Рішення

від 20.01.2025 по справі 151/802/24

ЧЕЧЕЛЬНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 151/802/24

Провадження №2/151/31/25

РІШЕННЯ

іменем України

20 січня 2025 року селище Чечельник

Чечельницький районний суд Вінницької області у складі:

головуючої судді Токарчук Л.Г.

за участю секретаря судових засідань Бондаренко В.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в селищі Чечельник Вінницької області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Ольгопільська сільська рада Гайсинського району Вінницької області про визнання недійсною попередню угоду купівлі - продажу житлового будинку та стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

Адвокат Люлько В.П. звернувся до суду в інтересах ОСОБА_1 з вищевказаною позовною заявою. Позов мотивований тим, що позивач проживає в с. Демівка Гайсинського району Вінницької області тимчасово в будинку, котрий не є його власністю, тобто власного житла в с. Демівка не має. В серпні 2024 року позивач дізнався, що житель села ОСОБА_2 продає житловий будинок після смерті своєї родички ОСОБА_3 .. Про придбання будинку позивач домовився з відповідачем ОСОБА_2 , якому 18 серпня 2024 року при свідках передав 55 000 гривень, а відповідач передав позивачу ключі від вхідних дверей будинку. Приблизно через 10 днів, коли позивач ОСОБА_1 звернувся до відповідача ОСОБА_2 з вимогою передати йому правоустановчі документи на будинок або повернути 55 000 гривень, ОСОБА_2 повідомив, що гроші не поверне, що договір відбувся, а документів у нього не має. Позивач вважає, що 18 серпня 2024 року між ним та відповідачем було досягнуто тільки усної попередньої угоди купівлі-продажу будинку в АДРЕСА_1 і в рахунок укладання в майбутньому договору купівлі-продажу будинку він передав відповідачу 55 000 гривень, про що було складено розписку. Відповідач не виконав свої зобов`язання щодо укладення договору купівлі-продажу будинку, у зв`язку з відсутністю у нього правовстановлюючих документів на будинок. Позивач вважає, що отримані відповідачем кошти у сумі 55 000 гривень набуті останнім безпідставно та підлягають поверненню, а всі дії які були здійснені сторонами на укладення договору купівлі-продажу указаного будинку в силу статті 220 ЦПК України є нікчемними. Зміст розписки свідчить про наявність між сторонами зобов`язальних (договірних правовідносин), що виключає можливість застосування статті 1212 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, завдатком; відповідачем до теперішнього часу не виконано умови договору, а саме не укладено та належним чином не оформлено договір купівлі-продажу нерухомого майна, відтак сплачена позивачем сума підлягає поверненню у повному обсязі. Договір купівлі-продажу указаного нерухомого майна укладено не було, у зв`язку з відсутністю у відповідача правовстановлюючих документів. Відтак дії відповідача, який отримав від позивача 55 000 гривень з метою подальшого укладення договору купівлі-продажу будинку, проте свій обов`язок не виконав та відмовляється повернути отримані кошти після відмови від договору суперечать його попередній поведінці (отриманню коштів та встановленню обов`язку укласти договір купівлі-продажу будинку) і є недобросовісними. Оскільки договір купівлі-продажу не був укладений, то підстав отримання відповідачем від позивача грошових коштів у рахунок продажу спірного майна відсутня. Належних, допустимих і достатніх доказів, які б підтверджували наявність будь-яких інших договірних відносин між сторонами, зокрема щодо оренди указаного житлового будинку або відносин заснованих на інших юридичних фактах, наслідком яких є обов`язок позивача передати відповідачеві суму коштів у розмірі 55 000 гривень немає. Просить визнати недійсною попередню угоду між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 з метою подальшого укладення договору купівлі-продажу житлового будинку по АДРЕСА_1 та стягнути з відповідача на користь позивача кошти в сумі 55 000 гривень та судовий збір в сумі 1211 гривень 20 копійок.

У судове засідання позивач та його представник, адвокат Люлько В.П. не з`явилися. ОСОБА_4 подав до суду заяву про розгляд справи у їх відсутності, позов підтримують та просять задовольнити.

У судове засідання відповідач ОСОБА_2 не з`явився, проте подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутності, позов визнає, але на даний час коштів для повернення немає.

Представник Ольгопільської сільської ради Гайсинського району Вінницької області Гарник А.В. у судове засідання не з`явився, подавши через систему ''Електронний суд'' заяву про розгляд справи у його відсутності, у розгляді справи покладається на розсуд суду.

Згідно ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Оскільки розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, зважаючи на те, що відповідач визнав позовні вимоги, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У відповідності до ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За загальними положеннями ЦПК України обов`язок суду під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ст. 81 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ст. 89 ЦПК України).

Судом встановлено, що 18 серпня 2024 року ОСОБА_1 власноруч склав розписку такого змісту: "Я, ОСОБА_1 розрахувався за будинок який належав покійній ОСОБА_3 з ОСОБА_2 кошти у сумі 55 000 гривень, які передав при свідках ОСОБА_5 та ОСОБА_6 '' Про що нижче підписалися покупець ОСОБА_1 , продавець ОСОБА_2 та свідки ОСОБА_5 та ОСОБА_6 (а.с.9)

Однак, як встановлено судом, договір купівлі-продажу житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 між сторонами укладений не був.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №397051029 від 30.09.2024 відносно будинку по АДРЕСА_1 відомості відсутні.(а.с.10)

Позивач звернувся до відповідача з вимогою повернути йому передані грошові кошти, проте відповідач вимогу не виконав.

У відповідності до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 656 ЦК України, предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) подавцем у майбутньому. Предметом договору купівлі-продажу можуть бути майнові права. До договору купівлі-продажу майнових прав застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не випливає із змісту або характеру цих прав.

Відповідно до ст. 334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

В силу ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ст.639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Згідно ст.640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії. Договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення.

Відповідно до ст.657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

Вирішуючи спір, суд виходить з того, що оскільки догорів купівлі-продажу між сторонами укладений не був, то між сторонами виникли не договірні правовідносини, а правовідносини щодо набуття майна без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), що регулюються статтею 1212 ЦК України.

Згідно з ч.1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Виходячи із норм статті 1212 ЦК України, правова природа безпідставного отримання чи збереження майна (предмет регулювання) - це відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збережено за рахунок іншої особи, в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Під вiдсутнiстю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказiвцi закону, або суперечить меті правовiдношення i його юридичному змісту. Тобто вiдсутнiсть правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності відповідної підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але у подальшому відпала.

Отже, для виникнення зобов`язання, передбаченого статтею 1212 ЦК України, важливим є сам факт безпідставного набуття або збереження, а не конкретна підстава, за якою це відбулося.

Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частин першої та другої статті 509 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. До підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, належать договори та інші правочини. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною першою статті 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частинами першою, другою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Частиною першою статті 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Результат системного аналізу зазначених положень закону дає підстави вважати, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошових коштів).

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов`язків.

Загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, або отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі статті 1212 ЦК України тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Зазначена норма закону застосовується лише у тих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунено за допомогою інших, спеціальних способів захисту. Зокрема, в разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень частини першої статті 1212 ЦК України, у тому числі й щодо зобов`язання повернути майно потерпілому.

Зазначений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 29 вересня 2014 року у справі № 6-122цс14.

ОСОБА_1 склав розписку, за її змістом він передав ОСОБА_2 55 000 гривень у рахунок розрахунку за будинок, який належав покійній ОСОБА_3 і розташований в АДРЕСА_1 . Отже, зміст розписки свідчить про наявність між сторонами (договірних правовідносин).

При цьому, договір купівлі-продажу має визначену законодавством форму, тобто має укладатися у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, тобто в разі неукладення основного договору купівлі-продажу, задля чого укладалася розписка, норми ЦК України спеціально передбачають правові наслідки цього, відмінні від статті 1212 ЦК України.

Частиною першою статті 546 ЦК України визначено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно зі статтею 570 ЦК України завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов`язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом. Таким чином, внесення завдатку як способу виконання зобов`язання може мати місце лише у разі наявності зобов`язання, яке повинно було виникати на підставі договору купівлі-продажу будинку.

Згідно ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Враховуючи вищевикладене, у зв`язку з тим, що відповідачем не було укладено і належним чином оформлено договір купівлі - продажу нерухомого майна, а також визнання відповідачем позову, яке не суперечить закону і не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд вважає, що позовні вимоги в частині повернення коштів позивачу підлягають задоволенню.

Щодо позовної вимоги про визнання недійсною попередньої угоди про купівлю житлового будинку, то вона не підлягає задоволенню, оскільки є нікчемною і визнання її недійсною законом не вимагаться.

Сплачений ОСОБА_1 згідно квитанції №34 від 02.10.2024судовий збір у сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок, відповідно до ст. 141 ЦПК України, підлягає стягненню з відповідача на його користь. (а.с.6)

Керуючись статтями 259, 263-265, 268, 354-355 ЦПК України,

УХВАЛИВ :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 55 000 (п`ятдесят п`ять тисяч) гривень.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Вінницького апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування (ім`я) сторін та їх місцезнаходження:

Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , картка платника податків НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 ).

Відповідач: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , картка платника податків НОМЕР_2 , зареєстрованого та проживаючого по АДРЕСА_3 ).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, Ольгопільська сільська рада Гайсинського району Вінницької області (місце знаходження: вул.Центральна, 131, с.Ольгопіль Гайсинського району Вінницької області, код ЄДРПОУ 04331931)

Суддя Людмила ТОКАРЧУК