Рішення

від 20.01.2025 по справі 712/1338/24

СОСНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЧЕРКАС

Справа № 712/1338/24

Провадження № 2/712/215/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 січня 2025 року Соснівський районний суд м. Черкаси в складі:

Головуючого судді Токової С.Є.

при секретарі Білик О.Ю.

за участю представника позивача адвоката Топора І.О.

представника відповідача ОСОБА_1

розглянувши у загальному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Житлово-будівельного кооперативу «Резиденція Черкаси 1», ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання недійсними договорів купівлі продажу, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, припинення речового права на майно, витребування майна з чужого незаконного володіння, визнання права власності, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до відповідачів Житлово-будівельного кооперативу «Резиденція Черкаси 1», ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання недійсними договорів купівлі продажу, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, припинення речового права на майно, витребування майна з чужого незаконного володіння, визнання права власності. Просить суд визнати недійсним договір, укладений між ОСОБА_3 , Житлово-будівельним кооперативом «Резиденція Черкаси 1» та ОСОБА_4 від 14 липня 2021 року про заміну сторони у договорі № 32.01.1.036 «Про сплату пайових внесків у ЖБК «Резиденція Черкаси 1» від 23.11.2015; визнати недійсним договір купівлі-продажу серія та номер 2636, укладений 25.11.2021 між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , посвідчений приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Алексєєвим М.Ю., згідно якого ОСОБА_5 придбала у ОСОБА_4 квартиру АДРЕСА_1 ; скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 61847904 від 25.11.2021 15:23:32 прийняте приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Алексєєвим М.Ю. про реєстрацію права власності за ОСОБА_5 на квартиру АДРЕСА_1 ; припинити речове право ОСОБА_5 на квартиру АДРЕСА_1 , зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 2414704871101, яке здійснено на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 61847904 від 25.11.2021 15:23:32 приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Алексєєвим М.Ю.; витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1 ; визнати за ОСОБА_2 право власності на квартиру АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що рішенням Соснівського районного суду м.Черкаси від 04 грудня 2018року (справа №712/13236/18) шлюб між ним та ОСОБА_3 розірваний.

В період шлюбу, а саме 23 листопада 2015 року між ОСОБА_3 та ЖБК «Резиденція Черкаси», в інтересах сім`ї, укладено договір №32.01.1.036 «Про сплату внесків у ЖБК «Резиденція Черкаси 1» на дольову участь у будівництві об`єкту нерухомості - квартири АДРЕСА_2 та внесено пайовий внесок на суму 609 280,00 гривень за вказаним договором. Квартира буда повністю виплачена.

Наказом Департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради №363 5-а від 16 жовтня 2020 року житловому будинку по АДРЕСА_3 , в якому знаходиться квартира присвоєно нову адресу, а саме АДРЕСА_4 .

Позивач у позові зазначає, що в листопаді 2018 року він звернувся до суду з позовом про поділ майна подружжя. ОСОБА_3 в свою чергу подала зустрічний позов. Тривалий час йшов судовий спір з приводу розподілу спільного майна, і в тому числі по квартирі АДРЕСА_5 .

Рішенням Соснівського районного суду м.Черкаси від 30 березня 2022 року (справа 712/13789/18), яке залишено без змін постановою Черкаського апеляційного суду від 11.08.2022 та постановою Верхового суду від 14 грудня 2022 року здійснено поділ спільного майна подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

В порядку поділу спільного майна подружжя виділено йому у власність та визнано право власності, зокрема, на пайовий внесок на суму 609280 гривень за договором №32.01.1.036 від 23.11.2015 на будівництво квартири АДРЕСА_6 .

Маючи намір зареєструвати своє право власності на квартиру АДРЕСА_5 , позивач звернувся до ЖБК «Резиденція Черкасці» та державного реєстратора. В усній формі йому було відмовлено в проведенні реєстрації, так як право власності на квартиру зареєстроване на іншу особу ОСОБА_6 .

В подальшому, було з`ясовано, що за наслідками проведення технічної інвентаризації, нумерація квартир була змінена, а також уточнені площі квартир.

Належній квартирі Позивача АДРЕСА_5 присвоєно №34, а квартирі АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_6 присвоєно №38.

11 листопада 2020 року в період судового спору про поділ спільного майна подружжя між ОСОБА_3 та ЖБК «Резиденція Черкаси 1» укладена Додаткова угода до Договору №32.01.1.036 «Про сплату внесків у ЖБК «Резиденція Черкаси 1»

Згідно цієї угоди за наслідками проведення технічної інвентаризації у квартири уточнена загальна площа, яка стала 74,50кв.м., а також квартирі присвоєний номер АДРЕСА_1 .

Про укладення даної угоди ні ОСОБА_3 , ні ЖБК «Резиденція Черкаси 1» не повідомили ні його, ні Соснівський райсуд м.Черкаси.

Разом з тим, 14 липня 2021 року в період судового спору про поділ спільного майна подружжя між ОСОБА_3 , ЖБК «Резиденція Черкаси 1» та ОСОБА_4 укладений Договір про заміну сторони в Договорі №32.01.1.036 «Про сплату пайових внесків у ЖБК «Резиденція Черкаси 1» від 23.11.2015року.

Згідно цього договору від 14.07.2021 року первісний учасник ОСОБА_3 уступає (передає), а новий учасник ОСОБА_4 набуває всіх прав та приймає на себе виконання всіх зобов`язань учасника за Договором №32.01.1.036 «Про сплату пайових внесків у ЖБК «Резиденція Черкаси 1» від 23.11.2015року.

Позивач вважає,що вказанийДоговір від14липня 2021року прозаміну сторонив Договорі№32.01.1.036«Про сплатупайових внесківу ЖБК«Резиденція Черкаси1»від 23.11.2015рокуукладений між ОСОБА_3 ,ЖБК «РезиденціяЧеркаси 1»та ОСОБА_4 є недійсним,оскільки,вказаний договірукладений підчас судовогоспору проподіл спільногомайна подружжя. ОСОБА_3 та ЖБК«Резиденція Черкаси1»були сторонамипо справіі немали прававчиняти будь-якіправочини стосовноцього майна.Вони умисноне повідомилисуд пронаявність такогоправочину,тобто діялинедобросовісно.Їм здостовірністю буловідомо,що квартирає спільноюсумісною власністюта підлягає поділу. Укладення одним з подружжя договору щодо розпорядження спільним майном без згоди другого з подружжя є підставою для визнання такого договору недійсним, в тому числі і тоді, коли суд встановить, що третя особа (контрагент за таким договором) діяла недобросовісно, зокрема, знала чи за обставинами справи не могла не знати про те, що майно належить подружжю на праві спільної сумісної власності і що той з подружжя, хто укладає договір, не отримав згоди на це другого з подружжя.

14 липня 2021 року за актом прийому-передачі ЖБК «Резиденція Черкаси 1» незаконно передало у власність ОСОБА_4 квартиру АДРЕСА_1 .

В подальшому, 25 листопада 2021 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 укладений договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , який посвідчений приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Алексєєвим М.Ю.

Тобто, в теперішній час власником належної Позивачу квартири є ОСОБА_5 . Вказаний договір, на думку позивача, також є недійсним, оскільки укладений на підставі недійсного попереднього правочину і незаконної реєстрації права власності.

У зв`язку з викладеним, з метою захисту своїх майнових прав, позивач звернувся до суду з указаним позовом.

Ухвалою Соснівського районного суду міста Черкаси від 07 лютого 2024 року відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження з призначенням справи до підготовчого судового засідання.

Ухвалою суду від 27 вересня 2024 року закрито підготовче провадження по справі, справу призначено до розгляду по суті.

В судовому засіданні представник позивача адвокат Топор І.О. підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі та просив задовольнити позов з викладених підстав.

Представник відповідача ОСОБА_3 адвокат Бердник В.В. в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову, посилаючись на те, що позивачем обрано невірний спосіб захисту свого порушеного права, оскільки згідно рішення Соснівського районного суду м. Черкаси у справі №712/13789/18 від 30 березня 2022 року (набрало сили 11 серпня 2022 року) суд визнав за ОСОБА_2 право власності на пайовий внесок на суму 609280 грн. за договором №32.01.1.036 від 23 листопада 2015 року на будівництво квартири, укладений між ЖБК «Резиденція Черкаси 1» та ОСОБА_3 . Відступлення ОСОБА_3 майнових прав в сумі 688 775 гри. відбулося 14 липня 2021 року, а суд визнав за ОСОБА_2 право власності на майновий пай в сумі 609 280 гри. 30 березня 2022 року, тобто через вісім місяців. На час відступлення ОСОБА_3 майнових прав та розгляду справи судом, жодних заборон на їх відчуження не було, вона вважала, що суд виділить цей пайовий внесок на її користь (про що вона й просила суд), а тому й не виникатиме ніяких питань у ОСОБА_2 . Пайовий внесок належав ОСОБА_3 , і був відступлений ще до того, як його суд визнав його спільним майном подружжя, та в порядку поділу спільного майна визнав за ОСОБА_2 . В зв`язку з цим, Відповідач не заперечує сплатити Позивачу кошти за відступлення права на пайовий внесок в сумі, яка була визначена судом в сумі 609280,00 грн. Крім того, вимог про скасування, зміну Договору про збільшення пайових внесків у ЖБК «Резиденція Черкаси 1» Позивач не заявляв. Таким чином, задоволення даного позову призведе до збільшення майнових прав Позивача.

Інші відповідачі в судове засідання не з`явилися, причини неявки суду не відомі. Про час місце судових засідань повідомлялися належним чином. Із заявами чи клопотаннями до суду не зверталися.

Вивчивши матеріали справи, надані сторонами докази, дослідивши їх всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши всі обставини справи, суд приходить до наступного.

Згідно з ч. 3 ст.12ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст.13ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи, або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що сторони по справі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у період з 31.07.2004 по 04.12.2018 перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 04.12.2018 (справа № 712/13236/18).

З матеріалів справи убачається, що 23 листопада 2015 року між ОСОБА_3 та ЖБК «Резиденція Черкаси» укладено договір №32.01.1.036 «Про сплату внесків у ЖБК «Резиденція Черкаси 1» на дольову участь у будівництві об`єкту нерухомості - квартири АДРЕСА_2 та внесено пайовий внесок на суму 609 280,00 гривень за вказаним договором. На виконання умов договору,

Наказом Департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради №363 5-а від 16 жовтня 2020 року житловому будинку по АДРЕСА_3 , в якому знаходиться квартира присвоєно нову адресу, а саме АДРЕСА_4 .

09.11.2018 ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя. ОСОБА_3 було подано до суду зустрічним позов. Рішенням Соснівського районного суду м.Черкаси від 30 березня 2022 року (справа 712/13789/18), яке залишено без змін постановою Черкаського апеляційного суду від 11.08.2022 та постановою Верхового суду від 14 грудня 2022 року здійснено поділ спільного майна подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

В порядку поділу спільного майна подружжя визнано за ОСОБА_2 право власності на пайовий внесок на суму 609280 гривень за договором №32.01.1.036 від 23.11.2015 на будівництво квартири АДРЕСА_6 , укладеним між ЖБК «Резиденція Черкаси 1» та ОСОБА_3 . За наслідками технічної інвентаризації, нумерація квартири була змінена з № 38 на № 34, а також уточнена площа квартири. Сплата пайового внеску на суму 609280, 00 грн встановлена у судовому рішенні (справа 712/13789/18).

11 листопада 2020 року між ОСОБА_3 та ЖБК «Резиденція Черкаси 1» укладена Додаткова угода до Договору №32.01.1.036 «Про сплату внесків у ЖБК «Резиденція Черкаси 1».

Згідно цієї угоди за наслідками проведення технічної інвентаризації у квартири уточнена загальна площа, яка стала 74,50кв.м., а також квартирі присвоєний номер АДРЕСА_1 .

14 липня 2021 року між ОСОБА_3 , ЖБК «Резиденція Черкаси 1» та ОСОБА_4 укладений Договір про заміну сторони в Договорі №32.01.1.036 «Про сплату пайових внесків у ЖБК «Резиденція Черкаси 1» від 23.11.2015 року.

Згідно умов договору від 14.07.2021 первісний учасник ОСОБА_3 уступає (передає), а новий учасник ОСОБА_4 набуває всіх прав та приймає на себе виконання всіх зобов`язань учасника за Договором №32.01.1.036 «Про сплату пайових внесків у ЖБК «Резиденція Черкаси 1» від 23.11.2015року.

В обгрунтування підстав звернення до суду з указаним позовом, Позивач посилається на те, що вказаний Договір від 14 липня 2021 року про заміну сторони в Договорі №32.01.1.036 «Про сплату пайових внесків у ЖБК «Резиденція Черкаси 1» від 23.11.2015 укладений між ОСОБА_3 , ЖБК «Резиденція Черкаси 1» та ОСОБА_4 є недійсним, оскільки укладений під час судового спору про поділ спільного майна подружжя. ОСОБА_3 та ЖБК «Резиденція Черкаси 1» були сторонами по справі і не мали права вчиняти будь-які правочини стосовно цього майна.

Так, згідно ст.238 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

За змістом ст. 190 ЦК України майнові права вважаються майном. Майнові права захищаються нарівні з правом власності. Майнові права є неспоживною річчю і визнаються речовими правами.

Майновими визнаються будь-які права, пов`язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовою частиною права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права та право вимоги.

Майнове право, яке можна визначити як право очікування, є складовою частиною майна як об`єкта цивільних прав.

Майнове право - це обмежене речове право, за яким власник цього права наділений певними, але не всіма правами власника майна, необхідними й достатніми для засвідчення правомочності його власника отримати право власності на нерухоме майно чи інше речове право на відповідне майно в майбутньому.

Захист майнових прав здійснюється у порядку, визначеному законодавством, а якщо такий спеціальний порядок не визначений, захист майнового права здійснюється на загальних підставах цивільного законодавства.

Зазначене відповідає висновку, викладеному у постанові Верховного Суду від 28 лютого 2019 року у справі № 520/4355/17 (провадження № 61-5773св18).

Нормами законодавства встановлено первинний спосіб набуття права власності на річ, на яку раніше не було і не могло бути встановлене право власності інших осіб. Саме інвестор як особа, за кошти якої і на підставі договору з яким був споруджений об`єкт інвестування, є особою, як набуває первісне право власності на новостворений об`єкт інвестування. Інвестор після виконання умов інвестування набуває майнові права (тотожні праву власності) на цей об`єкт і після завершення будівництва об`єкта нерухомості набуває права власності на об`єкт інвестування як первісний власник шляхом проведення державної реєстрації речових прав на зазначений об`єкт за собою.

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 вересня 2021 року у справі № 359/5719/17 (провадження № 14-8цс21).

Укладаючи договір пайової участі в будівництві, пайовик отримує речове право, яке засвідчує правомочність його як власника на отримання права власності на нерухоме майно у майбутньому.

Право власності на нерухоме майно виникає з моменту прийняття його в експлуатацію, якщо таке передбачено законом чи договором, а повноцінним об`єктом у розумінні ЦК України такий об`єкт стає після його державної реєстрації, оскільки жодних винятків щодо необхідності державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухомі речі, як передбачено у частині першій статті 182 та частині другій статті 331 ЦК України для новоствореної речі, якою є квартира в новозбудованому будинку, цивільне законодавство не містить.

Захист прав на новостворене майно, прийняте в експлуатацію, в разі невизнання відповідачем прав позивача на спірне майно здійснюється в порядку, визначеному законодавством, а якщо такий спеціальний порядок не визначений, то захист здійснюється на загальних засадах цивільного законодавства.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 вересня 2021 року у справі № 359/5719/17 (провадження № 14-8цс21) зазначено, що саме інвестор, як особа за кошти якої і на підставі договору з яким був споруджений об`єкт інвестування, є особою, якою набувається первісне право власності на новостворений об`єкт інвестування. Державній реєстрації підлягає право власності тільки на ті об`єкти нерухомого майна, будівництво яких закінчено та які прийнято в експлуатацію у встановленому порядку. В іншому випадку інвестор не зможе визнати право власності на квартиру до введення будинку в експлуатацію. Згідно із частиною четвертою статті 334 ЦК України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону. Отже, інвестор після виконання умов інвестування набуває майнові права (тотожні праву власності) на цей об`єкт і після завершення будівництва об`єкта нерухомості набуває права власності на об`єкт інвестування як первісний власник шляхом проведення державної реєстрації речових прав на зазначений об`єкт за собою (пункти 93-95 постанови).

Інвестор після виконання умов інвестування набуває майнові права (тотожні праву власності) на цей об`єкт. Для отримання права власності на такий об`єкт нерухомості інвестор має трансформувати свої майнові права у власність шляхом державної реєстрації речових прав на цей об`єкт нерухомості, але виконати це можна лише за умов завершення будівництва новоствореного об`єкта нерухомості відповідно до вимог чинного законодавства та прийняття такого нерухомого майна до експлуатації (статті 328, 331 ЦК України) (пункт 146 постанови). Отже, саме інвестор є особою, яка первісно набуває право власності на об`єкт нерухомого майна, що споруджений за його кошти (пункт 147 постанови). Інвестор наділений правами, тотожними правам власника нерухомого майна, пов`язаними зі створенням об`єкта нерухомого майна, а тому в разі порушення його речових прав він має право на звернення до суду за їх захистом шляхом пред`явлення позову про визнання за ним його майнових прав та витребування своєї власності з незаконного володіння іншої особи (статті 392, 388 ЦК України).

У постанові від 14 грудня 2021 року у справі № 344/16879/15-ц (провадження № 14- 31цс20) Велика Палата Верховного Суду зробила правовий висновок про те, що в тих випадках, коли об`єкт нерухомості вже збудований та прийнятий в експлуатацію, проте покупцем не отримані правовстановлюючі документи у зв`язку з порушенням продавцем за договором купівлі-продажу майнових прав на нерухоме майно взятих на себе договірних зобов`язань щодо передання всіх необхідних документів для оформлення права власності на квартиру, вартість якої сплачена покупцем в повному обсязі, та в разі невизнання продавцем права покупця на цю збудовану квартиру може мати місце звернення до суду з вимогою про визнання за покупцем права власності на про інвестоване (оплачене) ним майно відповідно до статті 392 ЦК України.

Таким чином, у зазначених постановах Велика Палата Верховного Суду зазначила, що у випадку виконання умов інвестування інвестор набуває майнові права (тотожні праву власності), а тому в разі порушення його речових прав він має право на звернення до суду за їх захистом шляхом пред`явлення позову про визнання за ним його майнових прав (права власності) та витребування своєї власності з незаконного володіння іншої особи. Вказаний правовий висновок зроблений в постанові Верховного Суду від 12 жовтня 2023 року по справі № 761/15699/16-ц провадження № 61-4491св23.

Згідно із частиною першою статті 317 ЦК України права володіння, користування та розпоряджання своїм майном належать власнику.

За загальним правилом власник самостійно розпоряджається своїм майном.

Згідно ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Частиною 3 статті 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Позивач у позові зазначає, що Договір від 14 липня 2021 року про заміну сторони в Договорі №32.01.1.036 «Про сплату пайових внесків у ЖБК «Резиденція Черкаси 1» від 23.11.2015 укладений між ОСОБА_3 , ЖБК «Резиденція Черкаси 1» та ОСОБА_4 є недійсним, оскільки укладений без його згоди та без нотаріального посвідчення, крім того предмет договору був предметом судового спору про поділ майна подружжя, який на час укладення не вирішено по суті.

Згідно з ст. 63 ЦК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою (ч. 1 ст. 65 Сімейного кодексу України).

Згідно ч. 3 ст. 65 Сімейного кодексу України для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово.

Водночас пунктом 6 статті 3 ЦК України до засад цивільного законодавства віднесено, серед іншого, добросовісність.

Тому укладення одним з подружжя договору щодо розпорядження спільним майном без згоди другого з подружжя є підставою для визнання такого договору недійсним в тому числі і тоді, коли суд встановить, що третя особа (контрагент за таким договором) діяла недобросовісно, зокрема, знала чи за обставинами справи не могла не знати про те, що майно належить подружжю на праві спільної сумісної власності і що той з подружжя, хто укладає договір, не отримав згоди на це другого з подружжя.

Подібні правові висновки Велика Палата Верховного Суду виклала у постанові від 29 червня 2021 року у справі № 916/2813/18 (провадження № 12-71гс20), відступивши від висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17 (провадження № 14-325цс18), що закон не пов`язує наявність чи відсутність згоди всіх співвласників на укладення договору ні з добросовісністю того з подружжя, який уклав договір щодо спільного майна, ні третьої особи-контрагента за таким договором і не ставить питання оскарження договору в залежність від добросовісності сторін договору.

Згідно з частинами другою та третьою статті 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Отже, цивільно-правовий договір не може використовуватися учасниками цивільних відносин для позбавлення одного з подружжя майна, який в установленому законом порядку володіє ним на праві спільної сумісної власності, яке є предметом оспорюваного правочину.

Аналізуючи зміст спірного правочину (договір, укладений між ОСОБА_3 , Житлово-будівельним кооперативом «Резиденція Черкаси 1» та ОСОБА_4 від 14 липня 2021 року про заміну сторони у договорі № 32.01.1.036 «Про сплату пайових внесків у ЖБК «Резиденція Черкаси 1» від 23.11.2015) відповідач ОСОБА_3 всупереч нормі ч. 3 ст. 65 СК України не надала доказів письмової згоди позивача ОСОБА_2 на укладення цієї угоди, яка з очевидністю стосується майна подружжя.

Відповідно до частини четвертої статті 369 ЦК України правочин щодо розпорядження спільним майном, вчинений одним із співвласників, може бути визнаний судом недійсним за позовом іншого співвласника у разі відсутності у співвласника, який вчинив правочин, необхідних повноважень.

Розірвання шлюбу не тягне за собою зміну правового статусу майна подружжя. Таке майно залишається їх спільною сумісною власністю. Тобто лише після вирішення питання про поділ майна, яке є спільною сумісною власністю, виділення конкретних часток кожному зі співвласників, таке майно набуває статусу спільної часткової власності чи особистої приватної власності.

Відсутність згоди одного із співвласниківколишнього подружжяна розпорядження нерухомим майном є підставою визнання правочину, укладеного іншим співвласником щодо розпорядження спільним майном, недійсним.

Відсутність нотаріально посвідченої згоди іншого зі співвласників (другого з подружжя) на укладення правочину позбавляє співвласника, який вчинив правочин, необхідних повноважень на укладення договору про розпорядження спільним майном. Укладення такого договору свідчить про порушення його форми і відповідно до частини четвертої статті 369, статті 215 ЦК України надає іншому зі співвласників (другому з подружжя) право оскаржити договір з підстав його недійсності. При цьому закон не пов`язує наявність чи відсутність згоди усіх співвласників на укладення договору ні з добросовісністю того з подружжя, який уклав договір щодо спільного майна, ні третьої особиконтрагента за таким договором і не ставить питання оскарження договору в залежність від добросовісності сторін договору.

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17 (провадження № 14-325цс18).

14 липня 2021 року за актом прийому-передачі ЖБК «Резиденція Черкаси 1» передало у власність ОСОБА_4 квартиру АДРЕСА_1 .

19 липня 2021 року державний реєстратор Управління з питань державної реєстрації Черкаської міської ради Черкаської області Гнатик Артем Ігорович прийняв рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 59458962 від 26.07.2021 року о 09:23:46 про реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_4 . Підставами державної реєстрації вказано: технічний паспорт на квартиру виданий 15.07.2021 видавник ТОВ «ДАТЕКС ГРУП»; акт приймання-передачі нерухомого майна виданий 14.07.2021; додаткова угода від 10.07.2020; договір про сплату внесків №32.01.1.036 від 23.11.2015; договір про заміну сторони від 14.07.2021; додаткова угода від 11.07.2020.

В подальшому, 25 листопада 2021 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 укладений договір купівлі-продажу серія та номер 2636 , квартири АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Алексєєвим М.Ю.

Згідно п.1 ч.І ст.2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до абз.2 ч.З ст.26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" встановлено, що у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому пунктом Ічастини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

Так як державна реєстрація на вказане нерухоме майно проведена на підставі недійсного правочину то підлягає скасуванню державна реєстрація права власності ОСОБА_5 .

Таким чином, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 61847904 від 25.11.2021 15:23:32 прийняте приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Алекєєвим М.Ю. про реєстрацію права власності за ОСОБА_5 на квартиру АДРЕСА_1 підлягає скасуванню.

Крім того, підлягає припиненню речове право ОСОБА_5 на квартиру АДРЕСА_1 , зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 2414704871101, яке здійснено на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень , індексний номер: 61847904 від 25.11.2021 15:23:32 прийняте приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Алекєєвим М.Ю.

Щодо позовної вимоги про витребування з чужого незаконного володіння ОСОБА_5 на користь Позивача квартиру АДРЕСА_1 слід зазначити наступне.

Відповідно до частини першої статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Згідно із частиною першою статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Положеннями частини другої статті 328 ЦК України встановлюється презумпція правомірності набуття права власності, котра означає, що право власності на конкретне майно вважається набутим правомірно, якщо інше не встановлено в судовому порядку або незаконність набуття права власності прямо не випливає із закону. Таким чином, факт неправомірності набуття права власності, якщо це не випливає із закону, підлягає доказуванню, а правомірність набуття права власності включає в себе законність і добросовісність такого набуття.

Право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Переданням майна вважається вручення його набувачеві, зокрема, на об`єкти нерухомості, права на які підлягають державній реєстрації.

Право власності у набувача за договором відповідно до частини четвертої статті 334 ЦК України виникає з дня державної реєстрації (стаття 182 ЦК України), а не в момент фактичного передання майна або в будь-який інший момент, визначений угодою сторін.

Так, предметом віндикаційного позову є вимога власника, який не є фактичним володільцем індивідуально-визначеного майна, до особи, яка фактично володіє цим майном, про повернення його з чужого незаконного володіння.

Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна відсутні договірні відносини і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача, з підстав, передбачених ч.1,3 ст.388 ЦК України.

Відповідно до частини третьої статті 388 ЦК Україниякщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Положення статті 388 ЦК України застосовується як правова підстава позову про витребування майна від добросовісного набувача, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом, яке було відчужене третій особі, якщо між власником та володільцем майна не існує жодних юридичних відносин (правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду України від 21 листопада 2016 року у справі № 1522/25684/12).

Так, позивач стверджує, що оскільки відповідач ОСОБА_5 незаконно зареєструвала за собою спірне нерухоме майно, тобто незаконно заволоділа ним, то право позивача є порушеним та підлягає захисту, зокрема шляхом витребування цього майна від відповідача.

Особа, якій належить порушене право, може скористатися не будь-яким на свій розсуд, а певним способом захисту такого свого права, який прямо визначається спеціальним законом, що регламентує конкретні цивільні правовідносини, або договором, та є ефективним.

При цьому під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що спричиняє потрібні результати, наслідки, тобто матиме найбільший ефект по відновленню відповідних прав, свобод та інтересів на стільки, на скільки це можливо.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі N 338/180/17 (провадження N 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі N 905/1926/16 (провадження N 12-187гс18), від 30 січня 2019 року у справі N 569/17272/15-ц (провадження N 14-338цс18) та інших звернуто увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256цс18) зроблено висновок, що якщо позивач вважає, що його право порушене тим, що право власності зареєстроване за відповідачем, то належним способом захисту є віндикаційний позов, оскільки його задоволення, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Реєстру.

Отже, у разі задоволення віндикаційного позову рішення суду про витребування майна забезпечуватиме ефективне відновлення порушених прав Позивача, оскільки таке судове рішення є підставою для державної реєстрації права власності.

Встановивши, що спірне майно вибуло з володіння ОСОБА_2 поза його волею, суд дійшов висновку, що позивач має право на витребування у ОСОБА_5 квартири АДРЕСА_1 за правилами статті 388 ЦК України.

Оцінивши подані позивачем докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Враховуючи вищезазначене, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач, як на підставу для задоволення позову знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, позов підлягає до задоволення в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 79-81, 83, 89, 137, 141, 263-265, 267 ЦПК України, ст.ст. 15, 16, 190, 203, 215, 216, 317, 319, 386, 387, 388, 392 ЦК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Визнати недійсним договір, укладений між ОСОБА_3 , Житлово-будівельним кооперативом «Резиденція Черкаси 1» та ОСОБА_4 від 14 липня 2021 року про заміну сторони у договорі № 32.01.1.036 «Про сплату пайових внесків у ЖБК «Резиденція Черкаси 1» від 23.11.2015.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу серія та номер 2636, укладений 25.11.2021 між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , посвідчений приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Алексєєвим М.Ю., згідно якого ОСОБА_5 придбала у ОСОБА_4 квартиру АДРЕСА_1 .

Скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 61847904 від 25.11.2021 15:23:32 прийняте приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Алексєєвим М.Ю. про реєстрацію права власності за ОСОБА_5 на квартиру АДРЕСА_1 .

Припинити речове право ОСОБА_5 на квартиру АДРЕСА_1 , зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 2414704871101, яке здійснено на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 61847904 від 25.11.2021 15:23:32 приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Алексєєвим М.Ю.

Витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_2 право власності на квартиру АДРЕСА_1 . Рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а якщо рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, учасник справи має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

ГОЛОВУЮЧИЙ: