Окрема думка

від 20.01.2025 по справі 520/4977/22

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ОКРЕМА ДУМКА

20 січня 2025 року

м. Київ

справа №520/4977/22

адміністративне провадження №К/990/24931/23

судді Верховного Суду у Касаційному адміністративному суді Білак М.В. на постанову Верховного Суду від 16 січня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Харківській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, зобов`язання вчинити певні дії.

Короткий виклад історії справи

У червні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просив:

- визнати незаконним та скасувати наказ ГУ НП в Харківській області №164 від 06 березня 2022 року про застосування дисциплінарного стягнення до підполковника поліції ОСОБА_1 , старшого оперуповноваженого сектору кримінальної поліції відділу поліції № 2 Харківського районного управління поліції № 3 ГУНП в Харківській області, у вигляді звільнення зі служби в Національній поліції України;

- визнати незаконним та скасувати наказ ГУНП в Харківській області №135 о/с від 07 березня 2022 року в частині звільнення підполковника поліції ОСОБА_1 , старшого оперуповноваженого сектору кримінальної поліції відділу поліції №2 Харківського районного управління поліції №3 ГУНП в Харківській області з Національної поліції України, у зв`язку з реалізацію дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в Національній поліції України;

- поновити ОСОБА_1 в Національній поліції України на посаді старшого оперуповноваженого сектору кримінальної поліції відділу поліції №2 Харківського районного управління поліції №3 ГУНГІ в Харківській області;

- стягнути з ГУ НП в Харківській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 08 березня 2022 року по день фактичного поновлення на службі в Національній поліції України, який на дату подання позовної заяви складає 57848,00 грн;

- допустити до негайного виконання постанови суду в частині поновлення ОСОБА_1 на службі та стягнення середнього грошового забезпечення у межах суми стягнення за один місяць.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що не погоджується з наказами Головного управління Національної поліції в Харківській області від 06 березня 2022 року №164 про застосування відносно нього дисциплінарного стягнення та від 07 березня 2022 року №135о/с про звільнення його зі служби в Національній поліції України, вважає їх такими, що прийняті з порушенням встановленого порядку щодо їх прийняття та порушують його права, є необґрунтованими та незаконними, а тому підлягають скасуванню.

Позивач зазначає, що 24 лютого 2022 року, в день початку повномасштабного вторгнення російських окупаційних військ на територію України, у зв`язку з різким погіршенням стану здоров`я останній звернувся за медичною допомогою до сімейного лікаря за місцем проживання. У позивача було діагностовано значне підвищення артеріального тиску, діагноз: гіпертонічна хвороба ІІ стадії, кризовий перебіг, та видано направлення на стаціонарне лікування в терапевтичному відділенні КНП «Люботинська міська лікарня», що, як зазначає позивач, унеможливлювало його прибуття на службу та виконання службових обов`язків.

Про зазначені обставини та поважність причин відсутності на службі 24 лютого 2022 року позивач в цей же день повідомив засобами телефонного зв`язку безпосереднього (прямого) керівника - заступника начальника - начальника СКП ВП №2 ХРУП №3 ГУНП в Харківській області ОСОБА_2

Розуміючи, що у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України не час хворіти, позивач в телефонній розмові повідомив ОСОБА_2 про те, що в разі покращення стану здоров`я одразу прибуде на службу.

Однак стан здоров`я позивача погіршився та останній був госпіталізований до КНП «Люботинська міська лікарня», де перебував на стаціонарному лікуванні у терапевтичному відділенні у період з 25 лютого 2022 року по 07 березня 2022 року.

Наведені обставини підтверджуються роздруківками електронних листів непрацездатності ОСОБА_1 №3983544-2007607413-1 від 25 лютого 2022 року та №3983544-2007818136-1 від 05 березня 2022 року, які додані до позовної заяви.

Про своє перебування на стаціонарному лікуванні в день госпіталізації, тобто 25 лютого 2022 року, позивач в телефонному режимі повідомив заступника начальника - начальника СКП ВП №2 ХРУП №3 ГУНП в Харківській області ОСОБА_2 та начальника ВП №2 ХРУП №3 ГУНП в Харківській області ОСОБА_6

Після закінчення стаціонарного лікування ОСОБА_3 одразу вийшов на службу до ВП №2 ХРУП №3 ГУНП в Харківській області, де надав документи щодо перебування на лікарняному та був допущенний до виконання службових обов`язків.

Також позивач зазначає, що про проведення службового розслідування, а також про надходження будь-яких рапортів до ГУНП в Харківській області від керівництва ВП №2 ХРУП №3 ГУНП в Харківській області щодо його відсутності його ніхто не повідомляв.

На думку позивача, оскаржувані накази ГУНП в Харківській області про накладення на нього дисциплінарного стягнення та про звільнення зі служби в поліції у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби є незаконними та протиправними, оскільки позивач жодних дисциплінарних проступків не вчиняв.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2022 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2023 року, позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Національної поліції в Харківській області від 06 березня 2022 року №164 про застосування дисциплінарного стягнення до підполковника поліції ОСОБА_1 , старшого оперуповноваженого сектору кримінальної поліції відділу поліції № 2 Харківського районного управління поліції №3 Головного управління Національної поліції в Харківській області, у вигляді звільнення зі служби в поліції.

Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Національної поліції в Харківській області від 07 березня 2022 року в частині звільнення підполковника поліції ОСОБА_1 , старшого оперуповноваженого сектору кримінальної поліції відділу поліції №2 Харківського районного управління поліції №3 Головного управління Національної поліції в Харківській області зі служби в поліції, у зв`язку з реалізацію дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в Національній поліції України.

Поновлено ОСОБА_1 на посаді старшого оперуповноваженого сектору кримінальної поліції відділу поліції №2 Харківського районного управління поліції №3 Головного управління Національної поліції в Харківській області з 08 березня 2022 року.

Стягнуто з Головного управління Національної поліції в Харківській області на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 08 березня 2022 року по 07 листопада 2022 року в сумі 126 542,50 грн (сто двадцять шість тисяч п`ятсот сорок дві грн 50 коп) з відрахуванням обов`язкових податків та зборів.

Допущено судове рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу за один місяць до негайного виконання.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, Головним управлінням Національної поліції в Харківській області подано касаційну скаргу до Верховного Суду.

Постановою Верховного Суду від 16 січня 2025 року касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Харківській області залишено без задоволення.

16 січня 2025 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду прийняв постанову, якою касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Харківській області залишив без задоволення, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2022 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2023 року у справі №520/4977/22 - без змін.

Основні мотиви, викладені у постанові Верховного Суду

Приймаючи постанову від 16 січня 2025 року, Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для визнання протиправними та скасування спірних наказів, оскільки висновки службового розслідування сформовані без повного та всебічного з`ясування всіх обставин, що стали підставою для його призначення, а службове розслідування проведено з порушенням порядку його проведення, який регламентований чинним законодавством.

Верховний Суд дійшов висновку, що ГУПН в Харківській області при проведенні службового розслідування допущено порушення порядку проведення службового розслідування, що стало наслідком прийняття передчасного і, як наслідок, протиправного спірного наказу від 06 березня 2022 року №164, який, у свою чергу, став підставою для звільнення ОСОБА_1 зі служби на підстав наказу від 07 березня 2022 року №135 о/с.

Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій, що відповідач за результатом службового розслідування дійшов необґрунтованого висновку, який не підтверджується належними та допустимими доказами про те, що позивач 24 лютого 2022 року по 07 березня 2022 року безпідставно був відсутній на службі без поважних причин.

На переконання Суду, з матеріалів справи вбачається, що позивач з 24 лютого 2022 року по 07 березня 2022 року перебував на лікарняному, що підтверджується довідкою сімейного лікаря КНП "Люботинська міська лікарня" від 24 лютого 2022 року, роздруківками електронних листків непрацездатності №3983544-2007607413-1 про тимчасову непрацездатність у період з 25 лютого 2022 року по 04 березня 2022 року, №3983544-2007818136-1 про тимчасову непрацездатність у період з 05 березня 2022 року по 07 березня 2022 року.

Одночасно з цим Суд вказав, що судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджується, що 03 березня 2022 року позивач спілкувався засобами телефонного зв`язку з співробітником УТІ ГУНП в Харківській області ОСОБА_4 (номер мобільного телефону НОМЕР_2), якому докладно доповів про причини відсутності на службі у зв`язку з перебуванням на стаціонарному лікуванні в КНП "Люботинська міська лікарня", наявність листка непрацездатності і його реквізити.

Також в матеріалах справи міститься рапорт начальника відділу поліції №2 ХРУП №3 ГУНП в Харківській області С.Балика, складений на ім`я начальника ГУНП в Харківській області, в якому останній, підтверджуючи обставини перебування на лікарняному підполковника поліції ОСОБА_1 у період з 25 лютого 2022 року по 07 березня 2022 року та перебування поліцейського на службі з 19 березня 2022 року, просить не розглядати попередньо поданий рапорт від 26 лютого 2022 року про звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції.

Окрім того, Суд зазначив, що член членом дисциплінарної комісії т.в.о. заступника ВСР УГІ ГУНП в Харківській області майор поліції ОСОБА_5 у своєму рапорті від 26 лютого 2022 року доповів голові дисциплінарної комісії начальнику відділі службових розслідувань УГІ ГУНП в Харківській області В.Тюніну про те, що ним було здійснено телефонний дзвінок ОСОБА_1 на номер НОМЕР_1 . Під час телефонної розмови ОСОБА_1 пояснив, що з 24 лютого 2022 року він нібито перебуває на лікарняному.

З наведеного вбачається, що позивачем було сповіщено керівника про свою відсутність та про обставини, що таку зумовили.

Ураховуючи викладене, Суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено відсутність позивача на службі без поважних причин з 24 лютого 2022 року по 07 березня 2022 року, при цьому відповідачем було застосовано крайній вид дисциплінарного впливу - звільнення зі служби під час перебування позивача на лікарняному та без врахування, чи наявна вина позивача у вчиненні проступку.

Підстави і мотиви для висловлення окремої думки

Частиною другою статті 34 КАС України визначено, що при прийнятті рішення з кожного питання жоден із суддів не має права утримуватися від голосування та підписання судового рішення.

У той же час, відповідно до частини третьої статті 34 КАС України суддя, не згодний із судовим рішенням за наслідками розгляду адміністративної справи, може письмово викласти свою окрему думку.

Враховуючи встановлені обставини у цій справи, а також докази, які містяться у матеріалах справи, за наслідками її розгляду, висловлюю незгоду з прийнятою постановою в частині надання Верховним Судом правової оцінки доказам щодо повідомлення позивачем свого керівника про відсутність на службі та про обставини, що таку зумовили, що по суті тягне за собою прийняття іншого рішення.

Спірні правовідносини у вказаній справі склалися щодо правомірності притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності та звільнення зі служби в органах поліції у зв`язку з застосуванням дисциплінарного стягнення.

Особливістю спірних правовідносин є те, що вони виникли в перші дні повномасштабного вторгнення Російської Федерації на територію України.

У зв`язку цим, з 01 травня 2022 року внесено зміни до Закону України від 02 липня 2015 року № 580-VIII «Про Національну поліцію», який визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України та до Закону України від 15 березня 2018 року № 2337-VIII «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України», який встановлює підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень.

Метою таких змін було забезпечення діяльності поліції та ефективного виконання Національною поліцією завдань в умовах воєнного стану, а також задля швидкого та оперативного реагування на дії (бездіяльність) поліцейського, у разі кваліфікування їх як такі, що можуть виразитися у грубому порушенні службової дисципліни в умовах посиленого варіанту службової діяльності та (або) підриву авторитету Національної поліції України в цілому.

У аспекті спірних правовідносин необхідно зауважити, що Верховним Судом сформовано правову позицію щодо законності притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення, у зв`язку з відсутністю на службі без поважних причин в умовах запровадженого правового режиму воєнного стану, ухилення від виконання завдань територіальної оборони, забезпеченні та здійсненні заходів правового режиму воєнного стану під час його оголошення на всій території України, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, яка викладена, зокрема, у постановах від 11 квітня 2024 року у справі № 420/9545/22, від 25 квітня 2024 року у справі № 520/5388/22, від 13 червня 2024 року № 420/1936/23, від 23 жовтня 2024 року у справі № 420/9461/22, від 21 березня 2024 року у справі №420/16074/22, від 18 жовтня 2024 року у справі №280/6535/22.

Основні обов`язки поліцейського визначено статтею 18 Закону № 580-VIII, серед яких, зокрема, поліцейський зобов`язаний: 1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва.

Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України.

Службова дисципліна, відповідно до пунктів 1, 4, 5 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту, крім основних обов`язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону № 580-VIII, зобов`язує поліцейського: бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону; вживати заходів до негайного усунення причин та умов, що ускладнюють виконання обов`язків поліцейського, та негайно інформувати про це безпосереднього керівника.

Частиною третьою статті 13 Дисциплінарного статуту встановлено види дисциплінарних стягнень, які можуть застосовуватись до поліцейських, серед яких, зокрема, звільнення із служби в поліції.

Під час вирішення питання про те, чи є порушення службових обов`язків грубим, необхідно виходити з характеру проступку, обставин, за яких його вчинено, яку завдано ним (могло бути завдано) шкоду. Особливо якщо цей проступок вчинений в перший день повномасштабного вторгнення Російської Федерації на територію України.

З ухваленою Верховним Судом постановою у цій справі не погоджуюсь в частині надання правової оцінки доказам щодо повідомлення позивачем свого керівника про відсутність на службі та про обставини, що таку зумовили, оскільки такі не підтверджені матеріалами справи.

Щодо спілкування позивача засобами телефонного зв`язку з співробітником УТІ ГУНП в Харківській області ОСОБА_4.

Як вбачається з матеріалів справи (а.с.32), позивач спілкувався засобами телефонного зв`язку шляхом текстових повідомлень у месенджері «WhatsApp» з « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (номер мобільного телефону НОМЕР_2) якому повідомив про створення медичного висновку про непрацездатність: Т4Х5-7ЕСЕ-Р3ХК-М2Т2 лише 03 березня 2022 року. Водночас, докладної доповіді про причини відсутності на службі у зв`язку з перебуванням на стаціонарному лікуванні в КНП "Люботинська міська лікарня" таке спілкування не містить. Крім того, судами не встановлено особу «ІНФОРМАЦІЯ_1», з якою відбувалось таке спілкування.

Відповідно до підпункту 3 пункту 2 Порядку організації ведення Електронного реєстру листків непрацездатності та надання інформації з нього, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 квітня 2019 року № 328 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 31 березня 2021 року № 323) медичний висновок про тимчасову непрацездатність (далі - медичний висновок) - електронний документ, що формується на підставі медичних записів в електронній системі охорони здоров`я та містить висновок лікаря за результатами медичної експертизи з тимчасової втрати працездатності, що засвідчує тимчасову непрацездатність та є підставою для створення листка непрацездатності.

Тому, медичний висновок про непрацездатність не є тотожним листку непрацездатності.

Стосовно рапорту начальника відділу поліції №2 ХРУП №3 ГУПН в Харківській області ОСОБА_6 на ім`я начальника ГУПН в Харківській області.

Окрім обставин вказаних Верховним Судом, у вказаному рапорті також зазначено, що ОСОБА_1 24 лютого 2022 року звернувся за медичною допомогою до сімейного лікаря, в період з 25 лютого 2022 року по 07 березня 2022 року знаходився на лікарняному, в зв`язку з відсутністю мобільного зв`язку не мав змоги попередити керівництво про своє місце знаходження та стан. Також зазначено, що на підтвердження вказаних обставин ОСОБА_1 лише 07 березня 2022 року надав відповідні докази, коли прибув до керівництва.

Таким чином, вказані обставини підтверджують, що ОСОБА_1 не повідомляв своє керівництво про невихід на службу.

Що стосується рапорту члена дисциплінарної комісії т.в.о. заступника ВСР УГІ ГУНП в Харківській області майором поліції ОСОБА_5

06 березня 2022 року, з метою з`ясування обставин відсутності на службі підполковника поліції ОСОБА_1, членом дисциплінарної комісії т.в.о. заступника ВСР УГІ ГУНП в Харківській області майором поліції ОСОБА_5 здійснено телефонний дзвінок останньому на номер 067-707-22-42. Підполковник поліції ОСОБА_1, повідомив, що з 24 лютого 2022 року він нібито перебуває на лікарняному з діагнозом гіпертонічний криз, проте дані лікаря, у якого він перебуває на обліку, не повідомив та не надав будь-яким чином до дисциплінарної комісії будь-які документи, які б підтверджували його пояснення надані в телефонному режимі. Приїздити до УГІ ГУНП в Харківській області відмовився, у зв`язку з цим був складений відповідний акт від 06 березня 2022 року №244/119-15/02-2022.

З наведеного слідує, що до 03 березня 2022 року спілкування ОСОБА_1 з відповідачем щодо його перебування на лікуванні не встановлено та не підтверджено.

На мою думку, відсутність вказаних обставин свідчить, що позивач в перший день повномасштабного вторгнення Російської Федерації на територію України не вийшов на службу та у перший день невиходу на службу проігнорував обов`язок повідомити своє керівництво про причини такого невиходу з наданням відповідних доказів, незважаючи на те, що такий обов`язок покладено на поліцейського пунктом 6 частини першої статті 18 Закону України від 02 липня 2015 року №580-VIII "Про Національну поліцію". Лише 06 березня 2022 року позивач вперше повідомив про причини невиходу члена дисциплінарної комісії т.в.о. заступника ВСР УГІ ГУНП в Харківській області майора поліції ОСОБА_5 , тобто вже під час проведення службового розслідування. Однак, будь-яких доказів на підтвердження своїх пояснень щодо причин невиходу на службу позивач так і не надав.

Таким чином, вважаю, що наведені вище обставини підтверджують, що ОСОБА_1 не повідомляв свого керівника про відсутність на службі та про обставини, що таку зумовили, оскільки в зв`язку з відсутністю мобільного зв`язку не мав змоги попередити керівництво про своє місце знаходження та стан, про що зазначено в рапорті начальника відділу поліції №2 ХРУП №3 ГУНП в Харківській області С. Балика на ім`я начальника ГУНП в Харківській області.

Фактична відсутність позивача на службі у вказаний період підтверджується наявними в матеріалах справи доказами і, більше того, ним самим не заперечується.

Такі дії ОСОБА_1 обґрунтовано кваліфіковані як вчинення дисциплінарного проступку, що виразився в порушенні вимог пункту 1 частини першої статті 18, пункту 24 частини першої статті 23 та частини другої статті 24 Закону України "Про Національну поліцію", пунктів 1 та 6 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

Надаючи оцінку поважності причин невиходу позивача на службу Верховний Суд погодився з висновком судів попередніх інстанцій, що з 24 лютого 2022 року по 07 березня 2022 року перебував на лікарняному, що підтверджується довідкою сімейного лікаря КНП "Люботинська міська лікарня" від 24 лютого 2022 року (а.с.30), роздруківками електронних листків непрацездатності №3983544-2007607413-1 про тимчасову непрацездатність у період з 25 лютого 2022 року по 04 березня 2022 року, №3983544-2007818136-1 про тимчасову непрацездатність у період з 05 березня 2022 року по 07 березня 2022 року (а.с.31).

Однак, вважаю, що довідка сімейного лікаря КНП "Люботинська міська лікарня" від 24 лютого 2022 року не є доказом того, що позивач дійсно перебував на лікарняному, відповідно, не є поважною причиною відсутності позивача на місці служби, з огляду на таке.

Відповідно до пункту 1.1 Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян № 455 визначено, що тимчасова непрацездатність працівників засвідчується листком непрацездатності.

Таким чином, відсутність на місці несення служби з поважних причин повинні бути належним чином документально оформлені, а саме листком непрацездатності, який є єдиним офіційним документом, що дозволяє бути відсутнім на роботі у зв`язку із хворобою.

За таких обставин, на мою думку, є помилковим висновок Верховного Суду в частині того, що надана позивачем довідка сімейного лікаря КНП "Люботинська міська лікарня" від 24 лютого 2022 року підтверджує тимчасову непрацездатність позивача 24 лютого 2022 року та, як наслідок, відсутність його в цей день на службі з поважних причин.

Аналогічні правові висновки щодо застосування норм матеріального права у спорах цієї категорії міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 16 квітня 2019 року у справі № 805/1126/18-а, від 31 липня 2019 року у справі № 815/810/18, від 16 квітня 2018 року у справі № 805/1126/18-а, від 25 червня 2019 року у справі № 805/1816/17-а.

Водночас, форма довідки про тимчасову непрацездатність поліцейського, військовослужбовця Національної гвардії МВС затверджена наказом від 23 березня 2016 року № 201. У такій довідці вказується найменування установи охорони здоров`я МВС, яке видало цю довідку. Також вказуються ці особи, якому видана довідка: спеціальне (військове) звання, ПІБ тимчасово непрацездатного; місце служби: найменування органу поліції, органу військового управління, об`єднання, з`єднання, військової частини (підрозділи), вищого військового учбового закладу, учбової військової частини (центру), бази, установи охорони здоров`я і установи Нацгвардії. Крім того, відзначається причина тимчасової непрацездатності і дата, коли особа зможе приступити до служби.

Отже, довідка про тимчасову непрацездатність поліцейського, які звільняють від виконання службових обов`язків видається установою охорони здоров`я МВС та має відповідати відповідній формі.

Однак, як убачається довідка сімейного лікаря КНП "Люботинська міська лікарня" від 24 лютого 2022 року, видана ОСОБА_1 , не відповідає вказаній вище формі, а тому не є належним та допустимим доказом поважності причин відсутності його на службі в цей день.

З огляду на встановлені висновком службового розслідування обставини вчинення дисциплінарного проступку, вважаю, ОСОБА_1 правомірно звільнено зі служби в поліції, у зв`язку із підтвердженням факту вчинення ним дисциплінарного проступку, тому відсутні підстави для скасування спірних наказів, поновлення позивача на службі в органах Національної поліції та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

На мою думку, накладене на позивача дисциплінарне стягнення є співмірним із виявленим проступком та є необхідним засобом підтримання службової дисципліни, особливо в умовах військового стану.

Щодо звільнення позивача в період тимчасової непрацездатності вважаю зазначити таке.

Як установили суди попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, спірний наказ ГУНП в Харківській області №135 о/с про звільнення позивача у порядку реалізації дисциплінарного стягнення прийнятий 07 березня 2022 року. Цим наказом вирішено звільнити позивача зі служби з 07 березня 2022 року. Водночас у період з 25 лютого 2022 року по 04 березня 2022 року, з 05 березня 2022 року по 07 березня 2022 року ОСОБА_1 перебував на лікарняному, що підтверджується листками непрацездатності№3983544-2007607413-1, №3983544-2007818136-1.

Згідно із частиною четвертою статті 22 Дисциплінарного статуту Національної поліції України дисциплінарні стягнення у виді звільнення з посади та звільнення із служби в поліції, застосовані до поліцейського, який перебуває у відпустці чи на лікарняному (у період тимчасової непрацездатності), виконуються (реалізуються) після його прибуття до місця проходження служби.

У постанові Верховного Суду від 04 жовтня 2023 року у справі № 560/16056/21 сформовано правову позицію щодо звільнення поліцейського зі служби в період тимчасової непрацездатності, відповідно до якої у разі порушення гарантії, встановленої частиною третьою статті 40 КЗпП України, негативні наслідки необхідно усувати шляхом зміни дати звільнення позивача, визначивши датою припинення трудових відносин перший день після закінчення періоду тимчасової непрацездатності (відпустки). Таким чином, лише звільнення у період відпустки/тимчасової непрацездатності не є підставою для визнання його незаконним. Порушені таким чином права особи підлягають поновленню шляхом зміни дати звільнення.

Отже, установивши, що звільнення ОСОБА_1 відбулося в період його тимчасової непрацездатності, вважаю, що належним способом захисту порушених його прав у цій частині є зміна дати звільнення, а не поновлення на роботі, як зазначено в рішеннях судів попередніх інстанцій, з висновками яких подився Верховний Суд.

Враховуючи неведене, вважаю, що касаційна скарга Головного управління Національної поліції в Харківській області підлягала частковому задоволенню, а оскаржувані рішення скасуванню з ухваленням нової постанови про часткове задоволення позовних вимог шляхом зміни дати звільнення ОСОБА_1 зі служби в Національній поліції України, а саме з 07 березня 2022 року на 08 березня 2022 року. У задоволенні інших вимог необхідно було відмовити.

Суддя М.В. Білак