Постанова

від 15.01.2025 по справі 320/29212/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/29212/23 Головуючий у 1-й інстанції: Головенко О.Д.

Суддя-доповідач: Василенко Я.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2025 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Ганечко О.М., Оксененка О.М.,

за участю секретаря Шляги А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 31.07.2024 у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «КОМБІНАТ ГРОМАДСЬКОГО ХАРЧУВАННЯ АЕС» до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «КОМБІНАТ ГРОМАДСЬКОГО ХАРЧУВАННЯ АЕС» звернулося до суду першої інстанції з позовом, в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у м. Києві від 20.07.2023 № 497140413.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 31.07.2024 позов задоволено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням Головне управління Державної податкової служби у м. Києві звернулося із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення, як таке, що прийняте із порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що позивач є постачальником послуг харчування для державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі його відокремленого підрозділу Запорізької атомної електростанції в м. Енергодар.

Для надання послуг позивач орендував їдальні на території ЗАЕС в м. Енергодар, а безпосереднє обслуговування працівників ЗАЕС здійснювали працівники позивача.

До 11.08.2022 позивач був зареєстрований в Запорізькій області, Кам`янсько-Дніпровський район, село Благовіщенка (наразі позивач перереєстрований).

ГУ ДПС у м. Києві проведено камеральну перевірку ТОВ «КОМБІНАТ ГРОМАДСЬКОГО ХАРЧУВАННЯ АЕС», якою встановлено порушення граничних строків реєстрації податкових накладних та розрахунків коригування до податкових накладних в ЄРПН, визначених п. 201.10 ст. 201 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України.

Як було зазначено позивачем, з початком повномасштабного російського вторгнення, вже в березні 2022 року, Благовіщенська громада, де був зареєстрований позивач, ЗАЕС та м. Енергодар були окуповані.

Позивач наголошував на тому, що після захоплення ЗАЕС, на ній продовжували знаходитися працівники станції, які забезпечували безпечне функціонування ЗАЕС та фактично продовжували забезпечувати ядерну безпеку України й світу. Позивач, в свою чергу, вважав своїм обов`язком продовжувати працювати та забезпечувати харчуванням працівників ЗАЕС.

Так, у спірний період (лютий-серпень 2022 року, штраф за порушення граничних строків реєстрації податкових накладних застосований до позивача саме щодо накладних, складених за цей період), позивач, здійснюючи діяльність на окупованій території, продовжував надавати послуги ДП «Енергоатом» з організації харчування працівників ЗАЕС.

Будучи в окупації, позивач мав суттєві складнощі з доступом до українських податкових сервісів, Інтернет та мобільний зв`язок були нерегулярними, а подекуди практично відсутні, що унеможливило нормальну господарську діяльність та виконання його податкових обов`язків, зокрема з реєстрації податкових накладних.

Позивач також вказує на те, що на рахунку СЕА ПДВ у позивача було недостатньо коштів для реєстрації податкових накладних на значні суми: постачальники позивача (в яких він придбавав молочну та м`ясну продукцію), які теж знаходяться на окупованій території, не могли реєструвати податкові накладні. Фактично, лише з 11.08.2022 з перереєстрацією підприємства позивача у м. Києві та переїздом його посадових осіб та в наступні місяці поступово почали відновлюватися можливості щодо виконання податкових обов`язків, зокрема, з реєстрації податкових накладних.

Як результат, вже у вересні 2022 року позивач зареєстрував всі податкові накладні на суму ПДВ в розмірі 7 493 175, 56 грн. за період з кінця лютого по серпень 2022 року. Саме щодо таких накладних відповідач застосував штраф до позивача.

ТОВ «КОМБІНАТ ГРОМАДСЬКОГО ХАРЧУВАННЯ АЕС» отримало від Головного управління ДПС у м. Києві податкове повідомлення-рішення від 07.04.2023 № 251630413, що прийнято на підставі акта перевірки від 27.02.2023 № 15281/26-15-04-13-03/31441039.

Позивач оскаржив вказане рішення до Державної податкової служби України (скарга від 23.05.2023 за вих. № 52), за наслідком чого, не отримавши рішення ДПС України щодо результатів розгляду скарги, позивач отримав від відповідача нове податкове повідомлення-рішення від 20.07.2023 № 497140413 на суму 2 248 719, 27 грн.

До вказаного рішення, додано розрахунок штрафу за порушення термінів реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних (26 податкових накладних).

Не погоджуючись з законністю та обґрунтованістю висновків податкового органу, викладених в вищевказаному акті та прийнятим на підставі таких висновків податковим повідомленням-рішенням від 20.07.2023 № 497140413, позивач звернувся до суду першої інстанції з даним адміністративним позовом.

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що позивач не підлягає притягненню до відповідальності щодо податкових накладних, з огляду на приписи п. п. 69.1 п. 69 Підрозділу 10 Розділу XX Перехідних положень ПК України, адже в діях позивача відсутня вина, що є обов`язковою умовою для притягнення відповідальності за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних.

Апелянт у своїй скарзі зазначає, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України. Податкове повідомлення-рішення є правомірним, оскільки позивачем порушено граничні строки реєстрації податкових накладних та розрахунків коригування до податкових накладних в ЄРПН, визначених п. 201.10 ст. 201 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає доводи апелянта безпідставними, враховуючи наступне.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначення переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, права та обов`язки платників податків, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, визначаються положеннями Податкового кодексу України.

Пунктом 201.1 ст. 201 ПК України визначено, що на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

За змістом п. 201.10 ст. 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків: для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені; для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені. У разі порушення таких строків застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.

ПК України передбачений обов`язок платників податку на додану вартість забезпечити своєчасну реєстрацію податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Пунктом 120-1.1 ст. 120-1 ПК України встановлено, що порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого ст. 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної/розрахунку коригування, складеної на операції з постачання товарів/послуг, що звільняються від оподаткування податком на додану вартість; податкової накладної/розрахунку коригування, складеної на операції, що оподатковуються за нульовою ставкою; податкової накладної, складеної відповідно до п. 198.5 ст. 198 цього Кодексу у разі здійснення операцій, визначених підпунктами "а" - "г" цього пункту, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної; податкової накладної, складеної відповідно до ст. 199 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної; податкової накладної, складеної відповідно до абзацу одинадцятого п. 201.4 ст. 201 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної) тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 і 201 цього Кодексу покладено обов`язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі: 10 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації до 15 календарних днів; 20 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 16 до 30 календарних днів; 30 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 31 до 60 календарних днів; 40 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 61 до 365 календарних днів; 50 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації на 366 і більше календарних днів.

З наведеного слідує, що податкове правопорушення за несвоєчасну реєстрацію податкової накладної, є вчиненим із моменту закінчення граничного терміну реєстрації податкової накладної, передбаченої п. 201.10 ст. 201 ПК України, у свою чергу, строк затримки реєстрації має правове значення для визначення розміру штрафної санкції, а не для його кваліфікації.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 від 24 лютого 2022 року, в Україні введений воєнний стан, який на підставі Указів Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжувався та триває наразі.

З метою реалізації необхідних заходів щодо підтримки військових і правоохоронних підрозділів у відбитті збройного нападу російської федерації та забезпечення прав і обов`язків платників податків, Верховна Рада прийняла Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо особливостей оподаткування та подання звітності у період дії воєнного стану» від 3 березня 2022 року №2118-IX, який набрав чинності 07.03.2022 (далі - Закон № 2118-IX).

Законом № 2118-IX, підрозділ 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України був доповнений п. 69, яким установлено, що тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, справляння податків і зборів здійснюється з урахуванням особливостей, визначених у цьому пункті.

Зокрема, пп. 69.1, 69.9 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, визначено, що у випадку відсутності у платника податків можливості своєчасно виконати свій податковий обов`язок, зокрема щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої п. 46.2 ст. 46 цього Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових або акцизних накладних, розрахунків коригування, подання електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального або спирту етилового тощо, платники податків звільняються від передбаченої цим Кодексом відповідальності з обов`язковим виконанням таких обов`язків протягом трьох місяців після припинення або скасування воєнного стану в Україні.

Для платників податків та контролюючих органів зупиняється перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Законом № 2142-IX від 24.03.2022, внесено зміни у підпункт 69.1 п. 69 підрозділу 10 розділу XX ПК України, а саме слова «трьох місяців» замінено словами «шести місяців».

У подальшому, Верховна Рада України прийняла Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану» від 12.05.2022 № 2260-IX (далі - Закон № 2260-IX).

У зв`язку із набранням чинності 27.05.2022 Закону № 2260-IX, підпункт 69.1 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України викладено у такій редакції: «У разі відсутності у платника податків можливості своєчасно виконати свій податковий обов`язок щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої п. 46.2 ст. 46 цього Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових або акцизних накладних, розрахунків коригування, подання електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального або спирту етилового тощо, платники податків звільняються від передбаченої цим Кодексом відповідальності з обов`язковим виконанням таких обов`язків протягом шести місяців після припинення або скасування воєнного стану в Україні.

Платники податків, які мають можливість своєчасно виконувати податкові обов`язки щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої п. 46.2 ст. 46 цього Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових накладних, розрахунків коригування, звільняються від відповідальності за несвоєчасне виконання таких обов`язків, граничний термін виконання яких припадає на період починаючи з 24.02.2022 до дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану», за умови реєстрації такими платниками податкових накладних та розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних до 15.07.2022 року, подання податкової звітності до 20.07.2022 та сплати податків та зборів у строк не пізніше 31.07.2022.

Порядок підтвердження можливості чи неможливості виконання платником податків обов`язків, визначених у цьому підпункті, та перелік документів на таке підтвердження затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику».

Відтак, з набранням чинності Законом № 2260-IX, передбачене підп. 69.1 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, звільнення від відповідальності поставлене в залежність від підтвердження у визначеному законодавством порядку можливості чи неможливості виконання платником податків обов`язку, зокрема, щодо реєстрації у відповідному реєстрі податкових накладних.

Законом № 2260-IX, було внесено зміни й до підп. 69.9 п. 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України.

У свою чергу, відповідно до нової редакції цієї норми, для платників податків та контролюючих органів зупинявся перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, крім дотримання строків реєстрації податкових накладних, розрахунків коригування до них в Єдиному реєстрі податкових накладних, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої п. 46.2 ст. 46 цього Кодексу, сплати податків та зборів платниками податків.

З 27.05.2022 пункт 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України доповнений підп. 69.1-1. Згідно з новими положеннями цього підпункту, платники податку на додану вартість зобов`язані забезпечити у строки, встановлені підп. 69.1 цього пункту, реєстрацію податкових накладних та розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, граничний термін реєстрації яких припадає на періоди, зазначені у підпункті 69.1 цього пункту, та уточнити (привести у відповідність) податковий кредит, задекларований платниками на підставі наявних у платника первинних (розрахункових) документів, з урахуванням даних податкових накладних та/або розрахунків коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Законом України від 13 грудня 2022 року № 2836-IX (набрав чинності 03 січня 2023 року) підпункт 69.1 викладено в новій редакції, зокрема відповідно до абзаців третього - п`ятого цього п. платники податків, які мають можливість своєчасно виконувати обов`язки, звільняються від відповідальності за несвоєчасне виконання таких обов`язків щодо: реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних такими платниками податкових накладних та розрахунків коригування, дата складання яких припадає на період з 1 лютого по 31 травня 2022 року, за умови забезпечення їх реєстрації не пізніше 15.07.2022; реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних зведених податкових накладних та/або розрахунків коригування до таких зведених податкових накладних, дата складання яких припадає на період з 1 лютого по 31.05.2022, складених за операціями, визначеними п. 198.5 ст. 198 та п. 199.1 ст. 199 цього Кодексу, за умови забезпечення їх реєстрації не пізніше 20 липня 2022 року.

За наведеного правового регулювання, платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних в період дії мораторію, запровадженого п. 52-1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, а саме з 01.01.2020 по 26.05.2022.

Актом перевірки встановлено порушення позивачем граничних строків реєстрації податкових накладних та розрахунків коригування до податкових накладних в ЄРПН, визначених п. 201.10 ст. 201, п.п. 69.2 п. 69 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" ПК України, з розрахунком штрафних санкцій, а саме щодо 26 податкових накладених з датою складення у квітні-серпні 2022 року та їх реєстрацією у вересні 2022 року (перелік наведено у акті перевірки та розрахунку штрафу).

Як вірно було встановлено судом першої інстанції та вже було зазначено више, позивач є постачальником послуг харчування для державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі його відокремленого підрозділу Запорізької атомної електростанції (далі - «ЗАЕС») в м. Енергодар. Тобто, господарська діяльність позивача полягає в забезпеченні харчуванням працівників ЗАЕС.

Для надання послуг позивач орендував їдальні на території ЗАЕС в м. Енергодар про що надано до позовної заяви відповідні докази.

До 11.08.2022 (позивач перереєстрований у м. Києві) позивач був зареєстрований в Запорізькій області, Кам`янсько-Дніпровський район, село Благовіщенка.

З початком повномасштабного російського вторгнення, вже в березні 2022 року, Благовіщенська громада, де був зареєстрований позивач, ЗАЕС та м. Енергодар були окуповані (згідно Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією).

Таким чином, на господарську діяльність позивача, в тому числі щодо реальної можливості виконання своїх податкових обов`язків за відповідний період (лютий - серпень 2022 року), дійсно вплинуло захоплення ЗАЕС (перебування в окупації), на якій продовжували знаходитися працівники станції, які забезпечували безпечне функціонування ЗАЕС та фактично продовжували забезпечувати ядерну безпеку України й світу. Позивач, в свою чергу, продовжував працювати та забезпечувати харчуванням працівників ЗАЕС.

Так, у спірний період лютий - серпень 2022 року (штраф за порушення граничних строків реєстрації податкових накладних застосований до позивача саме щодо накладних, складених за цей період) позивач, здійснюючи діяльність на окупованій території, продовжував надавати послуги ДП «Енергоатом» з організації харчування працівників ЗАЕС.

На підтвердження здійснення фактичної діяльності з надання послуг з організації харчування ДП «Енергоатом» на окупованій території у спірний період березень-серпень 2022 року (спірний період, у якому складені податкові накладні), позивач надав копії договорів про надання послуг (договір № 64/37-121-01-20-09934 від 02.12.2020 (період надання послуг: з листопада 2020 року по квітень 2022 року) та копію договору № 75/72-22/37-121-01-22-11224 від 27.05.2022 (період надання послуг: з травня 2022 року по 30.04.2024); копії актів наданих послуг.

Також, з огляду на окупацію, ДП «Енергоатом» припинило здійснювати оплату послуг позивача, внаслідок чого в ДП «Енергоатом» виникла заборгованість перед позивачем.

Оскільки ДП «Енергоатом» було основним замовником послуг позивача, то невиконання ДП «Енергоатом» зобов`язань з оплати послуг перед позивачем стало для позивача критичним, а тому, у зв`язку із заборгованістю, позивач звернувся до Господарського суду міста Києва із позовом про стягнення боргу з ДП «Енергоатом» (справа № 910/6880/23).

Задля організації харчування та виготовлення продукції, позивач уклав з регіональним відділенням Фонду державного майна України по Запорізькій області декілька договорів оренди майна, що перебуває на балансі ЗАЕС. Даними договорами передбачається оренда нежитлових приміщень на території ЗАЕС, зокрема, будівель їдалень, які перебувають на балансі ВП «ЗАЕС» ДП «Енергоатом».

На підтвердження оренди майна для здійснення діяльності на ЗАЕС, зокрема в спірний період, позивач надав до матеріалів справи копію договору № 3773/д оренди майна, що належить до державної власності від 04.01.2019; акти приймання-передавання майна; акти наданих послуг за період лютий-квітень 2022 року; щодо документального підтвердження придбання продукції.

Для надання послуг з харчування в спірний період, позивач придбавав м`ясну та молочну продукції у своїх постачальників, зокрема, м`ясну продукцію у ПрАТ «Племзавод «Степной».

Крім того, надано і копію договору поставки № 12 від 24.01.2022; копії видаткових накладних та оригінали платіжних доручень.

Судом першої інстанції вірно враховано доводи позивача про те, що будучи в окупації, що не є спірним, позивач мав складнощі з доступом до українських податкових сервісів, а Інтернет та мобільний зв`язок були нерегулярними, а подекуди практично відсутні. Посадові особи позивача, здійснювали господарську діяльність на користь України, проте вказані обставини вплинули на можливість вчасної реєстрації податкових накладних.

До цього ж, на рахунку СЕА ПДВ, у позивача було недостатньо коштів для реєстрації податкових накладних на значні суми, адже постачальники позивача (в яких він придбавав молочну та м`ясну продукцію), які теж знаходяться на окупованій території, не могли реєструвати податкові накладні.

Фактично лише з 11.08.2022, а саме, з перереєстрацією підприємства позивача у м. Києві та переїздом його посадових осіб - та в наступні місяці поступово почали відновлюватися можливості позивача щодо виконання податкових обов`язків, зокрема, з реєстрації податкових накладних. Як результат, вже у вересні 2022 року, позивач зареєстрував всі податкові накладні на суму ПДВ в розмірі 7 493 175, 56 грн. за період з кінця лютого по серпень 2022 року.

Також, колегія суддів враховує, що п. 69.2 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України визначено, що у разі виявлення порушень законодавства за результатами проведення перевірок до платників податків застосовується відповідальність згідно з цим Кодексом, законами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, з урахуванням обставин, передбачених пп. 112.8.9 п. 112.8 ст. 112 цього Кодексу, що звільняють від фінансової відповідальності.

Торгово-промислова палата України через військову агресію російської федерації, розмістила 28.02.2022 на сайті Торгово-промислової палати України загального офіційного листа щодо засвідчення факту настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) з 24.02.2022.

Цим листом Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/якого настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/якого стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Слід зазначити, що штраф, передбачений п. 120-1.1 ст. 120-1 ПК України за своєю правовою природою є фінансовою відповідальністю платника податків за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних/розрахунків коригування, а тому може бути застосований за умови наявності його вини.

При прийнятті оскаржуваного рішення, відповідачем було порушено принцип правової визначеності та захисту законних очікувань позивача на звільнення від відповідальності, тому що Законом № 2260 було скасовано право, яким товариство користувалося до того часу та не було надано часу для вчинення дій щодо своєчасної реєстрації податкових накладних у період воєнного стану без застосування фінансових санкцій.

Принцип стабільності податкового законодавства слугує реалізації правової визначеності. Стабільність податкового законодавства передбачає законні очікування платника податку щодо незмінності правового режиму оподаткування. У рішенні ЄСПЛ у справі Федоренко проти України від 30.06.2006 зазначено, що відповідно до прецедентного права органів, які діють на підставі Конвенції, право власності може виступати у формі не лише майна, а й виправданих очікувань від ефективного використання права власності. У рішенні ЄСПЛ у справі Стретч проти Об`єднаного Королівства від 24.06.2003 майном у значенні ст. 1 Протоколу 1 до Конвенції (встановлює право особи на мирне володіння своїм майном) вважається, зокрема, законне і обґрунтоване очікування набути майно або майнове право.

Також, при оцінці оскаржуваного рішення, суд звертає увагу на пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 ПК України яким встановлено презумпцію правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна надати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Відповідно до п. п. 112.8.9 п.112.8 ст.112 ПК України обставинами, що звільняють від фінансової відповідальності за вчинення податкових правопорушень та порушення іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, є зокрема, вчинення діяння (або бездіяльності) внаслідок обставин непереборної сили(форс-мажору).

Колегією суддів враховано, що позивач не мав можливості здійснювати реєстрацію належним чином усіх податкових накладних.

Таким чином, позивач вжив всіх заходів, які від нього могли залежати, на виконання своїх податкових обов`язків. Крім того, дії позивача від моменту окупації Благовіщенської громади Запорізької області і до реєстрації ПН/РК та подання податкових декларацій свідчать про його добросовісність та обачність та про відсутність заподіяння шкоди Державному бюджету.

З огляду на вказані обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач не підлягає притягненню до відповідальності щодо податкових накладних, з огляду на приписи п. п. 69.1 п. 69 Підрозділу 10 Розділу XX Перехідних положень ПК України, адже в діях позивача відсутня вина, що є обов`язковою умовою для притягнення відповідальності за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про те, що спірне податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у м. Києві є протиправним та підлягає скасуванню.

Аргументи апеляційної скарги відповідача є безпідставними та не спростовують висновків суду першої інстанції, носять формальний характер і не ґрунтуються ні на фактичних обставинах, ні на вимогах закону.

Також, доводи та аргументи апелянта зводяться до переоцінки доказів, не спростовують висновків суду першої інстанції і свідчать про незгоду заявника із правовою оцінкою суду щодо обставин справи, які суд встановив у процесі її розгляду.

При цьому, як зазначено у постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 127/3429/16-ц, Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», §58, рішення від 10.02.2010).

Щодо стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів витрат на професійну правничу допомогу в сумі 25 000, 00 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ч. 1 ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

У свою чергу, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, законодавцем включено витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України).

Приписи ч. ч. 1, 2 ст. 134 КАС України визначають, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Відповідно до ч. 3 ст. 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

При цьому, в силу положень ч. 5 ст. 134 КАС України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно ч. 9 ст. 139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що вирішенню питання про розподіл судових витрат передує врахування судом, зокрема, обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору, значення справи для сторін.

При цьому, на переконання колегії суддів, принципи обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору повинні розглядатися, у тому числі, через призму принципу співмірності, який, як вже було зазначено вище, включає у себе такі критерії: складність справи та виконаних робіт (наданих послуг); час, витрачений на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих послуг та виконаних робіт; ціна позову та (або) значення справи для сторони. Крім того, врахування таких критеріїв не ставиться законодавцем у залежність від результату розгляду справи.

На підтвердження витрат на правничу допомогу позивач надав до матеріалів справи належним чином засвідчені копії наступних документів: договору про надання правової допомоги № 11-1/2-2023 від 24.02.2023, укладеного між позивачем та АО «КМП». У п. 3.3 вказаного договору зазначені погодинні ставки адвокатів, залучених до надання послуг з правничої допомоги; додаткової угоди № 1 від 03.10.2023 до договору про надання правової допомоги № 11-1/2-2023 від 24.02.2023; акта про надання послуг від 07.03.2024, який містить детальний опис послуг, наданих адвокатами АО «КМП» в рамках договору з позивачем. В даному акті також зафіксовано кількість часу, що була затрачена на надання таких послуг, та загальну вартість відповідно до погодинної ставки залучених адвокатів.

Відповідно до змісту акта про надання послуг, позивачу були надані наступні послуги з ведення справи в суді в 1 інстанції адвокатами Ганущак О.І., Кулідою А.А.: підготовка позовної заяви про скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 20.07.2023 №497140413, включаючи: аналіз аргументів відповідача, викладених в акті перевірки та сум грошових зобов`язань, визначеними за ППР; розробка аргументації щодо відсутності вини позивача, як обов`язкового елементу складу податкового правопорушення; виклад позиції щодо строків реєстрації накладних, встановлених п. 201.10 ст. 201 ПК України, та щодо податкових накладних, які не видаються позивачу; розробка аргументів відповідачем; щодо процедурних порушень, підготовка клопотання про залучення документів до матеріалів справи, а саме: щодо документального підтвердження надання послуг з організації харчування; щодо документального підтвердження наявності виробничих потужностей; щодо документального підтвердження придбання продукції; щодо документального підтвердження реєстрації податкових декларацій; щодо підтвердження можливостей виконання зобов`язань тощо.

Послуги з правничої допомоги вартістю 100 000,00 грн., які надані АО «КМП» та прийняті позивачем за актом про надання послуг від 07.03.2024, є такими, що підлягають сплаті. Це зобов`язання позивача перед АО «КМП», яке підлягає виконанню.

Колегія суддів враховує висновки Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду викладені у постанові від 14.11.2019 у справі № 826/15063/18, згідно яких: «…суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони, тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг».

Так, враховуючи складність справи, обсяг наданих адвокатом послуг, предмет спору, значення справи для позивача у порівнянні з розміром судових витрат, які він просить стягнути з відповідача, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що сума, яка підлягає компенсації позивачу на професійну правничу допомогу у розмірі 25 000, 00 грн. є справедливою та співмірною.

Такий висновок повністю відповідає згаданим вище принципам обґрунтованості, співмірності та пропорційності, які повинні бути враховані судом при вирішенні питання про відшкодування витрат на правничу допомогу.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 316 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Що стосується відшкодування витрат на правову допомогу за перегляд справи у суді апеляційної інстанції у розмірі 48 590, 20 грн., колегія суддів зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем на підтвердження понесених витрат на правову допомогу у зв`язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції надано наступні документи:

- копію договору про надання правової допомоги № 11-1/2-2023 від 24 лютого 2023 року, укладеного між позивачем та АО «КМП» (далі - договір);

- копію додаткової угоди № 1 від 03 жовтня 2023 року до договору про надання правової допомоги № 11-1/2-2023 від 24 лютого 2023 року;

- копію акту приймання-передачі послуг від 31 грудня 2024 року;

- копію рахунку-фактури № 149 від 31 грудня 2024 року;

- копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю;

- витяг з Єдиного реєстру адвокатів України.

Отже, в матеріалах справи міститься документальне підтвердження понесених позивачем витрат на правничу (правову) допомогу за перегляд справи у суді апеляційної інстанції та наявні документи.

Знову ж таки, на переконання колегії суддів, заявлені до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу загальною тривалістю понад 10 годин у розмірі 48 590, 20 грн. є неспівмірним зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг позивачу, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (послуг), а тому колегія суддів приходить до висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь ТОВ «КОМБІНАТ ГРОМАДСЬКОГО ХАРЧУВАННЯ АЕС» витрат, понесених позивачем на професійну правничу (правову) допомогу за перегляд справи у суді апеляційної інстанції у розмірі 15 140, 00 грн. (5 прожиткових мінімумів станом на 01.01.2025), що буде, за даних обставин справи, справедливим і співмірним відшкодуванням таких витрат.

Керуючись ст.ст.243, 244, 250, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 31.07.2024 - без змін.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (ЄДРПОУ 44116011) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «КОМБІНАТ ГРОМАДСЬКОГО ХАРЧУВАННЯ АЕС» (ЄДРПОУ 31441039) витрати на правничу допомогу у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції у розмірі 15 140, 00 грн.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328-331 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Василенко Я.М.

Судді: Ганечко О.М.

Оксененко О.М.

Повний текст постанови виготовлений 20.01.2025.