Рішення

від 14.01.2025 по справі 345/6246/24

КАЛУСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №345/6246/24

Провадження № 2/345/102/2025

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14.01.2025 року м. Калуш

Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області в складі

головуючого судді Онушканича В. В.

з участю секретаря судового засідання Бандури Г.М.

позивачки ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2 ,

представника третьої особи Пташинської-Коноваленко О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за позовом ОСОБА_1 до Калуського відділу державної виконавчої служби у Калуському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - прокурор Стрийської окружної прокуратури, про зняття арешту з нерухомого майна,

в с т а н о в и в:

Позивачка звернулася до суду із вищевказаним позовом. Позов мотивує тим, що вона є співвласником квартири АДРЕСА_1 . Їй належить 1/3 частина даної квартири згідно свідоцтва про право власності на житло від 16.02.1994 року на праві приватної, спільної (сумісної або часткової) власності і записана в реєстрову книгу №1 за реєстровим №1/101 31.03.1993 року. Крім позивачки співвласником 1/3 даного житла був її син ОСОБА_3 .

02.03.2010 року Миколаївським районним судом Львівської області було винесено вирок, яким сина позивачки ОСОБА_3 було притягнуто до кримінальної відповідальності з конфіскацією майна. Згідно вироку Калуський відділ ДВС наклав арешт на майно, а саме на 1/3 частину квартири, яка належала ОСОБА_3 . ОСОБА_3 повністю відбув покарання.

Позивачка зазначає, що 08.11.2021 року її син ОСОБА_3 придбав квартиру АДРЕСА_2 .

Син позивачки ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після його смерті позивачка звернулася до нотаріуса з питанням оформлення спадщини. Нотаріус повідомила, що на майно ОСОБА_3 накладено арешт, а саме на: 1/3 частину квартири по АДРЕСА_3 та на квартиру АДРЕСА_2 .

Згідно з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна арешт на майно боржника накладено на підставі постанови про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер АА №667553, виданий 29.06.2010 року, видавник МВ ДВС Калуського МРУЮ. Після звернення до Калуського ВДВС позивачці повідомили, що згідно даних АСВП, пошук ВД/ВП (спецрозділ) на примусовому виконанні у МВ ДВС перебувало виконавче провадження №18656155 щодо виконання виконавчого листа №1-33/10, виданого 02.03.2010 року Миколаївським районним судом Львівської області про конфіскацію майна ОСОБА_3 .

Згідно з довідкою від 18.10.2024 року за №102392 державним виконавцем 04.08.2015 року було винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження. 30.12.2016 року державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п.4 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження». Матеріали даного виконавчого провадження було знищено.

Позивачка наголошує, що наявність арешту істотно обмежує та порушує її права, як власника частини помешкання, щодо можливості користування та розпорядження квартирою, зняття арешту можливе лише відповідним судовим рішенням. А тому позивачка змушена звернутися до суду та просить винести рішення, яким зняти арешт та заборону на відчуження нерухомого майна, а саме: з 1/3 частини квартири по АДРЕСА_3 та квартири АДРЕСА_2 , які належали ОСОБА_3 .

Відповідач надав письмові пояснення. Зокрема, зазначає, що згідно виконавчого листа №1-33/10, виданого 02.03.2010 року Миколаївським районним судом Львівської області про конфіскацію майна ОСОБА_3 державним виконавцем Калуського відділу ДВС винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, згідно якої накладено арешт на майно, а саме: 1/3 частина квартири по АДРЕСА_3 , яка йому належала на момент набрання вироком законної сили. 30.12.2016 року виконавчий документ повернуто стягувачу згідно п.4 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції від 21.04.1999 року.

Відповідач вказує,що закінчення(закриття) виконавчого провадження не тягне за собою наслідків у вигляді неможливості розпочати його знову та не позбавляє стягувача права повторно звернутися до органу державної виконавчої служби (приватного виконавця) за виконанням судового рішення протягом встановлених законом строків, також не позбавляє стягувача звернутися до суду із заявою про поновлення строку пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Враховуючи той факт, що боржник ОСОБА_3 помер, а позивачка ОСОБА_1 є спадкоємцем, то відповідно до норм ЦК України на неї, як спадкоємця, переходять не тільки майнові права, а й обов`язки боржника, які виникли у нього при житті, тобто обов`язок передати в дохід держави майно, яке підлягало конфіскації згідно вищезазначеного рішення суду. Тому, оскільки виконавчий лист №1-33/10, виданий 02.03.2010 Миколаївським районним судом Львівської області про конфіскацію майна ОСОБА_3 станом на момент подання позову залишається невиконаним, відповідач вважає, що арешт майна з боржника ОСОБА_3 слід зняти частково, а саме: зняти арешт з квартири АДРЕСА_2 , оскільки майно придбане боржником після набуття вироком законної сили, конфіскації не підлягає і повинно бути вилучено з-під арешту. 1/3 частину квартири по АДРЕСА_3 слід залишити під арештом, як майно, яке підлягає конфіскації згідно виконавчого листа №1-33/10, виданого 02.03.2010 року Миколаївським районним судом Львівської області.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Стрийська окружна прокуратура надала суду письмові пояснення.

Позивачка в судовому засіданні позов підтримала з підстав, наведених у позові. Наголосила, що її синові на праві приватної власності належали 1/3 частини квартири по АДРЕСА_3 та квартира АДРЕСА_2 . Після його смерті позивачка звернулася до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину на вищевказане нерухоме майно. Під час оформленні документів нотаріус повідомила позивачці, що на майно її сина накладено арешт. За таких обставин позивачка позбавлена можливості оформити свідоцтво про право на спадщину після смерті сина. Тому позивачка просить позов задоволити у повному обсязі.

Представник відповідача позов не визнала з підстав, наведених у письмових поясненнях. Наголосила, що вирок Миколаївського районного суду Львівської області в частині конфіскації майна засудженого ОСОБА_3 залишається невиконаним. Оскільки на момент набуття вироком законної сили ОСОБА_3 належала на праві власності 1/3 частина квартири по АДРЕСА_3 , то вказане майно підлягає конфіскації. Позивачка, будучи спадкоємцем після смерті ОСОБА_3 , є його правонаступником, вона успадкувала не тільки майнові права, а й обов`язки боржника. Тому відсутні підстави для зняття арешту із 1/3 частини квартири по АДРЕСА_3 . Таким чином, представник відповідача вважає, що наявні підстави для часткового задоволення позову.

Представник третьої особи в судовому засіданні підтримала письмові пояснення, надані Стрийською окружною прокуратурою.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що в задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.

Судом встановлено, що вироком Миколаївського районного суду Львівської області від 02.03.2010 року ОСОБА_3 визнано винним та засуджено за ч.2 ст.307 КК України на 5 років позбавлення волі з конфіскацією майна.

Питання про конфіскацію майна вирішується у порядку, встановленому КПК України та Кримінально-виконавчим кодексом України (далі КВК України).

Згідно з частиною другою статті 52 Кримінального кодексу України (далі КК України) додатковим покараннями є, зокрема, конфіскація майна.

Покарання у виді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого (частина перша статті 59 КК України).

Статтею 48 КВК України передбачено, суд, який постановив вирок, що передбачає як додаткове покарання конфіскацію майна, після набрання ним законної сили надсилає виконавчий лист, копію опису майна і копію вироку для виконання Державній виконавчій службі, про що сповіщає відповідну фінансову установу. У разі відсутності у справі опису майна засудженого надсилається довідка про те, що опису майна не проводилося. Виконання покарання у виді конфіскації майна здійснюється Державною виконавчою службою за місцезнаходженням майна відповідно до Закону України «Про виконавче провадження».

Згідно зі ст.49 Кримінально-виконавчого кодексу України конфіскації підлягає майно, що є власністю засудженого, в тому числі його частка у спільній власності, статутному фонді суб`єктів господарської діяльності, гроші, цінні папери та інші цінності, включаючи ті, що знаходяться на рахунках і на вкладах чи на зберіганні у фінансових установах, а також майно, передане засудженим у довірче управління. Не підлягає конфіскації майно, що належить засудженому на правах приватної власності чи є його часткою у спільній власності, необхідне для засудженого та осіб, які перебувають на його утриманні. Перелік такого майна визначається законом України. Спори, пов`язані з конфіскацією майна, вирішуються в порядку, встановленому законом.

Спеціальним законом, що регулював порядок вчинення виконавчих дій на час виконання вироку в частині конфіскації майна, був Закон України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження» (далі Закон № 606-XIV).

Матеріалами справи встановлено, що на примусовому виконанні у Калуському міськрайонному відділі ДВС ГТУЮ в Івано-Франківській області перебувало виконавче провадження №18656155 щодо виконання виконавчого листа №1-33/10, виданого 02.03.2010 року Миколаївським районним судом Львівської області про конфіскацію майна ОСОБА_3 . 04.08.2015 року державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження (а.с.8).

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна (а.с. 9-10) на 1/3 частину квартири по АДРЕСА_3 , що належить ОСОБА_3 , накладено арешт на підставі постанови про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер АА №667553, виданий 29.06.2010 року, видавник МВ ДВС Калуського МРУЮ.

Виконавчий документ, прийнятий державним виконавцем до виконання, за яким стягнення не провадилося або було проведено частково, повертається стягувачеві: якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, і здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними; стягувач перешкоджає проведенню виконавчих дій або не здійснив авансування витрат на організацію та проведення виконавчих дій, авансування яких передбачено цим Законом, незважаючи на попередження державного виконавця про повернення йому виконавчого документа; якщо у боржника відсутнє майно, яке він за виконавчим документом повинен передати стягувачу, або майно, визначене виконавчим документом, на яке необхідно звернути стягнення з метою погашення заборгованості (крім коштів), і здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними (пункти 26 частини першої статті 47 Закону № 606-XIV).

30.12.2016 року державним виконавцем було винесено постанову про повернення стягувачу виконавчого листа №1-33/10, виданого 02.03.2010 року Миколаївським районним судом Львівської області про конфіскацію майна ОСОБА_3 , на підставі п.4 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції Закону України про «Про виконавче провадження» від 21.04.199 року (стягувач перешкоджає провадженню або не здійснює авансування).

На час розгляду справи порядок виконання судового рішення урегульовано Законом України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі Закон № 1404-VIII), відповідно до частини першої статті 1 якого виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно зі статтею 129 Конституції України однією із засад судочинства є обов`язковість рішень суду.

Відповідно до ч.ч.4, 5 ст.59 ЗУ «Про виконавче провадження» підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є:

1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом;

2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника;

3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах;

4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням;

5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно;

6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову;

7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника;

8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову;

9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону;

10) отримання виконавцем від Державного концерну "Укроборонпром", акціонерного товариства, створеного шляхом перетворення Державного концерну "Укроборонпром", державного унітарного підприємства, у тому числі казенного підприємства, яке є учасником Державного концерну "Укроборонпром" або на момент припинення Державного концерну "Укроборонпром" було його учасником, господарського товариства, визначеного частиною першою статті 1 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності", звернення про зняття арешту в порядку, передбаченому статтею 11 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності".

У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку про те, що арешт майна боржника є заходом звернення стягнення на майно боржника, який застосовується для забезпечення реального виконання рішення, що підлягає примусовому виконанню. Висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах зроблено у постанові Верховного Суду від 26 січня 2022 року у справі №127/1541/14-ц (провадження № 61-2829св21).

За змістом положень частини п`ятої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених цим Законом.

Враховуючи положення пункту 1 частини першої та частини п`ятої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження», повернення виконавчого документа стягувачу не означає закінчення (закриття) виконавчого провадження і не тягне за собою наслідків у вигляді неможливості розпочати його знову та не позбавляє стягувача права повторно звернутися до органу державної виконавчої служби (приватного виконавця) за виконанням судового рішення протягом встановлених законом строків, також не позбавляє стягувача звернутися до суду із заявою про поновлення строку пред`явлення виконавчого документа до виконання.

У постановах Верховного Суду від 12 серпня 2020 року у справі №569/17603/18 та від 22 грудня 2021 року у справі № 634/292/21зазначено, що повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 2 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» не є підставою для зняття арешту з майна, оскільки відповідно до частини третьої статті 37 зазначеного Закону арешт з майна знімається лише у разі повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пунктів 1, 3, 11 частини першої статті 37 цього Закону. Розширеному тлумаченню такі підстави не підлягають.

Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 03 лютого 2023 року по справі № 639/858/21.

У постанові Верховного Суду від 16 березня 2020 року у справі №137/1649/17 зазначено, що повернення виконавчого документа стягувачу не є підставою для закінчення провадження. Отже, зняття арешту з майна боржника пов`язується із закінченням виконавчого провадження, а не з поверненням виконавчого документа стягувачу».

У постанові Верховного Суду від 17 січня 2018 року у справі № 910/8019/15-г вказано, що «державному виконавцю не надано право на зняття арешту з майна боржника, у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав відсутності у боржника майна, на яке може бути звернуто стягнення».

У постанові Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі №263/1468/17 зазначено, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу виконавче провадження не є закінченим, після якого могли б наступити правові наслідки, передбачені частиною другою статті 50 Закону України «Про виконавче провадження», в редакції чинній на час спірних правовідносин. Враховуючи викладене, суди на підставі належним чином оцінених доказів дійшли правильного висновку про те, що у зв`язку з відсутністю майна у боржника державним виконавцем було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу, але законодавством не передбачено право державного виконавця на зняття арешту у разі повернення виконавчого документа стягувачу з цих підстав, який має право повторно звернутися із заявою про примусове виконання рішення суду, яке не виконано, і боржником, за яким є саме заявник у цій справі».

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 (а.с.11). Позивачка, як мати ОСОБА_3 , входить до складу спадкоємців І черги після його смерті.

Згідно зі ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до положень статті 1282 ЦК України спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину.

Крім того, суд враховує, що відповідно до пунктів 12, 13 Розділу ІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, у разі вибуття однієї зі сторін виконавчого провадження (припинення юридичної особи, а також в інших випадках заміни сторони у виконавчому провадженні), якщо правовідносини допускають правонаступництво, виконавець за заявою сторони виконавчого провадження, а також сама заінтересована сторона мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження її правонаступником. На підставі постановленої судом ухвали виконавець своєю постановою замінює сторону виконавчого провадження. Ухвала суду та постанова виконавця долучаються до виконавчого документа при його передачі до іншого органу державної виконавчої служби або приватного виконавця або поверненні його стягувачу чи до суду. Правонаступництво можливе на всіх стадіях виконавчого провадження з моменту відкриття виконавчого провадження до його закінчення. Після заміни вибулої сторони виконавчого провадження її правонаступником виконавець продовжує виконання виконавчого провадження в порядку, встановленому Законом.

З огляду на викладене, оскільки повернення виконавчого документа стягувачу не є підставою для закінчення провадження, на момент смерті ОСОБА_3 вирок Миколаївського районного суду Львівської області від 02.03.2010 року в частині конфіскації майна не було виконано, позивачка є правонаступником померлого ОСОБА_3 , а тому вимоги позивачки про зняття арешту з 1/3 частини квартири по АДРЕСА_3 є передчасними та не підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про зняття арешту та заборони на відчуження квартири АДРЕСА_2 . Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна квартира за адресою АДРЕСА_4 належить на праві приватної власності ОСОБА_3 , підстава набуття права власності договір купівлі-продажу, серія та номер:15/3-КМП, виданий 15.08.2019, укладений між ТОВ «Інвест Трейд Білдінг» та ОСОБА_3 , додаткова угода, серія та номер б/н, виданий 20.10.2021, укладена між ТОВ «Інвест Трейд Білдінг» та ОСОБА_3 . Відомості про державну реєстрацію обтяжень на вказану квартиру відсутні. Також щодо вказаної квартири відсутні відомості у Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна. Отже, судом встановлено, що стосовно квартири АДРЕСА_2 відсутні будь-які обтяження, арешт на дану квартиру не накладено.

За таких обставин, вимоги про зняття арешту та заборони на відчуження квартири АДРЕСА_2 є цілком безпідставними.

Отже, в задоволенні позовних вимог слід відмовити у повному обсязі.

На підставі викладеного, ст.129 Конституції України, Закону України «Про виконавче провадження», ст.ст.48,49 КВК України, ст.ст.1216, 1218, 1282 ЦК України, керуючись ст.ст. 259, 265, 268 ЦПК України,

у х в а л и в:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Калуського відділу державної виконавчої служби у Калуському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача прокурор Стрийської окружної прокуратури, про зняття арешту та заборони на відчуження 1/3 частини квартири по АДРЕСА_3 та квартири АДРЕСА_2 відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подаєтьсядо Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщов судовомузасіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частинисудового рішенняабо уразі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи,зазначений строкобчислюється здня складення повного судового рішення. Учасниксправи,якому повнерішення судуне було вручене у день його проголошення або складення,має правона поновленняпропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст судового рішення складено 21.01.2025 року.

Суддя Володимир ОНУШКАНИЧ