Ухвала

від 21.01.2025 по справі 363/300/25

ВИШГОРОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

"21" січня 2025 р. Справа № 363/300/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2025 року м. Вишгород

Суддя Вишгородського районного суду Київської області Баличева М.Б., отримавши матеріали заяви адвоката Молчанова Олега Вікторовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , інша особа Вишгородський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Вишгородському районі Київської області центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про встановлення факту родинних відносин,-

ВСТАНОВИВ:

20.01.2025 року через систему «Електронний суд» надійшла вказана заява, у якій ОСОБА_2 просить: встановити факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , є рідним братом ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , сином ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ; встановити факт належності свідоцтва про народження заявника серії НОМЕР_3 видане 25.03.1978 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , прізвище якого та його батьків не збігаються з прізвищем зазначеним у паспорті громадянина України.

Представник заявника у поданій заяві посилається на те, що у свідоцтві про народження заявника серії НОМЕР_3 від 25.03.1978 року допущено помилку у прізвищі та замість вірного вказано невірно « ОСОБА_6 », що свідчить про розбіжність прізвища заявника та його батьків зазначено в свідоцтві про народження. Зметою приведення документів у відповідність виникла необхідність із зверненням до суду із заявою про встановлення факту належності свідоцтва про народження НОМЕР_3 від 25.03.1978, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , через незбіг прізвища, що призводить до порушення родинного зв`язку.

Суд, дослідивши матеріали, надані до заяви про встановлення факту, дійшов висновку про часткову відмову у відкритті провадженні у справі за наступних підстав.

За положеннями статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім спорів, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають справи, визначені у частині першій цієї статті, в порядку позовного, наказного та окремого провадження.

Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Частиною першою статті 315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) cмерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

Перелік юридичних фактів, що підлягають установленню в судовому порядку, визначений у частині першій статті 315 цього Кодексу, не є вичерпним.

У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян.

Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:

- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них має залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян, при цьому має бути з`ясована мета його встановлення;

- встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлено спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;

- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення.

Таким чином юридичні факти можуть бути встановлені лише для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника.

В порядку окремого провадження розглядаються справи за заявою фізичних осіб про встановлення фактів, якщо встановлення фактів не пов`язується з наступним вирішенням спору про право, і чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення.

Відповідно до пунктів 2, 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення та можуть вплинути на спадкові права й обов`язки інших осіб, та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними. Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися до суду із заявою про встановлення цих фактів, яка за відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не про встановлення факту прийняття спадщини.

Таким чином, визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов`язане з наступним вирішенням спору про право цивільне.

Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб`єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Таким чином, виключається під час розгляду справ у порядку окремого провадження існування спору про право, який пов`язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням наявності суб`єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права.

Згідно частини шостої статті 294 ЦПК України якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.

Частиною третьою статті 315 ЦПК України передбачено, що справи про встановлення факту належності особі паспорта, військового квитка, квитка про членство в об`єднанні громадян, а також свідоцтв, що їх видають органи державної реєстрації актів цивільного стану, судовому розгляду в окремому провадженні не підлягають.

Згідно п. 12 Постанови Пленуму ВСУ №5 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення, заяви про встановлення із зазначених підстав факту належності особі вироку або рішення суду, квитка про членство в об`єднанні громадян, військового квитка, посвідчення до ордена або медалі, паспорта, чи свідоцтв, що їх видають органи реєстрації актів громадянського стану, та інших документів, що посвідчують особу, не підлягають розгляду в порядку, передбаченому главою 37 ЦПК України, оскільки ці питання вирішуються органом, який видав документ.

При зверненні до суду з цією заявою заявник посилається на те, що при видачі свідоцтва про народження ОСОБА_1 повноважними органами ДРАЦСу, було допущено помилку у написанні прізвища, яке вказано як « ОСОБА_6 » замість правильного « ОСОБА_7 ».

Свідоцтво про народження видає орган державної реєстрації актів цивільного стану, тобто встановлення такого факту в окремому провадженні не підлягає.

Крім того, необхідно зазначити, що Свідоцтво про народження не є правовстановлюючим документом.

Зважаючи на вищевикладені положення процесуального закону, суд приходить до висновку, що заява ОСОБА_2 в частині вимог про встановлення факту належності свідоцтва про народження заявника серії НОМЕР_3 видане 25.03.1978 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , прізвище якого та його батьків не збігаються з прізвищем зазначеним у паспорті громадянина України, не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства за правилами окремого провадження, що є підставою для відмови у відкритті провадження у справі в частині зазначених вимог.

Керуючись ст.ст. 260, 353 ЦПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

У відкритті провадження у цивільній справі за заявою адвоката Молчанова Олега Вікторовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , інша особа Вишгородський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Вишгородському районі Київської області центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) в частині вимог про встановлення факту належності свідоцтва про народження заявника серії НОМЕР_3 видане 25.03.1978 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , прізвище якого та його батьків не збігаються з прізвищем зазначеним у паспорті громадянина України - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасники справи, яким ухвала не були вручені у день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної копії ухвали.

Суддя Баличева М.Б.