Ухвала

від 20.01.2025 по справі 598/2485/24

ЗБАРАЗЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 598/2485/24

провадження № 1-в/598/24/2025

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" січня 2025 р. Збаразький районний суд Тернопільської області

в складі : головуючої судді ОСОБА_1

секретаря ОСОБА_2

за участю прокурора ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Збаражіклопотанняадміністрації Державної установи «Збаразька виправна колонія (№63)» про звільнення від призначеного покарання, засудженої

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки та мешканки АДРЕСА_1 , громадянки України, з середньою освітою, одруженої, до засудження непрацюючої, раніше судимої:

1. вироком Тульчинського районного суду Вінницької області від 23.12.2022 року за ч.4 ст.185, ст.75, ст.76 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років, з випробуванням з іспитовим строком 2 роки,

2. вироком Томашпільського районного суду Вінницької області від 31.05.2023 року за ч.4 ст.185, ст.71 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 6 місяців,

засудженої вироком Тульчинського районного суду Вінницької області від 25.01.2024 року, зміненого ухвалою Вінницького апеляційного суду від 26.03.2024 року за ч.1 ст.361, ч.2 ст.361, ч.1 ст.200, ч.2 ст.200, ч.3 ст.190, ч.1 ст.70, ч.4 ст.70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 8 місяців,

встановив:

Державна установа «Збаразька виправна колонія (№63)» звернулася до суду з клопотанням про вирішення питання про приведення вироку у відповідність до вимог Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18.07.2024 №3886-ІХ, відносно ОСОБА_5 , у зв`язку з усуненням законом карності діяння, за яке вона засуджена.

Від адміністрації Державної установи «Збаразька виправна колонія (№63)» надійшла заява про розгляд клопотання у відсутності представника установи, клопотання підтримує.

Засуджена також подала до суду заяву про розгляд клопотання у її відсутності.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши думку прокурора, суд приходить до висновку, що клопотання підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_6 , раніше судима:

1. вироком Тульчинського районного суду Вінницької області від 23.12.2022 року за ч.4 ст.185, ст.75, ст.76 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років, з випробуванням з іспитовим строком 2 роки,

2. вироком Томашпільського районного суду Вінницької області від 31.05.2023 року за ч.4 ст.185, ст.71 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 6 місяців,

За даною справою ОСОБА_5 засуджена вироком Тульчинського районного суду Вінницької області від 25.01.2024 року, зміненого ухвалою Вінницького апеляційного суду від 26.03.2024 року, за ч.1 ст.361, ч.2 ст.361, ч.1 ст.200, ч.2 ст.200, ч.3 ст.190, ч.1 ст.70, ч.4 ст.70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 8 місяців

Початок строку відбуття покарання - 25.01.2024 року.

Кінець строку покарання - 25.09.2029 року.

Засуджена відбуває покарання в Державній установі «Збаразька виправна колонія (№63)» за вироком Тульчинського районного суду Вінницької області від 25.01.2024 року, зміненого ухвалою Вінницького апеляційного суду від 26.03.2024 року, що набрав законної сили 26.03.2024 року.

Відповідно до п.2 ч.2ст.539 КПК Україниклопотання (подання) про вирішення питання, пов`язаного із виконанням вироку, подається: до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого виконується вирок, - у разі необхідності вирішення питань, передбачених пунктами 10 (у частині клопотань про заміну покарання відповідно до частини третьої статті57, частини першої статті58, частини першої статті62 Кримінального кодексу України), 11,13,13-2 частини першої статті 537цього Кодексу.

Згідно п.13 ч.1ст.537 КПК Українипід час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати такі питання: про звільнення від покарання і пом`якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3статті 74 Кримінального кодексу України.

Відповідно до положення ст.51 КУпАП діяли в редакції Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18.07.2024 №3886-ІХ, що набрав чинності 09.08.2024 року, декриміналізовано викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення менше двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Неоподаткований мінімум доходів громадян, це грошова сума розміром 17 гривень, встановлена пунктом 5 підрозділу 1 розділу ХХ Податкового Кодексу України, яка застосовується при посиланнях на неоподаткований мінімум доходів громадян в законах або інших нормативно-правових актах, за винятком норм адміністративного та кримінального законодавства у частині кваліфікації злочинів або правопорушень, для яких сума неоподаткованого мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1, пункту 169.1 статті 169 розділу ІV Податкового Кодексу України. Підпунктом 169.1.1, пункту 169.1 статті 169 розділу ІV Податкового Кодексу України, визначено, що податкова соціальна пільга дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року.

Неоподаткований мінімум доходів громадян у розмірі податкової соціальної пільги з 01 січня 2022 року складав 1240,50 грн. (2481 грн. - розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2022 року х на 50%), тобто два неоподатковуваних мінімуми доходів громадян за цей період складають суму в розмірі: 1240,50 грн. х 2=2481 грн..

За вироком Тульчинського районного суду Вінницької області від 25.01.2024 року, зміненого ухвалою Вінницького апеляційного суду від 26.03.2024 року, засуджена ОСОБА_5 заволоділа чужим майном шляхом шахрайства 30.12.2022 року о 18 год. 20 хвилин на суму 510 грн., 30.12.2022 року о 18 год. 27 хвилин на суму 510 грн., 30.12.2022 року о 20 год. 44 хвилини на суму 510 грн., 30.12.2022 року о 21 год. 15 хвилин на суму 510 грн., 30.12.2022 року о 22 год. 20 хвилин на суму 510 грн., 30.12.2022 року о 23 год. 28 хвилин на суму 2429 грн., що станом на день вчинення правопорушень складає суму меншу двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто менше 2481 грн..

Неоподаткований мінімум доходів громадян у розмірі податкової соціальної пільги з 01 січня 2023 року складав 1342 грн. (2684 грн. - розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2023 року х на 50%), тобто два неоподатковуваних мінімуми доходів громадян за цей період складають суму в розмірі: 1342 грн. х 2=2684 грн..

За вироком Томашпільського районного суду Вінницької області від 31.05.2023 року засуджена ОСОБА_5 вчинила таємне викрадення чужого майна 13.01.2023 року на суму 1500 грн., що станом на день вчинення правопорушення складає суму меншу двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто менше 2684 грн.

Таким чином, на засуджену ОСОБА_5 поширюється дія Закону України "Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів" №3886-IX від 18.07.2024 року, що набув чинності 09.08.2024 року, та яким декриміналізовано викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, а тому вона підлягає звільненню від покарання у виді позбавлення волі призначеного вироком Томашпільського районного суду Вінницької області від 31.05.2023 року за ч.4 ст.185, ст.71 КК України, та вироком Тульчинського районного суду Вінницької області від 25.01.2024 року, зміненого ухвалою Вінницького апеляційного суду від 26.03.2024 року, в частині призначеного покарання за ч.3 ст.190 КК України, у зв`язку з усуненням законом карності діянь, за які вона була засуджена.

Також за вироком Тульчинського районного суду Вінницької області від 25.01.2024 року, зміненого ухвалою Вінницького апеляційного суду від 26.03.2024 року, ОСОБА_5 засуджена:

за ч.1 ст.361 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в сумі 17000 грн.;

ч.2 ст.361 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки;

ч.1 ст.200 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 3000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в сумі 51000 грн.;

ч.2 ст.200 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 5000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в сумі 85000 грн..

На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим необхідно визначити ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.

Крім того, остаточне покарання засудженій ОСОБА_5 необхідно визначити на підставі ст.71 КК України за сукупністю вироків, шляхом часткового складання призначених покарань за вироком Тульчинського районного суду Вінницької області від 25.01.2024 року, зміненого ухвалою Вінницького апеляційного суду від 26.03.2024 року, та вироком Тульчинського районного суду Вінницької області від 23.12.2022 року, у виді позбавлення волі на строк 4 роки 8 місяців.

Відповідно до положень ч.2ст.74 КК України(в редакціїЗакону України №3886-ІХ від 18.07.2024р.) особа, засуджена за діяння, караність якого законом усунена, підлягає негайному звільненню від призначеного судом покарання.

Відповідно до ч.1 ст.5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що скасовує злочинність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.

Суд вивчивши матеріали справи, заслухавши думку прокурора, приходиться до висновку про наявність законних підстав для задоволення клопотання та звільнення засудженої від покарання, у зв`язку з усуненням законом карності діяння, за яке вона була засуджена.

На підставі наведеного та керуючись ст.58 Конституції України, ст.5, ч.2 ст.74 КК України, Законом України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» № 3886-ІХ від 18.07.2024 року, ст.ст. 369, 372, 537, 539 КПК України, суд

постановив :

Клопотання Державної установи «Збаразька виправна колонія (№63) задовольнити.

Звільнити засуджену ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , від покарання у виді позбавлення волі призначеного вироком Томашпільського районного суду Вінницької області від 31.05.2023 року, та вироком Тульчинського районного суду Вінницької області від 25.01.2024 року, зміненого ухвалою Вінницького апеляційного суду від 26.03.2024 року, в частині призначеного покарання за ч.3.ст.190 КК України, у зв`язку з усуненням законом карності діянь, за які вона була засуджена.

ОСОБА_5 вважати засудженою за вироком Тульчинського районного суду Вінницької області від 25.01.2024 року, зміненого ухвалою Вінницького апеляційного суду від 26.03.2024 року,

за ч.1 ст.361 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в сумі 17000 грн.;

ч.2 ст.361 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки;

ч.1 ст.200 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 3000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в сумі 51000 грн.;

ч.2 ст.200 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 5000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в сумі 85000 грн..

На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим визначити ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.

На підставі ст.71 КК України за сукупністю вироків, шляхом часткового складання призначених покарань за вироком Тульчинського районного суду Вінницької області від 25.01.2024 року, зміненого ухвалою Вінницького апеляційного суду від 26.03.2024 року, та вироком Тульчинського районного суду Вінницької області від 23.12.2022 року, визначити ОСОБА_5 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 8 місяців.

Початок строку відбуття покарання рахувати з 25.01.2024 року.

В решті вирок Тульчинського районного суду Вінницької області від 25.01.2024 року, зміненого ухвалою Вінницького апеляційного суду від 26.03.2024 року, залишити без змін.

На дану ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Тернопільського апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення, а особою, яка перебуває під вартою, у той же строк з моменту вручення йому копії ухвали.

Суддя ОСОБА_7