Постанова

від 20.01.2025 по справі 400/5274/24

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 січня 2025 р.м. ОдесаСправа № 400/5274/24

Перша інстанція: суддя Біоносенко В. В.,

повний текст судового рішення

складено 30.10.2024, м. Миколаїв

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді- Джабурія О.В.

суддів - Вербицької Н.В.

- Кравченка К.В.

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2024 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІГ.» до Головного управління ДПС у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 30.05.2024 року №1278014290902, №1278114290902, -

ПОЗОВНІ ВИМОГИ ТА

НАСЛІДКИ ВИРІШЕННЯ ПОЗОВУ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛІГ.» звернулось до адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Миколаївській області з вимогами визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 30.05.2024 року №1278014290902 та №1278114290902 про застосування штрафних санкцій.

Свої позовні вимоги, товариство обґрунтувало тим, що не вважає, що має місце порушення п.п.230.1.2 п.230.1 ст.230 Податкового кодексу України. Відповідно до наказу від 24.04.2024 року №599-П фактична перевірка мала бути проведена з 24.04.2024 року тривалістю 10 діб і закінчена 07.05.2024 року. Під час проведення перевірки підприємством було надано копію свідоцтва про повірку №58/75, чинне до 24.04.2025 року на рівномір моделі VEEDER-ROOT серійними номерами 312429, 294257, 312441. На рівнемір ультразвуковий портативний УУС-01 №3615, колонку паливороздавальну Tokheim Quantium 500T-U та колонку газороздавальну NOVA 112ДЗП №1149 було надано копії свідоцтв про повірку 07.05.2024 року, в день закінчення перевірки, але перевіряючи ці документи не врахували. Відносно того, що підприємство за період з 15.03.2024 року по 21.03.2024 року здійснювало торгівлю пальним, алкогольними напоями через електронний контрольно-касовий апарат, не зазначений у ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним та у ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями, так підприємство при розрахунках за пальне та алкогольні напої використовувало реєстратор розрахункових операцій з іншим номером. З 15.03.2024 року підприємство використовувало резервний РРО, який також було зареєстровано в контролюючому органі. Підприємство не вважає це порушенням закону, оскільки відповідно до ч.56 ст.15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» у разі зміни відомостей, зазначених у виданій суб`єкту господарювання ліцензії, суб`єкт господарювання зобов`язаний у місячний термін з дня внесення таких змін звернутися до органу, який видав ліцензію з відповідною заявою. Так, 20.03.2024 року підприємством було подано заяву до ГУ ДПС у Миколаївській області про зміну відомостей до ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями №14200314202000076. Таким чином, місячний термін з дня внесення змін у ліцензіях підприємством не порушено. Крім того, за даними фактичної перевірки сума реалізації пального за період з 15.03.2024 року по 21.03.2024 року через РРО, якій не був зазначений у ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним складає 400 788,30 гривень, а за показниками періодичного Z-звіту загальний оборот складає 350 051,50 гривень, таким чином різниця складає 50 736,80 гривень.

Відповідач позов не визнав, надав відзив, в якому він просив у задоволенні позову відмовити. Свою позицію аргументував тим, що TOB «ЛІГ.» до перевірки надало копію свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки на рівнемір магнитострікційний VEEDER-ROOT з серійними номерами 312429, 294257, 312441 від 24.04.2023 року №58/75, чинне до 24.04.2025 року. Інші документи, які свідчать про обладнання резервуарів на акцизному складі з уніфікованим номером 1001257 рівнемірами-лічильниками, які відповідають вимогам законодавства та мають позитивний результат повірки (первинної та/або періодичної) або оцінку відповідності, або калібрування, проведені відповідно до законодавства, у період з 01.01.2023 року по 23.04.2023 року, до перевірки не надано. Крім того, будь яких підтверджень зі сторони позивача, щодо надання копій свідоцтв контролюючому органу 07.05.2024 року на рівнемір ультразвуковий портативний УУС-01 зав. №3615, колонку паливороздавальну Tokheim Quantium 500T-U з зав. №D0541224 та колонку газороздавальну NOVA 112 LPG з зав. №1149 не надано і доводи позивача, щодо надання таких доказів та не взяття їх до уваги контролюючим органом спрямовано лише на дискредитацію перевіряючих податкового органу. Таким чином перевіркою TOB «ЛІГ.» встановлено факт необладнання та/або відсутність реєстрації в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі, рівнемірами-лічильниками на трьох резервуарах на акцизному складі з уніфікованим номером 1001257 у період з 01.01.2023 року по 23.04.2023 року, чим порушено підпункт 230.1.2 пункту 230.1 статті 230 Кодексу. Перевіркою встановлено, що за період з 15.03.2024 року по 21.03.2024 року (включно) TOB «ЛІГ.» здійснювало роздрібну торгівлю пальним та роздрібну торгівлю алкогольними напоями через реєстратор розрахункових операцій: фіскальний номер РРО 3001130699; назва моделі (модифікації) РРО МАРІЯ-303А1; заводський номер РРО ЗВ1991025202; виробник TOB «ЗАВОД РЕЗОНАНС»; дата виготовлення РРО 15.11.2017, який на той період не був зазначений у ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним №14200314202000076 та у ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями №14050308202302554. У період з 15.03.2024 року по 21.03.2024 року реєстратор розрахункових операцій: фіскальний номер РРО: 3001130699, назва моделі (модифікації) РРО МАРІЯ-303А1; заводський номер РРО ЗВ1991025202; виробник TOB «ЗАВОД РЕЗОНАНС»; дата виготовлення РРО 15.11.2017 року у ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним №14200314202000076 та у ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями №14050308202302554, не вказаний. Вартість товару реалізованого через електронний контрольно-касовий апарат, який не був зазначений у ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним №14200314202000076 та у ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями №14050308202302554 складає 400 788,30 грн., що підтверджується фіскальними чеками згідно Системи обліку даних реєстраторів розрахункових операцій ДПС України. Таким чином перевіркою встановлено, що TOB «ЛІГ.» за період з 15.03.2024 року по 21.03.2024 року (включно) здійснювало роздрібну торгівлю пальним, алкогольними напоями через електронний контрольно-касовий апарат не зазначений у ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним №14200314202000076 та у ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями №14050308202302554, чим порушено вимоги ст.15 Закону №481.

В судових засіданнях 15.07.2024 року, 03.09.2024 року та 17.10.2024 року представники позивача та відповідача підтримали власні позиції, викладені у процесуальних заявах по суті справи, позивач просив позов задовольнити, відповідач просив в його задоволенні відмовити.

Суд розглянув справу 17.10.2024 року у відкритому судовому засіданні за участі представників сторін.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2024 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІГ.» (вул. Адміральська, 19, кв.3, м. Миколаїв, 54001 40913556) до Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Героїв Рятувальників, 6, м. Миколаїв, 54005 44104027) задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Миколаївській області №1278114290902 від 30.05.2024 року. В задоволенні позову в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Миколаївській області №1278014290902 від 30.05.2024 року - відмовлено.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Героїв Рятувальників, 6, м. Миколаїв, 54005 44104027) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІГ.» (вул. Адміральська, 19, кв.3, м. Миколаїв, 54001 40913556) судові витрати в розмірі 13 524,45 (тринадцять тисяч п`ятсот двадцять чотири гривні сорок п`ять копійок) гривень.

На вказане рішення суду Головне управління ДПС у Миколаївській області подало апеляційну скаргу. Апелянт просить скасувати рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2024 року по справі №400/5274/24 в частині задоволення позовних вимог ТОВ «ЛІГ.» про скасування та визнання протиправним податкового повідомлення-рішення 30.05.2024 року №1278114290902. Прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні адміністративного позову ТОВ «ЛІГ.» в повному обсязі. Апелянт вважає, що судом першої інстанції при вирішенні справи неправильно застосовані норми матеріального права та порушені норми процесуального права, неповно з`ясовані судом обставини, що мають значення для справи, а тому, на думку апелянта, є всі підстави для скасування рішення частково.

16.12.2024 року (вхід.№56184/24) на адресу суду апеляційної інстанції від представника ТОВ «ЛІГ.» Радченка Романа Михайловича надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому заявник просить в задоволенні апеляційної скарги ГУ ДПС у Миколаївській області відмовити, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2024 року по справі №400/5274/24 - залишити без змін.

Відповідно до вимог ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

КОЛЕГІЯ СУДДІВ ВСТАНОВИЛА

Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛІГ.» зареєстровано юридичною особою 25.10.2016 року. Основним видом діяльності товариства є роздрібна торгівля пальним (основний) діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту, оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами, роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами.

Окрім іншого, ТОВ «ЛІГ.» займається господарською діяльністю за адресою з роздрібної торгівлі паливом та алкогольними напоями на автозаправній станції за адресою м. Миколаїв, проспект Богоявленський, 588.

За зазначеною адресою ТОВ «ЛІГ.» зареєстрований акцизний склад з уніфікованим номером 1001257.

Для зберігання та розливу палива, товариством за вказаним акцизним складом використовується: три резервуари горизонтальні підземні РГС-25, ємністю 25 м куб., які обладнанні рівнімерами VEEDER-ROOT з серійними номерами 312429, 294257, 312441; резервуар наземний LPG 9.9, ємністю 10 м куб., який обладнано рівнем ультразвуковим портативним УУС-01 зав.№3615; колонка паливороздавальна Tokheim Quantium 500T-U з зав. №D0541224; колонку газороздавальна NOVA 112 LPG з зав. №1149.

У ТОВ «ЛІГ.» на початок 2024 року були ліцензії на здійснення роздрібної торгівлі пальним за зазначеною адресою №14050314201900224 та на роздрібну торгівлю алкогольними напоями №14050308202302554.

В обох зазначених ліцензіях, був зазначений реєстратор розрахункових операцій, який використовується для здійснення роздрібної торгівлі пальним та алкогольними напоями фіскальний номер 3000306700.

22.03.2024 року ТОВ «ЛІГ.» подало заяви про переоформлення ліцензій та отримало нові ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями та пальним, та оформлення нових ліцензій за вказаною адресою з новим реєстратором розрахункових операцій фіскальний номер 3001130699.

24.04.2024 року Головне управління ДПС у Миколаївській області видало наказ №599-П про проведення фактичної перевірки ТОВ «ЛІГ.» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства з питань виробництва, зберігання та обігу підакцизних товарів, контроль за виконям якого покладений на органи ДПС.

В період з 24.04.2024 року по 03.05.2024 року ревізорами Головного управління ДПС у Миколаївської області проведено фактичну перевірку ТОВ «ЛІГ.» та складено Акт №9589/14-29-09-02-07/40913556.

Під час фактичної перевірки ревізорами встановлено, що в період з 15.03.2024 року по 21.03.2024 року до моменту отримання нових ліцензій, ТОВ «ЛІГ.» здійснювало роздрібну торгівлю паливом та алкогольними напоями через РРО з фіскальним номером 3001130699, а не через РРО з фіскальним номером 3000306700, який був зазначений в ліцензіях.

Зазначене було кваліфіковано, як порушення ст.15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» здійснення роздрібної торгівлі пальним через електронний контрольно-касовий апарат не зазначений у ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним.

Також, під час перевірки, товариством на надано перевірки документи, що свідчать про повірку обладнання резервуару на рівнімерам лічильникам. Зазначене кваліфіковано, як факт необладнання або відсутність реєстрації в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнімерів-лічильників рівня пального на акцизному складі.

30.05.2024 року уповноваженою особою Головного управління ДПС у Миколаївській області прийнято податкове повідомлення-рішення №127814290902 про застосування до ТОВ «ЛІГ.» штрафної санкції за порушення Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» в розмірі 860 576,60 гривень, а також податкове повідомлення-рішення №1278014290902 про застосування до ТОВ «ЛІГ.» штрафної санкції в розмірі 60 000 гривень.

Не погоджуючись з прийнятими рішеннями контролюючого органу, позивач звернувся до суду з даним позовом.

ЗАСТОСУВАННЯ НОРМ ПРАВА

Вимогами ч.1 ст.2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи правову оцінку законності і обґрунтованості рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до вимог 230.1.1. ст.230 ПК України, акцизні склади, на території яких виробляється спирт етиловий, у тому числі біоетанол, повинні бути обладнані:

на кожному місці отримання та відпуску спирту етилового неденатурованого, розташованому на акцизному складі, витратомірами-лічильниками спирту етилового, що призначені для безперервного вимірювання, запам`ятовування, фіксування та відображення в електронній формі даних про обсяг отримання або відпуску спирту етилового в декалітрах 100-відсоткового спирту, приведеного до температури 20°С (далі - витратомір-лічильник спирту етилового), зареєстрованими в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників обсягу виробленого спирту етилового;

на кожному місці отримання та відпуску спирту етилового денатурованого, у тому числі біоетанолу, розташованому на акцизному складі, масовими витратомірами, що призначені для безперервного вимірювання, запам`ятовування, фіксування та відображення в електронній формі даних про обсяг отримання та/або відпуску спирту етилового денатурованого, у тому числі біоетанолу, у кілограмах (далі - масовий витратомір), зареєстрованими в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників обсягу виробленого спирту етилового.

Відповідно до вимог ст.230 ПК України, платники податку - розпорядники акцизних складів зобов`язані: зареєструвати усі розташовані на акцизних складах витратоміри-лічильники спирту етилового та масові витратоміри у розрізі акцизних складів - в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників обсягу виробленого спирту етилового.

Відповідно до вимог п.п 128-1.1. ст.128-1 ПК України, необладнання та/або відсутність реєстрації в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі рівнеміра-лічильника на введеному в експлуатацію резервуарі, розташованому на акцизному складі, та/або витратоміра-лічильника на місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованого на акцизному складі, а також необладнання та/або відсутність реєстрації в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників обсягу виробленого спирту етилового витратоміра-лічильника спирту етилового, та/або масового витратоміра на місці отримання та відпуску спирту етилового, розташованого на акцизному складі, та/або місці отримання/відпуску спирту етилового у виробництво продукції, визначеної у підпунктах «д»-«ж» підпункту 229.1.1 пункту 229.1 статті 229 цього Кодексу, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 20000 гривень за кожний необладнаний резервуар та/або незареєстрований рівнемір-лічильник, а також за кожне необладнане місце відпуску пального наливом з акцизного складу або за кожне місце отримання та відпуску спирту етилового, та/або незареєстрований витратомір-лічильник/витратомір-лічильник спирту етилового, та/або масовий витратомір.

Як вбачається з матеріалів справи, під час фактичної перевірки, контролюючим органом встановлено використання трьох рівномірів-лічильників, але на жоден з них товариством під час перевірки не надані документи про їх реєстрацію в Єдиному державному реєстрів витратомірів-лічильників.

Не надано позивачем таких відомостей і під час судового розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанцій.

Позивачем надано суду документи, що підтверджують проходження всіма трьома засобами вимірювання технічної перевірки та повірки, але документів про реєстрацію цих засобів в Єдиному державному реєстрів витратомірів-лічильників не надано.

Отже, з урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що теза контролюючого органу про відсутність у ТОВ «ЛІГ.» на час проведення фактичної перевірки реєстрації трьох засобів вимірювання в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників позивачем жодним чином не спростована, а тому в діях позивача вбачається склад правопорушення передбаченого п.п 128-1.1. ст.128-1 ПК України.

Дії позивача кваліфіковано відповідачем правильно, розмір штрафної санкції обраховано відповідно до закону.

Таким чином, в цій частині позов задоволенню не підлягає.

Відповідно до вимог ч.23 ст.15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин, а для малих виробників виноробної продукції алкогольних напоїв без додавання спирту: вин виноградних, у тому числі ігристих, газованих, вин плодово-ягідних, напоїв медових), тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, або пальним може здійснюватися суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій на роздрібну торгівлю.

У заяві про видачу ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, або пальним додатково зазначаються адреса місця торгівлі, перелік реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій (книг обліку розрахункових операцій), які знаходяться у місці торгівлі, а також інформація про них: модель, модифікація, заводський номер, виробник, дата виготовлення; реєстраційні номери посвідчень реєстраторів розрахункових операцій (книг обліку розрахункових операцій), фіскальні номери програмних реєстраторів розрахункових операцій, які знаходяться у місці торгівлі, та дата початку їх обліку в податкових органах.

У додатку до ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, пальним суб`єктом господарювання (у тому числі іноземним суб`єктом господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) зазначається адреса місця торгівлі і вказуються перелік електронних контрольно-касових апаратів та інформація про них: модель, модифікація, заводський номер, виробник, дата виготовлення, фіскальні номери програмних реєстраторів розрахункових операцій; реєстраційні номери книг обліку розрахункових операцій, які знаходяться у місці торгівлі.

У разі зміни відомостей, зазначених у виданій суб`єкту господарювання (у тому числі іноземному суб`єкту господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) ліцензії (за винятком змін, пов`язаних з реорганізацією суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) та/або зміною типу акціонерного товариства), суб`єкт господарювання зобов`язаний у місячний термін з дня внесення таких змін звернутися до органу, який видав ліцензію, з відповідною заявою.

Орган, який видав ліцензію, на підставі заяви суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) протягом трьох робочих днів видає суб`єкту господарювання (у тому числі іноземному суб`єкту господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) ліцензію, оформлену на новому бланку з урахуванням змін.

Відповідно до вимог ст.17 Закону, до суб`єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі роздрібної торгівлі алкогольними напоями чи пальним через електронний контрольно-касовий апарат (книгу обліку розрахункових операцій) не зазначений у ліцензії - 200 відсотків вартості реалізованої через такий контрольно-касовий апарат (книгу обліку розрахункових операцій) продукції, але не менше 10 000 гривень.

Факт реалізації ТОВ «ЛІГ.» протягом 15.03.2024 року -21.03.2024 року алкогольними напоями та пальним, через електронний контрольно-касовий апарат, не зазначений у ліцензії, зафіксовано актом фактичної перевірки та не заперечується позивачем під час розгляду справи.

Разом з тим, позивач вважав, що відповідно до вимог ст.15 Закону, мав право протягом місяця проводити розрахунку через новий РРО до заміни ліцензії.

З цього приводу колегія суддів зазначає наступне.

Так, Верховний Суд розглядав адміністративну справу №580/4890/23 за аналогічними фактичними обставинами, та у постанову від 27.06.2024 року ним зроблено правовий висновок, що роздрібна торгівля пальним здійснюється виключно через електронний контрольно-касовий апарат, тобто РРО (книгу обліку розрахункових операцій), зазначений у ліцензії. У протилежному випадку, для суб`єктів господарювання настають негативні наслідки фінансового характеру у вигляді накладення на них штрафу, встановленого статтею 17 Закону № 481/95-ВР (пункт 36 постанови).

Подібна правова позиція викладена також у постановах Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі №2а-9358/11/1370 та від 01 лютого 2021 року у справі №520/5562/19. У цих справах не тотожний склад спірних обставин, проте на вирішення перед Судом постали такі ж спірні питання, й у межах вказаних справ надавалась правова оцінка обставинам щодо проведення розрахункових операцій через РРО, зареєстрований у встановленому поряду у податковому органі, але відомості щодо якого не були внесені до відповідного додатку до ліцензії суб`єкта господарювання. «….» визначення законодавцем порядку та строку внесення змін до ліцензії не наділяє суб`єкта господарювання правом здійснення ліцензованої діяльності до внесення відповідних змін до ліцензії, й тому обґрунтовано резюмував, що позивач не вправі був використовувати електронний контрольно-касовий апарат (книгу обліку розрахункових операцій), що не внесений до ліцензії, для здійснення ліцензованої діяльності з продажу пального, з посиланням на подальше внесення таких даних до додатку до ліцензії, адже за нормами частини другої статті 17 Закону №481/95-ВР суб`єкт господарювання не звільняється від відповідальності за відповідне правопорушення, вчинене у межах встановленого частиною п`ятдесят четвертою статті 15 Закону № 481/95-ВР строку. «…».

Таким чином, відповідно до правової позиції Верховного Суду, ст.15 Закону, у цьому випадку необхідно тлумачити не на користь платника податків.

Отже, за таких обставин, враховуючи доведений факт використання позивачем протягом 15.03.2024 року - 21.03.2024 року для реалізації палива та алкогольних напоїв електронно-касового апарата не зазначеного в ліцензії, відповідач правильно кваліфікував зазначені дії, як правопорушення, за яке передбачена відповідальність абз.10 ч.2 ст.17 Закону.

Разом з тим, як вірно зазначив суд першої інстанції, окрім констатації правопорушення допущеного позивачем та правильної його кваліфікації, від контролюючого органу вимагалось здійснення правильного розрахунку штрафної санкції за це правопорушення.

Відповідно до вимог ст.17 Закону, за вказане правопорушення передбачена стягнення у вигляді штрафу в розмірі « 200 відсотків вартості реалізованої через такий контрольно-касовий апарат (книгу обліку розрахункових операцій) продукції».

Відповідач встановив вартість реалізованої продукції шляхом складання сум, які містяться у z-звітах в Системі обліку даних реєстраторів розрахункових операцій ДПС України в розмірі 400 788,30 гривень.

Однак, позивачем надано розрахунок почекової інформації щодо реалізації підакцизних товарів на АЗС, відповідно до яких вбачається, що 400 788,30 гривень - це не сума реалізованої продукції, а сума обліку цих товарів за місцем реалізації в реєстраторі розрахункових операцій. Натомість, продаж товарів здійснюється зі знижкою, а у такому випадку загальна вартість реалізованої продукції складає не 400 788,30 гривень, а лише 305 032,25 гривень.

На запит суду першої інстанції представник відповідача пояснив, що контролюючим органом не враховувалася ціни реалізації зі знижками, а тому відповідачем визначена вартість реалізації саме у розмірі 400 788,30 гривень.

З урахуванням наведеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що навіть встановивши факт правопорушення з боку позивача, контролюючий орган достеменно не зміг встановити вартість реалізованої ТОВ «ЛІГ.» через не зазначений у ліцензії контрольно-касовий апарат продукції, а за таких обставин правильно визначити розмір санкції, яку необхідно накласти на платника податків.

Разом з цим, навіть з урахуванням тієї суми, яку визначив відповідач у Акті фактичної перевірки 400 788,30 гривень (400 788,30*2=801 576,6), неможливо отримати розмір штрафної санкції 860 576,60 гривень. Відповідно до Розрахунку штрафної санкції у цьому податковому повідомленні-рішення враховано лише одне правопорушення, а за таких обставин є незрозумілим чому розмір штрафу є більшим ніж 801 576,60 гривень.

Навіть погодившись у цьому випадку з наявністю в діях позивача складу правопорушення, суд не може самостійно визначити у спірному ППР №1278114290902 правильний розмір штрафної санкції, оскільки контролюючим органом допущено невизначеність щодо бази, з якої вона обрахована, та допущену арифметичну помилку під час її множення на 200%.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про необхідність задоволення позову частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №1278114290902 від 30.05.2024 року.

Решта доводів, та заперечень сторін, висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.

З огляду на викладене, колегія суддів, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до висновку, що судом ухвалено судове рішення є законним і обґрунтованим, з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а підстави для його скасування відсутні.

Статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до вимог ч.1-3 ст.242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до вимог ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно із ст.17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Згідно з п.29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються.

За таких обставин колегія суддів вважає наведені висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст.2, 7, 8, 9, 10, 73, 74, 77 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що рішення підлягає скасуванню.

Відповідно до вимог ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб`єкта владних повноважень обов`язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 308; 311; 315; 316; 321; 322; 325 КАС України, суд апеляційної інстанції,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області залишити без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2024 року без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення з підстав, передбачених статтею 328 КАС України.

Суддя-доповідач О.В. ДжабуріяСудді К.В. Кравченко Н.В. Вербицька