Ухвала

від 16.01.2025 по справі 570/2194/24

РІВНЕНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 570/2194/24

Номер провадження 2/570/128/2025

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" січня 2025 р. Рівненський районний суд Рівненської області у складі:

судді Гнатущенко Ю.В.

з участю секретаря судових засідань Іллюк С.Р.

представника позивача адвоката Величка О.М.

представника відповідача адвоката Чехомського О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Рівне цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація ІГ" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання послуг з пошуку, -

в с т а н о в и в :

У травні 2024 р. позивач ТзОВ «Корпорація ІГ» звернулося до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання послуг пошуку №37 від 01.07.2022 р. в сумі 157362 грн. 99 коп.

Від представника відповідачаадвоката Чехомського О.В. надійшло клопотання вх.21580 від 13.12.2024 р. про зупинення провадження у справі, у зв`язку з перебуванням на службі в ЗСУ у військовій частині НОМЕР_1 , що підтверджується довідкою в/ч НОМЕР_1 (форма 5) за №682 від 10.12.2024 р.

У судовому засіданні представник позивача адвокат Величко О.М. підтримав клопотання вх. 361 від 09.01.2025 р. в частині долучення до матеріалів справи доказ сплати судового збору, що помилково не був сплачений при поданні позовної заяви. Також заперечив проти зупинення провадження у справі, оскільки відповідачем на надано доказів щодо перебування відповідача у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції. До того ж зупинення провадження у справі призведе до затягування її розгляду.

У судовому засіданні представник відповідача адвокат Чехомський О.В. не заперечив проти задоволення клопотання представника позивача про долучення до матеріалів справи доказу сплати судового збору у справі. Також підтримав клопотання про зупинення провадження у справі, вказуючи про відсутність інших клопотань щодо витребування інформації про переведення в/ч, в якій перебуває на службі відповідач, на воєнний стан, оскільки на даний час в Україні війна, тому відповідно усі в/ч переведені на воєнний стан. Також пояснює, що відповідач ОСОБА_1 договір з приводу якого позивач звертається до суду та просить стягнути кошти, він не підписував, тому у справі повинна бути проведена судова почеркознавча експертиза, а відповідач не зможе з`явитися та надати відповідні зразки підписів, оскільки не має такої змоги через перебування в ЗСУ.

Вислухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи у межах заявленого клопотання, суд прийшов до таких висновків.

Щодо клопотання представника позивача про долучення доказу, то суд зауважує, що пунктом 2 та пунктом 6 ч. 1 ст. 43 ЦПК України визначено, що учасники справи мають право подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам та користуватися іншими визначеними законом процесуальними правами.

За змістом положень частини другої та четвертоїстатті 83 ЦПК України, позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Виходячи з положень ч.8 ст.83 ЦПК України, докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадків, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Щодо клопотання представника відповідача слід вказати, що Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.

Зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду із визначених у законі об`єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи і щодо яких неможливо передбачити їх усунення.

Пунктом 2 частини першої статті 251 ЦПК України встановлено, що суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 253 ЦПК України провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому пунктом 2 частини першої статті 251 цього Кодексу, - до припинення перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

Отже, процесуальний закон пов`язує необхідність зупинення провадження у справі з фактом перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

Відповідно до ч. 3 ст.12, ч. 1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем, проходить військову службу у складі військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України, тому суд приходить до висновку про наявність підстав для зупинення провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України, що підтверджується довідкою №682 ТВО командира військової частини НОМЕР_1 від 10.12.2024 р., що є належними, допустимими доказами в розумінні ст.ст. 78,79 ЦПК України.

Як зазначено у постанові Верховного Суду України від 07 жовтня 2015 року у справі № 6-1367цс15, зупинення провадження у справі це тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду із визначених у законі об`єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи і щодо яких неможливо передбачити їх усунення. Межі зупинення провадження у справі не повинні призводити до зменшення розумного строку розгляду справи.

Такою об`єктивною обставиною є війна та запроваджений згідно з Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», що продовжений та триває і на час ухвалення цього судового рішення, а також обставина виконання відповідачем покладеного на нього обов`язку по захисту Батьківщини.

Аналогічні правові висновки викладені в постанові Верховного Суду від 09 листопада 2022 року у справі №753/19628/17, від 21грудня 2022 року у справі №456/2541/19, від 14 грудня 2022 року №757/52540/16-ц та від 17 січня 2023 року №501/1699/17, від 29 серпня 2022 року в справі № 461/5209/19, подібні висновки висловленні у постанові Верховного Суду від 29 лютого 2024 року у справі №149/9/23 (провадження№ 61-10894св23), від 05 червня 2024 року у справі № 317/3364/21 (провадження № 61-6041св24).

Наданий представником відповідача доказ не був спростований стороною позивача, а суд діє з урахуванням імперативності приписів частини першої статті 251 ЦПК України.

У постанові Верховного Суду від 25.07.2024 р. у справі №852/2а-2/24 (адміністративне провадження № А/990/5/24) вказано, що: «Вимога щодо дотримання розумного строку розгляду справи спрямована на швидкий захист судом порушених прав особи, оскільки будь-яке зволікання може негативно відобразитися на правах, які підлягають захисту, а відсутність своєчасного судового захисту може призводити до ситуацій, коли наступні дії суду вже не матимуть значення для особи та її прав.

Зупинення провадження по справі - це врегульована законом й оформлена ухвалою суду тимчасова перерва в провадженні у справі, викликана наявністю однієї із передбачених у законі обставин, які перешкоджають розглядові справи, до моменту, коли ці обставини перестануть існувати або будуть вчинені необхідні дії. Тобто інститут зупинення судового провадження застосовується не просто у зв`язку із виникненням підстав, передбачених процесуальним законом, а обумовлюється наявністю обставин, які створюють об`єктивні перешкоди для здійснення судового розгляду.

Обов`язок суду зупинити провадження у справі зумовлений об`єктивною неможливістю її розгляду, викликаний наявністю однієї із передбачених у законі обставин, які перешкоджають розглядові справи, коли зібрані докази не дозволяють встановити та оцінити певні обставини (факти), які є предметом судового розгляду. Для вирішення питання про зупинення провадження у справі суд у кожному випадку повинен з`ясовувати, чим обумовлюється неможливість розгляду справи.

Необґрунтоване зупинення провадження у справі може призвести до затягування строків її розгляду й перебування учасників справи у стані невизначеності, що покладає на національні суди обов`язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справи упродовж розумного строку.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/202 постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.Надалі неодноразово строк дії воєнного часу продовжувався і не скасовано до теперішнього часу.

За приписами пункту другого вищевказаного Указу військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об`єднаних сил Збройних Сил України , командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з`єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування наказано запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.

Як було встановлено Третім апеляційним адміністративним судом, відповідно до довідки від 22.02.2024 № 85 сержант ОСОБА_1 перебуває на військовій службі по мобілізації. Із витягу до наказу від 25.02.2022 № 50вбачається, що ОСОБА_1 призначено на посаду головного сержанта - командира першого відділення першого взводу роти охорони ІНФОРМАЦІЯ_1 .

За змістом пункту 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України 23.02.2022 №154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Статтею 3 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» військовим командуванням, якому згідно з цим Законом надається право разом з органами виконавчої влади, військовими адміністраціями, Радою міністрів Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати заходи правового режиму воєнного стану, є: Головнокомандувач Збройних Сил України, Командувач об`єднаних сил Збройних Сил України, командувачі видів та окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, командувачі (начальники) органів військового управління, командири з`єднань, військових частин Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань.

Військове командування, в межах повноважень, визначених цим Законом та Указом Президента України про введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях, затвердженим Верховною Радою України, видає обов`язкові до виконання накази і директиви з питань забезпечення оборони, громадської безпеки і порядку, здійснення заходів правового режиму воєнного стану.

За приписами статей 1 та 8 Закону України «Про Збройні Сили України» від 06 грудня 1991 року №1934-XII Збройні Сили України - це військове формування, на яке відповідно до Конституції України покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності.

Безпосереднє військове керівництво - діяльність, спрямована на здійснення заходів щодо розвитку Збройних Сил України, їх технічного оснащення, підготовки та всебічного забезпечення, визначення основ їх застосування, а також управління ними.

Комплектування ж Збройних Сил України визначається статтею 5 Закону України «Про Збройні Сили України», відповідно до частини першої якої особовий склад Збройних Сил України складається з військовослужбовців і працівників Збройних Сил України.

Згідно зі статтею 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25 березня 1992 року №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Частиною третьою статті 2 цього Закону визначено, що громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями.

Початок, призупинення і закінчення проходження військової служби визначено статтею 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Конструкція пункту 5 частини першої статті 236 КАС України дає підстави для висновку, що визначена ним підстава зупинення провадження пов`язана не із самою обставиною введення воєнного стану, а із фактом перебування сторони у справі у складі Збройних Сил України, що переведені на воєнний стан.

При цьому, вказана вище норма має тимчасовий характер, тобто обмежується строком перебування сторони у складі Збройних Сил України, що переведені на воєнний стан. За такої умови підстава для зупинення провадження у справі вичерпується тоді, коли участь сторони у складі Збройних Сил України припиняється. Учасник справи може припинити участь у складі Збройних Сил України ще до припинення воєнного стану, якщо така можливість передбачена законодавством.

Наведене правове регулювання дозволяє дійти висновку, що норма пункту 5 частини першої статті 236 КАС України може бути застосована судами при вирішенні питання про зупинення провадження у справі у разі перебування фізичної особи, яка є стороною чи третьою особою, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції, до припинення перебування такої фізичної особи у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

Як зазначено вище та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 перебуває на військовій службі по мобілізації в ІНФОРМАЦІЯ_2 оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_3 » із 25.02.2022 та відповідно до витягу із Наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 25.02.2022 № 50 про призначення відповідно до мобілізаційного призначення за мобілізаційним планом солдата ОСОБА_1 . головним сержантом - командиром першого відділення першого взводу роти охорони ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідач, у зв`язку з поставленими перед ним завданнями на даний час не має можливості з об`єктивних причин виконувати та дотримуватись процесуальних прав та обов`язків, в тому числі приймати участь в судовому засіданні, в той час як в межах розгляду цієї справи з метою повного з`ясування всіх обставин справи, в тому числі з метою надання пояснень у справі, необхідною умовою є його особиста участь.

Колегія суддів при розгляді апеляційної скарги звертає увагу на конструкцію норми п. 5 ч. 1 ст. 236 КАС України, яка носить імперативний характер та покладає на суд саме обов`язок, а не право зупинити провадження у випадку перебування сторони у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.»

Суд зазначає, у справі, що розглядається, питання про зупинення провадження у справі вирішується з підставперебування фізичної особивідповідачаускладіЗбройних Сил України.

При цьому зупинення провадження у справі є тимчасовим заходом та у разі наявності доказів на підтвердження припинення перебування ОСОБА_1 у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан, учасники справи не позбавлені права ініціювати питання про поновлення провадження у справі шляхом подання до суду відповідних клопотань.

Керуючись ст.ст. 258-261, 353, 354 ЦПК України, - суд

у х в а л и в :

Клопотання представника позивача адвоката Величко О.М. вх. 361 від 09.01.2025 р. задовольнити та долучити до матеріалів справи доказ сплати судового збору.

Клопотання представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Чехомського Олега Васильовича про зупинення провадження у справі вх.21580 від 13.12.2024 р. задовільнити.

Провадження по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація ІГ" до ОСОБА_1 - зупинити до припинення перебування сторони - ОСОБА_1 у складі Збройних Сил України.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Рівненського апеляційного суду протягом 15 днів з дня проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом 15 днів з дня вручення відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Повне судове рішення - ухвала суду - складено 21.01.2025 р.

Суддя Гнатущенко Ю.В.