Ухвала

від 20.01.2025 по справі 2-13113/2010

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 2-13113/2010

Провадження № 4-с/201/6/2025

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2025 року м. Дніпро

Жовтневий районний суд міста Дніпропетровська в складі:

головуючого судді Покопцевої Д.О.,

при секретарі судового засідання Тоцькій Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Приватне акціонерне товариства «Райффайзен банк Аваль», державний виконавець Соборного відділу державної виконавчої служби у місті Дніпро Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Крайняк Максим Сергійович щодо дій та бездіяльності державного виконавця, -

ВСТАНОВИВ:

До Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська 22.07.2024 надійшла скарга ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ПрАТ «Райффайзен банк Аваль», державний виконавець Соборного відділу ДВС у місті Дніпро Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Крайняк М.С., щодо дій та бездіяльності державного виконавця. В обґрунтування скарги скаржник посилається на те, що постановою державного виконавця від 24.03.2017 відкрито виконавче провадження № 53634937 з виконання виконавчого листа № 2-13113/2010, виданого 17.08.2011 Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська про стягнення зі скаржника на користь ПАТ «Райффайзен банк Аваль» заборгованості у сумі 2 386 420 грн. 45 коп.

Крім того, постановою державного виконавця Соборного відділу ДВС у місті Дніпро Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Крайняк М.С. від 12.12.2019 накладено арешт на грошові кошти боржника. Після чого, державним виконавцем прийнято постанову від 12.12.2019, якою виконавчий лист № 2-13113/2010, виданий 17.08.2011 Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська повернуто стягувачу та зазначено, що виконавчий лист може бути пред`явлено для виконання повторно до 12.12.2022. Станом на день звернення до суду з даною скаргою, виконавчий лист для виконання, повторно стягувачем не пред`являвся.

25.01.2024 Соборним відділом ДВС у місті Дніпро Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) отримано заяву про зняття арешту з банківської картки на яку зараховуються виключно заробітна плата, однак арешт державним виконавцем до теперішнього часу не знято.

Також скаржник зауважив, що строк звернення до суду пропущений з поважних причин, оскільки постанову про накладення арешту на грошові кошти боржника від 12.12.2019 він не отримував та дізнавшись про арешт 16.01.2024 звернувся до державного виконавця із відповідною заявою, однак до теперішнього часу вона не вирішена.

Крім того, 01.03.2022 його було мобілізовано до лав ЗСУ та станом на день звернення до суду він проходить військову службу, в тому числі у зоні бойових дій, що унеможливило своєчасне звернення до суду зі скаргою на бездіяльність державного виконавця.

Враховуючи вищенаведене просить суд поновити пропущений з поважних причин строк для подання скарги, зобов`язати державного виконавця Соборного відділу державної виконавчої служби у місті Дніпро Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Крайняк Максима Сергійовича скасувати арешт грошових коштів, що надходять як заробітна плата на картку № НОМЕР_1 , рахунок № НОМЕР_2 , IBAN НОМЕР_3 в Акціонерному товаристві «Комерційний банк «Приватбанк», відкритий в Акціонерному товаристві «Комерційний банк «Приватбанк».

Ухвалою суду від 22.07.2024 поновлено скаржнику пропущений строк на звернення до суду та призначено справу до судового розгляду.

Скаржник ОСОБА_1 та представники заінтересованих осіб в судове засідання не з`явилися про день, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином.

Відповідно до ч. 2 ст. 450 ЦПК України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду..

Враховуючи вищезазначене, суд вважає за можливе, на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України, здійснити розгляд справи без фіксування судового розгляду цивільної справи за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд, дослідивши матеріали скарги, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 447 ЦПК України, ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження», сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Згідно ст. 451 ЦПК України, за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Судом встановлено, що заочним рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 24.12.2010 задоволено позовні вимоги ПАТ «Райффайзен банк Аваль» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість у сумі 2 386 420 грн. 45 коп., судовий збір у сумі 1700 грн. 00 коп., витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи у сумі 120 грн. 00 коп.

Постановою державного виконавця державного виконавця Соборного відділу ДВС у місті Дніпро ГТУЮ у Дніпропетровській області Крайняка М.С. від 24.03.2017 відкрито виконавче провадження № 53634937 з виконання виконавчого листа № 2-13113/2010, виданого 17.08.2011 Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська про стягнення ОСОБА_1 на користь ПАТ «Райффайзен банк Аваль» заборгованості у сумі 2 386 420 грн. 45 коп.

Постановою державного виконавця Соборного відділу ДВС у місті Дніпро ГТУЮ у Дніпропетровській області Крайняка М.С. від 12.12.2019 накладено арешт на грошові кошти боржника: всі рахунки та всіх інших відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.

Крім того, постановою державного виконавця Соборного відділу ДВС у місті Дніпро ГТУЮ у Дніпропетровській області Крайняка М.С. від 12.12.2019 виконавчий лист № 2-13113/2010, виданий 17.08.2011 Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська повернуто стягувачу та зазначено, що виконавчий лист може бути пред`явлено для виконання повторно до 12.12.2022.

16.01.2024 скаржником направлено на адресу Соборного відділу ДВС у місті Дніпро Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) заяву про зняття арешту з банківського рахунку рахунок № НОМЕР_2 , IBAN НОМЕР_3 , відкритий в Акціонерному товаристві «Комерційний банк «Приватбанк», у зв`язку із тим, що вказаний рахунок використовується для зарахування заробітної плати. Заяву отримано адресатом 25.01.2024.

Як вбачається виписки по картці/рахунку картку № НОМЕР_4 , рахунку № НОМЕР_2 , IBAN НОМЕР_5 , його відкрито в Акціонерному товаристві «Комерційний банк «Приватбанк» на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та на зазначений рахунок скаржника надходять виключно виплати по заробітній платі від ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідно до довідки № 4387 від 29.06.2024р., виданою військовою частиною НОМЕР_6 , ОСОБА_1 перебуває на військовій службі за контрактом з 30.05.2023.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом статей 1, 5 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Відповідно до частин першої та другої статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Зокрема виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Питання організації, порядку та умов виконання судових рішень і рішень інших органів, що підлягають примусовому виконанню, зокрема звернення стягнення на кошти боржника на рахунках в банках, передбачені як Законом № 1404-VIII, так і Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженою наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02 квітня 2012 року (далі - Інструкція).

Відповідно до частини 7 статті 26 Закону № 1404-VIII у разі якщо в заяві стягувача зазначено рахунки боржника у банках, інших фінансових установах, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження накладає арешт на кошти боржника. У разі якщо в заяві стягувача зазначено конкретне майно боржника, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження перевіряє в електронних державних базах даних та реєстрах наявність права власності або іншого майнового права боржника на таке майно та накладає на нього арешт. На інше майно боржника виконавець накладає арешт в порядку, визначеному статтею 56 цього Закону.

Якщо у заяві про відкриття виконавчого провадження не зазначено майно боржника та/або його кошти на рахунках у банківських установах, то у відповідності до статті 36 Закону № 1404-VIII розшук майна боржника організовує виконавець шляхом подання запитів до відповідних органів, установ або проведення перевірки інформації про майно чи доходи боржника, що міститься в базах даних і реєстрах, та перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) або його місцезнаходженням.

Частиною першою статті 48 Закону № 1404-VIII визначено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

Відповідно до частин першої та другої статті 56 Закону № 1404-VIII арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.

Відповідно до пункту 7 розділу VIII Інструкції, розпочинаючи виконання рішення про стягнення коштів, виконавець зобов`язаний винести постанову відповідно до частини першої статті 48 Закону№ 1404-VIII про звернення стягнення на майно боржника, його арешті або вилучені вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.

Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі. Копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення (частини третя та четверта статті 56 Закону № 1404-VIII).

Крім того, частина восьма розділу VIII Інструкції визначає, що на кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт, про що виноситься постанова виконавця. У постанові про накладення арешту зазначається сума коштів, яка підлягає арешту, з урахуванням вимог за виконавчим документом, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця та вказуються реквізити рахунку, на якому знаходяться кошти, що підлягають арешту, або зазначається, що арешт поширюється на кошти на всіх рахунках боржника, у тому числі тих, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів.

При цьому частина перша та друга стаття 48 Закону № 1404-VIII чітко визначають порядок звернення стягнення на майно боржника та обмеження щодо накладення арешту на кошти, що знаходяться на банківських рахунках боржника, у випадках визначених Законами зазначеними у частині другій цієї статті та на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.

Законом № 1404-VIII також визначено, що виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не рідше ніж один раз на два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, не рідше ніж один раз на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника (частини восьмої статті 48).

У пункті 10 Розділу VIII Інструкції вказується також, що саме після виявлення майна (коштів) боржника виконавець проводить опис та арешт цього майна (коштів), про що виносить постанову.

При цьому пунктами 3, 14, 21 частини третьої статті 18 Закону № 1404-VIII визначено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну; викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що перебувають у виконавчому провадженні; отримувати від банківських та інших фінансових установ інформацію про наявність рахунків та/або стан рахунків боржника, рух коштів та операції за рахунками боржника, а також інформацію про договори боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком.

Отже,зі змістувищевказаних нормправа слідує,що арештє початковоюта окремоюстадією провадженнящодо зверненнястягнення намайно боржникаі являєсобою сукупністьзаходів,що передбачаютьяк наслідокобмеження вправі розпорядженнямайном,на якенакладається арешт.При цьомувиконавець завідсутності відомостейпро майно,повідомлених кредиторомповинен самостійноздійснити заходидля виявленнятакого майна,у томучислі грошовихкоштів,що знаходятьсяна банківськихрахунках,і переднакладенням арештуна майно(кошти)боржника повиненотримати відомостіпро наявністьу боржникавідповідного майната коштів,зокрема щодокоштів набанківських рахунках-відомості проволодільця рахунку,номеру,виду рахунку,суми коштів,що зберігаютьсяна ньому. Саме наявністьтаких данихдозволяє виконавцюздійснити арешткоштів,що знаходятьсяна банківськихрахунках у відповідностідо статті18 Закону № 1404-VIII та розділу VIII Інструкції.

Відповідно до пункту 8 розділу VIII Інструкції на кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт, про що виноситься постанова виконавця. У постанові зазначається сума коштів, яка підлягає арешту, з урахуванням вимог за виконавчим документом, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця та вказуються реквізити рахунку, на якому знаходяться кошти, що підлягають арешту, або зазначається, що арешт поширюється на кошти на всіх рахунках боржника, у тому числі тих, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що державний та/або приватний виконавець перед накладанням арешту повинен з`ясувати суму та статус грошей, що знаходяться на рахунку боржника, і у постанові про накладання арешту серед інших відомостей вказати про суму коштів, на яку накладається арешт, або зазначити, що арешт поширюється на кошти на усіх рахунках, у тому числі, що будуть відкрити після накладення арешту. Накладання арешту на суми, що перевищують суми, визначені виконавчим документом, та перевищують суми витрат виконавчого провадження, що підлягають стягненню, є незаконним.

При цьому законом забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, кошти на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, кошти на електронних рахунках платників акцизного податку, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 15-1 Закону України «Про електроенергетику», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 19-1 Закону України «Про теплопостачання», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 26- 1 Закону України «Про теплопостачання», статті 18-1 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення», на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України «Про впорядкування питань, пов`язаних із забезпеченням ядерної безпеки», на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом (абзац другий частини другої статті 48 Закону № 1404-VIII).

Відтак, частиною другою статті 48 Закону № 1404-VIII встановлено невичерпний перелік рахунків, кошти на яких не підлягають арешту, оскільки передбачено, що законом можуть бути визначені й кошти на інших рахунках боржника, звернення стягнення та/або накладення арешту на які заборонено законом.

Вказаний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі № 905/361/19 (провадження № 12-28гс20) (пункт 7.13 постанови).

Аналізуючи законодавство щодо нарахування заробітної плати та щодо виконання судових рішень за рахунок заробітної плати, суд виходить з такого.

Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом (стаття 43 Конституції України).

Відповідно до статті 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно - ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.

Частиною першою статті 48 Закону № 1404-VIII визначено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

Відповідно до частин першої та другої статті 68 Закону № 1404-VIII стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається: 1) у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, 2) відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, 3)у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів, зокрема аліментів. За іншими виконавчими документами виконавець має право звернути стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника без застосування заходів примусового звернення стягнення на майно боржника - за письмовою заявою стягувача або за виконавчими документами, сума стягнення за якими не перевищує п`яти мінімальних розмірів заробітної плати.

Зазначена норма права визначає кошти, що складають заробітну плата як особливий об`єкт, на який може бути звернуто стягнення на виконання виконавчого документа, та обмежує таке стягнення відсутністю інших коштів та/або об`єктів для стягнення, видами боргових зобов`язань (періодичні платежі) та сумою стягнення.

Порядок зверненнястягнення назаробітну платутакож визначаєтьсяЗаконом №1404-VIIIта розділомХ «Зверненнястягнення назаробітну платута іншівиди доходівборжника» Інструкції у відповідності до яких про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі - підприємцю, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи (частина третя статті 68 Закону № 1404-VIII).

При цьому у відповідності до пунктів 4, 8 та 9 розділу Х Інструкції контроль за правильним і своєчасним відрахуванням із заробітної плати та інших доходів боржника здійснюється виконавцем за власною ініціативою (пункт 4 розділу Х Інструкції), а за кожною постановою про стягнення підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, фізичними особами - підприємцями, з якими боржник перебуває у трудових відносинах, щомісяця та після закінчення строку відповідних виплат або у разі звільнення працівника подається окремий звіт про здійснені відрахування та виплати за встановленою формою встановленою у додатку 9 до Інструкції). Звіт про здійснені відрахування та виплати долучається до матеріалів виконавчого провадження. Зазначений додаток № 9 передбачає період звіту, розмір нарахованої заробітної плати, розмір утриманих податків та інших обов`язкових платежів, відсоток стягнення та утриману суму на погашенняборгу за виконавчим провадженням.

Таким чином, законодавство покладає зобов`язання з контролю за виконанням стягнення з доходів боржника як на підприємство, установу, організацію, фізичну особу-підприємця, що здійснюють боржнику певні виплати, та зобов`язано направляти виконавцю щомісячні звіти про відрахування з таких доходів, так і на виконавця, який здійснює контроль шляхом отримання таких звітів та їх перевірки з точки зору правильності нарахувань та розміру стягнення. Саме такий звіт надає виконавцю можливість контролю за сумами заробітної плати, які нараховані боржнику за місцем отримання доходів та сумами стягнення, які здійснюються з цього доходу.

Відповідно ч. 1 ст. 70 Закону розмір відрахувань із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника вираховується із суми, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Частинами 2-3 ст. 70 Закону № 1404-VIII передбачено, що із заробітної плати боржника може бути утримано за виконавчими документами до погашення у повному обсязі заборгованості: у разі стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю особи, у зв`язку із втратою годувальника, майнової та/або моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, - 50 відсотків; за іншими видами стягнень, якщо інше не передбачено законом, - 20 відсотків. Загальний розмір усіх відрахувань під час кожної виплати заробітної плати та інших доходів боржника не може перевищувати 50 відсотків заробітної плати, що має бути виплачена працівнику, у тому числі у разі відрахування за кількома виконавчими документами.

З наведених норм права вбачається, що виконавець має повноваження звернути стягнення на заробітну плату боржника лише за відсутності іншого майна, на яке можливо звернення стягнення та для виконання рішення про стягнення періодичних платежів, однак у розмірі не більше 20 відсотків за наявності одного виконавчого документа та 50 відсотків заробітної плати за наявності декількох виконавчих документів (зведене виконавче провадження). Таке стягнення здійснюється підприємстввами, установами, організаціями, фізичними особами, фізичними особами - підприємцями, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи.

Встановлення відрахувань у певному відсотковому визначенні від заробітної плати боржника покликане гарантувати людині право на своєчасне, у передбачені законом строки, одержання винагороди за працю, що становить одне з основних трудових прав людини, тому й законодавець обмежив розмір будь - яких утримань із заробітної плати, і таке обмеження є законодавчо встановленою забороною на накладення арешту на заробітну плату, що виплачена боржнику після таких утримань, або частину заробітної плати, що перевищує граничну межу таких відрахувань.

Накладення арешту на кошти, що складають заробітну плату боржника після здійснення утримань із неї за виконавчими документами та понад встановлений законом розмір для відрахувань із заробітної плати, є надмірним тягарем для боржника та порушенням його прав на одержання винагороди за працю та достойні умови життя.

Таким чином, не може бути накладений арешт на кошти що складають заробітну плату боржника після фактичного здійснення утримань із неї за виконавчими документами та на усі кошти заробітної плати боржника поза межами дозволених законом розмірів відрахувань із такої заробітної плати, а якщо такий арешт накладений, то він має бути знятий. При цьому на кошти, що знаходяться на рахунках та які не є коштами, що складають заробітну плату, таке обмеження не розповсюджується.

Зняття арешту з коштів, що складають заробітну плату, здійснюється виконавцем відповідно до ч. 4 ст. 59 Закону № 1404-VIII на підставі поданих боржником документів, підтверджуючих статус коштів виключно із заробітної плати, або на підставі повідомлення банку про заборону накладення арешту на такий рахунок відповідно до частини другої вищевказаної статті.

Відповідно до пункту 1 ч. 2 ст. 59 Закону № 1404-VIII підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на кошти, що знаходяться на цьому рахунку, заборонено законом.

Виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 ч. 1 ст. 34 цього Закону (абзац 2 ч. 2 ст. 59 Закону № 1404-VIII).

Отже, виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до ч. 3 ста. 52 Закону України «Про виконавче провадження» повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі знаходження на рахунку коштів, накладення арешту на які заборонено, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із ч. 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження».

Також виконавець може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом (ч. 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження»).

Вказаний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі № 905/361/19 (провадження № 12-28гс20) (пункти 7.14, 7.15 постанови).

При цьому передбачене абзацом 2 ч. 2 ст. 59 Закону № 1404-VIII зобов`язання виконавця зняти арешт на підставі повідомлення банку не виключає зняття такого арешту на підставі повідомлення боржника, та за наслідками здійснення контролю за правильністю стягнення на підставі наданих звітів про стягнення, оскільки у відповідності до підпункту 1 ч. 4 ст. 59 цього закону підставами для зняття виконавцем арешту з майна боржника або його частини є отримання ним документального підтвердження, що звернення стягнення на такі кошти боржника заборонено законом.

Для боржника надання вищевказаних підтверджуючих документів є процесуальною можливістю відновити свої права, порушені у зв`язку накладенням незаконного арешту, а для виконавця зняття такого арешту є здійсненням повноважень для усунення спричинених негативних наслідків. Однак це не виключає зобов`язання банку при виконанні приписів державного та/або приватного виконавця окремо від боржника повідомити виконавця про неможливість накладення арешту на грошові кошти боржника у зв`язку з забороною встановленою законом.

Одночасно слід звернути увагу, що наявність у виконавчому провадженні звітів підприємства, установи, організації, фізичної особи-підприємця, що здійснюють боржнику певні виплати про нарахування доходів та розмір утримань з цього доходу на погашення боргу, надає можливість виконавцю здійснювати не тільки контроль за правильністю такого утримання, а й можливість визначення розмір коштів, які складають дохід боржника, з якого здійснення стягнення неможливе.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що у випадку, коли на стадії накладення арешту на грошові кошти боржника-фізичної особи, що знаходяться на рахунку боржника та є заробітною платою боржника, виконавцю не вдалось виявити правову природу (статус) цих грошових коштів, як коштів на які накладення арешту заборонено законом, то арешт на такі грошові кошти підлягає зняттю на підставі відповідного повідомлення банку або заяви боржника з наданням ним відповідних документів на підтвердження цього та/або за результатами перевірки зазначених звітів.

Водночас, п. 10-2 розділ XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» встановлено тимчасову, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України заборону звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника (крім рішень про стягнення аліментів та рішень, боржниками за якими є громадяни Російської Федерації). При цьому на кошти, що знаходяться на рахунках та які не є коштами, що складають заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника таке обмеження не розповсюджується. Отже, виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. Наведене узгоджується із позицією, викладеною у постанові ВП ВС від 20 квітня 2022 року у справі №756/8815/20, провадження №14-218цс21 (п. 67, 71).

Суд звертає увагу, що постановою державного виконавця Соборного відділу ДВС у місті Дніпро ГТУЮ у Дніпропетровській області Крайняка М.С. від 12.12.2019 накладено арешт на грошові кошти боржника: всі рахунки та всіх інших відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику у межах суми стягнення. Таким чином, вказана постанова відповідає як вимогам Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII, так і Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02.04.2012.

Як зазначалось вище, відкритий в установі банку рахунок № НОМЕР_2 , IBAN НОМЕР_3 АК КБ «Приват банк» на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , призначений для зарахування заробітної плати скаржника. Боржник звертався до державного виконавця з вимогою зняти арешт з коштів на зарплатному рахунку, надаючи при цьому докази того, що на рахунку розміщена його заробітна плата, однак державним виконавцем арешт не знято.

Суд приходить до висновку, що боржник надав державному виконавцю достатні підтверджуючі документи про те, що арешт було накладено у тому числі на кошти, які є його заробітною платою, однак державний виконавець в порушення пункту 1 ч. 4 ст. 59 Закону № 1404-VIII арешту саме з цих з грошових коштів, тобто заробітної плати, не зняв.

Досліджені судом доказі не містять інформації на підтвердження того, що на підставі матеріалів виконавчого провадження та звітів, повідомлень банку про здійснені банківські операції за зазначеним боржником рахунком було перевірено та встановлено, що розміщені на рахунку суми коштів не є заробітною платою. Залишення арешту на кошти, які складають заробітну плату боржника, та звернення на них стягнення унеможливлює отримання ОСОБА_1 будь-яких коштів заробітної плати, як єдиного джерела доходу та порушує його право на отримання вказаних виплат.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.04.2022 у справі № 756/8815/20.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ч. 1, ч. 3 ст. 13 ЦПК України).

З огляду на зазначені вище норми права та обставини справи вимоги скарги боржника в частині зняття арешту з рахунку підлягають задоволенню шляхом зобов`язання державного виконавця Соборного відділу державної виконавчої служби у місті Дніпро Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Крайняка Максима Сергійовича скасувати арешт грошових коштів, що надходять як заробітна плата ОСОБА_1 на картку № НОМЕР_1 , рахунок № НОМЕР_2 , IBAN НОМЕР_3 в Акціонерному товаристві «Комерційний банк «Приватбанк».

На підставі викладеного та керуючись ст. 447-451, 260, 353 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Скаргу ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Приватне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль», державний виконавець Соборного відділу державної виконавчої служби у місті Дніпро Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Крайняк Максим Сергійович щодо дій та бездіяльності державного виконавця задовольнити.

Зобов`язати державного виконавця Соборного відділу державної виконавчої служби у місті Дніпро Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Крайняка Максима Сергійовича скасувати накладений у виконавчому провадженні № 53634937 постановою від 12 грудня 2019 року арешт коштів, що надходять як заробітна плата ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_7 , на картку № НОМЕР_1 , рахунок № НОМЕР_2 , IBAN НОМЕР_3 в Акціонерному товаристві «Комерційний банк «Приватбанк».

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду впродовж 15 днів.

Суддя Д.О. Покопцева