Рішення

від 13.01.2025 по справі 452/4242/24

САМБІРСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 452/4242/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"13" січня 2025 р. м. Самбір

Самбірський міськрайонний суд Львівської області в складі:

головуючої судді Бікезіної О.В.,

за участю секретаря судового засідання Кухар О.П.,

позивача ОСОБА_1 ,

відповідачки ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Самбірський відділ державної виконавчої служби у Самбірському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про зменшення розміру заборгованості по аліментах,

В С Т А Н О В И В :

До Самбірського міськрайонного суду Львівської області 21 листопада 2024 року надійшла позовна заява ОСОБА_1 про зменшення розміру заборгованості по аліментах. Позовні вимоги обґрунтовані наступним. В рамках виконавчого провадження № 44574760 ОСОБА_1 за рішенням Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 15.02.2010 року сплачує аліменти на утримання сина ОСОБА_3 в розмірі 1/4 частини з усіх видів доходів щомісячно з 16.12.2009 року на користь ОСОБА_2 . В силу фінансових можливостей він постійно сплачував визначений судом розмір аліментів, від сплати не ухилявся, постійно старався підтримувати зв`язок з сином, брати участь у його вихованні та дозвіллі. Разом з тим, з часу ухвалення судового рішення про стягнення аліментів його сімейний стан змінився, він одружився з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народилася донька ОСОБА_5 . Згідно розрахунку заборгованості від 07.10.2024 року заборгованість по виконавчому провадженню № 44574760 становить 85698,51 грн., яка виникла після введення воєнного стану. До цього він працював за кордоном, що надавало змогу сплачувати аліменти. Більш того, погіршився стан його здоров`я, 24.05.2024 року йому встановлено ІІІ групу інвалідності. На сьогоднішній день він не працює, іншого доходу окрім пенсії по інвалідності не має, потребує коштів на лікування та придбання ліків. Покликаючись на зазначені обставини на підставі ч. 2 ст. 197 СК України, просив зменшити розмір заборгованості по аліментах до 20000,00 грн. (а.с.1-3).

Ухвалою судді від 02 грудня 2024 року відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи провести за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін; призначено судове засідання за участю сторін; запропоновано відповідачці надати до суду відзив на позовну заяву з усіма письмовими та електронними доказами проти позову (а.с.20).

07 січня 2025 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якій відповідачка позовні вимоги не визнала, просила у позові відмовити. Посилалася на ті обставини, що обставини зміни сімейного стану позивача та народження дитини вже були предметом дослідження при розгляді цивільної справи № 452/3042/18 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів. Судом було у задоволенні позовних вимог відмовлено. Відповідачка вважає, що позивачем не доведено неможливість працевлаштування в Україні. Визначена йому група інвалідності не позбавляє його права працювати та належно утримувати дитину. Розрахунок заборгованості по аліментах спростовує посилання позивача на систематичну їх сплату, оскільки у позивача була заборгованість і до введення воєнного стану. Їх сину встановлено діагноз, що потребує додаткових витрат на дитину, але окрім аліментів позивач жодних коштів не надає (а.с.25-30).

Позивач в судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги, просив їх задовольнити, на обґрунтування своєї позиції навів доводи, аналогічні викладеним у позовній заяві. Вважав, що його майновий стан та незадовільний стан здоров`я є підставою для часткового звільнення від сплати заборгованості по аліментах.

Відповідачка в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, пояснила, що син проживає з нею, перебуває на її утриманні, має проблеми з зором, потребує додаткових витрат, навіть тих аліментів, що сплачує позивач не вистачає на належне утримання дитини. Позивач не бере участі у вихованні сина, спілкується з ним рідко. Вважала, що заборгованість виникла саме через дії позивача, який ухиляється від свого обов`язку щодо утримання дитини, отже жодних підстав для задоволення позову не вбачає.

Належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи представник третьої особи - відділу державної виконавчої служби у Самбірському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, в судове засідання не з`явився, письмових пояснень щодо позову або відзиву не надав (а.с.23).

У відповідності до приписів ч. 1 ст. 223 ЦПК України його неявка в судове засідання не перешкоджає розгляду справи по суті.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали цивільної справи, з`ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для вирішення справи по суті, встановивши такі фактичні дані та відповідні їм правовідносини, суд приходить до наступного висновку.

Статтею 4ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 5 ЦПК України передбачено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Як встановлено судом на виконанні відділу державної виконавчої служби у Самбірському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції перебуває виконавче провадження № 44574760 по примусовому виконанню виконавчого листа, виданого Самбірським міськрайонним судом Львівської області від 10.03.2010 року за № 2-204/2010 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/4 частини від одержуваних ним доходів щомісячно, з 16 грудня 2009 року до досягнення дитиною повноліття (а.с.5).

Згідно розрахунку заборгованості по аліментах станом на 01.10.24 року ОСОБА_1 має заборгованість по аліментах на користь ОСОБА_2 в розмірі 85698,51 грн., яка виникла за період з січня 2022 року по вересень 2024 року, при цьому розмір аліментів визначений державним виконавцем з 01.01.2022 року складає по 2891,75 грн. щомісячно (а.с.6-7).

Позивач перебуває в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_6 з 18.07.2015 року, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 (а.с.10).

Від шлюбу подружжя має дитину ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 (а.с.9).

З трудової книжки позивача НОМЕР_3 вбачається, що ОСОБА_1 в 2022 році призначалася допомога по безробіттю за період з 05.04.2022 року по 11.07.2022 року та з 08.09.2022 року по 26.01.2023 року; з 12.07.2022 року по 07.09.2022 року він працював в ТОВ «Куйдич» (а.с.46-47).

З наданих виписок із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого вбачається, що ОСОБА_1 звертався за медичною допомогою 19.12.2023 року (а.с.11), перебував на стаціонарному лікуванні з 17.01.2023 року по 24.01.2024 року та з 20.03.2024 року по 28.03.2024 року (а.с.12,13), йому призначалося медикаментозне лікування (а.с.16).

Згідно довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААД № 004384 позивач є особою з інвалідністю ІІІ групи за загальним захворюванням з 24.05.2024 року, йому рекомендована легка праця та спостереження у кардіолога (а.с.8).

В серпні 2024 року позивач звернувся до ГУ ПФУ у Львівській області з заявою про виплату йому пенсії на відкритий рахунок в АТ «Ощадбанк» (а.с.45). Даних щодо отримання такої матеріали справи не містять.

Рішенням Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 04.06.2019 року у справі № 452/3042/19 у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну (зменшення) розміру аліментів відмовлено. Постановою Львівського апеляційного суду від 28.12.2019 року дане рішення залишено без змін (а.с.34-44).

У частиніпершій статті3Конвенції проправа дитини (ратифікована Постановою ВР№ 789-XII від 27.02.91) визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції про права дитини держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Європейський суд з прав людини зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (HUNT v. UKRAINE,№ 31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року).

Одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондуєтьсяз конституційним обов`язком батьків утримувати дітей до їх повноліття та знайшло своє закріплення у СК України.

Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.

Частина третя статті 181 СК України визначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.

Частиною першою статті 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. Розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним.

Враховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів один із батьків дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища платника аліментів може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

Подібні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 727/1599/22.

За приписами статті 195 СК України заборгованість за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), визначається виходячи з фактичного заробітку (доходу), який платник аліментів одержував за час, протягом якого не провадилося їх стягнення, незалежно від того, одержано такий заробіток (дохід) в Україні чи за кордоном.

Заборгованість за аліментами платника аліментів, який не працював на час виникнення заборгованості або є фізичною особою - підприємцем і перебуває на спрощеній системі оподаткування, або є громадянином України, який одержує заробіток (дохід) у державі, з якою Україна не має договору про правову допомогу, визначається виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості.

У разі встановлення джерела і розміру заробітку (доходу) платника аліментів, який він одержав за кордоном, за заявою одержувача аліментів державний виконавець, приватний виконавець здійснює перерахунок заборгованості.

Розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом.

Частиною другою статті 197 СК України передбачено, що за позовом платника аліментів суд може повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості за аліментами, якщо вона виникла у зв`язку із його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення.

Дана правова норма не встановлює конкретного, вичерпного переліку обставин, які можуть бути підставою для звільнення від сплати заборгованості за аліментами. Питання про те, чи мають обставини, на які посилається платник аліментів, істотне значення, у кожному конкретному випадку вирішує суд. Лише за наявності встановлених судом обставин, що мають істотне значення, платник аліментів може бути повністю або частково звільнений від сплати заборгованості за ними на підставі судового рішення.

Вказаний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 12 квітня 2022 року у справі № 381/1553/19-ц.

Позивач посилався як на обставини, які мають істотне значення для звільнення його від сплати заборгованості за аліментами на незадовільний стан здоров`я, неможливість знайти роботу в Україні та заборону виїзду за кордон під час воєнного стану.

Як встановлено судом, позивач в 2019 році звертався до суду з позовом про зміну (зменшення) розміру аліментів, в задоволенні якого йому було відмовлено. Докази ініціювання ним аналогічних процесів на протязі 2019-2024 років матеріали справи не містять. В рамках даного провадження позивач вимоги щодо зміни розміру аліментів не заявляв.

Розмір заборгованості, обчислений державним виконавцем в рамках виконавчого провадження № 44574760 сторонами не оспорюється.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно дост. 77 ЦПК Україниналежними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Статтею 79 ЦПК Українивизначено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

Як встановлено судом ОСОБА_1 допустив заборгованість зі сплати аліментів на утримання дитини, що станом на 01 жовтня 2024 року становить85698,51 грн.

Суд вважає, що позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження наявності будь-яких передбачених частиною другою статті 197 СК України обставин, що мають істотне значення та могли б слугувати підставою для звільнення від сплати заборгованості з аліментів.

Так, суд вважає, що доводи ОСОБА_1 про відсутність можливості працевлаштування в Украіні не може бути обставиною, яка б звільнила його від обов`язку зі сплати заборгованості за аліментами. Як свідчать записи в трудовій книжці позивача він працював в ТОВ «Куйдич» лише 2 місяці на протязі 2022 року і був звільнений за угодою сторін. Інших доказів, які б вказували на здійснення ОСОБА_1 активних дій з пошуку роботи матеріали справи не містять.

Аналізуючи дані розрахунку заборгованості по аліментах, можна дійти висновку про те, що ОСОБА_1 допускав утворення заборгованості по аліментам і раніше, так в 2017 році він не сплачував аліменти на протязі п`яти місяців поспіль (липень-листопад), в 2018 році не сплачував аліменти у січні, лютому, квітні, травні, липні, серпні, вересні; в 2021 році в травні, червні, вересні, жовтні. Станом на 01.01.2022 року заборгованість по аліментах була відсутня. За період з січня 2022 року по вересень 2024 року стан оплати аліментів ще погіршився, за 2022 рік боржник сплатив аліменти лише за 4 місяці в розмірі 2900,00 грн., 2500,00 грн., 732,37 грн. 2063,15 грн.; в 2023 році сплатив аліменти лише за 3 місяці в розмірі 1500,00 грн., 1500,00 грн., 1000,00 грн., 1000,00 грн.; в 2024 році аліменти сплачені один раз в травні в розмірі 3000,00 грн. (а.с.6-7).

Отже, як свідчить даний розрахунок, ОСОБА_1 допускав утворення заборгованості по аліментам і до введення воєнного стану при можливості покидати межі України.

Як свідчатьзаписи в трудовійкнижці позивача НОМЕР_3 ОСОБА_1 в 2022році призначаласядопомога побезробіттю заперіод з05.04.2022року по11.07.2022року таз 08.09.2022року по26.01.2023року (7місяців),разом зтим,позивачем взазначений періодвзагалі невиплачувалися аліментина утриманнядитини,що позивачпідтвердив підчас судовогозасідання.Разом зтим,згідно п.п.13)п.1Переліку видівдоходів,які враховуютьсяпри визначеннірозміру аліментівна одногоз подружжя,дітей,батьків,інших осібдо ПостановиКМУ від26лютого 1993року №146 утримання аліментів з працівників провадиться з усіх видів заробітку і додаткової винагороди як за основною роботою, так і за роботою за сумісництвом, в тому числі, з допомоги по безробіттю. Отже боржник не виконав свого обов`язку із надання державному виконавцю достовірних відомостей про свої доходи, зокрема, зміну джерела їх походження та розміру, що мало наслідком виникнення заборгованості за цей період.

Крім того, позивачем суду не надано доказів щодо отримання (неотримання) пенсії або грошової допомоги з ГУ ПФУ у Львівській області та утримання (неутримання) аліментів з цього виду доходу.

Верховний Суд у постанові від 04 березня 2021 року у справі № 177/1090/18 погодився з висновками апеляційного суду про відмову в задоволенні позову про звільнення від сплати заборгованості за аліментами. Касаційний суд вказував, що з червня 2014 року до 09 травня 2015 року (дати, з якої позивач потрапив у полон) останній не надав державному виконавцю достовірні відомості про свої доходи, допустив утворення заборгованості по аліментам, не виконавши при цьому свого обов`язку з повідомлення державного виконавця про необхідність стягнення аліментних виплат із заробітної плати, яку він отримував під час служби у Збройних силах України. Саме внаслідок цих дій аліменти із заробітної плати позивача почали стягуватися не у момент появи додаткового доходу у червні 2014 року, а лише з вересня 2017 року, що і стало причиною утворення заборгованості. Установивши, що з 2014 року, в тому числі й у період знаходження у полоні на тимчасово окупованій території України, позивачу нараховувалась заробітна плата та з неї повинно було проводитись відрахування аліментів на користь відповідача на утримання дітей, а боржник не виконав свого обов`язку із надання державному виконавцю достовірних відомостей про свої доходи, зокрема, зміну джерела їх походження та розміру, суд апеляційної інстанції обґрунтовано виходив із відсутності обставин, які б були підставою для звільнення позивача від сплати заборгованості по аліментам у зазначений період.

Щодо посилання ОСОБА_1 на незадовільний стан здоров`я і необхідність у зв`язку із цим звільнення його від заборгованості за аліментам, суд дійшов висновку про те, що долучені до матеріалів справи медичні документи не підтверджують відсутність працездатностіу позивача. Так, згідно довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААД № 004384 позивач є особою з інвалідністю ІІІ групи за загальним захворюванням з 24.05.2024 року, йому рекомендована легка праця (а.с.8).

Крім того, група інвалідності встановлена позивачу 24.05.2024 року, а заборгованість по аліментах виникла з 01.01.2022 року. Зазначене також виключає можливість ухвалення судового рішення про звільнення платника аліментів від сплати заборгованості за аліментами.

Аналогічний висновок міститься в постанові Верховного Суду від 22 січня 2020 року у справі № 691/1497/18, де вказано, що заборгованість зі сплати аліментів утворилася у позивача за період з лютого 2014 року до жовтня 2018 року, тобто до виникнення у нього тяжкого захворювання, яке призвело до встановлення йому інвалідності I групи, тому суди правильно відмовили у задоволенні вимоги про звільнення від сплати заборгованості за аліментами.

Таким чином, заборгованість по аліментам позивачем не сплачена, розмір заборгованості підтверджено розрахунком державного виконавця, який сторонами не спростовано, позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження наявності будь-яких передбачених частиною другою статті 197 СК України обставин, що мають істотне значення та могли б слугувати підставою для звільнення від сплати заборгованості з аліментів, тому суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

З приводу розподілу судових витрат суд зазначає таке.

Відповідно до вимог ч. 1, 2 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судовівитрати,пов`язані зрозглядом справи,покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2)у разівідмови впозові -на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при зверненні до суду був сплачений судовий збір у розмірі 1211,20 грн. (а.с.4).

З урахуванням того, що в задоволенні позову відмовлено, суд покладає судові витрати на позивача.

Керуючись ст.259,263-265,268 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Самбірський відділ державної виконавчої служби у Самбірському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про зменьшення розміру заборгованості по аліментах відмовити.

Судові витратити покласти на позивача.

Рішення може бути оскаржено до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 .

Відповідачка: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка зареєстрована за адресою:

АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 .

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Самбірський відділ державної виконавчої служби у Самбірському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, яке знаходиться за адресою: Львівська область, Самбірський район, м. Самбір, вул. Мазепи, 18, код ЄДРПОУ 34973544.

Повний текст рішення виготовлений 20 січня 2025 року.

Головуюча суддя