Постанова

від 20.01.2025 по справі 620/8796/24

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 620/8796/24 Суддя (судді) першої інстанції: Сергій КЛОПОТ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2025 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Мєзєнцева Є.І., суддів - Епель О.В., Файдюка В.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Чернігівського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2024 року у справі за адміністративним позовом Чернігівського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Комунального позашкільного навчального закладу "Дитячо-юнацька спортивна школа "Фортуна" Чернігівської міської ради про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,

ВСТАНОВИВ :

Чернігівське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю звернулось до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Комунального позашкільного навчального закладу "Дитячо-юнацька спортивна школа "Фортуна" Чернігівської міської ради про визнання протиправними дій та стягнення коштів у сумі 165 347,02 грн.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2024 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом, який визначає основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами, є Закон України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» № 875-XII від 21.03.1991 (далі - Закон №875-XII).

Частиною 1 статті 19 Закону №875-XII визначено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Обов`язок підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, встановлений ч. 3 ст. 18 Закону № 875-ХІІ.

Відповідно до ч. 11 ст. 19 вказаного Закону, норматив робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, порядок його встановлення визначаються виключно цим Законом. Якщо іншими законами встановлюються нормативи робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, або порядок їх встановлення, відмінні від зазначених у цьому Законі, застосовуються положення цього Закону.

Отже, на законодавчому рівні імперативно визначено єдиний норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю та порядок його обчислення.

Відповідно до статті 20 Закону №875-XII підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Судом встановлено, що спортивна школа «Фортуна» є позашкільним навчальним закладом спортивного профілю, що створена відповідно до рішення Чернігівської міської ради від 30 листопада 2016 року № 13/VII-17 «Про створення комунальних позашкільних навчальних закладів Чернігівської міської ради».

Згідно Статуту комунального позашкільного навчального закладу «Дитячо-юнацька спортивна школа «Фортуна» Чернігівської міської ради, затвердженого рішенням виконавчого комітету Чернігівської міської ради від 15 грудня 2016 року № 567 (далі - Статут), спортивна школа «Фортуна» є юридичною особою, за організаційно-правовою формою - комунальним закладом (пункт 1.5 Статуту).

Відповідно до пункту 1.6 Статуту власником спортивної школи «Фортуна» є територіальна громада міста Чернігова в особі Чернігівської міської ради.

Згідно з пунктом 7.3 Статуту фінансування спортивної школи «Фортуна» здійснюється за рахунок коштів засновника та/або відповідного бюджету, інших джерел, не заборонених законодавством.

Спортивна школа «Фортуна» включена до Єдиного реєстру розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів як розпорядник бюджетних коштів від 10.01.2017 року, що підтверджується довідкою Державної казначейської служби України, яка додається.

Спортивна школа «Фортуна» має статус неприбутковості, що підтверджується інформацією з Реєстру неприбуткових установ та організацій.

Рішенням Головного управління ДФС у Чернігівській області № 998/25- 22-12-04-37 від 03 січня 2017 року комунальний позашкільний навчальний заклад «Дитячо-юнацька спортивна школа «Фортуна» Чернігівської міської ради включено до Реєстру неприбуткових установ та організацій за ознакою неприбутковості 0048 - інші юридичні особи, діяльність яких відповідає вимогам, встановленим пунктом 133.4 статті 133 Кодексу, утворені та зареєстровані в порядку, визначеному законом, що регулює діяльність відповідної неприбуткової організації.

Згідно пункту 7.1 Статуту спортивна школа «Фортуна» є неприбутковою установою та не має на меті отримання доходів. Забороняється розподіляти отримані доходи або їх частини для розподілу серед засновників (учасників), членів їх організації, працівників (крім оплати їхньої праці, нарахування єдиного соціального внеску), членів органів управління та інших пов`язаних з ними осіб. Доходи спортивної школи «Фортуна» використовуються виключно для фінансування видатків на утримання спортивної школи, реалізації мети (цілей, завдань) та напрямів діяльності, визначених його установчими документами.

Відповідно до частини 133.4 статті 133 Податкового кодексу України не є платниками податку неприбуткові підприємства, установи та організації у порядку та на умовах, встановлених цим пунктом.

Неприбутковим підприємством, установою та організацією для цілей оподаткування податком на прибуток підприємств є підприємство, установа та організація (далі - неприбуткова організація), що одночасно відповідає таким вимогам: утворена та зареєстрована в порядку, визначеному законом, що регулює діяльність відповідної неприбуткової організації; установчі документи якої (або установчі документи організації вищого рівня, на підставі яких діє неприбуткова організація відповідно до закону) містять заборону розподілу отриманих доходів (прибутків) або їх частини серед засновників (учасників у розумінні Цивільного кодексу України), членів такої організації, працівників (крім оплати їхньої праці, нарахування єдиного соціального внеску), членів органів управління та інших пов`язаних з ними осіб. Для цілей цього абзацу не вважається розподілом отриманих доходів (прибутків) фінансування видатків, визначених підпунктом 133.4.2 цього пункту; установчі документи якої (або установчі документи організації вищого рівня, на підставі яких діє неприбуткова організація відповідно до закону) передбачають передачу активів одній або кільком неприбутковим організаціям відповідного виду, іншим юридичним особам, що здійснюють недержавне пенсійне забезпечення відповідно до закону (для недержавних пенсійних фондів), або зарахування до доходу бюджету у разі припинення юридичної особи (у результаті її ліквідації, злиття, поділу, приєднання або перетворення). Положення цього абзацу не поширюється на об`єднання та асоціації об`єднань співвласників багатоквартирних будинків, та житлово- будівельні кооперативи; внесена контролюючим органом до Реєстру неприбуткових установ та організацій.

Положення абзаців третього і четвертого цього підпункту щодо вимог наявності установчих документів не поширюються на бюджетні установи.

Зареєстровані установи та організації (новостворені), які подали в установленому порядку документи для внесення до Реєстру неприбуткових установ та організацій під час або протягом 10 днів з дня державної реєстрації створення юридичної особи та які за результатами розгляду цих документів внесені до Реєстру неприбуткових установ та організацій, для цілей оподаткування податком на прибуток підприємств вважаються неприбутковими організаціями з дня державної реєстрації створення юридичної особи.

Установи та організації, які під час або протягом 10 днів з дня державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу подали документи про внесення до Реєстру неприбуткових установ та організацій і за результатами розгляду цих документів внесені до Реєстру неприбуткових установ та організацій, для цілей оподаткування податком на прибуток підприємств вважаються неприбутковими організаціями з дня державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу.

Враховуючи зазначене, положення статті 20 Закону, на яке посилається позивач у обґрунтування своїх вимог щодо стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, не стосуються Відповідача у справі, а заявлена позовна вимога є безпідставною та незаконною, оскільки дія статті не поширюється на спортивну школу «Фортуна», яка є установою, що утримується за рахунок коштів місцевого бюджету, є комунальною установою та має статус неприбуткової.

Спортивна школа «Фортуна» у 2023 році не отримувала інших доходів відмінних від бюджетних, а тому посилання на «фінансування з інших джерел, не заборонених законодавством» як на підставу для стягнення адміністративно-господарських санкцій є безпідставним.

Згідно з пунктом 7.3 Статуту фінансування спортивної школи «Фортуна» здійснюється за рахунок коштів засновника та/або відповідного бюджету, інших джерел, не заборонених законодавством.

Згідно пункту 7.1 Статуту спортивна школа «Фортуна» є неприбутковою установою та не має на меті отримання доходів. Забороняється розподіляти отримані доходи або їх частини для розподілу серед засновників (учасників), членів їх організації, працівників (крім оплати їхньої праці, нарахування єдиного соціального внеску), членів органів управління та інших пов`язаних з ними осіб. Доходи спортивної школи «Фортуна» використовуються виключно для фінансування видатків на утримання спортивної школи, реалізації мети (цілей, завдань) та напрямів діяльності, визначених його установчими документами.

За 2023 рік, згідно кошторису спортивної школи «Фортуна», надходження коштів складали: надходження коштів із загального фонду бюджету та надходження коштів із спеціального фонду бюджету, інші джерела власних надходжень бюджетних установ відсутні.

Звітом про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації спортивної школи «Фортуна» за 2023 рік також підтверджується, що доходи складались виключно з бюджетних коштів, що надходили, а інші доходи, в тому числі благодійна, гуманітарна допомога, не надходили.

Враховуючи зазначене, спортивна школа «Фортуна» є бюджетною установою та має статус неприбуткової, на що вказують установчі документи та що підтверджується внесенням до Реєстру неприбуткових організацій.

Тобто на спортивну школу «Фортуна» згідно Закону не поширюється дія статті 20 Закону та не може бути накладено адміністративно-господарські санкції.

Враховуючи виключно бюджетне фінансування за 2023 рік, посилання позивача на можливість отримання фінансування з інших джерел як підставу для нівелювання положень статті 20 Закону та обґрунтування цим своїх вимог є недоречним та безпідставним.

Відповідач у справі не подавав у 2023 році інформацію про вакантні місця до органу зайнятості населення не через власну бездіяльність, а у зв`язку з відсутністю вакантних місць.

За змістом частини 3 статті 50 Закону України «Про зайнятість населення» роботодавці зобов`язані своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію, зокрема, про попит на робочу силу (вакансії).

Наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 №316 затверджено звітність «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» форма № 3-ПН, яка була чинною 06.07.2022.

Форма № 3-ПН заповнюється роботодавцями та подається до базового центру зайнятості незалежно від місцезнаходження роботодавця. Актуальність зазначених у формі № 3-ПН вакансій уточнюється базовим центром зайнятості не рідше ніж двічі на місяць під час особистої зустрічі з роботодавцем, у телефонному режимі або через засоби електронного зв`язку.

Форма № 3-ПН подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником (пункти 3-5 Порядку подання форми звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)», затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України № 316 від 31.05.2013).

Відповідно до частини 3 статті 18 Закону підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для таких осіб умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно частини 3 статті 18-1 Закону Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у особи з інвалідністю кваліфікації та знань, з урахуванням її побажань.

Закон не встановлює правил, за якими підприємство, установа, організація були б зобов`язані самостійно здійснювати пошук осіб з інвалідністю для їх працевлаштування на своєму підприємстві.

Згідно правового висновку Верховного Суду у постанові від 03 серпня 2023 року по справі № 120/4975/22 обов`язок підприємства щодо створення робочих місць для осіб з інвалідністю не супроводжується його обов`язком підбирати і працевлаштовувати таких осіб на створені робочі місця. Такий обов`язок покладається на органи працевлаштування, що перелічені в частині першій статті 18 Закону № 875-ХІІ.

Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 7 лютого 2018 року у справі П/811/693/17, від 2 травня 2018 року у справі № 804/8007/16, від 13 червня 2018 року у справі №819/639/17, від 20 травня 2019 року у справі № 820/1889/17 та від 3 грудня 2020 року у справі № 812/1189/18.

Підприємство не несе відповідальності за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю, якщо воно розробило необхідні заходи по створенню для них робочих місць, зокрема, створило робочі місця для таких осіб та своєчасно, достовірно, в повному обсязі проінформувало відповідні установи, але фактично не працевлаштувало особу з інвалідністю з причин незалежних від нього: відсутність осіб з інвалідністю, їх відмова від працевлаштування на підприємство, бездіяльність державних установ, які повинні сприяти працевлаштуванню осіб з інвалідністю.

Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 11 серпня 2021 року у справі № 260/557/19.

Згідно штатного розпису спортивної школи «Фортуна» за 2023 рік 24 посади складають тренерські посади з особливими кваліфікаційними вимогами до кандидатів на посаду з урахуванням трудових обов`язків та здійснення тренерської викладацької роботи, та 6 посад адміністративно-організаційного характеру (директор, заступник директора, головний бухгалтер, інструктор-методист, сестра медична, слюсар-ремонтник спортивної зброї).

У 2023 році всі посади, згідно штатного розпису, були зайняті, вакансії були відсутні протягом всього року у зв`язку з чим відповідач не подавав інформацію про попит на робочу силу (вакансії) до центру зайнятості.

Таким чином, не подання звітності про попит на робочу силу (вакансії) до центру зайнятості не було бездіяльністю спортивної школи «Фортуна» та не може братися до уваги як порушення вимог законодавства про захист прав осіб з інвалідністю, а було пов`язано виключно з відсутністю вакансій у 2023 році та неможливістю розширення штату для створення нових робочих місць за рахунок бюджетних коштів у 2023 році через обмежений бюджет територіальної громади м. Чернігова, спрямування коштів на пріоритетні напрямки відбудови постраждалого від російської агресії міста у зв`язку з війною в Україні, дією правового режиму воєнного стану.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Решта тверджень та посилань сторін судовою колегією апеляційного суду не приймається до уваги через їх неналежність до предмету позову або непідтвердженість матеріалами справи.

При цьому, колегія суддів зазначає, що згідно з п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Однак, згідно з п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 308, 310, 315, 316, 321, 322, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Чернігівського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю залишити без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2024 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Є.І.Мєзєнцев

cуддя О.В.Епель

суддя В.В.Файдюк