Ухвала

від 21.01.2025 по справі 212/11744/24

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРИВОГО РОГУ

Справа № 212/11744/24

2/212/742/25

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

21 січня 2025 року м. Кривий Ріг

Суддя Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області Ваврушак Н. М., ознайомившись із матеріалами позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей Виконавчого комітету Покровської районної у місті ради про позбавлення батьківських прав,-

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшли матеріали цивільної справи за вказаною вище позовною заявою.

Відповідно до статті 55 Конституції України, права і свободи людини та громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Конституційний Суд України у рішенні № 9-зп від 25 грудня 1997 року офіційно розтлумачив цю норму та зазначив, що частину першу статті 55 Конституції України треба розуміти так, що кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку. Суд не може відмовити у правосудді, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод. Відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених відповідно до чинного законодавства, є порушенням права на судовий захист, яке згідно зі статтею 64 Конституції України не може бути обмежене.

Частиною 4 статті 10 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так, згідно з рішеннями Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України", від 30.05.2013 у справі "Наталія Михайленко проти України", право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб. Так, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальної заборони та обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Отже, доступ до правосуддя здійснюється шляхом точного, послідовного і неухильного дотримання процесуального алгоритму, що передбачений, зокрема, Цивільним процесуальним кодексом України.

Перевіривши позовну заяву та додані до неї матеріали, суд прийшов до висновку, що така подана з порушенням вимог ст.ст. 175, 177 ЦПК України, виходячи з наступного.

Згідно з положеннями ч. ч. 4, 5 статті 19 СК України, при розгляді судом спорів щодо позбавлення батьківських прав, обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Процес позбавлення батьківських прав умовно поділяється на етапи, зокрема, етап звернення заявника з відповідною заявою до органу опіки та піклування про надання висновку про доцільність позбавлення конкретної особи батьківських прав. Така заява подається до відповідної Служби у справах дітей органу місцевого самоврядування відповідного району в місті або місцевої державної адміністрації в районі відповідної області за місцем реєстрації матері або батька, стосовно яких вирішується питання про позбавлення батьківських прав згідно з вимогами, визначеними постановою Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 року № 866, якою затверджено Порядок провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини.

Питання щодо позбавлення батьківських прав певної особи повинно обов`язково розглядатися в досудовому порядку органом опіки та піклування з оформленням про це письмового висновку.

Суд вважає, що зверненню до суду з позовом про позбавлення батьківських прав має передувати виважена та ґрунтовна підготовка документів, збір необхідної доказової бази. У цьому контексті суд звертає увагу на позицію ВСС України, викладену в ухвалі від 01.11.2017 року у справі № 211/559/16-ц, відповідно до якої позбавлення батьківських прав є передчасним без відповідного висновку органу опіки та піклування і попередження батька про необхідність змінити ставлення до виховання дитини.

І хоч висновок органу опіки та піклування є ключовим доказом по даній категорії справ, якою б не була підстава позбавлення батьківських прав та даний висновок робиться на підставі засідань комісії органу опіки та піклування про питання доцільності позбавлення батьківських прав для підготовки якого комісія спілкується з відповідачем та вивчає наявність підстав для позбавлення батьківських прав, однак всупереч вищевказаному позивачем до матеріалів справи висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення відповідачки батьківських прав не долучено.

Крім вищевказаного, суд звертає увагу також на те, що згідно з п. 2 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, позовна заява повинна містити повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я, по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв`язку та адреси електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 14 ЦПК України, адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку. Процесуальні наслідки, передбачені цим Кодексом у разі звернення до суду з документом особи, яка відповідно до цієї частини зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються судом також у випадках, якщо інтереси такої особи у справі представляє адвокат.

Суд звертає увагу сторони позивача, що в порушення вимог п. 2 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява не містить відомостей про наявність або відсутність електронного кабінету сторін та інших учасників справи.

Окрім того, відповідно до ч. 1 ст. 187 ЦПК України, якщо відповідачем вказана фізична особа, яка не має статусу підприємця, суд відкриває провадження не пізніше наступного дня з дня отримання судом у порядку, передбаченому частиною восьмою цієї статті, інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи - відповідача.

На виконання процесуальних вимог закону судом направлений запит до Департаменту адміністративних послуг виконкому Криворізької міської ради щодо отримання інформації про зареєстроване місце проживання відповідача. У відповіді зазначено, що відсутні відомості про реєстрацію місця проживання відповідача ОСОБА_2 .

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 27 ЦПК України, позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.

Позивачем у позовній заяві не зазначено підстав підсудності даної справи Жовтневому районному суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області.

Додатково суд зазначає, що позивачем у позовній заяві не вказана адреса проживання/перебування позивача та дитини.

Окрім того, позивач обґрунтовує свої вимоги про батьківство малолітньої дитини свідоцтвом про народження останньої, однак у свідоцтві про народження дитини ОСОБА_3 батьками вказані ОСОБА_1 та ОСОБА_4 .

Позивач не зазначає суду про докази на підтвердження вказаних обставин, а саме підстав реєстрації народження дитини та зміни прізвища матері.

Відповідно до пункту 4 частини 2 ст.43 ЦПК України, позивач зобов`язаний подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази. З приводу чого суду вказує, що стороною позивача не наданий витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Вказані вище обставини є перешкодою для відкриття провадження у справі.

Відповідно дост. 185ЦПК України, суддя, встановивши, що заяву подано без додержання вимог, викладених у статях 175 і177цьогоКодексу, постановляє ухвалу про залишення заяви без руху та строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

За наведених обставин позовну заяву слід залишити без руху відповідно дост. 185 ЦПК Українита надати позивачу строк для виправлення викладених вище недоліків.

Керуючись ст. ст.175,177,185, 260 ЦПК України,суддя

ПОСТАНОВИВ:

Залишити без руху позовну заяву ОСОБА_1 .

Надати позивачу строк у десять днів для усунення зазначених недоліків з дня отримання копії даної ухвали суду.

Роз`яснити позивачу, що відповідно до статті 185 ЦПК України, якщо вимоги ухвали у встановлений строк будуть виконані, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. У разі невиконання вимоги суду, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Ухвала суду складена і підписана 21 січня 2025 року.

Суддя Н. М. Ваврушак