Рішення

від 20.01.2025 по справі 492/1733/24

АРЦИЗЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 492/1733/24

Провадження № 2/492/414/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2025 року м. Арциз

Арцизький районний суд Одеської області в складі:

Головуючого - судді Череватої В.І.,

за участю секретаря судового засідання - Богдан А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Арцизі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до ОСОБА_1 про стягнення суми надміру виплаченої субсидії, -

Представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Афанасьєв А.О.

ВСТАНОВИВ:

17.12.2024 року представник Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення суми надміру виплаченої субсидії в якому просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області суму надміру виплаченої субсидії у розмірі 15 485,23 грн., а також суму сплаченого судового збору.

Свої позовні вимоги представник позивача обґрунтовує тим, що ОСОБА_1 призначена субсидія згідно Постанови КМУ від 21.10.1995 р. № 848 «Про спрощення порядку надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива» (зі змінами) у розмірі 170 грн. 11 коп. з 01.01.2023 р. у розмірі 4 736,35 грн. Згідно з довідкою відділу опрацювання документації № 1 від 14.08.2024 р. № 2653/04-16 встановлено, що надміру виплачена сума субсидії у розмірі 15 485,23 грн. утворилась за період з 01.01.2023 р. по 30.06.2024 р., у зв`язку з тим, що загальна площа нерухомого майна 304,39 м. кв. ОСОБА_1 надіслано лист - повідомлення від 16.08.2024 р. N 1500-0404-8/126882 щодо добровільного повернення надміру отриманої суми субсидії. Станом на 01.12.2024 р. кошти не повернуті. Таким чином, по електронній особовій справі № 1122720410, ОСОБА_1 виникла переплата субсидії у сумі 15 485,23 грн. за період з 01.01.2023 р. по 30.06.2024 р., однак зайво виплачені кошти на рахунок Головного управління Пенсійного фонду України не надходили, що зумовило звернення до суду.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, цивільну справу було розподілено судді Череватій В.І.

Ухвалою судді Арцизького районного суду Одеської області Череватої В.І. від 25.12.2024 року відкрито провадження по справі та призначено розгляд справи у спрощеному провадженні із повідомленням (викликом) сторін.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, звернувся до суду з заявою про розгляд справи за його відсутності, згідно якої позов підтримав в повному обсязі.

Відповідач у судове засідання не з`явилася, від представника відповідача - адвоката Афанасьєва А.О. до суду надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого представник відповідача просив суд у задоволенні позову відмовити, з підстав, зазначених у відзиві.

Від представника відповідача до суду надійшла заява про розгляд справи за їх відсутності, згідно якої відзив на позов підтримали та просили суд у задоволенні позову відмовити, з підстав, зазначених у відзиві на позов.

Відповіді на відзив від представника позивача до суду не надходило.

Відповідно до вимог ст. 211 ч. 3 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутністю.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу у відповідності до вимог частини другої статті 247 вказаного Кодексу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 на підставі її заяви від 25.01.2023 року, поданої разом з декларацією про доходи від 25.01.2023 року та довідкою про зареєстрованих осіб за адресою: АДРЕСА_1 , Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області, призначена субсидія для відшкодування витрат на оплату житлово - комунальних послуг, придбання твердого та рідкого пічного побутового палива.

Так, відповідачкою ОСОБА_1 в декларації про ходи і витрати осіб, які звернулися за призначенням житлової субсидії від 25.01.2023 року зазначено, що загальна площа житлового будинку складає 630 кв. метрів, вказані особи, які проживають та зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 , а також те, що їй належить земельний пай, площею 3,07 га в ТДВ «Комсомолець».

Як вбачається з рішення про утримання надміру виплачених сум житлової субсидії від 14 серпня 2024 року № 440, протоколу розрахунку надміру виплаченої суми житлової субсидії ОСОБА_1 , яка проживає адресою: АДРЕСА_1 , загальна сума надміру виплаченої житлової субсидії утворилась за період з 01.01.2023 року по 30.06.2024 року в розмірі 15 485,23 грн., у зв`язку з тим, що загальна площа нерухомого майна 304,39 м.кв.

ОСОБА_1 надіслано лист - повідомлення від 16.08.2024 р. N 1500-0404-8/126882 щодо добровільного повернення надміру отриманої суми субсидії, однак зайво виплачені кошти на рахунок Головного управління Пенсійного фонду України не надходили.

Як вбачається з копії витягу з Державного реєстру речових прав від 16.10.2024 року, загальна площа об`єкту за адресою: АДРЕСА_2 , складає 304,4 кв.м.

Норми права які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Механізм використання коштів, передбачених у державному бюджеті Мінсоцполітики для виплати пільг і житлових субсидій громадянам на оплату житлово-комунальних послуг, придбання твердого та рідкого пічного побутового палива і скрапленого газу у грошовій формі, умови призначення та порядок надання громадянам житлових субсидій визначено Положенням про порядок призначення житлових субсидій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від № 848 від 21.10.1995 р. (далі - Положення).

Відповідно до п. 3 Положення, житлова субсидія є безповоротною адресною державною соціальною допомогою мешканцям домогосподарств, що проживають в житлових приміщеннях (будинках) і не можуть самотужки платити за житлово-комунальні послуги, оплачувати витрати на управління багатоквартирним будинком.

Пункт 4 Положення визначає, що право на отримання житлової субсидії мають громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України (далі - громадяни), що проживають у житлових приміщеннях (будинках).

Згідно п. 6 Положення, житлові субсидії на придбання твердого та рідкого пічного побутового палива призначаються у разі, коли домогосподарство не отримує комунальну послугу з постачання теплової енергії для централізованого опалення (теплопостачання) та не використовує природний газ або електричну енергію для індивідуального опалення.

Відповідно до п. 9 Положення, призначення житлових субсидій здійснюється починаючи з 1 грудня 2022 р. - органами Пенсійного фонду України.

Пунктом 43 Положення встановлено, що для призначення житлової субсидії громадянин, особа якого посвідчується паспортом громадянина України або тимчасовим посвідченням громадянина України (для іноземців та осіб без громадянства - паспортним документом іноземця або документом, що посвідчує особу без громадянства, посвідкою на постійне/тимчасове проживання, посвідченням біженця або іншим документом, що підтверджує законність перебування іноземця чи особи без громадянства на території України), подає заяву; декларацію; довідки про доходи - у разі зазначення в декларації доходів, інформація про які відсутня у ДПС, Пенсійному фонді України, фондах соціального страхування тощо і відповідно до законодавства не може бути отримана за запитом уповноваженого органу у порядку, встановленому цим Положенням. У разі неможливості підтвердити такі доходи довідкою до декларації додається письмове пояснення із зазначенням їх розміру.

Зазначені документи подаються структурному підрозділу з питань соціального захисту населення, посадовим особам виконавчого органу, центру надання адміністративних послуг за зареєстрованим/задекларованим місцем проживання (орендарі, внутрішньо переміщені особи - за фактичним місцем проживання), органу Пенсійного фонду України - незалежно від місця проживання.

За правилами пункту 50-1 Положення, проведення перевірки достовірності даних, що надійшли від осіб, які звертаються за призначенням житлових субсидій, здійснюється на підставі даних, зокрема отриманих шляхом автоматизованого доступу, з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно - про право власності на земельну ділянку, квартиру (будинок).

Відповідно до п. 60 Положення, уповноваженим органом протягом 10 календарних днів з дня подання зазначених документів та отримання інформації відповідно до пункту 50 цього Положення приймається рішення про: призначення житлової субсидії; непризначення житлової субсидії (у разі, коли за результатами розрахунку житлової субсидії її розмір має нульове або від`ємне значення); відмову в призначенні житлової субсидії.

Тобто, уповноваженим органом перед тим, як прийняти рішення про призначення житлової субсидії, проводиться перевірка достовірності даних, що надійшли від осіб, які звертаються за призначенням житлових субсидій.

Згідно п.п. 1 п. 14 Положення, житлова субсидія не призначається (у тому числі на наступний період), якщо загальна площа житлового приміщення перевищує 130 кв. метрів для квартир у багатоквартирному будинку, 230 кв. метрів для індивідуальних будинків (крім житлових приміщень дитячих будинків сімейного типу, прийомних сімей, багатодітних сімей, сімей, у яких на початок місяця, з якого призначається субсидія, проживають троє і більше дітей, з урахуванням тих, над якими встановлено опіку чи піклування; житлових приміщень, на які оформлено два і більше окремих особових рахунки на оплату житлово-комунальних послуг, за умови, що загальна площа частини або окремого житлового приміщення кожного домогосподарства, на яку призначається субсидія, не перевищує 130 кв. метрів для квартири, 230 кв. метрів для індивідуального будинку; житлових приміщень, якими забезпечено за рахунок державного чи місцевого бюджету або коштів благодійних організацій осіб з інвалідністю з ураженнями опорно-рухового апарату, які пересуваються на візках).

У разі коли громадянин добровільно не повернув надміру перераховану (виплачену) суму субсидії, питання про її стягнення органи, що призначають субсидії, вирішують у судовому порядку.

Відповідно до п. 119 Положення, за рішенням уповноваженого органу надання раніше призначеної житлової субсидії припиняється, у тому числі за поданням управителів, об`єднань, виконавців комунальних послуг у разі, коли у заяві та/або декларації громадянин зазначив недостовірні дані, що вплинуло на встановлення права на житлову субсидію або визначення її розміру на суму, яка перевищує 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян на день призначення житлової субсидії.

У випадках, зазначених в абзацах четвертому - дев`ятому пункту 119 цього Положення, на вимогу уповноваженого органу, який призначив житлову субсидію, сума надміру перерахованої (виплаченої) житлової субсидії повертається громадянином (п. 125 Положення).

Відповідно до п. 127 Положення у разі відмови громадянина добровільно повернути суму надміру перерахованої (виплаченої) житлової субсидії питання про її примусове стягнення вирішується органом, який призначив житлову субсидію, у судовому порядку.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Відповідно до ч. 2 даної статті положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. З приписів ч. 2 ст. 1214 ЦК України, глави 13 ЦК України (зокрема ст. ст. 179, 181, 190, 192 ЦК України) випливає, що норми ст. 1212 ЦК України повною мірою стосуються і випадків безпідставного набуття або збереження грошей.

Статтею 1215 ЦК України встановлено, що не підлягає поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

У постанові Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» роз`яснено, що лічильна (рахункова) помилка - це помилка, яка була допущена під час проведення арифметичних підрахунків. До лічильних помилок, наприклад, належать неправильності в обчисленнях, дворазове нарахування заробітної плати за один і той самий період.

Судом встановлено, що допущена позивачем помилка не може бути віднесена до рахункової помилки (тобто пов`язаної із арифметичними обчисленнями та підрахунками), оскільки помилка має характер людського фактору і допущена під час виконання працівником ГУ ПФУ в Одеській області своїх повноважень та не може вважатися рахунковою помилкою.

У постанові Верховного Суду України від 22 січня 2014 року зазначено, що відповідно до статті 1215 ЦК України не підлягають поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

Згідно з постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 червня 2018 року у справі № 501/2500/15-ц (провадження № 61-4504св18), до лічильних (рахункових) помилок належать неправильності в обчисленнях, дворазове нарахування заробітної плати за один і той самий період тощо. Не можуть вважатися ними не пов`язані з обчисленнями помилки в застосуванні закону та інших нормативно-правових актів, що має місце у цій справі. Це може бути, наприклад, отримання неправильного підсумку при складанні, невірне написання суми, помилки при введенні початкових даних у комп`ютерну програму, які не вимагають правової оцінки. Таким чином, рахункова помилка це результат неправильного застосування правил арифметики, не більше того. Різновидом лічильної помилки може бути, наприклад, отримання неправильного результату при додаванні.

Верховний Суд у Постановах по справам: №711/1509/17 від 12.12.2018, №554/1809/17 від 21.06.2018, №307/2100/16-ц від 31.10.2018, № 487/2596/17 від 13.04.2020, провадження 61-123св18 дійшов до на ступних висновків - правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презумуються, та відповідно, тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум.

Не підлягають поверненню безпідставно набуті, зокрема, заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

При цьому правильність виконаних розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються. Тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісність набувача покладається на платника відповідних сум.

Отже, законодавцем передбачені два винятки із цього правила: по-перше, якщо виплата відповідних грошових сум є результатом рахункової помилки зі сторони особи, яка проводила таку виплату; по-друге, у разі недобросовісності зі сторони набувача виплати.

Зазначений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 02 липня 2014 року у справі №6-91цс14 та у постановах Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі №545/163/17, від 11 березня 2020 року у справі №328/1056/19.

Наведене узгоджується із висновком, викладеним постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2019 року за наслідками розгляду справи № 545/163/17, у постанові від 13 листопада 2019 року у справі № 332/2805/18, та у постанові від 31 липня 2019 року у справі № 583/168/17.

Тобто, механізм повернення надмірно отриманих коштів у вигляді житлової субсидії передбачає стягнення зазначених сум лише у випадку, якщо така надмірна сплата відбулась з вини отримувача субсидій, а саме через його зловживання.

Судом установлено, що при зверненні із заявою про надання субсидії від 25.01.2023 року, ОСОБА_1 подано виключно запитувану позивачем інформацію, а саме зазначено у розділі І «Загальні відомості», характеристика житлового приміщення/будинку: загальна площа житлового будинку - 630 кв. метрів, зазначено осіб, які зареєстровані та проживають за вказаною адресою, а також те, що ОСОБА_1 належить земельний пай, площею 3,07 га в ТДВ «Комсомолець».

Тобто, відповідачкою вказана в декларації вся запитувана інформація, а уповноваженим органом призначена житлова субсидія без проведення передбаченої вищевказаним Положенням перевірки правильності поданих відповідачем відомостей.

Перевірку правильності поданих відповідачем відомостей, уповноваженим органом проведено лише 14 серпня 2024 року.

Тобто, відповідачем зазначені всі відомості в декларації, поданої разом із заявою про призначення житлової субсидії. Таким чином, в її діях відсутній елемент недобросовісності.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи. У справі «Рисовський проти України» від 20 жовтня 2011 року Європейський суд з прав людини підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування», який передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовнішний спосіб (рішення у справах «Беєлер проти Італії» від 05 січня 2000 року, «Онер`їлдіз проти Туреччини» від 18 червня 2002 року, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» від 08 квітня 2008 року, «Москаль проти Польщі» від 15 вересня 2009 року).

Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (рішення у справах «Лелас проти Хорватії» від 20 травня 2010 року і «Тошкуце та інші проти Румунії» від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (рішення у справах «Онер`їлдіз проти Туреччини» від 18 червня 2002 року та «Беєлер проти Італії» від 05 січня 2000 року). Суд вказав, що державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків.

Разом з тим, Європейський суд з прав людини зазначає, що вислів «згідно із законом» не просто вимагає, щоб оскаржуваний захід мав підставу в національному законодавстві, але також звертається до якості такого закону. Зокрема, положення закону мають бути достатньо чіткими у своїх термінах (рішення у справі «Кривіцька та Кривіцький проти України», заява № 30856/03, від 02 грудня 2011 року).

Законодавець пов`язує повернення надмірно отриманих коштів, наданих у вигляді житлової субсидії, саме з недобросовісністю набувача, яку згідно статті 81 ЦПК України має довести позивач.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13 листопада 2019 року у справі № 332/2805/18.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

У відповідності зі ст. 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Статтями 15 та 16 ЦК України передбачено право особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Стаття 76 ЦПК України, передбачає, що доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. ч. 1 - 4 ст. 12, 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Таким чином, при розгляді справи позивачем (платником грошових коштів) не було доведено факту недобросовісності відповідача (набувача грошових коштів) та вчинення нею умисних дій зі свідомого неподання інформації щодо загальної площі житлового будинку та земельної ділянки.

Відповідно до вимог статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Отже, у даному випадку є необхідність дотримання справедливого балансу між інтересами держави та втручанням у права відповідача.

Таким чином, суд дійшов висновку, що стягнення 15 485,23 грн. субсидії, яка була призначена та виплачена відповідачці як засіб до існування, не підлягає поверненню з урахуванням ст. 1215 ЦК України. Окрім того, стягнення вказаної суми може призвести до покладення на відповідача надмірного тягаря, поставить її у ще скрутніше матеріальне становище.

Суд зазначає, що позивачем у справі не представлено, а судом не встановлено жодних доказів в підтвердження обставин зловживання та недобросовісності з боку відповідача, а також наявності рахункової помилки у діях ГУПФУ в Одеській області - які спричинили надміру виплаченої субсидії в розмірі 15 485,23 грн.

Згідно ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Цивільного процесуального кодексу України, кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

У рішенні суду повинні відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки, які є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами.

Оскільки позивачем в ході розгляду справи не доведено факт недобросовісності з боку відповідача, що є обов`язковою умовою для повернення безпідставно набутих виплат, а також набуття виплат в наслідок рахункової помилки, тому суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову ГУ ПФУ в Одеській області до ОСОБА_1 про стягнення надміру виплаченої субсидії.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на зазначене, та враховуючи, що в задоволенні позову ГУ ПФУ в Одеській області відмовлено, судові витрати по справі, які складаються з судового збору покладаються судом на позивача.

Керуючись ст. ст. 1212, 1215 Цивільного кодексу України, ст. ст. 2, 4, 12, 13, 43 - 44, 49, 76 - 83, 89, 90, 95, 133, 141, 223, 247, 258 - 259, 263 - 265, 268, 354 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до ОСОБА_1 про стягнення суми надміру виплаченої субсидії - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому наявного рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано протягом строку оскарження; у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Арцизького районного суду

Одеської області Черевата В.І.