Ухвала

від 20.01.2025 по справі 379/1741/24

ТАРАЩАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер: 379/1741/24

Провадження № 4-с/379/1/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2025 року м. Тараща

Таращанський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Зінкіна В.І.,

секретаря судового засідання Корженко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому в залі суду № 1 скаргу ОСОБА_1 , стягувач ОСОБА_2 на бездіяльність державного виконавця Таращанського відділу державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ),

В С Т А Н О В И В :

Скаржник звернувся до суду із даною скаргою, просить суд:

визнати протиправною бездіяльність Таращанського відділу державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) щодо не зняття арешту з невизначеного (всього) майна боржника ОСОБА_1 , який було накладено по ухвалі Таращанського районного суду від 04.01.2000 про арешт майна боржника та оголошення заборони, реєстраційний номер обтяження 47815;

зобов`язати Таращанський відділ державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) зняти арешт та заборони відчуження з усього належного ОСОБА_1 невизначеного майна, який було накладено на виконання ухвали Таращанського районного суду реєстраційний номер обтяження 47815 та скасувати запис про арешт майна у відомостях з єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.

В обґрунтування скарги зазначає, що він, з метою оформлення спадкового майна, звернувся до нотаріуса, який повідомив, що під час перевірки на наявність заборон або арешту майна, за даними з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна виявлено арешт з січня 2000 року належного йому (скаржнику) невизначеного (нерухомого майна). В зв`язку з чим, у грудні 2024 року він звернувся до Таращанського відділу державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) із заявою про зняття арешту з майна. Проте, отримав листа від 16.12.2024 за вих. № 41768/24.4-43, в якому повідомляється, що згідно даних АСВП, виконавчих проваджень з даного приводу немає. Вважаючи, що посадові особи виконавчої служби своєю протиправною бездіяльністю щодо не зняття арешту порушують його права, змушений звернутися до суду з даною скаргою.

Скаржник ОСОБА_1 у судовому засіданні скаргу підтримав у повному обсязі, прохав її задовольнити.

ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належно. 10.01.2025 подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність, майнових претензій до ОСОБА_1 немає.

Представник Таращанського відділу державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) у судове засідання не з`явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належно.

За положеннями ч. 2 ст. 450 ЦПК України, неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Відтак, перешкоди для розгляду даної скарги відсутні.

Згідно ч. 9 ст. 268 ЦПК України, ухвали суду проголошуються негайно після їх постановлення за правилами проголошення рішень суду.

Суд, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Згідно зі ст.447ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до ст.451ЦПКУкраїни у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з частинами першою та другою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

Згідно із частиною першою статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів (частина перша статті 328 цього Кодексу).

Відповідно до частин першої, другої статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно зі статтею 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Як вбачається з інформації з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, 01.07.2004 о 14:29:16 за № 47815 Таращанською районною державною нотаріальною конторою, на підставі ухвали Таращанського районного суду б/н від 04.01.200, було зареєстровано обтяження арешт (архівний запис) на невизначене майно, житловий будинок (с. Буда), власник: ОСОБА_1 (а.с.7).

03.12.2024 скаржник звернувся із заявою про зняття арешту з майна до Таращанського відділу державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).

Відповідно до листа Таращанського відділу державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) № 41768/24.4-43 від 16.12.2024, при перевірці автоматизованої системи виконавчого провадження (містить інформацію з 2005 року) було встановлено відсутність будь-яких даних про перебування на примусовому виконанні у відділі виконавчих проваджень на ім`я боржника ОСОБА_1 , починаючи з 2005 року по даний час. Можливості перевірити зазначену в заяві інформацію з 2000 року немає, так як в АСВП інформація міститься з 2005 року, а паперовий варіант виконавчого провадження (в разі, якщо таке перебувало на виконанні) переданого до архіву знищено в зв`язку з закінченням терміну зберігання.

У разі, якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові,можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено Законом України «Про виконавче провадження» (абзац 1 пункту 5 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03 червня 2016 року № 5 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна»).

Такий правовий висновок висловлений Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 24 травня 2021 року у справі № 712/12136/18 (провадження № 61-4726сво19).

Аналогічні норми містить ч. 1 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», яка передбачає, що особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

За змістом ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).

Згідно з вимогами ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

В силу ч. 1 ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до норм ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Враховуючи наведене, що належних та допустимих доказів того, що скаржник є стороною виконавчого провадження матеріали справи не містять, а арешт на майно (невизначене) було накладено ухвалою суду, суд висновує, що в задоволенні скарги слід відмовити. Суд приходить до висновку, що питання зняття арешту майна підлягає вирішенню у порядку позовного провадження.

Керуючись статтями 2, 4, 77, 80, 81, 89, 247, 260-261, 268, 447, 451, 353, 354 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

У задоволенні скарги ОСОБА_1 , стягувач ОСОБА_2 на бездіяльність державного виконавця Таращанського відділу державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Головуючий:В. І. Зінкін