Постанова

від 20.01.2025 по справі 400/6434/24

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 січня 2025 р.м. ОдесаСправа № 400/6434/24

Перша інстанція суддя Ярощук В.Г.

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідачаЯковлєва О.В.,

суддівЄщенка О.В., Крусяна А.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу 2 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2024 року, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до 2 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Миколаївській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач звернувся до суду з позовом у якому заявлено вимоги 2 державному пожежно-рятувальному загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Миколаївській області, а саме:

- визнання протиправною бездіяльність щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року;

- зобов`язання нарахувати і виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року, враховуючи базовий місяць січень 2008 року, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44, з урахуванням раніше виплачених сум;

- визнання протиправною бездіяльність щодо нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 03 листопада 2021 року, відповідно до абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078;

- зобов`язання нарахувати і виплатити позивачу щомісячну фіксовану індексацію грошового забезпечення, розміром 4426,48 грн, за період з 01 березня 2018 року по 03 листопада 2021 року, відповідно до абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44, з урахуванням раніше виплачених сум.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2024 року частково задоволено позовні вимоги, а саме:

- визнано протиправними дії щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року включно;

- зобов`язано нарахувати і виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року включно, враховуючи базовий місяць січень 2008 року, з урахуванням раніше виплачених сум;

- визнано протиправною бездіяльність щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення в період з 01 березня 2018 року по 31 травня 2021 року;

- зобов`язано нарахувати і виплатити ОСОБА_1 щомісячну фіксовану індексацію грошового забезпечення, розміром 4463,15 грн, за період з 01 березня 2018 року по 31 травня 2021 року, з урахуванням раніше виплачених сум.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням відповідачем подано апеляційну скаргу з якої вбачається про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що судом першої інстанції зроблено помилковий висновок про зобов`язання апелянта здійснити перерахунок виплачених позивачу сум індексації грошового забезпечення, так як судом не враховано вимог спеціального законодавства, що регулювало спірні правовідносини.

При цьому, апелянт зазначає, що визначення базового місяця відноситься до компетенції суб`єкта владних повноважень, яку реалізовано останнім у відповідності до вимог чинного законодавства та роз`яснень спеціально уповноважених органів влади.

Також, апелянт вважає, що позивачем пропущено строки звернення до суду з цим позовом.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 проходив службу у 2 державному пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Миколаївській області, що підтверджується витягом з наказу від 31 травня 2024 року № 138.

При цьому, у період з 01 січня 2016 року по 31 серпня 2016 року позивач отримував індексацію грошового забезпечення з урахуванням грудня 2014 року у якості базового місяця. У період 2016 по 2017 рік, індексація не виплачувалась. У період з вересня 2019 року по 31 травня 2021 року індексація грошового забезпечення позивача проводилось з урахуванням березня 2018 року у якості базового місяця.

Вважаючи бездіяльність відповідача щодо належного обрахунку індексації грошового забезпечення протиправною, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

За наслідком з`ясування обставин справи, судом першої інстанції зроблено висновок про часткове задоволення позовних вимог, так як позивач мав право на отримання індексації грошового забезпечення у відповідному періоді у більшому розмірі, з чим погоджується колегія суддів, з огляду на наступне.

Так, відповідно до ч. 3 ст. 9 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», грошове забезпечення військовослужбовців підлягає індексації відповідно до закону.

Згідно ч. 1 ст. 2 ЗУ «Про індексацію грошових доходів населення», індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, пенсії; стипендії; оплата праці (грошове забезпечення).

Згідно ч. 6 ст. 5 ЗУ «Про індексацію грошових доходів населення», проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

При цьому, постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення, який визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників.

Згідно п. 5 Порядку (у редакції постанови КМУ № 1013 від 09 грудня 2015 року, який застосовується з 01 грудня 2015 року), у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.

Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.

До чергового підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їх сімей, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку.

Колегією суддів встановлено, що у межах спірних правовідносин судом апеляційної інстанції перевіряється правомірність дій 2 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Миколаївській області щодо нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період проходження служби з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року, із застосуванням січня 2008 року у якості місяця за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення.

В свою чергу, перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції про задоволення позовних вимог у цій частині, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

В даному випадку, як зазначено вище, з 01 грудня 2015 року змінилось нормативне регулювання спірних правовідносин.

Тобто, з 01 грудня 2015 року обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (окладу), за посадою, яку займає працівник.

Вказані норми матеріального права поширюють свою дію на всіх працівників в Україні, зокрема й на службовців органів і підрозділів цивільного захисту.

Між тим, пунктом 3 постанови КМУ від 07 листопада 2007 року № 1294 затверджено схеми посадових окладів осіб рядового і молодшого начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, яка набрала чинності 01 січня 2008 року.

При цьому, вказана схема посадових окладів військовослужбовців діяла до вступу в дію постанови КМУ від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», якою затверджено нові схеми тарифних розрядів військовослужбовців (підвищення посадових окладів військовослужбовців відбулось 01 березня 2018 року) та видання наказу МВС України від 06 березня 2018 року № 179 «Про затвердження схем тарифних розрядів за посадами осіб рядового і начальницького складу Державної служби України з надзвичайних ситуацій».

Тому, колегія суддів вважає, що у межах спірних правовідносин обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення позивача має здійснюватися наростаючим підсумком з останнього підвищення посадового окладу позивача за посадою, а саме з січня 2008 року.

З іншого боку, у зв`язку з підвищенням з березня 2018 року посадового окладу позивача, колегія суддів вважає, що з відповідного місяця змінився базовий місяць для нарахування індексації.

В свою чергу, сторонами у справі не заперечується того, що позивачу не нараховувалась індексація грошового забезпечення із застосуванням у якості базового місяця січня 2008 року.

Тому, з метою належного захисту прав позивача, з урахуванням визначеного у позовних вимогах періоду служби, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність зобов`язання відповідача провести перерахунок та виплату індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року, враховуючи січень 2008 року у якості місяця за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення позивача.

З іншого боку, щодо бездіяльності суб`єкта владних повноважень при нарахуванні та виплаті позивачу індексації грошового забезпечення у період з 01 березня 2018 року по 31 травня 2021 року, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, з аналізу пункту 5 Порядку № 1078 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) вбачається, що відповідною нормою врегульовано виплату індексації-різниці, право на яку виникає у особи в тому випадку, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці.

При цьому, нарахування й виплата індексації-різниці має щомісячний фіксований характер, гарантується законом і є обов`язковими для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.

Тому, враховуючи, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці, з огляду на правила й умови нарахування суми індексації-різниці, які встановлені абзацами 3, 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078, колегія суддів вважає, що повноваження відповідача щодо виплати цієї суми не є дискреційними.

Між тим, березень 2018 року став місяцем підвищення доходу позивача, за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення.

В свою чергу, у березні 2018 року, як місяці підвищення доходу позивача, суб`єкту владних повноважень належало вирішити питання наявності у позивача право на отримання суми індексації-різниці.

При цьому, сторонами у справі не заперечується, що суб`єктом владних повноважень не нараховувався та не виплачувався позивачу відповідний вид індексації грошового забезпечення з 01 березня 2018 року.

Тому, з огляду на вимоги абзацу 4 пункту 5 Порядку № 1078, колегія суддів вважає, що позивач у спірному періоді має право на отримання суми індексації-різниці за умови, якщо розмір підвищення його доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року.

Вказаний висновок колегії суддів відповідає правовій позиції Верховного Суду, що викладена в постанові від 23 березня 2023 року (справа № 400/3826/21).

В свою чергу, враховуючи доводи апеляційної скарги відповідача щодо помилковості висновків суду першої інстанції у відповідній частині, колегією суддів не встановлено порушень норм процесуального чи матеріального права.

Щодо можливої відсутності у апелянта бюджетних асигнувань для нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення, колегія суддів зазначає, що відповідно до правової позиції Європейського суду у справі «Кечко проти України» (рішення від 08 листопада 2005 року), органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

Тобто, бездіяльність апелянта щодо нарахування позивачу індексації грошового забезпечення не може обґрунтовуватись виключно загальними посиланнями на неналежне бюджетне фінансування.

При цьому, суд не приймає до уваги посилання апелянта про пропуск позивачем строку звернення до суду, так як відповідно до положень ч. 2 ст. 233 Кодексу законів про працю України (в редакції, що була чинною у спірному періоді), в разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

В даному випадку, подальша зміна строків звернення до суду, встановлених ч. 2 ст. 233 Кодексу законів про працю України, про яку зазначає апелянт, не впливає на право позивача звернутись до суду з даними позовними вимогами без обмеження будь-якими процесуальними строками (позиція Верховного Суду, що викладена в постанові від 08 серпня 2024 року, у справі № 380/29686/23).

Таким чином, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції ухвалено законне та обґрунтоване рішення про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу 2 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Миколаївській області залишити без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2024 року - без змін.

Судові витрати, а саме сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги покласти на 2 державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Миколаївській області.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених у п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Суддя-доповідач О.В. ЯковлєвСудді О.В. Єщенко А.В. Крусян