Ухвала

від 09.01.2025 по справі 579/2152/24

СУМСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №579/2152/24 Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1 Номер провадження 11-кп/816/487/25 Суддя-доповідач - ОСОБА_2 Категорія - Шахрайство

УХВАЛА

Іменем України

09 січня 2025 року колегія суддів Сумського апеляційного суду в складі:

судді-доповідача - ОСОБА_2 ,

суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Суми кримінальне провадження № 579/2152/24 за апеляційною скаргою прокурора ОСОБА_6 на ухвалу Кролевецького районного суду Сумської області від 22.10.2024 про повернення прокурору обвинувального акта,

учасників судового провадження:

прокурора ОСОБА_7 ,

установила:

У поданій апеляційній скарзі прокурор ОСОБА_8 просить скасувати ухвалу суду у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону і призначити новий розгляд в суді першої інстанції, оскільки обвинувальний акт відповідає вимогам КПК, містить формулювання обвинувачення, встановленого законом, в обвинувальному акті щодо ОСОБА_9 викладені фактичні обставини кримінального правопорушення, які прокурор вважав встановленими, зазначена правова кваліфікація із посиланням на положення закону і частину статті закону України про кримінальну відповідальність.

13.09.2024 до Кролевецького районного суду Сумської області надійшов обвинувальний акт про обвинувачення ОСОБА_9 за ч. 1 ст. 190, ч. 2 ст. 190 КК разом із реєстром матеріалів досудового розслідування.

Ухвалою Кролевецького районного суду Сумської області від 22.10.2024 обвинувальний акт відносно ОСОБА_9 повернутий прокурору як такий, що не відповідає вимогам КПК. Своє рішення суд першої інстанції умотивував тим, що обвинувачення, викладене в обвинувальному акті, не відповідає диспозиції ч. 1 ст. 190, ч. 2 ст. 190 КК і таким чином суперечить вимогам до обвинувального акту, передбаченим ст. 291 КПК.

Вислухавши суддю-доповідача про зміст оскарженого судового рішення, доводи прокурора ОСОБА_7 , який підтримав апеляційну скаргу, просив скасувати ухвалу суду і призначити новий розгляд в суді першої інстанції, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи поданої апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вказана вище апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню з таких підстав.

Зокрема, порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України, яке складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України (ч. 1 і 2 ст. 1 КПК), а завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура. При цьому в кримінальному провадженні правосуддя здійснюється лише судом згідно з правилами, передбаченими КПК (ч. 1 ст. 30 КПК).

Відповідно ч. 1-2, 4, 6 ст. 22 КПК, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом; сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом; повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, звернення з обвинувальним актом та підтримання державного обвинувачення у суді здійснюється прокурором, а у випадках, передбачених цим Кодексом, повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення може здійснюватися слідчим за погодженням із прокурором, а обвинувачення може підтримуватися потерпілим, його представником. При цьому суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

Сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених КПК, а суд у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень КПК (ч. 1 і 3 ст. 26 КПК).

Відповідно ст. 370 КПК, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. При цьому основне завдання стадії підготовчого судового засідання полягає в тому, щоб процесуально та організаційно забезпечити проведення судового розгляду відповідно до положень кримінального процесуального законодавства.

Ухвалюючи рішення про повернення прокурору обвинувального акта через його невідповідність вимогам ст. 291 КПК, суд першої інстанції дійшов висновку, що обвинувальний акт відносно ОСОБА_9 за ч. 1 ст. 190, ч. 2 ст. 190 КК не містить формулювання обвинувачення, встановленого законом.

Однак такі висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, не відповідають вимогам кримінального процесуального закону та є необґрунтованими.

Так, відповідно п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК, у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти, крім іншого, таке рішення як повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.

Вичерпні вимоги КПК до обвинувального акта містяться у ст. 291 цього Кодексу, а саме згідно ч. 1 даної статті обвинувальний акт складається слідчим, дізнавачем, після чого затверджується прокурором; обвинувальний акт може бути складений прокурором, зокрема якщо він не погодиться з обвинувальним актом, що був складений слідчим, дізнавачем. При цьому згідно ч. 2 ст. 291 КПК, обвинувальний акт має містити такі відомості: 1) найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер; 2) анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); 3) анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); 3-1) анкетні відомості викривача (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); 4) прізвище, ім`я, по батькові та займана посада слідчого, прокурора; 5) виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення; 6) обставини, які обтяжують чи пом`якшують покарання; 7) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; 7-1) підстави застосування заходів кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, які прокурор вважає встановленими; 8) розмір витрат на залучення експерта (у разі проведення експертизи під час досудового розслідування); 8-1) розмір пропонованої винагороди викривачу; 9) дату та місце його складення та затвердження. Крім того, обвинувальний акт підписується слідчим, дізнавачем та прокурором, який його затвердив, або лише прокурором, якщо він склав його самостійно (ч. 4 ст. 291 КПК) і до нього додається: 1) реєстр матеріалів досудового розслідування; 2) цивільний позов, якщо він був пред`явлений під час досудового розслідування; 3) розписка підозрюваного про отримання копії обвинувального акта, копії цивільного позову, якщо він був пред`явлений під час досудового розслідування, і реєстру матеріалів досудового розслідування (крім випадку, передбаченого ч. 2 ст. 297-1 цього Кодексу); 4) розписка або інший документ, що підтверджує отримання цивільним відповідачем копії цивільного позову, якщо він був пред`явлений під час досудового розслідування не до підозрюваного; 5) довідка про юридичну особу, щодо якої здійснюється провадження, у якій зазначаються: найменування юридичної особи, її юридична адреса, розрахунковий рахунок, ідентифікаційний код, дата і місце державної реєстрації. Надання суду інших документів до початку судового розгляду забороняється.

Будь-яких обґрунтувань чи мотивів недотримання прокурором вказаних вище вимог кримінального процесуального закону суд першої інстанції у своєму рішенні не навів, чим істотно порушив вимоги КПК. При цьому вимоги КПК щодо викладу фактичних обставин та правової кваліфікації прокурором дотримані у повному обсязі, а обставини, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні (подія кримінального правопорушення, винуватість обвинуваченого у його вчиненні тощо) викладені чітко і конкретно саме у тому об`ємі, у якому вважає сторона обвинувачення у межах своєї дискреції. Тобто, у даному випадку в основі прокурорської дискреції лежить внутрішнє переконання прокурора, яке слугує імпульсом для здійснення ним обвинувальної діяльності або відмови від неї, а дискреційність виступає однією зі складових частин засади публічності, випливає із загального права прокурора розпоряджатись публічним кримінальним переслідуванням, зокрема реалізація ним засад публічності та диспозитивності, що зумовлює їх взаємоузгодження і взаємодоповнення. Принцип дискреційності кримінального переслідування означає надання прокурору певної свободи вибору в питаннях здійснення обвинувальної діяльності на основі його розсуду та в межах передбачених законом, є одним із засобів надання діяльності прокурора у кримінальному провадженні більшої гнучкості та варіативності, поєднаних із підвищенням персональної відповідальності за її результати, і поширюється на ухвалення прокурором основних рішень щодо кримінального переслідування.

Після викладу фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважав в межах дискреційних повноважень встановленими, в обвинувальному акті міститься також сформульоване обвинувачення із зазначенням кримінально-правової кваліфікації дій обвинуваченої та кваліфікуючих ознак вчинених нею кримінальних правопорушень.

Розкриваючи зміст поняття «сформульоване обвинувачення», колегія суддів враховує правовий висновок ВСУ з цього питання (постанова від 24.11.2016 у справі № 5-328кс16), згідно якого «в доктрині кримінального процесу під формулюванням обвинувачення розуміється короткий виклад тексту диспозиції кримінально-правової норми, порушення якої інкримінується особі, фабула обвинувачення виступає фактичною моделлю вчиненого злочину, а юридичне формулювання (формула та формулювання обвинувачення) це правова модель злочину, вказівка на кримінально-правові норми, порушення яких інкримінується обвинуваченому». При цьому важливим є виклад саме фактичних обставин кримінального правопорушення, бо правильне їх відображення має суттєве значення не тільки для аргументації висновків слідчого, але і для дослідження обставин вчиненого кримінального правопорушення у суді та для реалізації права на захист.

Колегія суддів бере до уваги і усталену прецедентну практику ЄСПЛ, згідно якої «обвинуваченням визнається офіційне доведення до відома особи компетентним органом твердження про наявність припущення про вчинення особою кримінально караного правопорушення й при цьому стосується змісту, а не формального поняття обвинувачення», оскільки в контексті ст. 6 Конвенції Суд покликаний убачати, що приховано за зовнішньою стороною справи, та досліджувати реалії розглядуваної справи (п. 44 рішення від 27.02.1980 у справі «Девеер проти Бельгії» (Deweer v. Belgium), заява № 6903/75).

Конкретності саме змісту обвинувачення стосується й рішення ЄСПЛ від 25.07.2000 у справі «Маттоціа проти Італії» (Mattoccia v. Italy), що відображає послідовну рекомендацію цієї міжнародної установи про «пріоритетність неформального розуміння поняття «обвинувачення» національними судами».

Повертаючись до обставин провадження, наведені у обвинувальному акті фактичні дані в своїй сукупності дають повне уявлення стосовно кожного з елементів складу кримінального правопорушення, що у свою чергу дає можливість зіставити фактичну складову обвинувачення з його юридичною формулою, у зв`язку з чим конкретність викладення фактичних обставин у цьому кримінальному провадженні, а отже, і обвинувачення у колегії суддів не викликає сумнівів.

Таким чином, апеляційна скарга прокурора у частині відсутності передбачених законом підстав для повернення обвинувального акта є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Відповідно п. 3 ч. 1 ст. 409 КПК, підставою для скасування судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, а згідно ч. 1 ст. 412 цього Кодексу істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог КПК, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Обвинувальний акт відносно ОСОБА_9 відповідає вимогам ст. 291 КПК, оскільки жодних недоліків, які б стосувалися неповноти, неправильності та відсутності необхідних відомостей в обвинувальному акті або були б пов`язані з невиконанням вимог ст. 291 КПК, судом апеляційної інстанції встановлено не було, тому доводи апеляційної скарги прокурора заслуговують на увагу, а судове рішення підлягає скасуванню з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону.

Керуючись ст. 404, 405, 407, 418, 419 КПК України,

постановила:

Апеляційну скаргу прокурора ОСОБА_6 задовольнити.

Ухвалу Кролевецького районного суду Сумської області від 22.10.2024 щодо повернення прокурору обвинувального акта у кримінальному проваджені відносно ОСОБА_10 скасувати у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону і призначити новий розгляд у суді першої інстанції в іншому складі суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4