Рішення

від 15.01.2025 по справі 206/18/25

САМАРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа 206/18/25

Провадження 2-о/206/57/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2025 року м. Дніпро

Самарський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого - судді Плінської А.В.,

за участю секретаря судового засідання Білої О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Бахмутський відділ Державної реєстрації актів цивільного стану у Бахмутському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про встановлення факту смерті,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Самарського районного суду м. Дніпропетровська з заявою про встановлення факту смерті,обґрунтовуючи заявлені вимоги тим,що ІНФОРМАЦІЯ_1 о 09-30 год. помер ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,громадянин України,чоловік заявника. Причиною смерті ОСОБА_2 стало влучання авіабомби, внаслідок чого будинок АДРЕСА_1 частково зруйновано. При огляді слідчо-оперативною групою сходів під`їзду № НОМЕР_1 , що ведуть у підвальне приміщення, було виявлено труп ОСОБА_2 , який частково перебував під завалами. Вилучити тіло загиблого з під завалів не виявилось можливим, внаслідок повторного обстрілу з боку окупаційних військ російської федерації. Встановлення факту смерті, про встановлення якого просить заявниця, має для неї юридичне значення, оскільки надає право для проведення державної реєстрації смерті її чоловіка на території України, яка контролюється державними органами України, і отримання свідоцтва про смерть встановленого державного зразка для його використання згідно діючого законодавства України, для подальшого оформлення спадкових прав після померлого чоловіка.

В зв`язку з викладеним, заявниця просить суд встановити факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який народився: селище Новгородське міста Дзержинська Донецької області, громадянина України, який був зареєстрований: АДРЕСА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у селищі Нью-йорк, Торецька територіальна громада, Бахмутського району Донецької області, Україна, у віці 49 років.

Представник заявника адвокат Лебедєва С.Ш. кизи подала заяву про розгляд справи без її участі. Заявлені вимоги підтримала та просила їх задовольнити.

Представник заінтересованої особи належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, до судового засідання не з`явився.

Суд,розглянувши подані заявником документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, приходить до висновку, що заявлені вимоги підлягають задоволенню з огляду на їх законність та обґрунтованість.

Згідно з ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 2 ст. 315 ЦПК України в судовому порядку можуть бути встановлені будь-які факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих або майнових прав фізичних осіб.

Відповідно до ст. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» «Відповідно до статей 255, 271 ЦПК України в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо:

- згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян;

- чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення;

- заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення».

Факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян.

Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення, оскільки один і той самий факт для певних осіб і для певної мети може мати юридичне значення, а для інших осіб та для іншої мети - ні.

Як встановлено судом ОСОБА_1 є дружиною ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про одруження серія НОМЕР_2 від 07 серпня 2004 року.

28червня 2024 року внесені відомості до ЄРДР за № 22024050000001915 за правовою кваліфікацією за ч. 2 ст. 438 КК України, згідно фабули, до ВП №1 Бахмутського РУП надійшло повідомлення про те, що 28червня 2024 року відбувся обстріл російськими окупаційними військами, внаслідок чого пошкоджено будинок за адресою: АДРЕСА_1 , та загинув чоловік ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Вказаний факт також підтверджується:

- копією протоколу слідчої дії від 28 червня 2024 року та фотокаркою до нього із зображенням тіла загиблого;

- листом ВП №1 Бахмутського РУП №27-А/з/402/02-2024 від 26.12.2024, в якому повідомлено, що труп ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , після проведення слідчої дії (огляду місця події) для проведення судово-медичної експертизи (розтину), судово-медичного дослідження (зовнішнього огляду) не направлявся, оскільки, у зв`язку із повторним обстрілом зі сторони окупаційних військ рф, слідчо-оперативна група вимушено залишила місце події. Труп ОСОБА_2 , залишився на місці огляду: АДРЕСА_1 , можливості вилучити труп з-під завалів не було.

Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року №309, сел. Нью-Йорк Торецької громади Бахмутського району Донецької області знаходилося на території активних бойових дій.

У зв`язку зі смертю чоловіка заявника на території активних бойових дій в сел. Нью-Йорк Торецької громади Бахмутського району Донецької області, заявник не має можливості у інший спосіб ніж через отримання рішення суду про встановлення факту смерті особи на такій території, здійснити державну реєстрацію смерті ОСОБА_2 у встановленому законом порядку та реалізувати пов`язані з цим права.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Правовою основою введення воєнного стану є Конституція України, цей Закон та Указ Президента України про введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях, затверджений Верховною Радою України (ст. 2 зазначеного Закону України).

Загальновідомою та такою, що не потребує доказування за змістом ст. 82 ЦПК України є обставина, що у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався та діє по теперешній час.

Відповідно до вимог п. 8 ч. 1 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст.317 Цивільного процесуального кодексу України заява про встановлення факту смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, може бути подана членами сім`ї померлого, їхніми представниками або іншими заінтересованими особами (якщо встановлення факту смерті особи впливає на їхні права, обов`язки чи законні інтереси) до будь-якого місцевого суду України, що здійснює правосуддя, незалежно від місця проживання (перебування) заявника. Справи про встановлення факту народження або смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, розглядаються невідкладно з дня надходження відповідної заяви до суду.

Згідно з ч. 1, 6 ст.17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: 1) документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров`я або судово-медичною установою; 2) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою. Державна реєстрація смерті проводиться за заявою родичів померлого, представників органу опіки та піклування, працівників житлово-експлуатаційних організацій, адміністрації закладу охорони здоров`я, де настала смерть, та інших осіб.

Пунктом 1 глави 5 розділу III Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України 18 жовтня 2000 року № 52/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції від 24 грудня 2010 року № 3307/5) встановлено, що підставою для державної реєстрації смерті є: а) лікарське свідоцтво про смерть (форма №106/о), форма якого затверджена наказом Міністерства охорони здоров`я України від 08.08.2006 № 545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.10.2006 за № 1150/13024 (далі - лікарське свідоцтво про смерть); б) фельдшерська довідка про смерть (форма № 106-1/о), форма якої затверджена наказом Міністерства охорони здоров`я України від 08.08.2006 № 545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.10.2006 за № 1150/13024 (далі - фельдшерська довідка про смерть); в) лікарське свідоцтво про перинатальну смерть; г) рішення суду про оголошення особи померлою; ґ) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час; д) повідомлення державного архіву або органів Служби безпеки України у разі реєстрації смерті осіб, репресованих за рішенням не судових та судових органів; е) повідомлення установи виконання покарань або слідчого ізолятора, надіслане разом з лікарським свідоцтвом про смерть.

Відповідно до вимог Інструкції щодо заповнення та видачі лікарського свідоцтва про смерть (форма N 1 Об/о), затвердженої наказом МОЗ України від 08.08.2006 N 545, лікарське свідоцтво про смерть видається лікарем, що лікував померлого, на підставі спостережень за хворим і записів у медичній документації, які відображали стан хворого до його смерті, або патологоанатомом на підставі вивчення медичної документації і результату розтину (п. п. 2.2 п. 2).

При цьому забороняється видача лікарського свідоцтва про смерть заочно, без особистого встановлення лікарем факту смерті. У виняткових випадках свідоцтво про смерть може бути видано лікарем, який встановив смерть тільки на підставі огляду трупа (при відсутності ознак або підозри на насильницьку смерть) та даних медичної документації про наявність у померлого при житті хвороб, які в своєму перебігу могли призвести до настання смерті. Патологоанатом, як правило, видає лікарське свідоцтво про смерть на підставі розтину трупів (п. п. 2.4 п. 2).

Відповідно до вимог Інструкції щодо заповнення та видачі фельдшерської довідки про смерть (форма N 1 Об/о), затвердженої наказом МОЗ України від 08.08.2006 N 545, фельдшерська довідка про смерть видається лише на підставі медичної документації, яка відображає стан хворого до його смерті, якщо немає підозри на насильницьку смерть і причина смерті може бути встановлена точно (п. 2.4).

При підозрі насильницької смерті або у випадках, зокрема, коли смерть настала від механічної асфіксії, дії крайніх температур, електричного струму, а також на померлих, особистість яких не встановлена, фельдшерська довідка про смерть не видається. У цих випадках обов`язково провадиться судово-медична експертиза, після чого видається лікарське свідоцтво про смерть закладом охорони здоров`я (п. 2.5).

При цьому забороняється видача фельдшерської довідки про смерть заочно, без особистого встановлення фельдшером (акушеркою) факту смерті (п. 2.6).

Відповідно до ст.1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» тимчасово окупована російською федерацією територія України є невід`ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Частина 1 ст.4 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» передбачає, що на тимчасово окупованій території на строк дії цього Закону поширюється особливий правовий режим перетину адміністративної межі та лінії зіткнення між тимчасово окупованою територією та іншою територією України, вчинення правочинів, проведення виборів та референдумів, реалізації інших прав і свобод людини і громадянина.

Відповідно до ч.ч. 2, 3, 4 ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків, крім документів, що підтверджують факт народження, смерті, реєстрації (розірвання) шлюбу особи на тимчасово окупованій території, які додаються до заяви про державну реєстрацію відповідного акта цивільного стану. Встановлення зв`язків та взаємодія органів державної влади України, їх посадових осіб, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб з незаконними органами (посадовими особами), створеними на тимчасово окупованій території, допускається виключно з метою забезпечення національних інтересів України, захисту прав і свобод громадян України, виконання міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, сприяння відновленню в межах тимчасово окупованої території конституційного ладу України.

Відповідно до ч.1 ст. 17 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» у разі порушення положень цього Закону державні органи України застосовують механізми, передбачені законами України та нормами міжнародного права, з метою захисту миру, безпеки, прав, свобод і законних інтересів громадян України, які перебувають на тимчасово окупованій території, а також законних інтересів держави Україна.

З аналізу вищенаведеного законодавства суд приходить до висновку, що оскільки смерть чоловіка заявника сталася на території де активно велися бойові дії, де органи, які мають повноваження видавати свідоцтва про смерть, на даний час не здійснюють свою діяльність, то заявник дійсно позбавлена можливості отримати відповідний документ у позасудовому порядку.

Згідно із ч. 1 ст. 18 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та права на освіту, після залишення ними тимчасово окупованої території.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст.315 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.

Відповідно до ч.4 ст.317 Цивільного процесуального кодексу України ухвалене судом рішення у справах про встановлення факту народження або смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, підлягає негайному виконанню. Рішення у справах про встановлення факту народження або смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, може бути оскаржено в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. Оскарження рішення не зупиняє його виконання.

Виходячи із засад справедливості та розумності, притаманних цивільному судочинству, суд за таких обставин вважає обґрунтованим твердження заявниці про неможливість отримання на території, де ведуться бойові дії, документів, що підтверджують факт смерті за формою, встановленою чинним законодавством України, на теперішній час з об`єктивних причин.

Отже, оскільки заявник не має можливості звернутися до відповідних органів за місцем смерті свого чоловіка, та надати для реєстрації смерті документи, передбачені законодавством України, з метою захисту її законних прав та інтересів, як громадянина України, суд вважає необхідним задовольнити заяву ОСОБА_1 та встановити факт смерті її чоловіка ОСОБА_2 .

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4, 12, 18, 81, 259, 263-265, 293, 294, 315-319, 352, 354, 355, 430 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа:Бахмутський відділ Державної реєстрації актів цивільного стану у Бахмутському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про встановлення факту смертізадовольнити.

Встановити факт, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який народився: селище Новгородське міста Дзержинська Донецької області, громадянин України, який був зареєстрований: АДРЕСА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у селищі Нью-Йорк, Торецька територіальна громада, Бахмутського району Донецької області, Україна.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 430 ЦПК України допустити негайне виконання рішення.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 15 січня 2025 року.

Суддя: А.В. Плінська