Рішення

від 21.01.2025 по справі 159/414/25

КОВЕЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 159/414/25

Провадження № 2-о/159/77/25

КОВЕЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2025 року м. Ковель

Ковельський міськрайонний суд Волинської області в складі: головуючого - судді Шишиліна О.Г., за участю секретаря судового засідання - Бакай Л.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ковель в порядку окремого провадження, цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Ковельський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Ковельському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про встановлення факту смерті,

в с т а н о в и в :

20.01.2025 ОСОБА_1 звернувся у суд із заявою про встановлення факту смерті своєї матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 87 років, причина смерті: набряк головного мозку, ішемія головного мозку, гіпертонічна хвороба з переважним ураженням серця,яка померла смт.Каланчак, Скадовський (до зміни адміністративно-територіального устрою- Каланчацький район, Херсонська область).

Заява мотивована відсутністю іншого позасудового порядку реєстрації смерті особи на тимчасово окупованій території України.

Встановлення факту смерті заявнику потрібне для отримання свідоцтва про смерть державного зразка та реалізації певних цивільних прав та обов`язків, зокрема спадкових.

Згідно до ч.2. ст.317 ЦПК справи про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, розглядаються невідкладно з моменту надходження відповідної заяви до суду.

Оскільки розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши письмові докази у справі, суд встановив такі обставини.

Факт родинних відносин між заявником та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 .

Як вбачається із свідоцтва про смерть від 06.11.2024, серії НОМЕР_2 виданим окупаційною владою РФ Каланчацьким районним відділом запису актів цивільного стану управління РАЦС Херсонської області ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у смт. Каланчак, Каланчацький район, Херсонської області, згідно довідки про смерть № С-01264 від 06.11.2024 причина смерті - набряк головного мозку,ішемія головного мозку, гіпертонічна хвороба з переважним ураженням серця.

Оцінюючи вищенадані суду документи, суд виходить з того, що смерть особи є юридичним фактом, що має наслідком припинення, зміну та виникнення багатьох правовідносин, а тому має безпосереднє значення для реалізації різними особами своїх прав.

Відповідно до ст.ст. 3, 8, 9 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави, а чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Стосовно окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані «намібійські винятки»: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян. Так, у Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21 червня 1971 року «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначено, що держави - члени ООН зобов`язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».

Європейський суд з прав людини послідовно розвиває цей принцип у своїй практиці. Так, якщо у справі «Лоізіду проти Туречиини» (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45) ЄСПЛ обмежився коротким посиланням на відповідний пункт названого висновку Міжнародного суду, то у справах «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016) він приділив значну увагу аналізу цього висновку та подальшої міжнародної практики. При цьому ЄСПЛ констатував, що «Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим [ЄСПЛ]. Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §96). При цьому, за логікою цього рішення, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §92). Спираючись на сформульований у цій справі підхід, ЄСПЛ у справі «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» наголосив, що «першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони [тобто є окупованою]» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016, §142).

Копією паспорта заявника та довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 26.12.1963 підтверджується, що його зареєстроване місце проживання є АДРЕСА_1 за адресою АДРЕСА_2 зареєстроване його фактичне місце проживання.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15.04.2014 року № 1207-VІІ із змінами і доповненнями будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків, крім документів, що підтверджують факт народження, смерті, реєстрації (розірвання) шлюбу особи на тимчасово окупованій території, які додаються до заяви про державну реєстрацію відповідного акта цивільного стану.

Отже, за будь-яких умов реєстрація смерті особи повинна бути здійснена уповноваженими на те державними органами України.

Відповідно до частини третьої статті 49 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) державній реєстрації підлягає, зокрема, смерть фізичної особи.

Згідно зі статтею 9, 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» від 01.07.2010 державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров`я або судово-медичною установою; рішення суду про встановлення факту смерті особи з певний час або про оголошення її померлою.

Пунктом 1 глави 5 розділу III Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затв. Наказом Міністерства юстиції України від 18.10.2000 № 52/5 передбачено, що підставою для проведення державної реєстрації смерті є лікарське свідоцтво про смерть (форма № 106/о), фельдшерська довідка про смерть (форма №106-1/о), рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час.

Отже, законодавець визначив єдиний спосіб реєстрації смерті особи на окупованій території - на підставі судового рішення про встановлення факту смерті.

Відповідно до частини 1, пункту 5 частини другої статті 293 Цивільного процесуального кодексу України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Суд розглядає в порядку окремого провадження, зокрема, справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Частиною першою статті 317 ЦПК України визначено, що заява про встановлення факту смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, може бути подана членами сім`ї померлого, їхніми представниками або іншими заінтересованими особами (якщо встановлення факту смерті особи впливає на їхні права, обов`язки чи законні інтереси) до будь-якого місцевого суду України, що здійснює правосуддя, незалежно від місця проживання (перебування) заявника.

Підсумовуючи наведене, вивчивши матеріали справи, повно, всебічно, об`єктивно з`ясувавши обставини справи, оцінивши докази безпосередньо досліджені в судовому засіданні, з точки зору належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а у сукупності - з точки зору достатності та взаємозв`язку, застосувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини, виходячи з мотивів наведених вище, суд дійшов висновку, що заяву про встановлення факту смерті ОСОБА_2 необхідно задовольнити.

Відповідно до частини четвертої статті 317 ЦПК України судове рішення підлягає негайному виконанню.

Керуючись статтями 247, 293, 315, 317 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 49 Цивільного кодексу України, Законом України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», суд

В И Р І Ш И В:

Заяву задовольнити.

Встановити факт, що громадянка України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в селище Каланчак, Скадовського району, Херсонської області.

Рішення підлягає негайному виконанню.

Рішення невідкладно надіслати до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для державної реєстрації смерті особи.

Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Головуючий:О. Г. ШИШИЛІН