Рішення

від 20.01.2025 по справі 505/3614/24

КОТОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №505/3614/24

№2/505/1520/2025

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2025 року м. Подільськ

Котовський міськрайонний суд Одеської області в складі:

головуючої судді Ващук О.В.,

секретаря судових засідань Федорцової І.С.

розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м. Подільськ в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - Подільський відділ державної виконавчої служби у Подільському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про припинення стягнення аліментів,

встановив:

До Котовського міськрайонного суду Одеської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - Подільський відділ державної виконавчої служби у Подільському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про припинення стягнення аліментів.

В обґрунтуванняподаного позову ОСОБА_1 зазначив,щов жовтні 2007 року між ним та відповідачкою був зареєстрований шлюб. У період шлюбу у них народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Котовського міськрайонного суду Одеської області від 19 квітня 2018 року шлюб між ним та відповідачкою було розірвано, а також стягнуто з ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітньої дитини, сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму громадян для дитини відповідного віку, починаючи з 21 березня 2018 року, до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Крім того, як вбачається зі змісту позовної заяви з початком повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України, за усною згодою позивача та відповідачки, їхній син - ОСОБА_3 почав проживати разом з позивачем, який здійснює самостійне його виховання та утримання, при цьому аліменти на утримання сина продовжують стягуватися.

Позивач також зазначив, що восени 2023 року відповідачка, виїхала за межі України та наразі не повернулася. Аліменти, що з нього стягуються на утримання їхнього сина, відповідачка використовує не належним чином, оскільки надсилає сину 400 - 500 гривень щомісяця, в той час, як отримує майже 10000 гривень.

Позивач просить задовольнити його позов та припинити стягнення з нього аліментів, звільнити його від сплати аліментів, які присуджені на підставі рішення Котовського міськрайонного суду Одеської області від 19 квітня 2018 року.

Ухвалою Котовського міськрайонного суду Одеської області від 22 жовтня 2024 року у даній справі відкрито провадження та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явився, подав заяву про розгляд справи за його відсутності, позов підтримує, просить його задовольнити.

Відповідачка ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася, надіслала до суду заяву, згідно якої просила справу розглядати за її відсутності, проти задоволення позову не заперечувала.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог - Подільський відділ державної виконавчої служби у Подільському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) в судове засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомив. Суд вважає за можливе провести розгляд справи без його участі.

Оскільки сторони в судове засідання не з`явились, у відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши надані докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 06 жовтня 2007 року між позивачем та відповідачкою було зареєстровано шлюб. Від шлюбу сторони мають неповнолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням Котовського міськрайонного суду Одеської області від 19 квітня 2018 року шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 розірвано, а також стягнуто з останнього аліменти на утримання малолітньої дитини, сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу) ОСОБА_1 щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму громадян для дитини відповідного віку, починаючи з 21 березня 2018 року, до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Як зазначив позивач у позові, ОСОБА_2 з осені 2023 року перебуває за кордоном, даний факт не заперечує і сама позивачка, яка зокрема, в заяві від 17 січня 2025 року зазначила, що перебуває за кордоном на лікуванні.

Згідно довідки №57 від 09 серпня 2024 року, виданої головою квартального комітету, ОСОБА_1 та його син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 фактично проживають за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно доАкту обстеженняумов проживаннявід 12липня 2024року,складеного спеціалістамиСлужби усправах дітейПодільської міськоїради Подільськогорайону,Одеської області проведенообстеження умовпроживання заадресою: АДРЕСА_1 , за цією адресою проживають: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Зазначене свідчить про те, що дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 не проживає з матір`ю ОСОБА_2 , на користь якої були стягнуті аліменти з позивача батька дитини, а фактично проживає разом з батьком - позивачем по справі та перебуває на його утриманні.

Відповідно до частин сьомої-дев`ятої статті 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Згідно з частиною першою статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Відповідно до пунктів 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитинив усіх діях щодо дітей,незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами,першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

У рішенні від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України» (заява №10383/09) ЄСПЛ зауважив, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.

Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

Верховний Суд в свій постанові від 14 серпня 2024 року у справі №760/4661/20 (провадження №61-15867св23) звернув увагу на те, що принцип забезпечення найкращих інтересів для дитини виражається через такі засади, як рівність, пріоритетність сімейних форм виховання, забезпечення всебічного та гармонійного розвитку дитини тощо. Водночас у кожній конкретній справі реалізація принципу «найкращих інтересів дитини» потребує диференційованого підходу, який, з урахуванням конкретних життєвих обставин, суд застосовує під час вирішення питань, що стосуються прав та інтересів дитини.

Згідно ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до частин 1, 2 статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно положень ст.179 СК України аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім`я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини. Неповнолітня дитина має право брати участь у розпорядженні аліментами, одержаними на її утримання.

Відповідно до пункту 17 Постанови № 3 Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», право на звернення до суду із заявою про стягнення аліментів і, відповідно, право на отримання аліментів має той з батьків, з ким проживає дитина.

Способи захисту сімейних прав та інтересів встановлені частиною 2 статті 18 СК України, згідно з нормами якої способами захисту сімейних прав та інтересів зокрема є припинення правовідношення, а також його анулювання.

Відтак, з урахуванням предмета даного спору (припинення стягнення аліментів на утримання дитини), однією з обставин, яка підлягає доказуванню у справі, є те, з ким саме з батьків проживає дитина на час звернення до суду з позовом і розгляду справи судом та ухвалення рішення по справі, зокрема з одержувачем аліментів чи з їх платником.

При вирішенні цього спору суд також враховує правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 04 вересня 2019 року (справа № 711/8561/16), відповідно до якого за своєю суттю аліменти - це кошти покликані забезпечити дитину усім необхідним для повноцінного розвитку, тому вони можуть бути стягнуті лише на користь того з батьків хто проживає із дитиною та бере більш активну участь у її вихованні.

Положеннями частин другої та третьої статті 181 СК України визначено, що за домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.

Відповідно до частини 4 статті 273 ЦПК України, якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред`явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.

Відповідно до положень СК України аліменти, одержані на дитину, є її власністю. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім`я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами винятково за цільовим призначенням в інтересах дитини.

Припинення стягнення аліментів є можливим у тому випадку, коли одержувач аліментів не витрачає одержані ним аліменти на дитину, дитина проживає з іншим із батьків, який її повністю і утримує. У такому випадку відбувається припинення стягнення аліментів на ім`я їх одержувача.

З урахуванням предмета даного спору (припинення стягнення аліментів на утримання дитини), однією з обставин, яка підлягає доказуванню у справі, є те, з ким саме з батьків проживає дитина на час вирішення спору судом та ухвалення рішення у справі, зокрема з одержувачем аліментів чи з їх платником.

Відповідно до частин першої, шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як встановлено судом, дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 проживає з батьком - позивачем по справі та повністю знаходиться на його утриманні, тобто змінились обставини, що впливають на стягнення аліментів на користь відповідача. Враховуючи загальні принципи регулювання сімейних відносин, способи захисту сімейних прав, суд вважає за необхідне захистити порушене право позивача шляхом припинення примусового стягнення на користь відповідача аліментів на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , які стягуються на підставі рішення Котовського міськрайонного суду Одеської області від 19 квітня 2018 року.

Враховуючи вище викладене, позовні вимоги щодо припинення стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу) ОСОБА_1 щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму громадян для дитини відповідного віку, що стягуються з ОСОБА_1 рішенням Котовського міськрайонного суду Одеської області від 19 квітня 2018 року у справі №505/794/18 підлягають задоволенню.

Відповідно до положень ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки за подачу даного позову до суду позивачем сплачено 1211 грн. 20 коп. судового збору і позов задоволено у повному обсязі, тому судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 81, 82, 141, 258, 259, 263, 265, 268, 272, 273, 280-282, 354 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в:

Позовні вимоги - задовольнити.

Припинити стягнення з ОСОБА_1 аліментів на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , присуджених на користь ОСОБА_2 , у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу) ОСОБА_1 щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму громадян для дитини відповідного віку, що стягуються з ОСОБА_1 згідно рішення Котовського міськрайонного суду Одеської області від 19 квітня 2018 року у справі №505/794/18.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 , 1211 грн. 20 коп. судового збору.

Рішення суду може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя О.В. Ващук