Рішення

від 17.01.2025 по справі 208/12911/24

ЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОДЗЕРЖИНСЬКА 

справа № 208/12911/24

№ провадження 2/208/992/25

РІШЕННЯ

Іменем України

17 січня 2025 р. м. Кам`янське

Заводський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Гречаної В.Г.,

за участі секретаря судового засідання Дарчука М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Кам`янського цивільну справу № 208/12911/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Заводський відділ державної виконавчої служби у місті Кам`янське Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про зняття арешту з майна, -

ВСТАНОВИВ:

05 листопада 2024 року позивач ОСОБА_1 звернулась до Заводського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області з позовною заявою до ОСОБА_2 , третя особа: Заводський відділ державної виконавчої служби у місті Кам`янське Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про зняття арешту з майна.

Позов обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що 11.11.2023 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Кам`янське Кам`янського району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) складено відповідний актовий запис № 931 та видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 . Позивачка та ОСОБА_4 (донька померлого) є спадкоємцями за законом померлого ОСОБА_3 . 20 вересня 2024 року ОСОБА_5 приватним нотаріусом Кам`янського районного нотаріального округу було видано свідоцтва про право на спадщину за законом, на підставі якого позивач успадкувала за померлим чоловіком ОСОБА_3 , житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та автомобіль марки Mercedes-Benz, модель 111СDІ, 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 . 27.09.2024 року ОСОБА_1 звернулася до Територіального сервісного центру МЕС №1244 для перереєстрації права власності на успадкований автомобіль, відповідно до свідоцтва на спадщину за законом від 20.09.2024 року. В оформленні права власності на успадкований автомобіль було відмовлено у зв`язку з наявністю арешту на все рухоме майно померлого ОСОБА_3 та заборони на його відчуження.

Як було з`ясовано, відповідно до постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 23.09.2014 року винесеної державним виконавцем Заводського відділу державної виконавчої служби Дніпродзержинського міського управління юстиції у виконавчому провадженні № 26963167 при примусовому виконанні рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області по справі № 2-1361, виконавчий лист від 18.08.2000 року, про стягнення аліментів з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітньої дитини - сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

27.09.2024 року позивач звернулася до Заводського відділу державної виконавчої служби у місті Кам`янське Кам`янського району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) з заявою щодо зняття арешту з майна померлого чоловіка ОСОБА_3 .

Листом від 01.10.2024 року вихідний № 107561 позивачці відмовлено у наданні інформації виконавчого провадження та у знятті арешту, оскільки вона не є стороною виконавчого провадження.

Арешт на рухоме майно був накладений органом виконавчої служби у 2014 році на паперовому носії. На час смерті ОСОБА_3 стягнення аліментів за виконавчим документом припинено, у зв`язку з оплатою боргу та досягненням згоди із стягувачем ОСОБА_2 , виконавче провадження закінчено, а тому необхідності в арешті немає.

Це обтяження (арешт) рухомого майна перешкоджає позивачці в оформленні спадщини, що відкрилась після смерті її чоловіка ОСОБА_3 . В зв`язку з арештом успадкованого майна та забороною його відчуження, ОСОБА_1 як власник, позбавлена можливості користуватися та розпоряджатися своїм майном.

Іншим шляхом, окрім судового, відновити порушені права не має можливості, тому позивачка звернулась до суду із зазначеним позовом.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.11.2025 р. цивільну справу № 208/12911/24 було розподілено судді Гречаній В.Г.

Ухвалою суду від 11.11.2024 року позовну заяву було призначено до розгляду.

Відповідач правом на подання відзиву не скористалась, про розгляд справи повідомлена належним чином. Відповідно до положень ч. 4 ст. 174, ч. 8 ст. 178 ЦПК України суд вирішує справу за наявними матеріалами.

В судове засідання 17.01.2025 року позивач ОСОБА_1 не з`явилась, надала суду заяву, в якій підтримала позовні вимоги, просила задовольнити, розгляд справи просила проводити за її відсутності.

Відповідач ОСОБА_2 не з`явилась до судового засідання, надала суду письмову заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги про зняття арешту з майна визнала в повному обсязі.

Представник третьої особи Заводського відділу державної виконавчої служби у місті Кам`янське Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), Квашин Артем, надав до судового засідання клопотання про розгляд справи без участі представника відповідача. Рішення просив прийняти на розсуд суду, у відповідності до діючого законодавства.

Справа розглядається за відсутності учасників справи, тому у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.

Відповідно до ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Ст. 4 ЦПК України визначає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребування судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Ст. 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.

Статтею 11 Цивільного кодексу України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Правові, економічні та організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за цим Законом, та їх обтяжень визначеніЗаконом України від 1 липня 2004 року № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»(далі - Закон № 1952-IV).

Згідно зіст. 16 ЦК Україникожна особа має право звернутися до суду за захистом свого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту є відновлення становища, яке існувало до порушення та припинення правовідношення. Відповідно до ч. 1ст. 15 ЦК Україникожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

При цьому, необхідною умовою застосування судом певного способу захисту є наявність, доведена належними у розумінніст. 79 ЦПК Українидоказами, певного суб`єктивного права (інтересу) у позивача та порушення (невизнання або оспорювання) цього права (інтересу) з боку відповідача.

Урішенні КонституційногосудуУкраїни№ 18-рп/2004від01.12.2004 (справа про охоронюваний законом інтерес) визначено поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в частині першійстатті 4 Цивільного процесуального кодексу Українита інших законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права", яке треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Конституційний суд України у вказаному рішенні зазначає, що види і зміст охоронюванихзакономінтересів, що перебувають у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права" як правило не визначаються у статтяхзакону, а тому фактично є правоохоронюваними. Охоронюванийзакономінтерес перебуває під захистом не тількизакону, а й об`єктивного права в цілому, що панує у суспільстві, зокрема, справедливості, оскільки інтерес у вузькому розумінні зумовлюється загальним змістом такого права та є його складовою.

Відповідно до ст. ст.316, 317, 319 ЦК України правомвласності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно ст. 321ЦК України правовласності є непорушним. Ніхто не може бути протиправне позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 391 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 59Закону України "Про виконавче провадження"особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі набрання законної сили судовим рішеннямпро зняття арештуз майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. У разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.

Позивачу ОСОБА_1 стало відомо, що на належне їй після смерті її чоловіка майно постановою Заводського відділу державної виконавчої служби Дніпродзержинського міського управління юстиції Дніпропетровської області накладений арешт, постанова від 23.09.2014 року у виконавчому провадженні № 26963167 при примусовому виконанні рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області по справі № 2-1361, виконавчий лист від 18.08.2000 року, про стягнення аліментів з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітньої дитини - сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Арешт на майно був накладений Заводським відділом державної виконавчої служби Дніпродзержинського міського управління юстиції Дніпропетровської області у 2014 році на паперовому носії. На час смерті ОСОБА_3 стягнення аліментів за виконавчим документом припинено, у зв`язку з оплатою боргу та досягненням згоди із стягувачем ОСОБА_2 , виконавче провадження закінчено. Зазначене не спростовано представником третьої особи та стягувачем ОСОБА_2 .

Вимоги про звільнення майна з-під арешту, що ґрунтуються на праві власності на нього, виступають способом захисту зазначеного права (різновидом негаторного позову) і виникають з цивільних правовідносин, відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України можуть бути вирішені судом цивільної юрисдикції.

Стаття 41 Конституції України закріплюєположення про те, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Як свідчить практика Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), найчастіше втручання в право власності фізичних та юридичних осіб відбувається з боку державних органів, зокрема, органів виконавчої влади, іноді органів законодавчої й судової влади, шляхом прийняття законодавчих актів чи при винесенні незаконного рішення суду, тоді як ст. 1 Першого Протоколу до Європейської конвенції з прав людини забороняє будь-яке невиправдане втручання державних органів.

Практика ЄСПЛ визначає, що стаття 1 Протоколу 1, яка спрямована на захист особи (юридичної особи) від будь-якого посягання держави на право володіти своїм майном, також зобов`язує державу вживати необхідні заходи, спрямовані на захист права власності (рішення по справі "Броньовський (Broniowski) проти Польші" від 22.06.2004 р.).

Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 12ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Отже, в силу вимог ст. ст.2,4,12,76-81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Статтею 89 ЦПК Українивстановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд вбачає, що існуючі обтяження майна позивача, що є предметом у даній справі, на даний момент не зняті та перешкоджають позивачу подальшому розпоряджуватись власним майном.

Одним з елементів верховенства права є дотримання прав людини, зокрема права сторони спору на представлення її позиції та права на справедливий судовий розгляд (пункти 41 і 60 Доповіді "Верховенство права", схваленої Венеційською Комісією на 86-му пленарному засіданні, м. Венеція, 25-26 березня 2011 року).

Ідея справедливого судового розгляду передбачає здійснення судочинства на засадах рівності та змагальності сторін.

Створення рівних можливостей учасникам процесу у доступі до суду та до реалізації і захисту їх прав є частиною гарантій справедливого правосуддя, зокрема принципів рівності та змагальності сторін

Такі правові регулювання містяться і в ст.1 Першого протоколу ЄвропейськоїКонвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод».

Європейський суд з прав людини вказує на те, що «пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди давати вмотивування своїх рішень, хоч це не може сприйматись, як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо вмотивування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, може бути визначено лише у світлі конкретних обставин справи» (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» («Pronina v. Ukraine») від 18 липня 2006 року, заява № 63566/00, § 23).

Таким чином, враховуючи характер, суть та підстави заявлених позивачем вимог, норми права, якими вони регулюються, суд приходить до висновку, що накладене обтяження обмежує позивача у праві володіння, користування та розпорядження.

Отже, враховуючи зазначені позивачем обставини та надані нею докази в обґрунтування позову в їх сукупності, приймаючи до уваги, що позивачем надано належні і допустимі докази, суд вбачає, що наявний арешт (обтяження) майна порушує речові права позивача, внаслідок чого вона позбавлена змоги в повному обсязі користуватися та розпоряджатися майном на власний розсуд, підстав для продовження обтяження на майно суд не вбачає, а тому право позивача підлягає судовому захисту, а заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат пов`язаних з розглядом справи.

Згідно дост.141ЦПК України,судовий збірпокладається насторони пропорційнорозміру задоволенихпозовних вимог. Іншісудові витрати,пов`язані зрозглядом справи,покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача;2)у разівідмови впозові -на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при зверненні до суду з позовною заявою зазначено залишити витрати по сплаті судового збору за позивачем.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.41,55 Конституції України, ст.ст.16,19,76-89,247,263,264,274-279 ЦПК України, ст.ст.16,316-317,391 Цивільного кодексу України, ст.ст.56,59,60 Закону України "Про виконавче провадження", -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Заводський відділ державної виконавчої служби у місті Кам`янське Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про зняття арешту з майна - задовольнити повністю.

Скасувати арешт на все рухоме майно, яке належить ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , накладений на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 23.09.2014 року, винесеної державним виконавцем Заводського відділу державної виконавчої служби Дніпродзержинського МУЮ у виконавчому провадженні №26963167 при примусовому виконанні рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська по справі №2-1361, виконавчий лист від 18.08.2000 року, про стягнення аліментів з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітньої дитини сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України - http://zv.dp.court.gov.ua.

Відомості про сторони:

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 .

Заводський відділ державної виконавчої служби у місті Кам`янське Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), код ЄДРПОУ 34974176, юридична адреса реєстрації: область Дніпропетровська, місто Кам`янське, пр.-т Гімназичний, будинок № 47.

Суддя В.Г.Гречана