Рішення

від 15.01.2025 по справі 757/52576/24-ц

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/52576/24-ц

пр. 2-8791/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2025 року Печерський районний суд м. Києва в складі:

головуючого: судді Бусик О.Л.

при секретарі: Романенко Ю.О.

за участю:

представника позивача - Дзюбана О.О.

представника відповідача - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДСЕРВІСМАТЕРІАЛИ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «БУДСЕРВІСМАТЕРІАЛИ» звернулося до Печерського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за наданні послуги по обслуговуванню і участі у витратах по утриманню підземної автостоянки і прилеглої території за період з 01.04.2022 р. по 30.10.2024 р. у розмірі 9 725,00 грн. основного боргу; 1 476,49 грн. інфляційної складової боргу; 369,83 грн. - 3% річних та стягнути з відповідача на користь позивача витрати з оплати судового збору в розмірі 3028,00 грн. та витрати на правничу допомогу.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що ОСОБА_1 є власником паркомісця АДРЕСА_3 .

Відповідач отримував послуги по утриманню будівлі і споруд, проте зобов`язання щодо своєчасної оплати за надані послуги у повному обсязі виконані не були, у зв`язку із чим, утворилась заборгованість, яка станом на день подачі позову становить 9 725,00 грн. Також на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), позивачем нараховано індекс інфляції у розмірі 1 476,49 грн., три проценти річних у розмірі 369,83 грн.

Ухвалою судді від 12 листопада 2024 року відкрито провадження та призначено розгляд справи в порядку спрощеного провадження з повідомленням сторін.

09 грудня 2024 року від представника відповідача надійшов відзив по справі, з якого вбачається, позивачем не надано обґрунтувань щодо застосуванню до спірних правовідносин саме норм ЗУ «Про житлово комунальні послуги», адже надання послуг з технічного обслуговування підземної автостоянки ніяк не пов`язане із наданням житлово-комунальних послуг в житлових будинках чи нежитлових приміщеннях, в яких проживають/перебувають особи. Окрім того між відповідачем та позивачем не було укладено договору про надання послуг. Також позивачем не доведено розміру заборгованості.

09 грудня 2025 року від представника позивача до суду надійшла відповідь на відзив на позовну заяву, в якій позовну заяву підтримав та просив задовольнити посилаючись на те, що послуга з утримання машиномісць є послугою з надання житлово-комунальних послуг, що підтверджується постановою Верховного суду від 12.02.2020 року у справі №761/48615/18. Окрім того, факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Представник позивача Дзюбан О.О. в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_3 в судовому засіданні проти позову заперечив, у задоволенні позову просив відмовити.

Суд, у порядку спрощеного позовного провадження, заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Суд встановив, що ОСОБА_1 є власником паркомісця АДРЕСА_3 .

Обслуговування автопаркінгу здійснюється обслуговуючою організацією ТОВ «БУДСЕРВІСМАТЕРІАЛИ».

Між позивачем та відповідачем не було укладено договору про надання послуг утримання авто паркінгу (машиномісця), так як позивачу не відомо місце проживання відповідача.

Для обслуговування паркінгу, утримання його у належному стані і забезпечення майна третіх осіб (власників автомобілів), позивач уклав відповідні договори з підрядниками, організаціями щодо постачання електроенергії, води, теплопостачання, також надається цілий ряд інших послуг по обслуговуванню вказаної підземної автостоянки, а саме: прибирання паркінгу, миття паркінгу, обслуговування системи протипожежної автоматики та димо-видалення та інших систем паркінгу. При цьому, позивач несе витрати з технічного обслуговування, повірки, ремонту та наладки приладів обліку теплової енергії, витрати з утримання служби охорони, тощо, на підставі чого позивачем було складено калькуляцію вартості утримання одного машиномісця, яка складає 625 грн. на місяць на одне машиномісце.

Відповідно до положень частини четвертої статті 319 ЦК України, власність зобов`язує.

Згідно статті 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом, тобто означена стаття встановлює презумпцію обов`язку власника нести усі витрати, пов`язані з утриманням належного йому майна, в тому числі, з оплати комунальних та інших наданих йому послуг, поза залежністю від того, чи користується він ними безпосередньо чи ні. До таких витрат належать витрати, пов`язані зі зберіганням майна, його ремонтом, забезпеченням збереження його властивостей тощо. Такий обов`язок власника є похідним від належних йому, як абсолютному володарю, правочинів володіння, користування та розпорядження майном. Невиконання власником свого обов`язку по утриманню своєї власності може створювати небезпеку для третіх осіб.

Відповідно до пунктом сьомим Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 572 від 08.10.1992 р. із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України № 45 від 24.01.2006 р., що були діючими у спірний період, власник, наймач житлового приміщення зобов`язаний сплачувати за спожиті житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Враховуючи викладене, та, зважаючи на те, що відповідач не виконує своїх зобов`язань щодо утримання належного йому майна та ухиляється від оплати наданих йому позивачем послуг, нарахована позивачем за період з 01.04.2022 р. по 30.10.2024 р. заборгованість за спожиті комунальні послуги у розмірі 9 725,00 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь відповідача.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Тобто, належним виконанням зобов`язання з боку відповідача є щомісячна сплата позивачу вартості наданих послуг.

Відповідно до змісту статтей 610, 612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.

Житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил (стаття перша Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Відповідно до пункту п`ятого частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Суб`єктами цього Закону є органи виконавчої влади, місцевого самоврядування, виробники, виконавці та споживачі житлово-комунальних послуг, а також власники приміщень, будинків, споруд, житлових комплексів або комплексів будинків і споруд (стаття перша, частина друга статті третьої, стаття 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Згідно із частиною першою статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Стаття 625 ЦК України встановлює відповідальність за порушення грошового зобов`язання.

Так, частиною другою статті 625 ЦК України передбачено обов`язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як визначено у ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, ОСОБА_1 зобов`язана сплачувати належним чином за надані позивачем послуги по обслуговуванню і участі у витратах по утриманню підземної автостоянки і прилеглої території.

Однак, відповідач, одержуючи послуги по обслуговуванню і участі у витратах по утриманню підземної автостоянки і прилеглої території, за які не сплачує в установленому законом порядку, у зв`язку із чим утворилася заборгованість за період з 01.04.2022 р. по 30.10.2024 р., яка становить 9 725,00 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості, складеним ТОВ «БУДСЕРВІСМАТЕРІАЛИ».

Згідно ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Як визначено у ч. ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст. 78 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ч. ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За таких обставин, позовні вимоги ТОВ «БУДСЕРВІСМАТЕРІАЛИ» про стягнення із ОСОБА_1 заборгованості за надані послуги по обслуговуванню і участі у витратах по утриманню підземної автостоянки і прилеглої території у розмірі 9 725,00 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Крім того, позивач також просить стягнути з відповідача на підставі ст. 625 ЦК України індекс інфляції у розмірі 1476, 49 грн., три проценти річних у розмірі 369,83 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною першої статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до Постанови КМУ «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» від 05.03.2022 № 206 - в умовах воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 р. № 64 «Про введення воєнного стану в Україні», забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги. Оплата комунальних послуг відбувається за умовами відповідних договорів про надання таких послуг за виключенням вищезазначеного.

Тобто, нарахування пені, інфляційних нарахувань та трьох процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги у період з лютого 2022 є порушенням законодавства, що підлягає застосуванню в умовах воєнного стану.

Зазначена заборона діяла в період з 24 лютого 2022 року до 29 грудня 2023 року.

В зв`язку з вищевикладеним, позовні вимоги позивача в частині стягнення трьох відсотків річних та індексу інфляції за період з 24 лютого 2022 року до 29 грудня 2023 року задоволенню не підлягають.

Отже, у зв`язку із простроченням оплати за житлово-комунальні послуги, вимоги позивача про застосування статті 625 ЦК України та стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних втрат та 3% річних підлягають частковому задоволенню, а саме: за період з 01 січня 2024 року по 30 жовтня 2024 року з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 3% річних в розмірі 28, 77 грн. та інфляційні втрати в розмірі 95,94 грн.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову.

Відповідно до статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Звертаючись до суду з позовом позивач сплатив судовий збір в сумі 3028 грн. До задоволення підлягають вимоги про стягнення з відповідача 9 849,71 грн, що становить 85,12 % від ціни позову.

Отже, сума судового збору, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача складає 85,12 % х 3028 грн : 100% = 2577,55 грн.

Що стосується стягнення витрат на правничу допомогу, слід зазначити наступне.

Частиною першою статті 15 ЦПК України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави, як закріплено у частині першій ст. 137 ЦПК України.

Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У відповідності до частини другої ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з частиною третьою ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У відповідності до частини четвертої ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Пунктами 1, 2 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зазначено, що «склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат».

Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження витрат на правничу допомогу в розмірі 5000 грн. представником позивача надано договір про надання правничої допомоги від 14 жовтня 2024 року, укладений між ТОВ «БУДСЕРВІСМАТЕРІАЛИ» та адвокатом Дзюбан О.О, додатковою угодою № 14-1, акт приймання передачі послуг з правничої допомоги, з якого вбачається, що вартість послуг складає 5 000 грн.

Таким чином, виходячи з вищенаведеного, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки подані сторонами докази, з урахуванням критерію співмірності зі складністю справи, часом, витраченим адвокатом, та обсягом виконання відповідних робіт, а також часткового задоволення позову, з відповідача підлягає стягненню сума витрат, пов`язаних з розглядом справи, на професійну правничу допомогу в розмірі 4 256 грн.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 10, 64, 66, 156 ЖК України, ст. ст. 509, 525, 526, 530, 625, 629, 901 Цивільного кодексу України, ст. ст. 3, 4, 12, 13, 19, 76-81, 133-141, 259, 263-265, 273, 274-279, 354, 355, п.п. 15.5 п. 15 Розділу ХІІІ Перехідні положення Цивільного процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДСЕРВІСМАТЕРІАЛИ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДСЕРВІСМАТЕРІАЛИ» заборгованість за наданні послуги у розмірі 9 725, 00 грн. основного боргу; 95,94 грн. інфляційної складової боргу; 28,77 грн. - 3% річних.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДСЕРВІСМАТЕРІАЛИ» витрати зі сплати судового збору у розмірі 2577,55 грн.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДСЕРВІСМАТЕРІАЛИ» витрати на правничу допомогу в розмірі 4 256 грн.

В решті вимог позову - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «БУДСЕРВІСМАТЕРІАЛИ 1» (вул. Анни Ахматової, 3, м. Київ, 02068, ЄДРПОУ: 33994474).

Відповідач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Повний текст судового рішення складено 20 січня 2025 року.

Суддя О.Л. Бусик