Постанова

від 15.01.2025 по справі 161/19731/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2025 рокуЛьвівСправа № 161/19731/24 пров. № А/857/33160/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ільчишин Н.В.,

суддів Коваля Р.Й., Гуляка В.В.,

за участю секретаря судового засідання Ханащак С.І.,

розглянувши у судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Департаменту муніципальної варти Луцької міської ради на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20 листопада 2024 року (головуючого судді Черняк В.В., ухвалене у письмовому провадженні в м. Луцьк повний текст рішення складено 20.11.2024) у справі №161/19731/24 провадження №2-а/161/311/24 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту муніципальної варти Луцької міської ради про скасування постанови про адміністративне правопорушення,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 24.10.2024 звернувся в суд з позовом до Департаменту муніципальної варти Луцької міської ради в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову від 22.10.2024 інспектора Департаменту муніципальної варти Луцької міської ради, що оформлене повідомленням про винесення постанови про накладення адміністративного стягнення по справі притягнення до адміністративної відповідальності за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів зафіксоване в режимі фотозйомки, що підтверджується повідомленням MVA 2438874 від 21.10.2024.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20 листопада 2024 року задоволено повністю.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції Департамент муніципальної варти Луцької міської ради подало апеляційну скаргу. В якій просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення допущено порушення норм процесуального та матеріального права, вважає рішення суду першої інстанції незаконним і необґрунтованим.

Позивач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, відповідно до частини 4 статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

13.01.2025 до суду надійшла заява ОСОБА_1 про розгляд справи без його участі, також в ній заперечує проти задоволення апеляційної скарги, а тому просить апеляційну скаргу відхилити.

Сторони в судове засідання не з`явилися, належним чином повідомленні про дату, час і місце розгляду справи в порядку, визначеному статтею 268 КАС України.

Згідно частини 3 статті 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

Відповідно до частини 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

В порядку статті 230 КАС України секретарем судового засідання забезпечено ведення протоколу судового засідання.

Відповідно до частини 1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що подана скарга підлягає задоволенню з наступних мотивів.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що 22 жовтня 2024 року старшим інспектором (інспектором з паркування) Департаменту муніципальної варти Луцької міської ради Салівончиком О.М. винесена постанова MVA 2438874, в якій зафіксовано, що 21.10.2024 року о 12:47 год. у м. Луцьку по пр. Грушевського 26, особа, яка керувала автомобілем BMW 528, д.н.з. НОМЕР_1 , порушила правила зупинки, а саме здійснила зупинку транспортного засобу ближче 10 метрів від місця виїзду з прилеглої території та створила перешкоду дорожньому руху, чим порушила п.15.9 «и» ПДР. У зв`язку з вищенаведеним, на ОСОБА_1 , як власника автомобіля ТЗ, накладене адміністративне стягнення, передбачене ч.3 ст.122 Кодексу України про адміністративне правопорушення (далі КУпАП), в розміру штрафу 680 грн.

Не погодившись із даною постановою про адміністративне правопорушення позивач звернувся до суду щодо її скасування.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що вина позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 122 КУпАП не доведена.

Суд апеляційної інстанції не погоджується із висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб визначений Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 14 Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 №3353-XII, учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Статтею 53 Закону №3353-XII передбачено, що юридичні та фізичні особи, винні в порушенні законодавства про дорожній рух, відповідних правил, нормативів і стандартів, несуть відповідальність згідно з законодавством України.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306.

Згідно пункту 1.9. Правил дорожнього руху, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Згідно з пунктом 1.10 Правил дорожнього руху зупинка - припинення руху транспортного засобу на час до 5 хвилин або більше, якщо це необхідно для посадки (висадки) пасажирів чи завантаження (розвантаження) вантажу, виконання вимог цих Правил (надання переваги в русі, виконання вимог регулювальника, сигналів світлофора тощо).

Відповідно до пунктів 15.1-15.3 Правил дорожнього руху зупинка і стоянка транспортних засобів на дорозі повинні здійснюватись у спеціально відведених місцях чи на узбіччі. За відсутності спеціально відведених місць чи узбіччя або коли зупинка чи стоянка там неможливі, вони дозволяються біля правого краю проїзної частини (якомога правіше, щоб не перешкоджати іншим учасникам дорожнього руху). У населених пунктах зупинка і стоянка транспортних засобів дозволяються на лівому боці дороги, що має по одній смузі для руху в кожному напрямку (без трамвайних колій посередині) і не розділена розміткою 1.1, а також на лівому боці дороги з одностороннім рухом.

Згідно з пунктом 15.9 «и» Правил дорожнього руху зупинка забороняється ближче 10 м від виїздів з прилеглих територій і безпосередньо в місці виїзду.

Відповідно до частини 3 статті 122 КУпАП порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

При цьому, статтею 265-4 КУпАП наведений перелік розміщення транспортного засобу, які є такими, що суттєво перешкоджають дорожньому руху або створюють загрозу безпеці руху, серед яких є розміщення транспортного засобу ближче 10 метрів від виїздів з прилеглих територій і безпосередньо в місці виїзду.

Відповідно до статті 7 КУпАП України ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

З метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог статті 245 КУпАП, відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 1 статті 268 КУпАП законодавцем визначено права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

У наведених положеннях визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному (необґрунтованому) притягненню такої особи до відповідальності.

Статтею 251 КУпАП визначено перелік фактичних даних в справі про адміністративне правопорушення, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Виходячи із змісту пункту 1 статті 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Колегія суддів зазначає, що для притягнення до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 122 КУпАП необхідно встановити у діях особи склад адміністративного правопорушення, зокрема його об`єктивну сторону, в тому числі створення перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху, що є обов`язковою умовою для притягнення до відповідальності за порушення правил зупинки, стоянки в цьому випадку.

Відповідно до статті 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова виконавчого органу сільської, селищної, міської ради по справі про адміністративне правопорушення приймається у формі рішення.

Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався); розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), крім даних, визначених частинами другою і третьою цієї статті, повинна містити відомості про адресу веб-сайту в мережі Інтернет, на якому особа може ознайомитися із зображенням чи відеозаписом транспортного засобу в момент вчинення адміністративного правопорушення, ідентифікатор для доступу до зазначеної інформації та порядок звільнення від адміністративної відповідальності.

Судом встановлено, що постанова від 22.10.2024 серії MVA № 2438874 про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), відповідає вимогам статті 283 КУпАП.

Водночас, спірна постанова містить обґрунтування того, що зупинка керованого позивачем транспортного засобу створювала перешкоди дорожньому руху.

Перешкода для руху - нерухомий об`єкт у межах смуги руху транспортного засобу або об`єкт, що рухається попутно в межах цієї смуги (за винятком транспортного засобу, що рухається назустріч загальному потоку транспортних засобів) і змушує водія маневрувати або зменшувати швидкість аж до зупинки транспортного засобу (пункт 1.10 Правил дорожнього руху).

Прилегла територія - це територія, що прилягає до краю проїзної частини та не призначена для наскрізного проїзду, а лише для в`їзду до дворів, на стоянки, автозаправні станції, будівельні майданчики тощо або виїзду з них (пункт 1.10 Правил дорожнього руху).

Колегія суддів враховує, що на підтвердження правомірності притягнення позивача до адміністративної відповідальності та винесення спірної постанови від 22.10.2024 відповідач надав суду матеріали фотофіксації автомобіля марки BMW 528, д.н.з. НОМЕР_1 (аркуші справи 28-32), а саме здійснення зупинки транспортного засобу ближче 10 метрів від місця виїзду з прилеглої території та створення перешкоди дорожньому руху, чим порушено п.15.9 «и» ПДР. Вимір здійснено ручним лазерним світловідділеміром BOSCH GLM 50 від краю виїзду з прилеглої території до автомобіля позивача та зафіксовано показники замірів, що становлять 6,044 метра

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що відповідачем доведено правомірність своїх дій щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності. В той час, позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про обґрунтованість заявлених позовних вимог.

Об`єктивною стороною складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 122 КУпАП, є створення реальної перешкоди дорожньому руху і така перешкода, не обов`язково повинна спричинити певні фактичні наслідки для конкретних осіб, а достатньо факту наявності потенційної, але реальної перешкоди, що підтверджено у спірному випадку.

У розрізі викладеного, висновки суду першої інстанції про те, що створення перешкоди дорожньому руху повинно бути зафіксованим саме момент події, яка змусила інших учасників дорожнього руху маневрувати або зменшувати швидкість аж до зупинки транспортного засобу, яка покладена в основу оскаржуваної постанови є необґрунтованими.

Належними доказами правопорушення, визначеного частиною 3 статті 122 КУпАП, є документально підтверджений факт порушення правил зупинки, зафіксований на місці правопорушення в момент його вчинення.

Згідно з частиною 1 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно із частиною 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Підсумовуючи вказане, надаючи правову оцінку аргументам сторін, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що приймаючи оскаржувану постанову відповідачем належними та допустимими доказами підтверджено порушення частини 3 статті 122 КУпАП, така винесена відповідачем на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для винесення такої, а тому відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог. Таким чином, доводи апеляційної скарги є обґрунтованими та знайшли своє підтвердження в ході апеляційного перегляду рішення суду.

Відповідно до статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Однак, оскаржуване рішення суду першої інстанції зазначеним вимогам не відповідає.

Відповідно до пункту 2 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно частин 1 та 2 статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

У розрізі викладеного, оцінюючи наведені скаржником доводи, апеляційний суд приходить до переконання, що такі є суттєвими і складають підстави для висновку про неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права, що призвело до задоволення позовних вимог, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду підлягає скасуванню з прийняттям нового, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Виходячи зі змісту положень частини 1 статті 139 КАС України, судові витрати відповідача (суб`єкта владних повноважень) розподілу не підлягають.

Згідно частини 3 статті 272 КАС України судові рішення суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду справ, визначених статтями 273-277, 282-286 цього Кодексу, набирають законної сили з моменту проголошення і не можуть бути оскаржені.

Керуючись ст.ст. 268, 271, 272, 286, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, суд-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Департаменту муніципальної варти Луцької міської ради задовольнити.

Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20 листопада 2024 року у справі №161/19731/24 провадження №2-а/161/311/24 скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позову ОСОБА_1 до Департаменту муніципальної варти Луцької міської ради про скасування постанови про адміністративне правопорушення - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і не оскаржується.

Головуючий суддя Н.В. Ільчишин

Судді Р.Й. Коваль

В.В. Гуляк

Повний текст постанови складено 20.01.2025.