Ухвала

від 20.12.2024 по справі 758/39/24

ПОДІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 758/39/24

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 грудня 2024 року м. Київ

Подільський районний суд м. Києва у складі головуючого судді - Якимець О. І., за участю секретаря судового засідання Сіренко Б.В., розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу за позовом Київської міської ради до Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції України (м. Київ) про зняття арешту з майна,

в с т а н о в и в:

Київська міська рада (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) (далі - відповідач) у якому просить зняти арешт з нерухомого майна.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що рішенням Подільського районного суду міста Києва від 08 лютого 2022 року у справі 758/18360/21 заяву заступника керівника Подільської окружної прокурату м. Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради, заінтересована особа:Подільська районна в місті Києві державна адміністрація про визнання спадщини відумерлою - задоволено. Квартиру АДРЕСА_1 , що відкрилась після смерті ОСОБА_1 визнано відумерлою спадщиною, дану квартиру було передано в комунальну власність територіальній громаді в особі Київської міської ради. Посилається на те, що є наявний запис про обтяження вищезазначеної квартири від 12.07.2007 на підставі постанови про відкриття виконавчого провадження. Зазначає оскільки дана квартира визнана відумерлою спадщиною та передана територіальній громаді міста Києва, а відтак відсутня потреба у вищевказаному арешті, тому просить позов задовольнити та зняти обтяження на зазначену у позові квартиру.

03 січня 2024 року ухвалою суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

05 березня 2024 ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті за правилами загального позовного провадження.

На адресу суду від представника позивача надійшло клопотання, у якому просить розглядати справу без його участі. Просить повністю задовольнити позовні вимоги.

Відповідач у судове засідання повторно не з`явився, хоча належним чином повідомлявся про час, дату та місце судового засідання, про причини неявки суд не повідомив.

Згідно з ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного висновку.

08.02.2022 рішенням Подільського районного суду міста Києва у справі №758/18360/21 задоволено заяву заступника керівника Подільської окружної прокуратури м.Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради, заінтересована особа: Подільська районна в місті Києві державна адміністрація, про визнання спадщини відмерлою. Визнано квартиру АДРЕСА_1 , що відкрилась після смерті ОСОБА_1 , відумерлою спадщиною.

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження ОНМ від 20.12.2023 №359287969, наявний запис про обтяження вищезазначеної квартири від 12.04.2007 № 48293327 що був внесений Державною виконавчою службою Подільського району м. Києва на підставі постанови про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_2 від 05.04.2007.

16.08.2023 Департамент будівництва та житлового забезпечення міста Києва направив листа за № 056/95-3715 до Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) з проханням вчинити дії щодо зняття арешту з квартири АДРЕСА_1 .

Згідно відповіді відповідача від 21.09.2023 № б/н Подільський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) повідомив Департамент будівництва та житлового забезпечення міста Києва, що перевіркою даних, що містяться в Автоматизованій системі виконавчого провадження встановлено, що на виконанні у Відділі перебувало виконавче провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання ухвали № 2-0-30 від 24.11.2006 виданої Подільським районним судом м.Києва про накладення арешту на майно боржника ОСОБА_1 . Станом на 23.08.2023 до Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) не надходило рішення суду щодо зняття арешту з майна боржника, а саме з квартири АДРЕСА_1 . Оскільки відділ не має можливості винести постанову про припинення арешту майна, а саме з квартири АДРЕСА_1 , тому пропонує звернутися до суду з заявою про прийняття рішення, щодо припинення чинності арешту майна.

За положеннями статті 1 Закону України від 02 червня 2016 року №1404-VІІІ «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно із частиною десятою статті 56 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець, в провадженні якого знаходиться виконавче провадження, за заявою стягувача чи з власної ініціативи може накласти арешт на грошові кошти, які перебувають на рахунках (вкладах) чи на зберіганні у банках, інших фінансових установах і належать особі, яка має заборгованість перед боржником, яка підтверджена судовим рішенням, яке набрало законної сили.

Законом України «Про виконавче провадження» передбачено, що особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту (частина перша статті 59 цього Закону).

При цьому в порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.

Спори про право цивільне, пов`язані з належністю майна, на яке накладено арешт, відповідно до статті 19 ЦПК України розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства.

Відповідно до частини другої статті 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Господарський процесуальний кодекс України також установлює, що господарські суди розглядають справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці (пункт 6 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України).

Спори, пов`язані з належністю майна, на яке накладено арешт, та про зняття такого арешту підлягають розгляду за правилами господарського судочинства, якщо сторонами відповідного спору є юридичні особи. Таким чином, спір, який виник між позивачем та органом державної виконавчої служби (у тому числі із її посадовими і службовими особами) з приводу зняття арешту з нерухомого майна, має вирішуватися судами за правилами Господарського процесуального кодексу України.

При розгляді скарг стягувача чи боржника на дії органу державної виконавчої служби, пов`язані з арештом і вилученням майна та його оцінкою, господарський суд перевіряє відповідність цих дій приписам статей 57, 58 Закону України «Про виконавче провадження». Вимоги інших осіб щодо належності саме їм, а не боржникові майна, на яке накладено арешт, реалізується шляхом подання ними з додержанням правил юрисдикційності (стаття 20 Господарського процесуального кодексу України) позову до боржника та особи, в інтересах якої накладено арешт, про визнання права власності на майно і звільнення його з-під арешту. В такому ж порядку розглядаються вимоги осіб, які не є власниками майна, але володіють ним з підстав, передбачених законом. Орган державної виконавчої служби у відповідних випадках може залучатися господарським судом до участі у справах як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Аналогічний правовий висновок Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду викладений у постанові від 02 жовтня 2018 року у справі №916/3108/17.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 листопада 2019 року у справі №905/386/18 (провадження №12-85 гс 19) зазначено, що відповідачем у справах за позовами про звільнення з-під арешту майна є боржник або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних відносин щодо такого майна. При цьому орган державної виконавчої служби у відповідних випадках може залучатися судом до участі у справах як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору. Такі справи підлягають розглядові за правилами господарського судочинства, якщо вони виникають у цивільних чи господарських правовідносинах і суб`єктний склад сторін у них відповідає вимогам статті 4 Господарського процесуального кодексу України.

Оскільки сторонами спору є юридичні особи, а відтак, колегія суддів приходить до висновку, що спори, пов`язані з належністю майна, на яке накладено арешт та про зняття такого арешту підлягають розгляду за правилами господарського судочинства.

Зазначений висновок про застосування норм права у подібних правовідносинах, викладено у постанові Київського апеляційного суду від 09.07.2024 у справі №754/7141/23, яка залишена без змін постановою Верховного Суду від 18.12.2024.

У постанові Верховного Суду від 18.12.2024 у справі №754/7141/23 суд зазначив, що приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення, як правило, майнового приватного права чи інтересу.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін переважно є фізична особа. Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, в яких хоча б одна зі сторін, зазвичай, є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесене до інших видів судочинства.

Згідно з п.1 ч.1 ст.255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Оскільки позов пред`явлено Київською міською радою до Подільського районного ВДВС і за своїм суб`єктним складом такий позов повинен розглядатися за правилами господарського судочинства, суд прийшов до висновку про закриття провадження у справі.

У відповідності до ст. 256 ЦПК України суд роз`яснює позивачу його право звернення до суду із зазначеними вимогами в порядку господарського судочинства.

Керуючись ст.ст.255 ч. 1 п. 1, 256, 258-261, 353, 354, ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

провадження у справі за позовом Київської міської ради до Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції України (м. Київ) про зняття арешту з майна - закрити.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Учасники справи:

позивач: Київська міська рада , місцезнаходження - місто Київ, вулиця Хрещатик, 36, код ЄДРПОУ 22883141;

відповідач:: Подільський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), місцезнаходження - місто Київ, проспект Георгія Гонгадзе, 5б, код ЄДРПОУ 34482497;

третя особа: Центральне міжрегіональне управління міністерства юстиції України (м.Київ), місцезнаходження - місто Київ, провулок Музейний, 2Д, код ЄДРПОУ 43315602.

Суддя О. І. Якимець