Постанова

від 20.01.2025 по справі 420/23311/24

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 січня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/23311/24

Перша інстанція: суддя Катаєва Е.В.,

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Домусчі С.Д.

суддів: Федусика А.Г., Шляхтицького О.І.

розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ТРАНСЛЕКС на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2024 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ТРАНСЛЕКС до Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека), Відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області, за участю третьої особи - ОСОБА_1 про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу №ПШ061423 від 01.07.2024,

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю ТРАНСЛЕКС звернулось з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека), Відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області, за участю третьої особи - ОСОБА_1 , в якому просило суд визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області №ПШ061423 від 01.07.2024 про застосування адміністративно-господарського штрафу у сумі 17000 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказував, що оскаржувана постанова про застосування штрафних санкцій є протиправною та підлягає скасуванню, оскільки водій ОСОБА_1 , що здійснював перевезення, не є найманим працівником ТОВ ТРАНСЛЕКС, а надавав послуги з перевезення вантажу на транспортному засобі. Таким чином, ТОВ ТРАНСЛЕКС не є автомобільним перевізником, а є лише замовником вказаного перевезення.

Позивач звертав увагу на те, що Інструкція з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті №385 від 24.06.2010 визначає альтернативний перелік документів в залежності від того, який тахограф встановлений на транспортному засобі, зокрема: картка водія при цифровому тахографі, чи тахокарти при аналоговому тахографі. Транспортний засіб, що перевірявся, обладнаний аналоговим тахографом лише 02.06.2024, та до цього періоду довгий час перебував у ремонті. Під час ремонту транспортного засобу водій ОСОБА_1 працював на інших автомобілях, на яких був встановлений цифровий тахограф, саме тому у нього відсутні тахокарти за попередні робочі дні та наявна картка водія. Також у водія відсутній обов`язок пред`явлення бланку підтвердження діяльності, оскільки такий документ заповнюється виключно у разі невиконання водієм своїх обов`язків.

Окремою підставою незаконності оскаржуваної постанови позивач зазначав те, що Положення №340 не поширюється на перевезення вантажів, які здійснюються під час надзвичайної ситуації воєнного характеру.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2024 року, ухваленим в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження, відмовлено в задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю ТРАНСЛЕКС до Відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області, Державної служби України з безпеки на транспорті, третя особа без самостійних вимог на стороні позивача ОСОБА_1 про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу №ПШ061423 від 01.07.2024 року.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю ТРАНСЛЕКС подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що суд першої інстанції не врахував, що чинне законодавство не містить обов`язку для перевізника забезпечувати наявність у водія бланку підтвердження діяльності.

Апелянт вказує, що суд першої інстанції залишив поза увагою той факт, що на момент перевезення на транспортному засобі здійснював роботу водій, який мав картку водія.

У відзиві на апеляційну скаргу, відповідач послався на правомірність оскаржуваного рішення та просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Апеляційний суд, заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Суд встановив, що згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 03.03.2007 року ТОВ ТРАНСЛЕКС зареєстровано як юридичну особу, що здійснює господарську діяльність, зокрема, за видом діяльності код 49.41 Вантажний автомобільний транспорт.

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, транспортний засіб (вантажний сідловий тягач-Е) марки DAF 95XF430, реєстраційний номер НОМЕР_1 та причеп KRONE SD-27, реєстраційний номер НОМЕР_2 належать на праві власності ТОВ ТРАНСЛЕКС.

Згідно з товарно-транспортною накладною №312900 від 02.06.2024 року ТОВ ТРАНСЛЕКС є автомобільним перевізником вантажу (соняшникова олія) за транспортним засобом реєстраційний номер НОМЕР_1 з причепом реєстраційний номер НОМЕР_2 . Пункт навантаження м. Новий Буг, Миколаївська область, пункт розвантаження вул. Центральна, 1, с. Бірлача Балка, м. Чорноморське, Одеська область. Водієм визначений ОСОБА_1

02.06.2024 посадовими особами Укртрансбезпеки на автомобільній дорозі М-14 Одеса-Мелітополь 21 км +434 м проведена рейдова перевірка дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт перевізника транспортного засобу марки DAF 95XF430, реєстраційний номер НОМЕР_1 та причепу KRONE SD-27, реєстраційний номер НОМЕР_2 .

За результатами перевірки був складений акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №047889 від 02.06.2024, яким зафіксовано, що водій здійснював перевезення вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених ст.48 Закону України Про автомобільний транспорт, а саме: під час здійснення вантажних перевезень у водія транспортного засобу були відсутні тахокарти у кількості, передбаченій ЄУТР або бланку підтвердження діяльності водія.

З актом перевірки водій ОСОБА_1 ознайомлений, в розділі Пояснення водія про причини порушень зазначив, що копію акту отримав, жодних пояснень водієм не зазначено.

Листом від 07.06.2024 №49296/33/24-24 на адресу апелянта надіслано запрошення на розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, який відбудеться 01.07.2024 з 11:00 до 12:00 год.

Представник апелянта надіслав відповідачу письмові пояснення від 01.07.2024, у яких зазначив, що водій ОСОБА_1 є автомобільним перевізником, оскільки тим надаються відповідні послуги позивачу. Також тахокарти за попередні робочі дні відсутні, оскільки транспортний засіб довгий час перебував у ремонті, тому водій ОСОБА_1 працював на інших автомобілях, на яких був встановлений цифровий тахограф, саме тому у нього наявна картка водія. Крім того Положення №340 не поширюється на перевезення вантажів, які здійснюються під час надзвичайної ситуації воєнного характеру.

01.07.2024 Відділом державного нагляду (контролю) у Одеській області Укртрансбезпеки винесено постанову №ПШ061423, якою до апелянта за порушення Закону України Про автомобільний транспорт №2344-III (далі Закон №2344-III) застосовано адміністративно - господарський штраф у сумі 17000 грн.

Апелянт звернувся до Укртрансбезпеки зі скаргою на прийняту постанову №ПШ061423 від 01.07.2024, за результатом розгляду якої рішенням Укртрансбезпеки від 10.07.2024 №7404/3.1/15-24 постанову залишено без змін, а скаргу без задоволення.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем правомірно за формою згідно Додатку №5 до Порядку №1567 прийнято постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №ПШ061423 від 01.07.2024, якою на позивача за порушення абз.3 ч.1 ст.60 Закону України Про автомобільний транспорт накладений штраф суму 17000 грн.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального і процесуального права, апеляційний суд дійшов такого висновку.

За змістом частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п.1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №103 від 11.02.2015 року, Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем`єр-міністра з відновлення України - Міністра розвитку громад, територій та інфраструктури (далі Міністр) і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

Згідно п.8 Положення №103 Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №1567 від 08.11.2006 року (далі Порядок №1567) визначає процедуру проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.

Відповідно до п.4 Порядку №1567 рейдові перевірки (перевірки на дорозі) на автомобільному транспорті проводяться посадовими особами Укртрансбезпеки та її територіальних органів у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) згідно з додатком 1-1, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку.

Пунктом 15 Порядку №1567 встановлений виключний перелік підстав під час проведення рейдової перевірки, серед яких зазначено, зокрема, перевірка наявності визначених статтями 39 і 48 Закону України Про автомобільний транспорт документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону.

Згідно з п.20 Порядку №1567 виявлені під час рейдової перевірки (перевірки на дорозі) порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму.

У разі виявлення в ході рейдової перевірки (перевірки на дорозі) транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3. (п.21 Порядку №1567).

Таким чином, визначальним для відповідальності згідно з Законом №2344-ІІІ є те, що автомобільним перевізником не дотримано вимог законодавства.

В межах даної справи першочерговому дослідженню підлягає статус позивача як перевізника в розумінні Закону №2344-ІІІ.

Відповідно до Акту №047889 від 02.06.2024 перевіркою встановлено порушення - перевезення вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, які визначено ст.48 України Про автомобільний транспорт, а саме: відсутність тахокарт у кількості передбаченої ЄУТР або бланк підтвердження діяльності водія.

Статтею 34 Закону №2344-III визначено, що автомобільний перевізник повинен зокрема виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів.

У разі перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, до автомобільних перевізників застосовується штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (абз.3 ч.1 ст.60 Закону №2344-III).

Отже, згідно приписів абз.3 ч.1 ст.60 Закону №2344-III суб`єктом відповідальності - є автомобільний перевізник.

Згідно з ст.1 Закону №2344-III у цьому Законі наведені терміни вживаються в такому значенні, зокрема:

автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами;

водій - особа, яка керує транспортним засобом і має відповідне посвідчення встановленого зразка.

послуга з перевезення пасажирів чи вантажів - перевезення пасажирів чи вантажів транспортними засобами на договірних умовах із замовником послуги за плату.

В акті проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №047889 від 02.06.2024 посадовою особою відповідача зазначено, що під час перевірки транспортного засобу марки DAF 95XF 430, реєстраційний номер НОМЕР_1 , з причепом KRONE SD-27, реєстраційний номер НОМЕР_2 , що належать ТОВ ТРАНСЛЕКС, водій ОСОБА_1 здійснював вантажне перевезення згідно ТТН від 02.06.2024 №312900.

Під час перевірки виявлено, що транспортний засіб обладнаний діючим аналоговим тахографом, однак відсутні тахокарти у кількості передбаченої ЄУТР або бланк підтвердження діяльності водія, чим порушено вимога ст.48 Закону №2344-ІІІ.

Як правильно встановив суд першої інстанції, згідно товарно-транспортної накладної від 02.06.2024 №312900 у розділах автомобільний перевізник зазначено: ТОВ ТРАНСЛЕКС, водій ОСОБА_1 , вантажовідправник ТОВ Злато-Поле, вантажоодержувач ТОВ Чорноморський рибний порт.

Пунктом 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту та зв`язку №363 від 14.10.1997 року (далі Правила №363), визначено:

перевізник - фізична або юридична особа суб`єкт господарювання, який надає послуги з перевезень вантажів чи здійснює за власний кошт перевезення вантажів автомобільними транспортними засобами;

товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов`язкові реквізити, передбачені цими Правилами.

Відповідно до пункту 11.1 зазначених Правил №363, основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.

Товарно-транспортну накладну суб`єкт господарювання може оформлювати без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім`я, по батькові) Перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які дають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.

Таким чином, товарно-транспортна накладна повинна містити обов`язкову інформацію (обов`язкові реквізити) визначену Правилами №363 та відображену у додатку №7 до Правил, зокрема щодо перевізника.

Під час перевірки посадовій особі відповідача надавалась копія ТТН від 02.06.2024 №312900, у якій автомобільним перевізником визначено ТОВ ТРАНСЛЕКС.

Лише від 01.07.2024 у поясненнях ТОВ ТРАНСЛЕКС зазначено про укладення між ТОВ ТРАНСЛЕКС (замовник) та ОСОБА_1 (виконавець) договору про надання послуг від 02.06.2024 №02/06-24/1.

Відповідно до п.1.1 договору виконавець зобов`язується надати замовнику послуги з перевезення вантажу з місця знаходження вантажу до пункту його призначення, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити послуги на умовах визначених цим договором.

Пунктом 1.2 договору передбачено, що замовник та виконавець за результатами надання послуги після кожного перевезення вантажу складають акт приймання-передачі наданих послуг із зазначенням найменування вантажу, кількості та вартості наданих послуг. акт приймання-передачі наданих послуг с підтвердженням сторін про належне виконання послуг виконавцем та підставою для здійснення розрахунків замовника із виконавцем.

Апеля, як правильно зауважив суд першої інстанції та не спростовано доводами апеляційної скарги, апелянта, а ні відповідачу, разом з поясненнями, а ні до суду першої інстанції, а ні до суду апеляційної інстанції не надав акт приймання-передачі наданих послуг, про те, що ОСОБА_1 виконано роботи згідно ТТН від 02.06.2024 №312900 із визначеною вартістю наданих послуг.

Враховуючи те, що згідно з ТТН від 02.06.2024 №312900 ТОВ ТРАНСЛЕКС є автомобільним перевізником, а ОСОБА_1 - водієм, а також те, що під час рейдової перевірки посадовим особам Укртрансбезпеки водій ОСОБА_1 , який керував транспортним засобом жодних документів про те, що позивач є неналежним перевізником не надав, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що суб`єктом відповідальності за порушення, встановлене відповідачем 02.06.2024 року, є саме ТОВ ТРАНСЛЕКС як автомобільний перевізник.

В акті №047889 від 02.06.2024 зафіксоване порушення - відсутність тахокарт у кількості передбаченої ЄУТР або бланк підтвердження діяльності водія.

07.09.2005 прийнято Закон України Про приєднання України до Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) (далі Закон №2819-IV).

Статтею 14 Закону України Про міжнародні договори України передбачено, що міжнародні договори набирають чинності для України після надання нею згоди на обов`язковість міжнародного договору.

Отже, з прийняттям Закону №2819-ІV положення ЄУТР набрали чинності для України і є обов`язковими для виконання на її території всіма учасниками - Договірними Сторонами Європейської угоди з урахуванням поправок внесених до неї.

Пунктом 1.1 Інструкції №385 визначено, що її положення розроблені відповідно до вимог ЄУТР, Конвенції Міжнародної організації праці 1976 року про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті, а також Законів України Про автомобільний транспорт та Про дорожній рух.

Згідно з п.3.3 Інструкції №385 водій транспортного засобу, обладнаного тахографом, зокрема:

використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом;

має при собі протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом.

Таким чином, Інструкцією №385 визначено альтернативний перелік документів в залежності від того, який тахограф встановлений на транспортному засобі, а саме:

1) у разі обладнання т/з аналоговим тахографом використовуються тахокарти;

2) у разі обладнання т/з цифровим тахографом використовується картка водія.

Згідно з п.1.4 Інструкції №385 тахокарта - це бланк, призначений для внесення й зберігання зареєстрованих даних, який вводять в аналоговий контрольний пристрій (тахограф) та на якому маркувальні пристрої останнього здійснюють безперервну реєстрацію інформації, що підлягає фіксуванню відповідно до положень ЄУТР.

Під час перевірки 02.06.2024 посадовими особами відповідача встановлено, що транспортний засіб, що перевірявся обладнано аналоговим тахографом. Для перевірки обліку робочого часу водієм транспортного засобу надано 2 тахокарти (діаграмні диски тахографа): за 06.05.2024 та 02.06.2024 року.

Однак відповідно до положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 07.06.2010 №340 (далі Положення №340) водії зберігають бланк підтвердження діяльності протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення.

Також, помилковим є посилання апелянта на те, що Положення №340 не поширюється на перевезення вантажів, які здійснюються під час надзвичайної ситуації воєнного характеру, оскільки на підставі ч.5 ст.242 КАС України враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постановах від 06.06.2024 у справі №440/5921/23 та від 19.09.2024 у справі №200/7080/23.

Так Верховний Суд зазначив, що системний аналіз положень пункту 1.4. Положення №340 свідчить, що дія вказаної норми розповсюджується на перевізників лише у випадках, коли надзвичайна ситуація має безпосередній вплив на здійснення перевезення та унеможливлює або суттєво ускладнює виконання перевізником вимог цього положення. При цьому, Законом №2344-ІІІ не передбачено винятків у частині дотримання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт щодо обов`язкової наявності у водіїв транспортних засобів на момент проведення рейдових перевірок усіх визначених законодавством документів під час запровадження особливого правового режиму воєнного стану.

Верховний Суд враховуючи те, що воєнний стан вже триває більше двох років, дійшов висновку про безпідставність висновків судів попередніх інстанції щодо можливості невиконання автомобільними перевізниками такий довгий проміжок часу вимог законодавства щодо здійснення перевезень.

Таким чином, Положення №340, яким передбачено, що водії зберігають бланк підтвердження діяльності протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення, поширюється на спірні правовідносини.

З 20.12.2010 набула чинності Поправка №6 до Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, підписаної в Женеві 01.07.1970, в частині надання до контролю реєстраційних листків (тахокарт) за поточний день та попередні 28 календарних дні, а в разі відсутності тахокарт надання бланку підтвердження діяльності, який заповнюється транспортним підприємством та водієм перед рейсом.

Відповідно до пункту 6.4 Положення №340 у разі тимчасової непрацездатності водія чи перебування його у відпустці, а також якщо водій не здійснював перевезення пасажирів чи/та вантажів, перевізник може заповнювати бланк підтвердження діяльності (додаток 4).

Водії зберігають бланк підтвердження діяльності протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення.

Перевізники зберігають бланк підтвердження діяльності протягом 12 місяців.

Таким чином, водії зобов`язані надавати інспекторам для контролю реєстраційні листки за поточний день та попередні 28 календарних днів, тобто 29 тахокарт. При цьому, факт нездійснення водієм перевезень може бути підтверджений лише бланком підтвердження діяльності.

Отже непред`явлення вказаних документів під час проведення перевірки свідчить про порушення законодавства про автомобільний транспорт, що має наслідком для застосування санкцій, визначених статтею 60 Закону №2344-III.

Під час перевірки 02.06.2024 року водієм на підтвердження обліку його робочого часу надано також картку водія, яка використовується при обладнанні транспортного засобу іншим видом тахографу - цифровим.

Однак за змістом положень Інструкції №385 такий документ як картка водія підтверджує облік робочого часу водія за обладнання транспортного засобу цифровим тахографом.

Згідно п.1.4 Інструкції №385 картка контрольного пристрою (тахографа) з вбудованою мікросхемою, призначена для використання в цифровому тахографі.

Оскільки зчитування інформації з чіп карти водія можливе у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом, суд вважає, що за змістом положень Інструкції №385 надання водієм під час перевірки транспортного засобу, обладнаного аналоговим тахографом, картки водія не підтверджує облік його робочого часу.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

Апеляційний суд, як і суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність вчинення позивачем порушення законодавства про автомобільний транспорт, а також те, що відповідач приймаючи оскаржувану постанову, діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Тобто саме позивач повинен довести ті обставини на які він посилається належними та допустимими доказами. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до п.25 Порядку №1567 справа про порушення розглядається в територіальному органі Укртрансбезпеки за місцезнаходженням автомобільного перевізника або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи автомобільного перевізника) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.

Згідно з п.27 Порядку №1567 за наявності підстав керівник територіального органу Укртрансбезпеки або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.

Таким чином, відповідачем правомірно за формою згідно Додатку №5 до Порядку №1567 прийняв оскаржувану постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №ПШ061423 від 01.07.2024 року, якому на позивача за порушення абз.3 ч.1 ст.60 Закону України Про автомобільний транспорт накладено штраф суму 17000 грн.

Доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки зводяться до незгоди з оскаржуваним судовим рішенням.

Доводи апеляційної скарги не містять належних та обґрунтованих міркувань, які б спростовували висновки суду першої інстанції.

У ній також не наведено інших міркувань, які б не були предметом перевірки судом першої інстанції та щодо яких не наведено мотивів відхилення наведеного аргументу.

Відповідно до ст. 242 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Таким чином, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, внаслідок чого апеляційна скарга залишається без задоволення, а оскаржуване судове рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. 19 Конституції України, ст. ст. 2-12, 72-78, 242, 257, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ТРАНСЛЕКС - залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2024 року у справі № 420/23311/24 - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, за наявності яких постанова апеляційного суду може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складений 20.01.2025

Суддя-доповідач С.Д. ДомусчіСудді А.Г. Федусик О.І. Шляхтицький