Постанова

від 20.01.2025 по справі 260/6547/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2025 рокуЛьвівСправа № 260/6547/23 пров. № А/857/22018/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіОнишкевича Т.В.,

суддівСеника Р.П., Судової-Хомюк Н.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Закарпатській області на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 26 липня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Закарпатській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

суддя у І інстанціїМикуляк П.П.,

час ухвалення рішенняне зазначено,

місце ухвалення рішенням. Ужгород,

дата складення повного тексту рішення 26 липня 2024 року,

ВСТАНОВИВ :

У липні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просив визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення (далі ППР) Головного управління ДПС у Закарпатській області (далі ГУ ДПС) від 22.05.2023:

№2205231-2403-0710 про визначення податкового зобов`язання з орендної плати за земельну ділянку у сумі 41045,43 гри за звітній період 2021 рік;

№2205232-2403-0710 про визначення податкового зобов`язання з орендної плати за земельну ділянку у сумі 45149,97 грн за звітній період 2022 рік.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 26.07.2024 року у справі №260/6547/23, ухваленим за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, вказаний позов було задоволено.

При цьому суд першої інстанції виходив із того, що у відповідача були відсутні правові підстави для винесення оскаржуваних ППР, оскільки з моменту продажу 13 травня 2021 року виробничого цеху загальною площею 710,3 м2 за адресою АДРЕСА_1 «з» ОСОБА_1 не є суб`єктом, з якого справляється плата за землю, на якій було розміщене таке нерухоме майно.

У апеляційному порядку рішення суду першої інстанції оскаржено ГУ ПФУ, яке у своїй скарзі просило скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 у повному обсязі.

На обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що Перечинська міська рада листом від 04.04.2023 №698/07.02 повідомила відповідача, що підстави для внесення змін до переліку орендарів відповідно до статті 288 Податкового кодексу України (далі ПК) щодо оренди земельної ділянки з кадастровим номером 2123281501:01:001:0027 за адресою АДРЕСА_1 «з» відсутні, оскільки додаткова угода про розірвання договору оренди не підписана ОСОБА_1 і той є орендарем зазначеної земельної ділянки згідно з договором оренди від 18.06.2009 №940971200004.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 підтримав доводи, викладені у оскаржуваному судовому рішенні, заперечив обґрунтованість апеляційних вимог та просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимог скаржника, виходячи із такого.

Як безспірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, у власності ОСОБА_1 перебувала будівля виробничого цеху загальною площею 710,3 м2 за адресою АДРЕСА_1 .

Рішенням Зарічівської сільської ради №339 від 03.04.2009 було вирішено надати ОСОБА_1 в оренду земельну ділянку площею 0,3100 га в АДРЕСА_1 «з» у зв`язку з набуттям права власності на виробничий цех для виробничої діяльності/виробництва, що підтверджується договором оренди землі від 18.06.2009 та актом прийому-передачі земельної ділянки від 22.06.2009.

У відповідності до договору купівлі-продажу від 13.05.2021 ОСОБА_1 продав вказану будівлю виробничого цеху загальною площею 710,3 м2 у АДРЕСА_1 «з» ОСОБА_2 .

Відтак, ОСОБА_1 листом від 23.12.2022 повідомив ГУ ДПС про ухвалення Перечинською міською радою рішення «Про розірвання договору оренди землі зареєстровано в ЗРФ ДП «Центр ДЗК » від 18.06.2009 для врегулювання питання щодо сплати орендної плати за вказану земельну ділянку та повідомив, що розташовану на ній будівлю продано громадянину ОСОБА_2 відповідно до договору купівлі-продажу від 13.05.2021.

Листом від 14.03.2023 ГУ ДПС повідомило ОСОБА_1 , що у зв`язку з припиненням права власності на об`єкт нерухомого майна виробничий цех площею 710,3 м2 за адресою АДРЕСА_1 , відповідно до пункту 286.5 статті 286 ПК проведене перерахунок плати за землю за звітні періоди 2021-2022 року та припинено нарахування орендної плати з 01.05.2021. За результатами перерахунку ППР від 07.06.2021 №788602-2408-0710 на суму 41045,43 грн (за 2021 рік), від 20.09.2022 №882504-2413-0710 на суму 45149,97 грн (за 2022 рік) вважаються відкликаними (скасованими). Разом із тим, винесено нове ППР від 13.03.2023 №76839-2403-0710 на суму 13681,81 грн (за період січень травень 2021 року).

24.05.2023 ГУ ДПС листом №1078/Г/07-16-24-03-06 повідомило ОСОБА_1 про те, що Перечинська міська рада листом від 04.04.2023 №698/07.02 довела до відома контролюючий орган про те, що підстав подавати зміни до переліку орендарів відповідно до статті 288 ПК щодо оренди земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 «з» немає і ОСОБА_1 є орендарем зазначеної земельної ділянки. Відтак, контролюючим органом згідно з підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 та пункту 286.5 статті 286 ПК позивачу повторно визначено податкові зобов`язання з орендної плати за вказану земельну за звітні періоди 2021 - 2022 року та сформовано ППР від 22.05.2023 №2205231-2403-0710 та №2205232-2403-0710.

Не погоджуючись із такими діями рішеннями ГУ ДПС, ОСОБА_1 звернулася до адміністративного суду із позовом, що розглядається.

При наданні правової оцінки правильності вирішення судом першої інстанції цього публічно-правового спору оскаржуваним рішенням та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого.

Відповідно до частини 1 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Частиною 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з приписами частини 3 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до приписів частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями статті 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регламентовано приписами ПК.

За правилами підпунктів 14.1.136, 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 ПК орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - це обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою; землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

Підпунктом 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПК передбачено, що плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності;

Приписами підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК встановлено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.

Відповідно підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно із пунктом 54.5 статті 54 ПК якщо згідно з нормами цієї статті сума грошового зобов`язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов`язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому цим Кодексом.

У відповідності до пункту 57.3 статті 57 ПК у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

За приписами пунктів 59.1, 59.5 статті 59 ПК у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Відповідно приписів пункту 287.1 статті 287 ПК власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

Згідно із пунктом 288.1 статті 288 ПК підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем (крім випадків консервації таких земельних ділянок або визнання земельних ділянок забрудненими (потенційно забрудненими) вибухонебезпечними предметами) (пункт 288.4 статті 288 ПК).

Частиною 2 статті 16 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.

За приписами частин 1, 2 статті 21 цього ж Закону орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Відтак, орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності сплачується орендарем з дня виникнення права користування земельною ділянкою, тобто з дня державної реєстрації права оренди відповідно до договору оренди земельної ділянки. Сплата орендної плати є обов`язком орендаря, яке кореспондується з його правом користування земельною ділянкою.

На підставі аналізу матеріалів справи та позицій сторін, викладених у заявах по суті справи, апеляційний суд дійшов переконання, що на стадії апеляційного перегляду суть публічно-правового спору, що розглядається, зводиться до визначення належного землекористувача, зобов`язаного за законом здійснити плату за землю за період 01.05.2021 31.12.2022 років, а саме за земельну ділянку площею площею 710,3 м2 за адресою Перечинський район, с. Зарічово, вул. Миру, 5 «з».

Частиною 3 статті 7 Закону України «Про оренду землі» у разі набуття права власності на об`єкт нерухомого майна (житловий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, розміщений на земельній ділянці, що перебуває у користуванні відчужувача (попереднього власника) такого об`єкта на праві оренди, до набувача такого об`єкта одночасно переходить право оренди земельної ділянки, на якій розміщений такий об`єкт, в обсязі та на умовах, встановлених для відчужувача (попереднього власника) зазначеного об`єкта, розміщеного на земельній ділянці, крім випадків, визначених частиною четвертою цією статті, а також з урахуванням вимог частини шістнадцятої статті 120 Земельного кодексу України. Волевиявлення орендодавця, відчужувача (попереднього власника), набувача такого об`єкта та внесення змін до договору оренди із зазначенням нового орендаря земельної ділянки не вимагаються.

Окрім того, згідно із частиною 4 статті 120 ЗК України, у разі набуття права власності на об`єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, розміщений на земельній ділянці, що перебуває у користуванні на праві оренди, емфітевзису, суперфіцію у відчужувача (попереднього власника), до набувача одночасно переходить відповідно право оренди, емфітевзису, суперфіцію земельної ділянки, на якій розміщений такий об`єкт, в обсязі та на умовах, встановлених для відчужувача (попереднього власника) такого об`єкта, крім випадків, визначених частиною шостою цієї статті. Волевиявлення орендодавця (власника) земельної ділянки, відчужувача (попереднього власника), набувача такого об`єкта та внесення змін до договору оренди землі, емфітевзису, суперфіцію із зазначенням нового орендаря (користувача) земельної ділянки не вимагається.

За приписами частини 1 статті 377 Цивільного кодексу України передбачено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

На думку апеляційного суду, у суду першої інстанції на підставі аналізу наведених правових норм були належні підстави для висновку про те, що при виникненні в іншої особи права власності на жилий будинок, будівлю або споруду право попереднього користувача земельною ділянкою припиняється в силу прямої вказівки закону без припинення у цілому договору оренди земельної ділянки, а новий власник об`єкта нерухомості, якому переходить право оренди, набуває права оренди за чинним договором оренди на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Відтак, якщо певна фізична чи юридична особа набула право власності на будівлю або його частину, що розташовані на орендованій земельній ділянці, то до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача. При цьому, землекористувач зобов`язаний сплачувати земельний податок за фактичне користування земельною ділянкою.

Подібна правова позиція була викладена у постановах Верховного Суду від 29 травня 2020 року у справі №802/4133/15-а, від 14 лютого 2023 у справі № 803/847/17, від 19 червня 2018 року у справі №922/3655/17, від 07 листопада 2018 року у справі № 910/20774/17, від 18 квітня 2019 року у справі №913/210/18, яка в силу приписів частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України та частини 6 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» враховуються апеляційним судом під час вирішення цього спору.

У відповідності до матеріалів справи ОСОБА_1 відповідно до договору купівлі-продажу від 13.05.2021 продав будівлю виробничого цеху загальною площею 710,3 м2 за адресою АДРЕСА_1 «з» ОСОБА_2 і з цього дня не є власником вказаного нерухомого майна, а отже не є суб`єктом, з якого справляється плата за землю у вигляді земельного податку за земельну ділянку.

При цьому ППР від 13.03.2023 №76839-2403-0710 про визначення позивачу плати за землю на суму 13681,81 грн (за період січень травень 2021 року) ГУ ДПС відкликано.

За приписами пункту 286.5. статті 286 ПК нарахування фізичним особам сум плати за землю проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки, у тому числі право на яку фізична особа має як власник земельної частки (паю), які надсилають платнику податку у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу, разом із детальним розрахунком суми податку, який, зокрема, але не виключно, має містити кадастровий номер та площу земельної ділянки, розмір ставки податку та розмір пільги зі сплати податку.

Нарахування фізичним особам сум земельного податку з підстав, визначених підпунктами в, г, д пункту 286.1 цієї статті, проводиться контролюючими органами виключно у разі надання зазначених даних такими фізичними особами.

У разі переходу права власності на земельну ділянку або права на земельну частку (пай) від одного власника - юридичної або фізичної особи до іншого протягом календарного року податок сплачується попереднім власником за період з 1 січня цього року до початку того місяця, в якому припинилося його право власності на зазначену земельну ділянку, а новим власником - починаючи з місяця, в якому він набув право власності.

У разі переходу права власності на земельну ділянку або права на земельну частку (пай) від одного власника - фізичної особи до іншого протягом календарного року контролюючий орган надсилає (вручає) податкове повідомлення-рішення новому власнику після отримання інформації про перехід права власності.

Якщо такий перехід відбувся після 1 липня поточного року, контролюючий орган надсилає (вручає) попередньому власнику нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним).

З урахуванням наведеного апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що у ГУ ДПС були відсутні правові підстави для винесення оскаржуваних ППР від 22.05.2023 №2205231-2403-0710 та № 2205232-2403-0710, а отже їх слід визнати протиправними і скасувати.

Підсумовуючи наведене, на переконання апеляційного суду, доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи фактичних обставин, які б були безпідставно залишені без розгляду судом першої інстанції.

Порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог апелянта та доводів, викладених у апеляційній скарзі, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було.

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи цей публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Підстав для зміни розподілу судових витрат за наслідками апеляційного перегляду справи у відповідності до вимог частини 6 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України немає.

Керуючись статтями 241, 243, 308, 311, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ :

апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Закарпатській області залишити без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 26 липня 2024 року у справі №260/6547/23 без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції лише у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Т. В. Онишкевич судді Р. П. Сеник Н. М. Судова-Хомюк