Ухвала від 20.01.2025 по справі 760/1068/25

Провадження № 2-з/760/87/25

Справа № 760/1068/25

УХВАЛА

про забезпечення позову

20 січня 2025 року Солом`янський районний суд міста Києва в складі судді Зуєвич Л.Л., розглянувши заяву представника позивача про забезпечення позову в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 /далі - ОСОБА_1 / ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ; адреса фактичного проживання: АДРЕСА_1 ; e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_2 ; адреса представника: АДРЕСА_2 ; e-mail представника: ІНФОРМАЦІЯ_3 ) до ОСОБА_3 /далі - ОСОБА_3 / (ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ; адреса, вказана позивачем: АДРЕСА_3 ; адреса місцезнаходження: АДРЕСА_4 ; e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_4 ), треті особи: ОСОБА_4 /далі - ОСОБА_4 / ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ; РНОКПП: НОМЕР_3 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_5 ), приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Іванченко Вадим Юрійович /далі - приватний нотаріус Іванченко В.Ю./ (адреса: 04071, м. Київ, вул. Введенська, буд. 26, прим. 4; e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_6 ), приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Юрченко Василь Васильович /далі - приватний нотаріус Юрченко В.В./ (РНОКПП: НОМЕР_4 ; адреса: 01004, м. Київ, вул. Антоновича, буд. 18, прим. 11; e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_7 ), про витребування майна з чужого незаконного володіння,

В С Т А Н О В И В:

Рух справи

14.01.2025 до Солом`янського районного суду міста Києва надійшла вказана позовна заява, датована 13.01.2025, за підписами представника позивача - адвоката Придувалова В.В. (діє на підставі ордеру), в якій позивач просить суд:

- витребувати майно, у вигляді земельної ділянки площа якої (га): 0.0771, кадастровий номер: 8000000000:72:184:0047, що розташована за адресою: АДРЕСА_6 з чужого незаконного володіння ОСОБА_3 та повернути її у володіння на користь позивача - ОСОБА_1 , як законному власнику;

- витребувати майно у вигляді житлового будинку АДРЕСА_6 з чужого незаконного володіння ОСОБА_3 та повернути його у володіння на користь позивача - ОСОБА_1 , як законному власнику;

- стягнути з відповідача на користь позивача понесені судові витрати.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.01.2025 для розгляду зазначеної позовної заяви визначено суддю Зуєвич Л.Л.

Ухвалою до Солом`янського районного суду міста Києва від 20.01.2025 вказаний позов прийнято до розгляду в порядку загального позовного провадження.

Щодо заяви про забезпечення позову

Разом з позовом до суду подано заяву про забезпечення позову в якій заявник просить суд: накласти арешт арешту на спірне майно, а саме: на земельну ділянку, площею 0.0771 гектарів, кадастровий номер 8000000000:72:184:0047 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1644260380000) та житловий будинок, загальною площею 86,8 кв. м., житловою площею 50,3 кв.м, (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1644271980000), що знаходяться за адресою: АДРЕСА_6 , та на даний час на праві власності зареєстровані за ОСОБА_3 .

Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 20.01.2025 для розгляду такої заяви визначено суддю Зуєвич Л.Л.

В обґрунтування вимог такої заяви, зокрема, зазначається, що лише застосування судом такого виду забезпечення як накладення арешту на спірне майно, яке на даний час на праві власності зареєстровані за ОСОБА_3 , здатне гарантувати виконання рішення суду про витребування даного майна з незаконного володіння відповідача та сприяти відновленню порушених прав позивача.

У заяві, зауважується, що в рамках кримінального провадження №12020100040000173 ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 17.02.2020 року у справі №:755/2407/20 було накладено арешт на майно, а саме: на земельну ділянку, площею 0.0771 гектарів, кадастровий номер 8000000000:72:184:0047 та житловий будинок, зазначений на плані літ. «А» загальною площею 86,8 кв. м., житловою площею 50,3 кв.м, з відповідними будівлями та спорудами : сарай літ. «Г», вбиральня літ «В», паркан - №1 (реєстраційний номер нерухомого майна 1644271980000, номер запису про право власності 27923741) за адресою: АДРЕСА_6 , що на даний час на праві власності зареєстровані за ОСОБА_3 , шляхом заборони його відчуження.

Однак, на думку заявника, ОСОБА_3 як особа, за якою зареєстроване право власності на спірне майно може у будь-який час оскаржити дану ухвалу чи звернутися до Дніпровського районного суду міста Києва з відповідною заявою про зняття арешту і після скасування ухвали про зняття арешту, накладеного нею, він безперешкодно зможе відчужити спірне майно третім особам.

Мотиви суду

Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження.

Дослідивши подану заяву про забезпечення позову та матеріали справи, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Суд враховує, що згідно з ч.ч. 1-2 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Частиною 3 ст. 150 ЦПК України встановлено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

В постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суд від 09.09.2020 у справі № 509/2765/19 (провадження № 4-21904св19) викладено правову позицію згідно з якою:

«Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів заявника від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

На підставі ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Під забезпеченням позову слід розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.

Пунктом 4 ч. 1 ст. 150 ЦПК України визначено, що позов забезпечується, зокрема, забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 150 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

[…] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів.

[…] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».

В постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суд від 09.09.2020 у справі № 760/5582/20 (провадження № 61-12876св20) викладено правову позицію згідно з якою:

«Частинами 1 та 2 ст. 149 ЦПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачені статтею 150 цього кодексу заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Отже, за змістом наведених вище приписів умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання.

Позов забезпечується , зокрема, шляхом накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб (п. 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України).

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 3 ст. 150 ЦПК України).

Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Такі висновки наведені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20).»

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) вказано: «те, що відповідачка проживає у будинку впродовж десяти років і після державної реєстрації її права власності на нього ще не вчинила дії, що могли би підтвердити намір відчужити будинок, зокрема, не зверталася до ріелторів і не розміщувала оголошення про продаж, не спростовують висновки суду про наявність у відповідачки як в одноособового власника можливості вільно розпорядитись будинком, якщо не вжити заходи забезпечення позову. Крім того, той вид забезпечення позову, який застосував апеляційний суд, є домірним заявленим позовним вимогам. Немає підстав вважати, що застосування такого заходу призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідачки, оскільки будинок залишається в її володінні та користуванні, а можливість розпоряджатися обмежується на певний час лише щодо частини, якої стосується спір».

У постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 19.10.2020 у справі № 278/260/19-ц (провадження № 61-8580св19) вказано:

«Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення про забезпечення позову. Окрім того, особа, яка подала заяву про забезпечення позову повинна довести адекватність засобу забезпечення позову.

У відповідності з положеннями статті 150 ЦПК України одними із видів забезпечення позову, зокрема є: накладення арешту на майно та заборона вчиняти певні дії. При цьому, види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до пункту 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» (із змінами від 12 червня 2009 року), розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з врахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Також, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу».

Розглянувши заяву представника позивача про забезпечення позову та матеріали справи, суд установив, що наразі існує спір про витребування майна з чужого незаконного володіння, а тому у разі задоволення позову незастосування відповідних заходів забезпечення позову можуть утруднити в майбутньому виконання рішення суду, з огляду на що суд дійшов висновку щодо необхідності застосування в даному випадку заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірне майно - земельну ділянку, площею 0.0771 гектарів, кадастровий номер 8000000000:72:184:0047 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1644260380000) та житловий будинок, загальною площею 86,8 кв. м., житловою площею 50,3 кв.м, (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1644271980000), що знаходяться за адресою: АДРЕСА_6 .

При цьому суд вважає, що вимоги про забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірне майно є співмірними з заявленими позовними вимогами та застосування такого виду забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав сторін, оскільки не порушує прав особи на володіння та користування майном, в той час як відчуження відповідного майна в подальшому може утруднити виконання рішення. Крім того, заходи забезпечення позову є тимчасовими і за результатами вирішення між сторонами спору можуть бути скасовані судом.

При цьому суд також звертає увагу на приписи ст. 3 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), якою визначено, що загальними засадами цивільного законодавства є: 1) неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; 2) неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом; 3) свобода договору; 4) свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; 5) судовий захист цивільного права та інтересу; 6) справедливість, добросовісність та розумність. Відповідно до ч.ч. 2, 3, 4 ст. 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.

Щодо зустрічного забезпечення

Крім того, суд враховує, що згідно із ч. 1 ст. 154 ЦПК України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення).

Враховуючи наведене правило процесуального закону суд має право, однак, він не зобов`язаний вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача.

Випадки обов`язкового застосування зустрічного забезпечення встановлені ч. 3 ст. 154 ЦПК України, відповідно до якої суд зобов`язаний застосовувати зустрічне забезпечення, якщо: позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові; або суду надані докази того, що майновий стан позивача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові.

Зазначена правова позиція наведена у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 26.12.2018 у справі № 61-11274св18.

У матеріалах справи відсутні докази, які підтверджують обставини, за наявності яких суд зобов`язаний застосувати зустрічне забезпечення.

Крім того, у відповідності до ч. 6 ст. 154 ЦПК України відповідач не позбавлений права звернутись з клопотання про вжиття заходів зустрічного забезпечення надавши докази, які на його думку підтверджують наявність обставин для такого забезпечення.

Підсумки

За викладених обставин, суд дійшов висновку, що з урахуванням предмету та підстав позову, з якими позивач звернувся до суду, мети забезпечення позову, заяву представника позивача про накладення арешту на спірне майно слід задовольнити, оскільки невжиття таких заходів забезпечення позову може призвести у майбутньому до порушення прав заявника.

Суд роз`яснює, що відповідно до ч. 1 ст. 158 ЦПК України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.

За змістом ч. 11 ст. 153 ЦПК України ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи. Аналогічна норма міститься у п. 3 ч. 1 ст. 353 ЦПК України за змістом якої окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку, зокрема, ухвали суду першої інстанції щодо забезпечення позову.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 149-153, 157, 259-261, 353-355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Заяву представника позивача про забезпечення позову в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи: ОСОБА_4 , приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Іванченко Вадим Юрійович, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Юрченко Василь Васильович про витребування майна з чужого незаконного володіння, - задовольнити.

Накласти арешт на земельну ділянку, площею 0.0771 гектарів, кадастровий номер 8000000000:72:184:0047 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1644260380000) та житловий будинок, загальною площею 86,8 кв. м., житловою площею 50,3 кв.м, (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1644271980000), що знаходяться за адресою: АДРЕСА_6 , та на даний час на праві власності зареєстровані за ОСОБА_3 (ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ).

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала підлягає негайному виконанню в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Ухвала може бути пред`явлена до виконання протягом трьох років з наступного дня після її постановлення (ст. 12 ЗУ «Про виконавче провадження»).

Направити дану ухвалу всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову (які ідентифіковані судом) для вжиття відповідних заходів.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо (ч. 1 ст. 355 ЦПК України) до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її складання.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи (ч. 11 ст. 153 ЦПК).

Суддя Л. Л. Зуєвич