судової охорони регулюється цим Законом та положенням, яке затверджується Вищою радою правосуддя за поданням Голови Служби судової охорони, погодженим з Державною судовою адміністрацією України.

При цьому, згідно п. 1 постанови КМУ «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 року № 168 (далі - Постанова КМУ № 168), на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Згідно п. 1 постанови КМУ № 168 (в редакції постанови КМУ № 400 від 01 квітня 2022 року), на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми «єПідтримка», виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Колегією суддів встановлено, що предметом спору у даній справі є перевірка правомірності бездіяльності Територіального управління Служби судової охорони у Херсонській області щодо здійснення нарахування та виплати грошового забезпечення позивачу без додаткової винагороди, розміром 30 000,00 грн, що передбачена постановою КМУ № 168, за період проходження служби з 24 лютого 2022 року по 20 квітня 2022 року.

В даному випадку, як вбачається із зібраних матеріалів у справі та наданих сторонами пояснень, у спірний період позивач проходив службу в Територіальному управлінні Служби судової охорони у Херсонській області на посаді провідного спеціалісту фінансово-економічного відділу.

При цьому, у період з 24 лютого 2022 року по 23 березня 2022 року позивач перебував на тимчасово окупованій території Херсонської області та 24 березня 2022 року позивач виїхав за кордон.

З 21 квітня 2022 року позивачу надано відпусту без збереження заробітної плати на підставі ч. 3 ст. 12 ЗУ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».

В свою чергу, у лютому-травні 2022 року позивачу нараховувалось та виплачувалось грошове забезпечення у повному обсязі, але без додатковї винагороди, передбаченої постановою КМУ № 168.

На територію України позивач повернувся 13 квітня 2023 року та 05 травня 2023 року був звільнений зі служби в Територіальному управлінні Служби судової охорони у Херсонській області за власним бажанням.

Між тим, перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції про задоволення позовних вимог, у межах доводів та вимог апеляційної скарги суб`єкта владних повноважень, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, постановою Верховного Суду від 06 квітня 2023 року, що залишена без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 21 вересня 2023 року, розглянуто зразкову справу № 260/3564/22, предметом спору в якій була перевірка правомірності дій Територіального управління Служби судової охорони у Закарпатській області щодо ненарахування і невиплати працівнику додаткової винагороди, передбаченої постановою КМУ № 168, починаючи з 24 лютого 2022 року.

При цьому, Верховним Судом зроблено висновок, що співробітники Служби судової охорони отримали право на виплату додаткової винагороди, розміром 30 000,00 грн, передбаченої постановою КМУ № 168, починаючи з 24 лютого 2022 року.

Саме вказаний висновок Верховного Суду у зразковій справі покладено судом першої інстанції в основу свого рішення про задоволення позовних вимог.

Проте, колегія суддів вважає, що застосовуючи зазначені висновки Верховного Суду, судом першої інстанції не встановлено, а як наслідок не враховано, усіх обставин даної справи, а саме обставин проходження позивачем служби у період з 24 березня 2022 року по 20 квітня 2022 року.

В даному випадку, колегія суддів зазначає, що Територіальне управління Служби судової охорони у Херсонській області повідомляло суд першої інстанції у своєму відзиві, з посиланням на відповідні докази, про те, що у спірному періоді позивач знаходився за кордоном з 24 березня 2022 року.

Вказані обставини, на переконання колегії суддів, виключають можливість нарахування позивачу додаткової винагороди, передбаченої постановою КМУ № 168, так як позивач, перебуваючи за кордоном, не приймав участі у бойових діях, не забезпечував здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі та стримування збройної агресії проти України, а також жодним чином не піддавався загрозам, пов`язаним з відповідною агресією.

Вказані висновки колегії суддів також відповідають правовій позиції Верховного Суду, що викладена в постанові від 23 жовтня 2024 року (справа № 420/9461/22).

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції допущено неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, а також допущено неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Таким чином, колегія суддів вважає за необхідне скасувати рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2023 року, в частині висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Територіального управління Служби судової охорони у Херсонській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії щодо періоду з 24 березня 2022 року по 20 квітня 2022 року.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А :

Задовольнити частково апеляційну скаргу Територіального управління Служби судової охорони у Херсонській області.

Скасувати рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2023 року, в частині висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Територіального управління Служби судової охорони у Херсонській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії щодо періоду служби ОСОБА_1 з 24 березня 2022 року по 20 квітня 2022 року.

Ухвалити у цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

В решті, рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2023 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених у п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Суддя-доповідач О.В. ЯковлєвСудді О.В. Єщенко А.В. Крусян